1. Поняття господарського права

Вид материала

Документы

Содержание 2.Суб'єкти господарського права: поняття і види. 3.Господарські правовідносини(Гп): поняття і види. Складові господарських відносин 4.Методи правового регулювання господарських правовідносин. Концепсуально методи 5.Господарсько-правові норми. 6.Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. 7.Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види. 8.Система господарського законодавства. 9.Колізії в господарському законодавстві. 10.Господарське законодавство і господарське право, їх співвідношення. 11.Проблеми вдосконалення господарського законодавства. 12.Поняття та ознаки підприємницької діяльності(ПД). 13.Характеристика некомерційного господарювання. 14.Обмеження в підприємницькій діяльності. 15.Принципи підприємницької діяльності. 16.Умови здійснення підприємницької діяльності. 17.Державна реєстрація підприємництва. 18.Гарантії прав суб'єктів підприємницької діяльності. 19.Роль держави в діяльності суб’єктів підприємництва. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Правила І підстави проведення планових та позапланових перевірок фінансово-господарської, 36.52kb.
• Кафедра цивільного та господарського права, 56.77kb.
• План Види суб'єктів господарського права Методи господарського права, 274.03kb.
• Поняття господарського права, 55.83kb.
• О. В. Михайлов господарське законодавство (право) Курс лекцій, 7599.32kb.
• 7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття, 84.21kb.
• Курсова робота на тему: “право власності та право повного господарського ведення: спільне, 283.9kb.
• Курсова работа за темою: “право власності та право повного господарського ведення:, 283.48kb.
• 1. Поняття й ознаки права як соціальної системи, 223.31kb.
• Право власності та право повного господарського ведення: спільне та відзнаки, 269.79kb.

1.Поняття господарського права.

ГП – це комплексна галузь права, яка являє собою сукупність норм, які регулюють відносини за участю підп-в, установ, орг-цій, підпр-ців у ході здійснення своєї госп-ї діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет госп права. Зміст предмета ГП, визначається 2-ма основними поняттями:”народне господарство” і “господарська діяльність”. До народного господарства належать усі розташовані на території України підприємства, установи, організації. Господарська діяльність як предмет госп. Права за ЗУ “Про зовн екон діяльність” – будь-яка діял-ть, у т.ч. підпр-ка, пов*язана з вир-вом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару; за ЗУ “Про оподаткування прибутку підп-в” - будь-яка діяльність особи,направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною тасуттєвою; за ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності” - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт;за ГК- це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.


2.Суб'єкти господарського права: поняття і види.

Суб”єкти господарювання: поняття і види.

Суб”єкт господарювання – учасник господарських відносин, який здійснюють госп діяльність, має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов”язаннями.

Види суб-тів господарювання:

1) господарські організації-юр особи, державні, комунальні та інш підприємства, створені відповідно до ГК

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють госп діяльність та зареєстровані відповідно до з-ну як підприємці

3) філії, представництва, йно відокремлені підрозділи госп орг-цій(структурні одиниці), утворені ними для здійснення госп діяльності.

Суб'єкти господар. права діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване коопера­тивом). Управлінські організації — міністерства, відомст­ва- законом визначені як уповноважені власником (влас­никами) органи. Суб'єкти господарського права мають ряд ознак право-суб'єктності, закріплених господарським законодавством. По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-пра­вову форму, в якій здійснюється господарська або управ­лінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом орга­нізаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарського пра­ва. Це або одна з форм підприємства, або установа (напри­клад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасником господарських відносин). Другою ознакою суб'єкта господарського права є те, що він має юридична відокремлене і закріплене за ним май­но у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінно­стей. Третьою, суто юридичною, ознакою суб'єкта господар­ського права є його господарська правосуб'сктність. Су­б'єкт господарського права має засновану на законі мож­ливість набувати від свого імені майнові та особисті не-майнові права, вступати в зобов'язання, виступати у судо­вих органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарського права доктринально визначається як господарська компе­тенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обо­в'язків Отже, суб'єкти господарського права - це організації, які на основі юридично відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів або управлінську діяльність в економіці. З урахуванням особливостей функцій господарське за­конодавство визначає правове становище таких суб'єктів господарського права, як: 1) підприємства та їхні структур­ні підрозділи; 2) об'єднання підприємств; 3) фінансові та посередницькі інститути; 4) громадяни-підприємці; 5) ор­гани державної виконавчої влади в економіці.

Суб'єкти господар. правовід. діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване коопера­тивом). Управлінські організації — міністерства, відомст­ва- законом визначені як уповноважені власником (влас­никами) органи. Суб'єктами господар правовіднос є: • господарські організації, створені для безпосередньої го­сподарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; • державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, господарські об'єднання, управління тощо); •структурні підрозділи господарських організацій, на­ділені компетенцією щодо здійснення господарської дія­льності; •фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців; • державні і громадські установи та організації, що є споживачами продукції (товарів), робіт, послуг.

Особливим суб'єктом господарських відносин є держа­ва, від імені якої діють її органи.

Суб'єкт господарювання - ЮО незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи ФО, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою госп-кою діяльністю; будь-яка ЮО або ФО, яка здійснює контроль над суб'єктами господарювання, група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господ-ння визнаються також органи державної влади, органи місцевого самов-ння, а також органи адмін-господарського упр-ння та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. До учасників відносин у сфері госп-ння можна віднести також гром-н, гром-кі та ін. Орг-ції, які є засновниками суб*єктів госп-ння чи здійснюють щодо них орг-госп повн-ння на основі відносин власності. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організ-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Майно(осн-ні та оборотні засоби, оборотні кошти, ін.майнові цінності) суб*єктів госп-ння фактично відокремлене від майна ін. суб*єктів госп-ння. Обов*язковим є наявність самостійного балансу. Коло суб*єктів госп-ння:1.гр-ни У, іноземці, особи б\гУ, які здійснюють госп-ку діял-сть і зареєсровані в установленому законом порядку;2.госп-кі орг-ції(ЮО, створені відповідно до ЦК:тов-ва(підпр-кі, непідпр-кі, установи, ін. ЮО, сворені відповідно до цього закону;3.дер-ні та комун-ні під-ва, створені відповідно до ГК; 4. інші ЮО які здіс-ть госп-ку діял-сть та зареєстр-ні в уст-му законом порядку; 5. філії, предст-ва, ін відокр-ні підрозділи госп-ких орг-цій, які утворені ними для здійснення госп-ї діяльності.


3.Господарські правовідносини(Гп): поняття і види.

Господарськими відносинами є суспільні відносини, що складаються навколо господарської діяльності. госп. відносини, урегульовані нормами господарського права, є господарсько-правовими відносинами.

Розрізняють види господарських відносин:

господарсько-виробничі відносини - майнові та інш. відносини, що виникають між суб-ми господарювання під час безпосереднього здійснення госп. діяльності,

організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб-ми господарювання та органами управління (місц самоврядування, державної влади),

внутрішньогосподарськими є відносини, що встановлюються між структурними підрозділами суб-та господарювання та відносини суб-та господарювання з його структурними підрозділами.

Складові господарських відносин - майнова та організаційна. Майнова складова – між суб-ми відбувається рух мат. цінностей. Організаційна – мають бути документи.

Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права відносини між господарюючими суб’єктами (підприємництвами, підприємцями) і органами управління, які утворюються в процесі організації і безпосереднього здійснення госнодарської Д-ті. Елементи: суб*кти(суб*кти госп-ння, упр-ння), об*єкт(госп-ка діял-сть), зміст(права і обов*язки). Гп виникають, змінюються і припиняються на основі ЮФ. Особливу роль відіграють події(складова майже кожного дог-ру_виконання робіт, послуг тощо). Гп поділяються на:1. госп-виробничі – майнові та ін відносини, які виникають між суб*єктами госп-ння при безпосередньому здійсненні госп-ї діял-сті;2.організ-госп(адмін-госп) – відносини, які складаються між суб*єктами госп-ння та суб*єктами організ-госп повноважень органами упр-ння у процесі упр-ння гос-ю діял-тю;3.внутрішньо-госп – відносини, які складаютьтся між стр-ми підрозділами суб*єктів госп-ння, а також відносини між суб*єктами госп-ння і їх стр-ми підрозділами. ГП поєднують в собі майновий та орг-ний елементи, мають матеріальний зміст, що полягає у забезпеченні сус-го вироб-ва. 2 варіант. Господарюючі суб'єкти в процесі господарю- вання во­лодіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористу- вання регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, еко­логічне тощо). Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і викори­стовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідно- син.Між підприємствами, підприємцями та грома дянами виникають майнові відносини щодо задо волення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відноси­ни регулює цивіль- не право. Визнавати всі зазначені відносини гос -подарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господар- ських відносин взагалі не існує. Об'єк­тивно нео- бхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є госпо дарськи­ми. Ці відносини лише створюють органі заційні, матері­альні, фінансові та інші передумо- ви функціонування гос­подарських відносин. Гос- подарсько-правова концепція визначає господар- ські відносини у власному (спеціальному) розу -мінні. А саме: господарськими є відносини між господарюючими суб'єк­тами (підприємствами, підприємцями) і органами управ­ління, які утво- рюються у процесі організації і безпосеред­нього здійснення господарської діяльності. Господар- ські відносини як предмет регулювання склада- ються лише з двох елементів - організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні с предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господар пра­во вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві.


4.Методи правового регулювання господарських правовідносин.

Це сукупність способів регулюючого впливу норм госп. права на поведінку субєктів госп. правовідносин. Концепсуально методи госп. права будуються на 2-ох принципах :загальнодозвільному(“дозволено все, що не заборонено законом”) та зобов’язуючому (“субєкти госп права зобовязані і мають вчиняти те, що на них покладено законом”). Метод автономних рішень субєктів госп відносин-грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Метод владних приписів(вимог законів і вказівок компетентних органів, обовязкових для субєктів госп відносин)-згідно з ним діяльність субєктів підпорядковується обовязковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Метод рекомендацій-держава регулює поведінку субєктів госп відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.


5.Господарсько-правові норми.

Норма господарського права - це елемент системи ком­плексної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, еле­мент комплексної галузі господарського законод.. Важливою як у теоретичному, так і в практичному ас­пекті є загальна класифікація нормативних актів господар­ського законодавства на види за змістом тих норм госпо­дарського права, які офіційно встановлюють ці акти. Зале­жно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири види актів: • акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодек­сах, які кодифікують окремі інститути господарського права. Зокрема, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господарсько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряди; переве­зення вантажів; інститут майнової відповідальності господа­рюючих суб'єктів і т. ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні кодифіковані акти господарського законо­давства. Це, зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правила перевезення вантажів;

• компетенційні акти, які визначають види господарюю­чих суб'єктів, а також їхні права і обов'язки щодо господа­рювання, тобто господарську компетенцію; • нормативні документи, що регулюють технічні параме­три виробництва та його результати, зокрема, технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандарти (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;• нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб'єкти господарських відносин при нале­жній правомірній поведінці, а не загальні правила поведін­ки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та поста­нови про їх затвердження (юридична форма).


6.Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.

ГЗ – cукупність н\п актів, що регулюють гос-кі відносини. Широке розуміння – сис-ма всіх н\п актів, які регулюють відносини у сфері н\г. Вузьке розуміння – неохідні акти цив-го, фін-го, подат-го, адм-го, труд-го і власне госп-го зак-ва. Госп-ке зак-во хар-ся : частково систематизоване; тісний зв*язок з ЦП, цив-м зак-вом; до сис-ми ГП входять як комплексні, так і галузеві н\п акти; складовий елемент ГЗ- відомчі норм-ні акти; обов*язковий ел-т – локальний нормативний акт. Господар. законод. загалом можна визначити як систему н.а., які згідно із законом є інституційни ми джерелами господар. права.Основними джере лами господар права є саме закони та інші н.а.Та- кі форми права, як зви­чай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.Ознаки та особ- ливості господар. законодавства, однією з яких є комплексний зміст основних н.а., більш повно характеризують цю галузь законод.. Переважна більшість н.а. господар. законод. включає норми двох і більше галузей права.Як приклад можна навести З «Про п-ства в У». Це акт господар. за- конод., який міс­тить норми господар. або цивіль- ного, адмін., фінан., труд. та інших галузей пра- ва. Другою ознакою і особливістю господар. за- коно­д. є те, що воно включає в себе одногалузеві акти го­сподар. (цивільного) законод.. Такими, зо- крема, слід вважати Положення про поставки продукції виробни­чо-технічного призначення та Положення про поставки то­варів народного спо- живання. Вони одногалузеві, бо регу­люють відно сини щодо укладання та виконання відповід­них господар. договорів. Наступною ознакою госпо- дар. законод. У. є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнар. договорами з гос- подар. пи­тань. Воно здійснюється згідно з певни- ми принципами. Принцип пріоритету спец. норм міжнар. договірного права над загальними нормами господар. права У.. Принцип надання нормам міжнар. економ. договорів статусу нац. законод. У.Третім принципом поєднання госпо- дар законо­д. У. з комерційним правом інших кра їн є право сторін зовнішньоеконом. договорів обирати право країни, яким визнач. права та обо- в'язки сторін договорів.


7.Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види.

Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний письмовий документ компетентного ор­гану держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господар­ського права. Поняття нормативного акта господарського законодав­ства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому вони класифікуються на види шляхом визначення актів госпо­дарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють. Згідно з юридичною силою господар законод. функціонує як вертикальна ієрархічна система н.а. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які ма­ють законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регу­лювання господарської діяльності. В ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є господарське законо­давство, що грун -тується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетен­цію вищих органів державної влади у нормативному регулюванні господарської діяльності. Другий блок становлять господарські закони (наприклад ЗУ «Про власність», «Про підприємства в Україні») Ще один блок нормативних актів господарського зако­нодавства становлять так звані законодавчі акти:а) постанови ВРУ з господар питань, б) Декрети КМ з господар питань, які приймалися КМУ на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому ВРУ. Великий за обсягом блок господар законод становлять підзаконні нормативні акти а) укази розпорядження Президента України з господарських питань в) постанови та розпорядження КМУ ;г) господар н.а. міністерств, державних комітетів та інших центральних органів викон. влади д) н.а. госп. законод. міс­цевих рад та держадміністрацій


8.Система господарського законодавства.

У кодифікованих галузях законодавства їх системи ви­значаються структурами кодексів. Господарське законо­давство не кодифіковане. Структурними підрозділами системи господарського законодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут становить собою групу (підсистему) н.а, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.Основою господарського законодавства є система статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які ви­значають правове становище господарюючих суб'єктів. Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються.(Наприклад закони «Про підприємництво», «Про підприєм -ства в У.») Іншим інститутом господар. законодавства є гру­па н.а., які регулюють правове становище об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо. Законодавство про страхування регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю) і страхувальни­ками щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Антимонопольне законодавство представлене в першу чергу ЗУ «Про обме­ження монополізму і недопущення недобросовісної конку­ренції в підприємницькій діяльності “, «Про Антимоноп комітет У» Законодавство про зовнішньоек діяльність. Основним нормативним актом тут с ЗУ «Про зов. екон. діяльність», який регул. такі види зов. екон діяльності: зовніш­ню торгівлю; економічне співробітництво; аісціалпшцю ні кооперацію ниробнищва, науки і техніки; економічні зв’язки в галузі будівництва; транспортні відноси­ни, експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кредиті, розрахункові та ін.) операції.


9.Колізії в господарському законодавстві.

Становлення нац. господар. законод. в У. пов'яза- не з труднощами, викликаними насамперед економ. та соц.-політ. факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (переду­сім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законо­д. з старим не лише перешкоджають створенню пра­вопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосе­редньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства», на момент прийняття були розраховані на регулювання не­існуючих або малорозвинених суспільних відносин. А ос­кільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодав­ством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє не­визначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законо­давства незалежних держав як одного з атрибутів держав­ного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для пра­вового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та ста­тути, Положення про поставки, Правила про договори під­ряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.