Удк 332. 68;551. 432. 52;502 (075. 8);622. 272
| Вид материала | Документы |
- Удк 622. 831: 622. 502 551. 14 550343. 4 Совершенствование методов оценки геодинамического, 633.09kb.
- Удк (551. 46+551. 326+551. 5): 681. 5+629, 84.95kb.
- Учебное пособие удк 159. 9(075) Печатается ббк 88. 2я73 по решению Ученого Совета, 5335.58kb.
- Удк 152. 27 (075. 8) + 157 (075. 8) + 152. 3 (075, 60.12kb.
- Учебное пособие Казань кгту 2007 удк 31 (075) 502/ 504 ббк 60., 1553.23kb.
- Методические рекомендации Минск 2008 удк 616. 34-007. 272-036. 11-089 (075., 285.07kb.
- Удк 332. 012. 332 К. Р. Курбанов доктор технічних наук, професор, заступник директора, 176.41kb.
- Удк 54. 02 551 самая молодая природная нефть земли, 86.5kb.
- Гу-отделение Пенсионного фонда Российской Федерации по Саратовской области, 132.13kb.
- Проекты, выполненные ресурсным центром малого предпринимательства (1997-2012 гг.), 543.18kb.
УДК 332.68;551.432.52;502 (075.8);622.272
Лустюк Н.В., аспірантка (Європейський університет, м. Рівне)
ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ СФЕРИ ПОСЛУГ
Обґрунтовані аспекти формування інноваційних технологій сфери
послуг.
The aspects of formation of new scientific technologies of sphere of services are proved.
Ефективний розвиток економіки України об'єктивно вимагає принципових змін у технологіях, принципах побудови організаційних структур підприємств, управлінні всіма процесами підприємства, у тому числі й у сфері послуг.
Усе це відноситься до розробки і впровадження інновацій, що є найважливішою умовою поступального розвитку окремого підприємства і всієї економіки в цілому. Інноваційні процеси в даний час набувають усе більшого значення, їх головною метою є досягнення підприємствами конкурентних переваг і більш повне задоволення попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах. В міру формування в нашій країні: постіндустріального інформаційного суспільства, роль сфери послуг буде неухильно зростати, оскільки потреби населення будуть постійно рости, а їхня розмаїтість постійно розширюватися [1].
Сфера послуг у світі - це могутня і різноманітна система, що включає в себе найрізноманітніші сфери діяльності людини: побутові послуги, фінансові послуги, науку і наукове обслуговування, фізкультуру і спорт, готельні, туристичні послуги, послуги охорони здоров'я, освіти і транспорту, торгівлю, страхування, консультаційні послуги і т.д. В міру розвитку науки і техніки сфера послуг буде постійно розвиватися і містити в собі зовсім нові напрямки людської діяльності: так останнім часом з'явилося багато напрямків, пов'язаних з інтернетом.
Розвиток сфери послуг і підвищення її ефективності задоволення потреб суспільства прямо пов'язані з інноваціями. Разом з тим, як про це свідчить практика, інновації в сфері послуг не одержали належного розвитку, особливо на малих і середніх підприємствах. І не тільки тому що в підприємств немає достатніх засобів для їхнього впровадження, але і тому, що наймані робітники підприємницьких структур, як правило, не зацікавлені використовувати інновації і не розглядають їх як безупинний ланцюг нововведень технічного, економічного, соціального й організаційного характеру.
Управління інноваціями, а також застосування нових методів управління й організації діяльності малих і середніх підприємств здатне принести відчутний внесок в ефективний і стійкий розвиток всього підприємства. Як відомо, положення підприємства, його конкурентноздатність на ринку в майбутньому залежать від того, наскільки плідно сьогодні проводиться робота з впровадження інновацій в усі сфери діяльності.
Найбільш перспективним шляхом інтенсивного розвитку підприємств є інноваційний розвиток.
Економічна енциклопедія визначає поняття “інновація” як вкладення засобів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і технології... і є результатом досягнень науково-технічного прогресу [2].
Підприємництво в сфері безпосереднього виробництва товарів і надання послуг може орієнтуватися на виробництво і постачання на ринок традиційних чи інноваційних товарів і послуг. Практика підприємницької діяльності в будь-якій формі містить у собі інноваційний процес. Розподіл підприємницької діяльності ґрунтується на переконанні, що виробництво і постачання на ринок традиційних товарів здійснюється також з використанням якихось нових методів чи прийомів, пов'язаних з організацією виробництва, технічними елементами виробництва чи змінами якісних характеристик виробленого товару і послуги. У цьому випадку, однак, можна говорити про виробництво традиційних товарів із привнесенням часткової інновації. У випадку, коли виробництво не частково, а цілком ґрунтується на інновації, результатом такої його організації виступає новий (не існував раніше) товар чи послуга з принципово новими характеристиками, властивостями чи сферами використання.
Аналізуючи досвід економічно розвинутих країн світу, що досягли успіху на шляху інноваційного розвитку, можна виділити основні напрямки інноваційної політики: реалізація державної, законодавчо закріпленої політики сприяння інноваціям, створення сприятливого інвестиційного клімату; розвиток комунікаційної інфраструктури – інформаційних і технологічних мереж, що дають можливість орієнтуватися в сучасному технологічному просторі і залучати інвесторів до фінансування проектів всередині країни; регулювання проблеми взаємодії приватного і державного секторів; стимулювання процесів навчання і перепідготовки кадрів.
Створення комунікаційної інфраструктури – важлива ланка в інноваційній політиці країни. Адже технічні нововведення часто розробляються і впроваджуються спонтанно. І тут ключовий момент – проблема зустрічі інноватора і інвестора. Щоб ця зустріч відбулася, необхідна система комунікацій.
Традиційно системою комунікації між інвесторами (як правило інвестиційні фонди) і розроблювачами інновацій (окремими людьми, чи організаціями фірмами, що бажають одержати доступ до фінансування), є спеціальні агентства, асоціації, засоби масової інформації. У цілому, можна виділити три основні групи елементів комунікаційної інфраструктури: інноваційні посередники: інноваційні агентства, консультаційні центри; інформаційна інфраструктура: спеціалізовані ЗМІ, ярмарки, виставки, конкурси, конференції, регіональні каталоги, бази даних; організаційні структури підтримки (технопарки, інкубатори технологій, що дозволяють взаємодіяти компаніям-інноваторам і інвесторам).
В Україні вже утворилася критична маса інноваторів з нереалізованими (через недостачу фінансів) ідеями і проектами. У той же час інвестори не мають про них достатньої інформації, оскільки відсутні централізовані канали інформації. Так само ця проблема пов'язана і з тим, що інноватори, як правило, не можуть правильно представити, “продати” свій проект [3].
В державі теж є елементи комунікаційної системи, функціонують державне “Агенство України з інвестицій і інновацій”, біржа проектів “Інноваційний міст”, “Українська Асоціація інвестиційного бізнесу”, проводяться конкурси (Експерт-інновації журналу Експерт, “Ідеї в життя” компанії Технобрідж, “Винаходів і інновацій Філіпс”, реєстр проектів “Інноваційний міст”).
Загальна стратегія реформування національної економіки за інноваційною моделлю розвитку, яку визначено пріоритетом державної політики у програмних документах усіх урядів України, починаючи з 2000 р., зумовлює направленість та форми кардинальних перетворень системи господарювання, що мають бути реалізовані засобами державної інноваційної політики [4].
Поряд з цим застаріла організаційна структура підприємств сфери послуг, роздутий і неефективний управлінський апарат, неадекватність зовнішнім вимогам прийняття рішень, безконтрольне управління грошовими потоками обмеженого кола осіб – явні ознаки невідповідності системи управління ринковим умовам функціонування. В таких умовах для більшості підприємств об’єктивною необхідністю є реструктуризація.
Реструктуризація – це система організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури, форми власності, організаційно-правової форми підприємства з метою підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягу випуску конкурентної продукції, фінансового оздоровлення [2].
Методологічною базою та орієнтирами для формування інноваційної політики реструктуризації мають стати Закон України “Про інноваційну діяльність” від 25.03.2005 року № 2505-IV, Цивільний кодекс України (у редакції вiд 16.01.2003 р., № 435-IV) [5], Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України, схвалена Верховною Радою 13.07.1999 р. № 916, а також базові закони інноваційного законодавства.
В умовах сьогодення становить інтерес перебіг процесу реструктуризації підприємств сфери послуг у нашій державі.
Послуги – це діяльність суб‘єктів, яка набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників – особисті, колективні. Вони є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців) і, як правило, призводять до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються, не транспортуються, не існують окремо від виробника, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання [6].
Необхідність реструктуризації підприємств сфери послуг зумовлена тим, що в результаті реформ в Україні високими темпами почалося формування товарного і фінансового ринків, які змінили структуру попиту та пропозиції на вироблені товари і послуги, що сформувало нові вимоги до параметрів і структури активів, задіяних у сфері послуг. Структура активів підприємств, яка раніше існувала, виявилася неефективною в сенсі забезпечення оптимізації цін на вироблені товари і послуги, їхнього збуту, переорієнтації виробництва на створення нової конкурентноздатної товарної продукції, а також забезпечення повної зайнятості працюючих співробітників [2].
Особливості реструктуризації підприємств сфери послуг, яка проводиться в умовах перехідної економіки, обумовлені не тільки необхідністю реструктуризації одночасно з корінними змінами на рівні макроекономіки, які торкнулися всіх підприємств, але й зміною свідомості самих акціонерів в напрямку виведення клієнта (споживача) на перше місце в ланцюгу функціонування виробництва. Так Міхаель Обермайер, директор російського відділення міжнародної консалтингової компанії “Маккензі” вважає, що “реальне реструктурування відбувається в людей у головах. Ситуація у світі така, що ви не можете створити нову систему, яка буде залишатися стабільною. Ви можете створити процес, що забезпечував би людям визначені професійні навички для того, щоб вони, ці навички, дозволяли їм постійно адаптуватися. Тому ідеально структурований світ - це не світ нових структур. Це світ нових людей. І проблема полягає саме в цьому” [7].
Складність проблеми визначається тим, що реструктуризація підприємств безпосередньо пов'язана з успіхами чи невдачами макроекономічної реформи (рис. 1):
Рис. 1. Визначення взаємозв'язків.
Необхідно відзначити, що відносно проведення реструктуризації підприємств у літературі немає єдиної точки зору. Так, фахівці, що працюють по програмі Тасіс [8], відзначають, що після проведення діагностики й узгодження стратегії розвитку і плану реструктуризації з адміністрацією й акціонерами підприємства, реструктуризація може бути проведена в два основних етапи (рис. 2).
Інший підхід до проведення реструктуризації підприємств у фахівців міжнародної консалтингової фірми Роланд Бергер & Партнер, що працюють над проблемами реструктуризації по програмі Всесвітнього Банку [9]. Процес реструктуризації вони поділяють на дві сходинки:
1. реструктурування - оперативні заходи;
2. оптимізація бізнес-процесів (менеджмент заходів);
Складові частини першої сходинки: аналіз вихідної ситуації; комплексна програма заходів; розробка стратегічної переорієнтації.
Метою аналізу вихідної ситуації є комплексна глибока оцінка проблем підприємства і його потенціалу реструктурування в конкретних сферах.
Рис. 2. Основні етапи реструктуризації.
Друга сходинка - оптимізація бізнес-процесів (менеджмент заходів) передбачає оптимізацію основних процесів і деталізацію стратегії довгострокового розвитку підприємства: поліпшення ключових процесів і систем, деталізацію концепції стратегічної переорієнтації.
Деякі розходження в розумінні різних етапів реструктуризації не стосуються основного етапу - аналізу реальної ситуації на підприємстві. Крім того, мабуть, що при будь-якому підході основою розробки плану реструктуризації повинен бути не тільки ретельний аналіз економічного і фінансового положення підприємства, але і визначення ринкової вартості його активів і ринкової вартості власного капіталу підприємства.
Під інноваційною політикою реструктуризації підприємства сфери послуг варто розуміти сукупність управлінських методів, що забезпечують інтеграцію усіх видів нововведень і створення умов, що стимулюють інновації у всіх галузях виробничо-ринкової діяльності [10].
У системі маркетингу виділяється чотири елементи інноваційної політики: пошук ідеї послуги-новинки; проектування й організація виробництва послуги; упровадження послуги на ринок; спостереження за ходом і наслідками її реалізації.
Поняття “послуга-новинка” наближається за змістом до поняття нового товару. Під послугою- новинкою мається на увазі: якісно нова послуга; послуга, що має значні удосконалення порівнянo з представленими на ринку; послуга, що мають деякі удосконалення; послуга, що володіє ринковою новизною, тобто вже має досвід реалізації на конкретному ринку і впроваджувана в нову ринкову сферу.
Під інновацією – новим товаром чи послугою – розуміється не просто новий спосіб задоволення потреб споживача, але такий новий спосіб, що забезпечує можливість одержання додаткового економічного чи соціального ефекту. У випадку відсутності такого ефекту, навіть за умови якісних змін у характеристиках послуги, її можна визначити, як “новостворену”.
Процес розробки нової послуги - це ряд послідовних етапів.
1-й етап. Пошук ідеї нової послуги. Він містить у собі визначення потреби в інновації; формування портфеля вимог споживачів; безпосередній пошук ідей нової послуги, що відповідає цим вимогам; її розробку, а також визначення доцільних тимчасових параметрів впровадження послуги на ринок.
Джерелами інновацій можуть бути різні організації інноваційного профілю, окремі інноватори. Однак більшість ідей (близько 80%) ініціюється потенційними споживачами.
Підсумком першого етапу є розробка програми розвитку нової послуги, у якій є мета, ресурси і конкретні заходи щодо проектування, організації виробництва і просування послуги.
2-й етап. Проектування й організація виробництва нової послуги, проведення лабораторних і ринкових іспитів. Проектування враховує ресурсні обмеження, закладені в програмі розвитку нової послуги, і формує конкретні рішення, що зв'язують попит і ресурсний потенціал виробника.
3-й етап. Організація масового виробництва послуги. Організації передує попередня підготовка ринку - інформування споживачів про наміри виробника з впровадженню нової послуги і її основних характеристик.
Спостереження за ринковим поводженням послуги і використання відповідного маркетингового інструментарію можуть здійснюватися в рамках самостійного етапу, четвертого.
Формування інноваційної політики повинне здійснюватися відповідно до теорії життєвого циклу послуг. Початком життєвого циклу будь-якої послуги служить інноваційна стадія (чи стадія розробки), по завершенню якої підприємницькі структури приступають до впровадження послуги на ринок, використовуючи для цього заходи маркетингового впливу і, зокрема, проводячи активну інформаційно-рекламну кампанію щодо послуги-новинки.
Процес конкуренції має необоротний характер; саме він є стимулюючим механізмом, що активізує інноваційні розробки всіх учасників ринку послуг. Унаслідок спільної дії конкуренції і науково-технічного прогресу змінюються характеристики ринкового середовища, а щодо послуги – умови її реалізації. Ознакою цих змін є зниження темпів росту обсягів реалізації і прибутку при збереженні їх абсолютного збільшення. Такий стан характерний для стадії зрілості, у якій спостерігається відносна стабільність ринкових позицій на тлі конкурентних процесів, що активізуються. Наступна стадія життєвого циклу послуги – стадія насичення, на якій відбувається поступове абсолютне зниження обсягу продажів і прибутку. Важливо чітко зафіксувати момент переходу з однієї стадії в іншу, виділивши “точку перелому”.
Саме в цей момент варто почати наступний етап інноваційної процесу реструктуризації і приступити до розробки нової послуги.
Сучасний стан формування інноваційних технологій реструктуризації в сфері послуг базується на досвіді багатьох підприємств України.
Наприклад, для низки органів місцевого самоврядування джерелом розвитку стає наявність унікальних природних ресурсів, або об‘єктів історико-культурної спадщини. Одним із перспективних видів діяльності є зелений туризм (організований відпочинок у приватному секторі), який передбачає об‘єднання зусиль приватних власників для надання послуг відпочиваючим. Зелений туризм визнаний в Європі як пріоритетний в сфері відпочинку, адже від його ефективного розвитку значною мірою залежить перспектива населених пунктів, їх інфраструктура, наповнення місцевого бюджету, ріст добробуту територіальної громади.
Власники приватного житла об‘єдналися в Спілку сприяння розвитку зеленого туризму. Для ширшого залучення відпочиваючих, реклами своїх послуг в рамках спільної програми відкрився інформаційний центр з базою даних. В Інтернеті є веб-сторінка Спілки сприяння розвитку зеленого туризму. На ній розміщуються адреси сімей, фото будинків, які пропонуються для проживання та інша корисна інформація для туристів.
Послуги, які надає Спілка: проводить навчальні семінари для господарів і органів місцевого самоврядування (з основ економічної діяльності та підприємництва, обслуговування відпочиваючих, краєзнавчих питань, основ екологічних знань); видає методичні рекомендації; випускає рекламні проспекти, путівники з переліком господарств, фото осель, перелік послуг.
Зелений туризм не вимагає державних капіталовкладень, поліпшує імідж регіону, економічний стан малих міст, селищ і сіл, дає прибуток місцевим бюджетам, зберігає довкілля.
Очевидно, що реструктуризація підприємств сфери послуг життєво необхідна. А інноваційна політика реструктуризації є невід’ємною частиною ефективної виробничо-ринкової діяльності. Саме вона забезпечує стратегічну стійкість підприємств в умовах ринку послуг.
1. Аньшин В.М., Дагиев А.А. Инновационный менеджмент. М., Дело, 2003. 2. Економічна енциклопедія: У трьох томах. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. 3. Варбанец П. Инновации и инвестиции в Украине: где находят деньги и проекты? ссылка скрыта 4. Гусєв В.О. Регіональні виміри державної інноваційної політики // К.: Інновації & промисловість, №1, 2007. 5. ссылка скрыта. 6. oblstat@rv.ukrpack.net. 7. Тичи Н., Деванна М.А. Лидеры реорганизации: из опыта американских корпораций. М.: Экономика, 1990. 8. ссылка скрыта. 9. ссылка скрыта. 10. Поліщук О.В. Маркетинг послуг: стратегічний підхід. К., Професіонал, 2005.