Тема: Суб’єктивна сторона складу злочину
| Вид материала | Документы |
- Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
- Тема: Об’єктивна сторона злочину, 69.93kb.
- План Вступ Об’єктивні ознаки розбою > 1 Об’єкт та предмет розбою Об’єктивна сторона, 594.35kb.
- Успішність переходу від молодшої до середньої освітньої ланки як психолого-педагогічна, 103.39kb.
- Суб'єкт злочину, 35.62kb.
- Склад злочину поняття І значення складу злочину, 796.48kb.
- Тема: об’єкт злочину, 45.29kb.
- " Кримінальна відповідальність неповнолітніх", 281.66kb.
- Запрудського Ігоря Сьомовича, що носить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 365, 94.66kb.
- Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса, 994.2kb.
Тема: Суб’єктивна сторона складу злочину.
1. Поняття, ознаки і значення субєктивної сторони складу злочину.
Суб'єктивна сторона складу злочину — це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяіьність особи, що відображує ставлення їі свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. – М.І. Бажанов, В.В.Сташис, В.Я.Тацій.
Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризується такими юридичними ознаками - вина, мотив, мета вчинення злочину та емоційний стан особи. Вина особи -— це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу злочину, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим склад злочину. Проте в багатьох злочинах суб'єктивна сторона потребує встановлення мотиву і мети, що є її факультативними ознаками. Вони мають значення обов'язкових ознак лише в тих випадках, коли названі в диспозиції статті ОЧ КК як обов'язкові ознаки конкретного злочину. У деяких складах злочинів закон вказує на емоційний стан особи як ознаку субєктивної сторони. Так, відповідно до статей 116 і 123 КК стан сильного душевного хвилювання виконує істотну роль у формуванні мотиву вчинення таких злочинів і входить до змісту суб'єктивної сторони.
2. Поняття і зміст вини. Форми вини, критерії і значення їх виділення.
Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріплено в КК. Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражепеу формі умислу або необережності.
Основними категоріями, які характеризують вину, є її зміст, сутність, форма та ступінь.
Зміст вини — це відображення у психіці (свідомості) особи фактичних ознак, які характеризують обєкт і обєктивну сторону. Зміст вини – це зміст умислу або необережності при вчиненні конкретного злочину - перший найбільш важливий елемент у понятті вини.
Сутність вини – це соціальна категорія – проявляється у негативному чи зневажливому ставленні особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих інтересів, соціальних благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом.
Форма вини — це певний звязок психічних ознак, які складають зміст вини, з обєктивними ознаками злочину. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини — умисел (ст. 24) і н є обережність (ст. 25).
3. Злочини з двома формами вини.
Відповідно до ст. 23 КК вина може бути виражена тільки у формі умислу або необережності. При цьому одні злочини можуть бути тільки умисними (крадіжка — ст. 185), другі —-тільки необережними (службова недбалість — ст. 367), треті — як умисними, так і необережними (вбивство — статті 115, 119).
Аналіз деяких статей ОЧ КК вказує на те, що є склади злочинів із складною формою вини (іноді її називають змішаною, або подвійною формою вини)
Змішана форма вини являє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об'єктивних ознак одного і того ж злочину.
При змішаній формі вини щодо одних ознак складу злочину має місце умисел (прямий чи непрямий), щодо інших — необережність (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість).
Можна виділити дві групи злочинів зі змішаною формою вини.
Перша — це злочини, в яких діяння, що становить собою порушення яких-небудь правил безпеки, саме по собі, у відриві від наслідків є адміністративним чи дисциплінарним правопорушенням, і тільки настання суспільно небезпечних наслідків, причинно пов'язаних з діянням, робить все вчинене злочином.
У другій групі злочинів складність об'єктивної сторони полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різних наслідки: перший (найближчий) є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони, другий (віддалений) — кваліфікуючою ознакою.
6. Мотив і мета злочину і їх кримінально правове значення.
Мотив та мета – це це факультативні ознаки субєктивної сторони складу злочину.
Мотив — це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне особа, що визначає спрямованість діяння. Мотив і мета як психічні ознаки характерні для будь-якої свідомої вольової поведінки людини. В їх основі лежать потреби, інтереси людини. Однак, коли йдеться про мотив і мету злочину, їх зміст визначається антисоціальною спрямованістю.