Дипломатів
| Вид материала | Диплом |
Содержание«листи з харкова» У презентації беруть участь Посол Італії в Україні П’єтро Джованні ДОННІЧІ Голова Національної ради з питань культури і духовності акад. Микола Жулинський |
І
талійський інститут
КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ
вул. Ярославів Вал, 32-Б, 01901 Київ
тел. (044) 270-62-23, факс 279-38-42
e-mail: iickiev@esteri.it
www.iickiev.esteri.it
П Р Е С – Р Е Л І З
Італійський інститут культури в Україні
за сприяння
Координаційної ради з підготовки заходів у зв’язку з 75-ми роковинами
Голодомору 1932–1933 років в Україні
Національної ради з питань культури і духовності
при Президентові України
Міністерства закордонних справ Італійської Республіки
Національного університету “Києво-Могилянська академія”
презентує видання
«ЛИСТИ З ХАРКОВА»
Голод в Україні та на Північному Кавказі
в повідомленнях італійських дипломатів, 1932–1933 рр.
(упорядник проф. Андреа Ґраціозі)
У презентації беруть участь
Президент України Віктор ЮЩЕНКО,
Віце-Прем’єр-Міністр Іван Васюник,
Міністр закордонних справ України Володимир ОГРИЗКО,
Посол Італії в Україні П’єтро Джованні ДОННІЧІ,
Директор Італійського інституту культури в Україні проф. Нікола Франко БАЛЛОНІ, професор Неаполітанського університету “Федеріко ІІ” Андреа Ґраціозі,
Голова Національної ради з питань культури і духовності акад. Микола Жулинський,
Почесний Президент НаУКМА проф. В’ячеслав Брюховецький,
Президент НаУКМА проф. Сергій КВІТ,
інші відомі громадські діячі і науковці
понеділок, 25 лютого 2008 р. о 15.00 (вхід до 14.30)
Національний університет “Києво-Могилянська академія”
Конґреґаційна зала Староакадемічного корпусу (вул. Г. Сковороди, 2)
Вхід по запрошеннях. Додаткова інформація та акредитація ЗМІ: тел. (044) 270-62-23, факс 279-38-42
Українське видання книги «„Листи з Харкова”. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів, 1932–1933 роки», підготовлене Італійським інститутом культури в Україні до 75-х роковин Голодомору 1932–1933 рр., містить докладні службові повідомлення (всього 58 документів), що італійські дипломати в СРСР надсилали до свого уряду про трагічні події 1932–1933 років. Ці унікальні документи, які зберігаються в архівах Міністерства закордонних справ Італії та є одними з найважливіших зарубіжних документальних джерел в історіографії Голодомору, неоднозначно свідчать, що національна трагедія українського народу була не неминучою фатальністю, а спланованою безжалісною операцією сталінського режиму на знищення мільйонів невинних людей.
«Голод далі чинить масове людовбивство серед населення у таких грандіозних масштабах, що геть незрозуміло, як світ може залишатися байдужим до подібної катастрофи... Шляхом безжальних конфіскацій (про які я неодноразово повідомляв) московський уряд влаштував не те що голод, бо це мало сказати, а повний брак будь-яких засобів до існування...», – писав приголомшений консул у Харкові Серджо Ґраденіґо у своєму черговому службовому донесенні в травні 1933 року. «Товариш Френкель, член Колеґії ҐПУ, звірився одному нашому знайомому, що в Харкові на дорогах щоночі збирають близько 250 трупів померлих від голоду. Зі свого боку можу посвідчити, що я бачив, як опівночі перед консульством проїздили вантажівки, які везли 10–15 трупів. Оскільки поряд з консульством будуються три великі квартали, вантажівка зупинилася перед парканом і двоє співробітників, озброєних вилами, увійшли, шукаючи там трупи. Я бачив, як цими вилами було підібрано iз землі 7 осіб, тобто двох чоловіків, одну жінку і четверо дітей. Інші люди прокинулися і зникли, мов тіні. Один iз двох співробітників, які робили цю роботу, сказав мені: У вас такого нема, правда?». Ґраденіґо передбачав жахливі наслідки для української нації: «...теперішня катастрофа спричинить колонізацію України переважно російським населенням. Це змінить її етнографічну природу. Можливо, в дуже близькому майбутньому не доведеться більше говорити ні про Україну, ні про український народ, а отже, не буде й української проблеми, оскільки Україна фактично стане частиною Росії».
Як зазначає у своїй передмові до українського видання професор Андреа Ґраціозі, «Україна потребує повернути собі свою історію у всій її повноті, і вихідною точкою може бути лише Голодомор. Сподіваюся, що публікація цих „Листів”, багато років тому надісланих урядові, який не захотів до них прислухатися, нині спричинить те, що українське суспільство з усіма своїми складовими вибудує на основі правди, врівноваженості і справедливості таку „пам’ять”, яка допоможе йому зцілити давні рани і швидше простувати до кращого майбутнього. Я також сподіваюся, що дедалі глибше усвідомлення того, що діялося у ХХ столітті у її східній частині, допоможе всій Європі зважено віднайти спільне минуле, в якому – я певен – велика трагедія, про яку нам розповідають італійські консули, займе місце, на яке вона заслуговує. Коли це станеться, сучасні політичні розбіжності остаточно зникнуть, і Європейський Союз зможе назвати себе справді європейським».
На думку Директора Італійського інституту культури в Україні проф. Нікола Франко Баллоні, «вихід у світ цієї книги, ... що є найповнішим зібранням документальних свідчень про голод у СРСР на початку 30-х років, залишених співробітниками дипломатичних структур тодішньої Італії, є ще одним важливим кроком у процесі відродження болісної, але такої потрібної сучасному українському суспільству правди, ... важливим прикладом діалогу наших народів, об’єднаних у пошуку історичної правди про одну з найжахливіших трагедій європейської історії».