20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ незалежної україни мета
| Вид материала | Закон |
- Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
- Двадцятирічний ювілей держави: кроки до незалежності, 34.34kb.
- Зміст Вступ Розділ Теоретичні основи криміналістичного вчення про сліди, 350.96kb.
- Дисциплінованість як передумова якісного виконання службово-бойових завдань. Юридична, 192.41kb.
20 РОКІВ НА ВАРТІ ПРАВОПОРЯДКУ. СТВОРЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Мета:
1. Ознайомити слухачів з історією створення внутрішніх військ.
2. Показати військовослужбовцям періоди становлення та розвитку внутрішніх військ МВС України після здобуття незалежності.
3. Формувати у особового складу відчуття гордості за службу у внутрішніх військах, громадянську відповідальність за захист Батьківщини.
Час: відповідно до тематичного плану гуманітарної підготовки на 2012 рік для кожної категорії слухачів.
Навчальні питання:
- Історія створення внутрішніх військ.
- Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ незалежної України.
- Завдання внутрішніх військ МВС України.
Література:
Закон України "Про внутрішні війська МВС України".
Наказ МВС України від 29.11.2006 № 1167 Про затвердження „Концепції розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року”.
Волков І. В. “Голос поколений”, “Как это было”.
Хантіль М.Ф. “Внутрішні війська МВС України. Історія і сучасність”, „Овеянные славой”.
Смикодуб І. С. “Записки старого солдата”.
Творча група „Побратими”: А.П. Ковтун, П.П. Карлов, Г.Г. Даценко, М.Ф. Хантіль, Р.И. Хейфич, Н.В. Зазулін, „Место подвига – Чернобыль”, „Огненными дорогами войны”, „Побратими. Були ми там, куди нас кликав час…”.
Книги-збірки “Служимо народу України”, “В ім’я землі рідної”.
Газета внутрішніх військ МВС України „Ратник”.
Вступ
26 березня поточного року виповнюється 20 років від дня утворення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
За 20 років свого існування вони перетворилися у міцний, відлагоджений механізм, який спроможний на високому рівні виконувати покладені на них Законом України завдання.
Висока боєздатність, пильність, мужність, самовідданість, чесність і непідкупність, постійна готовність захистити, прийти на допомогу громадянам, відданість своєму українському народові − ось візитна картка сучасних внутрішніх військ незалежної України.
Специфіка функцій, які виконують внутрішні війська, полягає у повсякденному виконанні особовим складом службово-бойових завдань, знаходженні постійно на передовому рубежі боротьби зі злочинністю, що пов'язано з підвищеною небезпекою для здоров'я та життя військовослужбовців.
Нинішні воїни правопорядку продовжують традиції, закладені старшим поколінням, не шкодують сил для зразкового виконання завдань, покладених на війська державою та народом.
- Історія створення внутрішніх військ.
У літописі внутрішніх військ МВС України є безліч подій і пам’ятних дат, які висвітлюють їхню героїчну історію, що сягає в далеке минуле. Ще з часів Київської Русі бере свої джерела бойова слава та майстерність оборонців держави та народу. Прообразом внутрішніх військ того часу були княжі дружини IX−XIII ст., які займалися підтриманням господарських і суспільних інтересів, військовою службою, спрямованою на виконання законів, охороною та відновленням порядку в Україні, яка знаходилась під владою Польщі та Литви. Правозахисними функціями займалися і козацькі формування та правоохоронні органи українських міст, які отримали „магдебурзьке право” у XIV−XVIII ст.
Аж до початку XIX ст. в Російській імперії функції внутрішніх військ разом з поліцією виконували козачі полки і губернські команди. У січні 1811 року місцеві військові команди, що відповідали за „охорону тиші і спокою в державі”, були виведені з підпорядкування цивільних властей і передані у військове відомство. Загальновизнаною датою народження внутрішніх військ стало 27 березня, коли Указом імператора Олександра I штатні губернські роти і команди передислокувалися в губернські столиці і з них були сформовані військові батальйони внутрішньої сторожі, що стала однією з найважливіших частин охоронної системи держави. «Положенням для внутрішньої сторожі» визначалися її завдання: надання допомоги властям у виконанні законів і вироків судів, затримання і винищування розбійників, розсіяння заборонених законом скопищ, охорона порядку на ярмарках, торгах, народних і церковних святкуваннях, супровід злочинців, скарбниці, а також проведення рятувальних робіт при пожежах, розливах річок і т.д. З 1811 по 1828 рік внутрішню сторожу очолював генерал-ад'ютант граф Євграф Федотович Комаровський (1769−1843). Воїни внутрішньої сторожі брали участь в боях і у Вітчизняну війну 1812 р. і в Кримську війну 1854−1855 рр., коли в ряди ополчення влилися 17,5 тис. солдатів варти.
Цікавий факт. Граф. Комаровський не терпів офіцерів, які морально опустилися, особливо тих, які знущалися над солдатами, використовували їх для особистих потреб, зловживали владою, переступали рамки закону. Накази майоріли подібними випадками. Десятки офіцерів за скоєні злочини передавалися суду. За 18 років командування корпусом граф Комаровський розглянув 146 справ, за якими було притягнуто до відповідальності та засуджено 159 офіцерів.
Ось лише кілька прикладів, за що тоді судили (до речі, приклади лише з українських округів):
Командир Харківського внутрішнього гарнізонного батальйону підполковник Шарапов – за зловживання під час набору рекрутів (1817 р.); майор Биков (Єкатеринославський внутрішній гарнізонний батальйон) – за використання солдат на приватних роботах, утримання грошей з їхньої платні (1818 р.); штабс-капітан Новопашин (Остерська інвалідна команда) – за використання солдат з особистою метою (заготовлене для нього сіно) – 1826 р.; майор Осмоловський-Скирдинський (Чернігівський внутрішній гарнізонний батальйон) – за непокору окружному генералу (1827 р.); прапорщик Виноградов (Київський внутрішній гарнізонний батальйон) – за незаконне присвоєння собі звання капітана, п’янство та невиконання наказів (1827 р.).
Звичайно ж, за цими прикладами не можна судити про весь офіцерський склад ОКВС. Серед офіцерів було багато гідних синів Вітчизни, які отримали бойовий гарт у битвах, що пролили свою кров на полі бою, витримали нелюдські іспити, відзначених нагородами.
Достатньо лише сказати, що вручення медалей за взяття Парижа тільки в 5-й округ внутрішньої сторожі було виділено 479 медалей. Отримували вони нагороди й в мирні дні, за доблесну службу в ОКВС. Те ж саме можна сказати й про нижчі чини – солдатів та унтер-офіцерів.
Комаровський по-батьківськи ставився до нижчих чинів – солдатів і унтер-офіцерів, оберігав і захищав, вимагав від окружних генералів і офіцерів бути уважними до потреб підлеглих, не ображати грубістю, обов’язково помічати і відзначати службову старанність, відвагу, благородство та якості, які особливо виявляються в моменти небезпеки, в боротьбі зі стихією зарадив рятування людей і майна.
Чи кожний сучасний офіцер військ може порівняти себе з Комаровським у стосунках з підлеглими?
Краповий колір на формі одягу для відмінності військовослужбовців Окремого корпусу внутрішньої сторожі від інших військ з'явився в 1829 році. У 1829 році з'явилися і перші підрозділи по охороні важливих промислових і державних об'єктів: у складі внутрішньої сторожі були сформовані п'ять лінійних батальйонів і три пересувні роти, призначені для охорони гірських заводів, монетних дворів і інших закладів, підвідомчих гірничному управлінню.
У травні 1886 р. наказом по військовому відомству було оголошено про створення конвойної сторожі, що складалася з 567 команд для супроводу арештантів всіх категорій до адміністративних і судових установ, до місць висилки і на примусові роботи. Про спадкоємність внутрішньої і конвойної сторожі говорить той факт, що 27 березня 1911 року в Росії урочисто проголошувалося 100-річчя конвойної сторожі. На честь ювілею був установлений спеціальний нагрудний знак.
Пізніше кінні команди внутрішньої сторожі послужили базою для створення Окремого корпуса жандармів, що проіснував до революції 1917 року. Крім того, з 1886 року в Росії існувало автономне військове формування – Конвойна сторожа, що нараховувала 530 конвойних команд чисельністю від окремого взводу до батальйону.
Цікавий факт про мужність солдат конвойної сторожі. У період першої світової війни конвойна сторожа надала реальну допомогу діючій армії і безпосередньою відправкою особового складу на фронт: за 1914−1916 рр. відряджено 7784 чоловік.
Про те, як воювали на фронті вихованці конвойної сторожі, говорить такий приклад. Єфрейтор Харківської конвойної команди Василь Водяний прибув на фронт для поповнення діючої армії. Кмітливий і відчайдушно сміливий солдат став полковим розвідником і неодноразово успішно виконував розвідувальні завдання. Та одного разу він потрапив у засідку і був взятий у полон, де витримав нелюдські тортури: за відмову повідомити дані про розташування штабу полку та чисельність військ ворожий унтер-офіцер відрізав йому тесаком спочатку частину обох вух, а потім половину язика. Опритомнівши, Водяний зумів утекти і повернутися до рідного полку. Офіцери подарували йому ікону на пам’ять про щасливе повернення з полону.
У наказі головного інспектора по пересилці арештантів (начальника конвойної сторожі) генерал-лейтенанта М.І. Лук’янова №1 від 25 червня 1915 року говорилося: „Рядовий Василь Водяний – рідний для конвойної сторожі. Він – колишній конвойний командир Харківської конвойної команди...
Подвиг Водяного назавжди буде прикладом для всіх воїнів”.
Після революції, в 1919 році було об'єднано всі війська допоміжного призначення, що існували при деяких відомствах і створені війська внутрішньої охорони Республіки. Згодом війська неодноразово реорганізовувалися, але їх завдання залишалися тим самим - захист населення від будь-якої загрози, у тому числі і зовнішньої. Так було і в громадянську війну, і під час інцидентів на озері Хасан і річці Халхін-Гол, і в радянсько-фінській війні.
До числа перших конвойних частин, які були створені в Україні у 1920 році, відносяться Харківська, Одеська (потім передислокована у м. Дніпропетровськ), Київська.
В жовтні 1932 року конвойні частини і підрозділи були об'єднані в корпус конвойної сторожі України. Начальником військ був призначений Олексій Іларіонович Селявкін, який до цього був командиром автобронедивізіону особливого призначення при Раді Народних Комісарів УРСР.
У 1934 році для керівництва частинами конвойних військ була створена 2-а Українська дивізія конвойних військ, якою командував Григорій Мойсейович Зусманович (м. Харків). У роки Великої Вітчизняної війни генерал-майор інтендантської служби Зусманович Г.М. потрапив у полон і був закатований фашистами у концтаборі.
У 1939 році керівництво конвойними частинами, які дислокувалися в Україні, здійснювало командування 13-ї конвойної дивізії, якою командував Олексій Іванович Зав'ялов (м. Київ).
Із 1927 року внутрішні війська прийняли під охорону промислові підприємства, споруди, науково-дослідні установи, які мали оборонне значення, а в 1979 році – решту електростанцій.
13 лютого 1943 року в м. Харкові було сформовано Управління внутрішніх військ Українського округу, частини якого призначались для несення служби по охороні громадського порядку в містах та населених пунктах України та Молдавії, які були звільнені від німецько-фашистських загарбників. Пізніше (у 1954 році) Управлінню військ були підпорядковані і конвойні частини.
(Методичні рекомендації: в разі, якщо військова частина створена в радянську добу, керівник також ознайомлює слухачів з історією та завданнями які вона виконувала на той час).
Разом із реорганізаціями, які відбувались у державі, Міністерстві внутрішніх справ, зміні його назв, неодноразово змінювались і назви Управління військ.
Останні з них:
– із серпня 1991 року по січень 1992 року – Управління внутрішніх військ МВС України;
– із січня 1992 року по грудень 1995 року – Головне управління військ внутрішньої та конвойної охорони МВС України;
– із 10 грудня 1995 року до теперішнього часу – Головне управління внутрішніх військ МВС України.
( Методичні рекомендації: Самостійно наведіть приклади героїчного минулого внутрішніх військ за часів СРСР).
- Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ незалежної України.
24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР було прийнято Акт проголошення незалежності України та однойменну Постанову Верховної Ради УРСР. Наступним нормативним актом, прийнятим того ж доленосного дня, була постанова Парламенту «Про військові формування на Україні». З перших годин свого існування молода держава прагнула захистити свій суверенітет, зберегти здобуту в нелегких політичних баталіях самостійність, а головне – в умовах нестабільної міжнародної обстановки та міжнаціональних конфліктів, що вирували в сусідніх країнах, гарантувати мир та спокій своїм громадянам. З цією метою всі дислоковані на території колишньої УРСР з’єднання, частини та військові об’єкти Збройних Сил СРСР було переведено під юрисдикцію органів державної влади новонародженої держави Україна.
Незабаром світ побачили й нормативні акти, які заклали підвалини новітньої історії внутрішніх військ МВС України. Такими документами були Указ Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року «Про підпорядкування Україні внутрішніх військ, що дислокуються на її території» та Розпорядження Голови Верховної Ради України «Про створення в системі Міністерства внутрішніх справ України військ внутрішньої і конвойної охорони» від 29 листопада 1991 року. Слід зазначити, що військовослужбовці з’єднань та частин військ правопорядку одними з перших присягнули на вірність народові України.
Першим начальником, а з травня 1992 року – командувачем військ, був генерал-лейтенант Микола Іванович Чупренко, якого на цій посаді у 1993 році змінив генерал-майор (згодом генерал-лейтенант) Володимир Андрійович Борисенко.
Протягом кількох перших місяців незалежності було створено систему єдиного керівництва з’єднаннями, частинами та підрозділами через Головне управління військ внутрішньої і конвойної служби, яке в свою чергу підпорядковувалося Міністерству внутрішніх справ України – з незначними змінами ця система ефективно працює й до сьогодні. Таким чином, керівництво держави на той час створило умови щодо виконання службово-бойових завдань особовим складом військ. На той час вони полягали в «охороні особливо важливих державних об’єктів, атомних електростанцій; установ по виконанню покарань та виробничих об’єктів при цих установах; супроводженню спеціальних вантажів; конвоюванню засуджених і осіб, які утримуються під вартою». Функції з охорони громадського порядку війська внутрішньої і конвойної служби не виконували, тому що оперативні та спеціальні моторизовані частини міліції було передано Національній гвардії України, військовому формуванню, що існувало з 1991го по 2000й роки.
Втім, незабаром зазначену функцію було повернуто військам правопорядку. Питаннями охорони пенітенціарних установ з 1999 року займається виключно Державна пенітенціарна служба, проте функції з конвоювання заарештованих і засуджених, охорони підсудних під час судових процесів та екстрадиції осіб, що перебувають у міжнародному розшуку, продовжують виконувати внутрішні війська МВС України.
26 березня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про війська внутрішньої і конвойної охорони МВС України». Цей документ став важливою віхою, яка поклала початок існуванню військ правопорядку незалежної України. Він мав величезне значення для подальшого розвитку і становлення військ, визначивши їх майбутнє, а також, статус у системі вітчизняних силових структур.
Законом від 31 жовтня 1995 року № 407 Верховна Рада України внесла ряд змін і доповнень у Закон від 26 березня 1992 року, зокрема, військам було повернуто історичну назву: «внутрішні війська МВС України», а Головне управління внутрішніх військ і конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ – перейменовано в Головне управління внутрішніх військ МВС.
У 1996 році Указом Президента України 26 березня № 216 було встановлено професійне свято – День внутрішніх військ МВС.
Емблему та прапор ВВ МВС України було затверджено відповідним Указом Президента України 28 січня 2002 року.
(Методичні рекомендації: якщо військова частина створена після здобуття незалежності, то при висвітлені даного питання керівнику необхідно ознайомити слухачів з історією створення та розвитку військової частини).
Протягом двадцяти років свого існування внутрішні війська незалежної України неодноразово реформувалися. Змінювалася їх організаційноштатна структура, функції і навіть назва, але не зважаючи на це військові правоохоронці завжди стояли на варті миру та спокою громадян, на захисті їхніх прав та свобод.
Свідченням високого професіоналізму особового складу внутрішніх військ є й той факт, що в період з 2000го по 2008й рік кращі офіцери та військовослужбовці за контрактом проходили службу в складі спеціальних миротворчих підрозділів МВС України Міжнародних поліцейських сил UNMIK – Місії ООН у справах Тимчасової адміністрації Автономного Краю Косово, складаючи близько чверті українського контингенту «міжнародної поліції».
Відкриті війська правопорядку й для співпраці з іншими силовими структурами нашої держави та іноземними колегами.
Особливо плідні стосунки внутрішні війська налагодили з Національною жандармерією Французької Республіки, військами карабінерів Італійської Республіки, жандармеріями Румунії та Туреччини, внутрішніми військами Російської Федерації. На міжнародному рівні наразі розглядається питання вступу ВВ МВС України до Асоціації сил поліції та жандармерії країн Європи та Середземного моря з військовим статусом (FIEP).
Крім того, французькі колеги надають допомогу щодо професійної та мовної підготовки особового складу військ, сприяють удосконаленню нормативної бази, яка регламентує питання функціонування ВВ. Так, протягом 2008–2010 років у Міністерстві внутрішніх справ України та Головному управлінні ВВ МВС України тривала реалізація міжнародного проекту «Twinning» «Впровадження та розвиток управління якістю в українській міліції та внутрішніх військах», в рамках якого було проведено понад 30 заходів щодо обміну професійним досвідом в різних сферах професійної діяльності військ.
3 лютого 2012 року в Головному управлінні внутрішніх військ відбулося урочисте відкриття продовження проекту «Twinning» під назвою «Сприяння вдосконаленню системи охорони громадського порядку внутрішніми військами МВС України», який розрахований на один рік.
Нині, напередодні проведення в Україні фінальних матчів чемпіонату Європи з футболу в 2012 році реалізується спільний проект внутрішніх військ та Поліції готовності ФРН щодо підготовки підрозділів спеціальних моторизованих військових частин міліції та спеціального призначення. В його рамках проходить ряд навчальних семінарів, що відбуваються як в Україні, так і за кордоном.
Втім, головна школа професійної майстерності для військових правоохоронців – це щоденна служба на благо держави та її громадян. Служба, яка вимагає від кожного солдата, сержанта та офіцера пильності, кмітливості, стійкості та мужності. Часто воїнам ВВ доводиться ризикувати власним життям і здоров’ям, захищаючи лад та спокій на вулицях українських міст і сіл, конвоюючи небезпечних злочинців, охороняючи важливі державні об’єкти. На жаль, трапляється під час виконання службових обов’язків і непоправне. За 20 років війська втратили одинадцять кращих синів, які загинули під час виконання службово бойових завдань. Їхні імена – серед імен військовослужбовців, навічно занесених до списків військових частин.
Держава завжди високо цінувала ратну працю військовослужбовців внутрішніх військ.
71 представнику внутрішніх військ були присвоєні почесні звання в різних областях діяльності (наука, культура, спорт, тощо).
170 військових правоохоронців нагороджені орденами «За заслуги», «За мужність», князя Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, княгині Ольги, Данила Галицького.
Спортивна гордість внутрішніх військ майор Яна Клочкова удостоєна вищої державної нагороди звання «Герой України» та нагороджена орденом «Золота Зірка».
Шість частин та з’єднань ВВ МВС України носять почесні найменування. Трьом з них: 1й Київській (нині – Північне територіальне Київське командування ВВ МВС України), 2й Галицькій та 5й Слобожанській окремим бригадам почесні найменування були присвоєні в роки незалежності.
З метою більш якісного проведення військово-патріотичного виховання військовослужбовців, збереження славних традицій внутрішніх військ МВС України 25 березня 2002 року, напередодні десятої річниці професійного свята внутрішніх військ, було відкрито Центральний музей внутрішніх військ МВС України. Він має 8 залів, де розміщено експозиції, кімнату для лекторіїв, перегляду відеофільмів, ділових зустрічей.
У музеї зібрано унікальні експонати про славну історію та традиції військ правопорядку. Постійними відвідувачами закладу є військовослужбовці внутрішніх військ та члени їхніх сімей, ветерани внутрішніх військ, курсанти, студенти та школярі, представники релігійних конфесій, ЗМІ, культури та мистецтва, науковці, дослідники тощо.
Неодноразово високу оцінку діяльності війська отримували безпосередньо від керівництва держави.
Під час виступу на урочистих зборах з нагоди святкування 19-ї річниці внутрішніх військ МВС України Президент України Віктор Янукович відмітив:
«Громадяни України багато разів пересвідчувалися у професіоналізмі військовослужбовців внутрішніх військ, наявності у них високих моральнопсихологічних якостей, необхідних для зміцнення безпеки, підтримки спокою і стабільності в нашій країні.
Їх невтомна, щоденна ратна праця є вкрай важливою і необхідною для суспільства. Вона вимагає найвищого прояву мужності й честі, вірності обов’язку, готовності в будьякий час, у будьяких умовах виконати покладені на них обов’язки.
У військах на сьогодні здійснені важливі перетворення в напрямку посилення їх мобільності, розширення кола службовобойових завдань і впровадження стандартів європейської ефективності і дієвості.
Наслідком сумлінної служби, державницької позиції, незалежності від політичних уподобань є той соціальний авторитет, якого сьогодні добились внутрішні війська МВС України».
- Завдання, покладені на внутрішні війська МВС України в сучасних умовах.
1. Охорона та оборона важливих державних об'єктів, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
супроводження спеціальних вантажів.
2. Здійснення перепускного режиму на об'єктах, що охороняються.
3. Конвоювання заарештованих і засуджених.
4. Охорона підсудних під час судового процесу.
5. Переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти.
6. Участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
7. Участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються.
8. Охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.
Забороняється використання внутрішніх військ для виконання завдань, не передбачених цим Законом.
(Матеріал доопрацьовується керівником групи. Кожне із завдань ширше розкривається у відповідності до специфіки діяльності військової частини, підрозділу.)
Висновок
За роки незалежності в Україні сталися докорінні зміни в усіх сферах життя: триває розбудова правової держави та формування громадського суспільства. Авторитет державної влади тісно пов’язується із затвердженням верховенства Закону та посиленням правопорядку.
Сьогодення внутрішніх військ − це розвиток по шляху оптимізації складу і чисельності, удосконалення службово-бойового застосування, розробки й упровадження нових програм навчання військовослужбовців, здійснення заходів щодо вдосконалення системи виховання особового складу, всебічного вдосконалення бойового, технічного і тилового забезпечення діяльності з'єднань і військових частин, що в подальшому передбачає підвищення їх ролі в боротьбі зі злочинністю й охороні правопорядку в країні.
Програма з усіх напрямків удосконалення військ правопорядку знайшла своє відображення в « Концепції розвитку внутрішніх військ МВС України до 2015 року».
Традиції внутрішніх військ МВС України історично сформовані і випробувані часом, передаються з покоління в покоління, складають їхню невмирущу спадщину, моральний та бойовий потенціал, сприяють якісному виконанню особовим складом військового обов'язку, зміцнюють військові колективи, виступають могутнім мотиваційним і мобілізуючим засобом, важливою умовою успішного виконання службово-бойових завдань.
Ми пишаємося службою в рядах захисників порядку незалежної України. Чи не щодня до Головного управління надходять донесення з військ: „затримано, знешкоджено, попереджено, вилучено”, а за всім цим – чиїсь врятовані життя чи долі, збережений спокій громадян та добробут країни.