Нікітін Антон Володимирович. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості: дис канд юрид наук: 12. 00. 12 / Національна академія внутрішніх справ України. К., 2004. 16 с
| Вид материала | Документы |
- Пясковський Вадим Валерійович. Методика розслідування торгівлі людьми: дис канд юрид, 237.78kb.
- Удовенко Жанна Володимирівна. Криміналістичне забезпечення процесу доказування на досудовому, 166.72kb.
- Абрамова Валентина Михайлівна, 246.09kb.
- Української держави, 8520.93kb.
- Національна академія внутрішніх справ україни, 1746.75kb.
- Капля Олександр Миколайович. Органи внутрішніх справ України в умовах її інтеграції, 376.59kb.
- Дорогих Владилен Миколайович, 239.52kb.
- Засновник Академія правових наук України Редакційна колегія, 2132.4kb.
- Світлак Ірина Іванівна. Організаційно-правові засади провадження посередницької діяльності, 214.25kb.
- Одеська національна юридична академія марцеляк олег Володимирович, 600.88kb.
Нікітін Антон Володимирович. Філософсько-правовий аналіз девіантної поведінки особистості: дис. канд. юрид. наук: 12.00.12 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2004. - 16 с.
Зміст
ВСТУП .
РОЗДІЛ 1
Історичні передумови філософсько-правового дослідження девіантних
форм поведінки особистості
1.1. Поняття «соціальна патологія» і «аномія» у працях Е. Дюркгейма .
1.2. Ідеї регуляції поведінки, що відхиляється від норми, у філолофсько-юридичних розробках Л.Й.Петражицького. Їхнє значення для сучасної правової науки
і практики
1.3. Девіантність у соціологічному і соціально-психологічному трактуванні Е.Гоффмана .
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2
Девіантна поведінка як об'єкт філософсько-правового і соціально-психологічного вивчення
2.1. Філоcофсько-психологічна методологія вивчення особистості .
2.2. Девіантність і соціальний контроль за девіантними процесами у суспільстві з позицій філософії права та метапсихології .
2.3. Девіантність організованої злочинності у контексті філософсько-правових
оцінок
2.4. Убивство як крайня форма девіантних дій .
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3
Напрями і шляхи профілактично-правової роботи з окремими категоріями суб’єктів девіантних дій
3.1. Філософія покарання жінок-злочинниць як специфічних суб'єктів девіантних дій
3.2. Філософія ювенальної юстиції і проблема девіантності неповнолітніх .
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .-3
Анотація до роботи:
Актуальність теми. Однією з характерних рис життєдіяльності сучасних розвинутих суспільств є підвищення ролі людської особистості, зростання соціальної значущості проблем, пов'язаних з людиною. Вирішувані людиною завдання набувають дедалі більшої складності. Природно, за цих умов збільшується особиста відповідальність людини перед суспільством.
З усіх проблем, які поставали перед людиною протягом історії її розвитку, найбільш заплутаною є загадка природи самої людини. Філософія, соціологія, психологія – лише деякі з напрямів пізнання людської поведінки і самої сутності людини. Сьогодні більшість серйозних проблем людства (стрімке зростання чисельності населення планети, забруднення навколишнього середовища, тероризм, наркоманія, расові забобони тощо) є наслідками діяльності людей. Існування людської цивілізації в майбутньому залежатиме від того, наскільки ми просунемося в розумінні себе й інших.
Будь-яка теорія особистості стикається з винятково складною філософсько-психологічною та правовою проблемою, суть якої полягає в необхідності з’ясування причин того, чому деякі люди виявляються не в змозі пристосуватися до вимог суспільства й ефективно функціонувати в ньому. Тому сучасна наука приділяє велику увагу питанню про те, чому представники суспільства демонструють патологічні чи неадекватні стилі поведінки. Необхідність пояснення причин цієї поведінки призвела до розвитку різних філософських, правових, соціологічних, психологічних і психіатричних підходів.
Важливо визнати, що повна теорія особистості повинна містити обґрунтований системний аналіз причин того, чому дехто відчуває життя надзвичайно напруженим і не може виробити ефективні навички вирішення проблем. У цьому контексті на особливу наукову увагу заслуговує девіантна поведінка, особливо її негативні форми, що часом мають кримінальний характер.
Поняття «девіантність» (від пізньолат. deviatio – відхилення, від лат. de – від + лат. via – дорога; відхилення від нормалі, відхилення від головного шляху руху, від правильної лінії) у термінологічному значенні «девіація» використовується у фізиці, радіотехніці, біології, судноплавстві, авіації. Це поняття набуло також поширення у філософії, соціології, психології та правознавстві, де під девіантною (такою, що відхиляється) поведінкою розуміється поведінка, яка порушує загальноприйняті у даному суспільстві норми і правила. Умовно кажучи, відхилення можуть бути як зі знаком “мінус”, так і зі знаком “плюс”, коли вчені, діячі культури порушують усталені стереотипи, закладаючи підвалини нових світоглядних парадигм і стилів мислення. Юристів не цікавлять ті форми поведінкового відхилення, які не порушують чинні правові норми та не завдають шкоди правовідносинам, проте предметом їхнього постійного зацікавлення є девіантність зі знаком “мінус”, оскільки остання так чи інакше стосується нормативно-правових основ життєдіяльності сучасного суспільства. Саме під таким кутом в межах філософії, соціології, психології в науковій літературі розглядається проблема девіантної поведінки (Е. Дюркгейм, Е. Гофман, Р. Мертон тощо), до категорії якої зазвичай відносять правопорушення, злочинність, наркоманію, самогубство тощо.
З цієї тематики опубліковано велику кількість праць сучасних вітчизняних та закордонних авторів, таких як Н.В. Ківенко, І.І. Лановенко, П.В. Мельник, В.Ф. Моргун, К.В. Сєдих, А.О. Бучак, В.А. Бачинін, Я.І. Гилинський, Ж.Є. Іванова, Ю.О. Клейберг, В.Д. Менделевич, Р. Кловард, Б. Крег, Г.В. Данхем, K. Еріксон, Р. Феріс, Е.T. Херші, Е.M. Лемер, A. Ліска, Р.E. Парк, Ф. Таненбаум, В.I. Томас, С.Г. Трауб, В. Шелдом та інших. З урахуванням досвіду досліджень девіантних форм поведінки цілком виправданим є комплексний підхід до цієї проблематики з позицій філософії права, юридичної соціології і психології. Згаданий підхід до девіантності як філософсько-правової проблеми почасти обґрунтовується положеннями наукових праць таких авторів, як Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, С.С. Алєксєєв, А.І. Алєксєєв, Р.М. Абизов, М.М. Бабаєв, О.О. Бандура, Т.С. Барило, І.В Бичко, Ю.Д. Блувштейн, Н.І. Вєтров, В.Ф. Годованець, О.М. Джужа, А.І. Долгова, К.К. Жоль, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, Д.А. Керімов, А.А. Козловський, Я.Ю. Кондратьєв, С.М. Корецький, О.М. Костенко, М.В. Костицький, Л.В. Кравченко, В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, В.К. Ларіонова, В.К. Лисиченко, С.Д. Максименко, І.П. Малинова, Т.М. Малкова, О.Є. Маноха, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, В.С. Нерсесянц, Л.В. Петрова, Ю.Є. Перм’яков, В.М. Синьов, Т.В. Семенець, Ю.В. Тихонравов, Б.Ф. Чміль, В.В. Шкода, С.І. Яковенко та ін.
Дослідження девіантності в контексті філософсько-правового аналізу передбачає наявність певної методологічної бази (гносеологічної, аксеологічної, праксеологічної, компаративістської тощо). Ця база представлена в роботах таких вітчизняних і зарубіжних авторів: С.С. Алексєєв, О.М. Бандурка, О.І. Гвоздік, М. Гравітц, Є.В. Додін, А.В. Іщенко, В.П. Казмиренко, В.П. Казимирчук, В.А. Козлов, С.А. Комаров, А.П. Коренєв, В.М. Кудрявцев, К. Кульчар, В.В. Лапаєва, М.Н. Марченко, О.Г. Мурашин, Р. Пенто, П.М. Рабінович, Ю.І. Римаренко, В.В. Рибалко, В.М. Свінціцький, С.С. Сливка, О.Ф. Скакун, Л.І. Спиридонов, Ю.А. Суслов, В.Я. Тацій, А.А. Тиллє, Р.О. Халфіна, В.І. Шакун, Г.В. Швеков, В.А. Шегорцов та ін.
Більшість дослідників девіантної поведінки у своїх наукових доробках висвітлюють її соціологічні, кримінологічні, психологічні аспекти. Нас у цьому випадку цікавлять філософсько-правові характеристики девіантних вчинків і дій, розцінюваних як правопорушення у межах певної соціальної життєдіяльності.
У роботі широко використані матеріали зарубіжних та вітчизняних періодичних видань, офіційні документи України. Важливими джерелами фактичних даних по темі, що нас цікавить є статистичні та інші публікації таких міжнародних організацій, як Організація Об’єднаних Націй, Європейський Союз, Співдружність Незалежних Держав тощо.
Обрана тема дослідження має комплексний характер і лише починає розроблятися с урахуванням твердого та послідовного курсу нашої держави на затвердження в українському суспільстві демократично-правових норм життєдіяльності. Вибір теми дисертації обумовило ще й те, що в Україні лише починають обговорюватися питання щодо філософсько-правової проблематики девіантної поведінки особистості, а також слід враховувати, що загальнотеоретичні питання процесу застосування правових норм до девіантних особистостей майже не обговорювались, якщо не брати до уваги окремі категорії правопорушників.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з положеннями “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої” Указом Президента України № 1376/2000 від 25.12.2000 р.; Указом Президента України “Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” № 200/98 від 18.03.1998 р.; Указом Президента України “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав та свобод громадян” № 143/2002 від 18.02.2002 р.
Тема дисертаційного дослідження обговорена й схвалена на засіданні Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (27.05.2003 р., протокол №7) і включена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та кафедри філософії права та юридичної логіки НАВСУ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне філософсько-правове дослідження проблем негативно-девіантної поведінки особистості та розробка науково обґрунтованих основ її юридичного розуміння із залученням відповідних положень соціології особистості і малих груп, соціально-психологічних і соціально-правових розробок.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- провести критичний аналіз концептуальних основ співпричетних до філософії права конкретно-наукових дисциплін, наголошуючи при цьому на ключових для даного дослідження методологічних питаннях;
- встановити взаємозв'язок соціальних дисциплін у єдиному концептуальному полі на основі понятійного апарата філософії права, з визначенням базисних категорій, потрібних для розуміння феномена девіантності;
- застосувати комплексний підхід для аналізу девіантної поведінки посадових осіб, яким делеговано контроль над широкими сферами громадського життя;
- здійснити комплексне дослідження проявів, які займають крайнє негативне положення у загальному спектрі соціальних явищ, насамперед організованої злочинності і тероризму;
- визначити можливості використання комплексного підходу для вивчення поведінки убивці;
- оцінити ефективність розробленого в дисертації комплексного підходу для дослідження поведінки окремих категорій негативно-девіантних осіб, наприклад, жінок-злочинниць та неповнолітніх злочинців;
- визначити шляхи удосконалення правотворчої, правозастосовчої та правовиховної діяльності.
Об'єктом дослідження є негативно-девіантна поведінка особистості
Предметом дослідження є філософсько-правовий аспект негативно-девіантної поведінки особистості.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали, по-перше, діалектичний метод та основні принципи дослідження філософського рівня методології, такі, як єдність історичного і логічного, конкретного та абстрактного, одиничного і загального, теоретичного та емпіричного, формального і змістовного, що дозволило досліджувати взаємозв’язки особистості з соціумом у яких розвиваються девіантні процеси як невід’ємна частина соціальної поведінки. По-друге, в роботі використані загальнонаукові методи дослідження: системний та структурно-функціональний аналіз при дослідженні девіантної поведінки як системного явища, визначенні її зумовленості соціальними процесами і тенденцій її власного впливу на ці процеси; історичний метод при дослідженні процесу розвитку наукових розробок проблематики девіантної поведінки; логіко-семантичний метод при формулюванні понятійного апарату роботи, зокрема при визначенні змісту понять “девіантна поведінка”, “соціальний контроль”, “організована злочинність”, “тероризм”, “вбивство”; аксіологічний метод при врахуванні впливу ціннісних орієнтирів на поведінку особистості; антропологічний підхід при аналізі ролі особистості у суспільстві. По-третє, були використані спеціально-юридичні методи: порівняльно-правовий, при здійсненні порівняльного аналізу різних концептуальних підходів до девіантності, співставленні наукових позицій вчених сучасності та минулого; формально-догматичний для аналізу норм чинного законодавства та виявлення прогалин та недоліків у ньому, що ускладнюють визначення таких понять, як “організована злочинність”, “тероризм” та пов’язаних з цим проблем правозастосовчої та правоохоронної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є спробою розробки комплексного підходу до дослідження проблеми соціально-негативної девіантності, який уможливлює філософсько-правове осмислення основних її аспектів, в тому числі соціологічного і психологічного. Це дозволило вивести положення, які виносяться на захист:
Доводиться плідність застосування такого комплексного підходу до розуміння категорії “соціальний контроль”, яка нині набула широкого визнання у світовій соціальній філософії, соціології та соціальній психології. Він дозволяє, зокрема, ефективно аналізувати сучасну дискреційну владу, виявляти найтиповіші форми девіантності посадових осіб, яким делеговано контроль над різними сферами громадського життя. Під дію соціального контролю підпадає злочинність, як об'єкт управлінського впливу.
Обґрунтовується, що організована злочинність і тероризм як радикально девіантні форми соціальної діяльності повинні аналізуватися в термінах філософсько-правової і юридично-соціологічної теорій девіантності протиправних дій на основі принципу комплексності.
Аргументується, що філософсько-правовий підхід до вивчення убивства потребує глибокого осмислення понять «право жити» і «право на життя», що передбачає необхідність визначення позитивних і негативних рис особистості, чого неможливо зробити, не спираючись на комплексний підхід до проблеми девіантності.
Доводиться, що філософія покарання повинна ґрунтуватись на комплексному аналізі девіантної особистості. До цієї категорії відносяться правопорушники, зокрема, жінки-злочинниці, робота з якими в пенітенціарних установах має низку істотних особливостей.
Аргументується, що філософія ювенальної юстиції також потребує комплексного підходу. Підґрунтям сучасної ювенальної юстиції повинні бути гуманістичні цінності; їх урахування дозволяє вивести низку практичних висновків відносно кримінальної відповідальності неповнолітніх, застосування покарання й інших примусових заходів впливу, в тому числі вибору методів виховання і нагляду.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблений дисертантом комплексний підхід уможливлює подальшу розробку проблеми девіантності та удосконалення методів профілактики негативно-девіантної поведінки як особистості, так і соціальних груп. Цей підхід може виявитись корисним і при розв’язанні ряду інших практично важливих завдань подальшого розвитку вітчизняного правознавства, а також законодавства відповідно до нових шляхів економічного й політико-правового розвитку України і з урахуванням її власних культурних традицій та особливостей національного способу життя.
Основні положення дисертації можуть бути використані в освітянській роботі, при підготовці підручників та навчальних посібників, методичних матеріалів та у науково-дослідній роботі. Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ України та міжкафедральному семінарі і дістала позитивний відзив. Основні теоретичні положення дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Європа на порозі нового тисячоліття” (Київ, травень 1999р.); “Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття нові проблеми” (Київ, травень 2000р.); “Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, травень 2002р.); “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, червень – липень 2003р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 12 статтях, 7 з яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Структура дисертаційної роботи відповідає меті та завданням дослідження, логіці наукового пошуку та вимогам ВАК і композиційно складається з вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 218 сторінок, в тому числі список використаних джерел (275 найменувань на 18 сторінках).