Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материала

Протеолітичні процеси у печінці морських свинок при експериментальній дифтерійній інтоксикації
Харківська медична академія післядипломної освіти, Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМНУ
БЫТОВАЯ СРЕДА И ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ А Полякова Л.О.

Подобный материал:

1 ... 74 75 76 77 78 79 80 81 ... 115

ПРОТЕОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ У ПЕЧІНЦІ МОРСЬКИХ СВИНОК ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ДИФТЕРІЙНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ

Полукчи О.К.¹, Малий В.П.¹, Волобуєва О.В.¹, Самохіна Л.М.²

Харківська медична академія післядипломної освіти¹, Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМНУ²

Одним з універсальних патогенетичних механізмів є протеоліз, який відіграє важливу роль в зсідаючій системі крові, активації системи комплементу, запаленні та імунній відповіді (К.М.Веремеєнко і співав., 2000). Але надлишкова активізація протеолізу, розвиток якого відбувається при різних патологічних станах, в тому числі і інфекційних захворюваннях, може призвести до значних функціональних розладів з боку органів або цілої системи. Відомо, що дифтерійний токсин здатний порушувати синтез білка (М.Х.Тур’янов і співав., 1996), і тому доцільно припустити його участь у протеолітичних процесах. До специфічних ускладнень дифтерії, крім міокардиту, нефрозонефриту та поліневриту, відносять також гепатит (Ж.І.Возіанова, 1996). Але, процеси протеолізу в печінці, на жаль, вивчено недостатньо. Слід зазначити, що в клініці подібні дослідження провести практично неможливо і тому ми їх провели в експерименті.

Дослідження проводили на 18 морських свинках вагою 4708 г у яких токсично-інфекційний процес моделювали шляхом підшкірного введення в область живота по 1/100 DLM на кожні 250 г маси, нативного субстрату дифтерійного екзотоксина виробництва заводу «Биолек» щогодини протягом 24 годин, що викликало в них тяжку форму токсикозу. Контрольну групу склали 6 інтактних тварин. Тварин виводили з експеременту на 2, 4, 7 дні. Вибій робили методом декапітації. Під час забою висікалися шматочки тканини печінки, нирок, що були матеріалом для дослідження.

Проведені дослідження показали (табл. 1), що в експериментальних тварин вже з 2 дня відзначалося підвищення в печінці загальної активності протеїназ (ЗАП). Показники ЗАП у них у цей період були значно підвищеними за контрольні (p<0,05). На 4-й день експерименту відзначалося незначне зниження показника, але на 7 день він знову різко зростав та перевищував контроль у 6,1 рази (p<0,05).

Показники протеолізу в печінці морських свинок при експериментальному дифтерійному

токсикозі (мг/л год.)

Дні експерименту

ЗАП

1-ІП

2-МГ

2-й

4-й

7-й

0,0330,004 *

0,0310,002 *

0,0860,006 *

31,5000,051*

31,4000,084 *

31,3860,026*

1,980,29 *

2,460,38 *

2,740,23 *

Контроль

0,014±0,001

31,972±0,022

0,98±0,12

Примітка. * - вірогідність (p<0,05) розбіжностей показників з контролем.

При вивченні показників 1-інгибітора протеїназ (1-ІП) було встановлено (табл. 1.), що вже з другого дня проведення експерименту його рівень в печінці значно знижувався (p<0,05). На 7 день відзначено найбільш низький в експерименті вміст в органах 1-ІП. Така динаміка показників 1-ІП помірно назад корелювала з рівнем ЗАП (r = -0,521). Ці явища свідчать про те, що при дифтерійному токсикозі в нейтралізації протеїназної активності бере участь 1-ІП.

Інша динаміка показників відзначалася при вивчені рівня 2-макроглобуліну (2-МГ). Вміст 2-МГ в підвищувався вже з 1-го дня та зберігався високим на протязі всього експерименту. Найбільшим рівень 2-МГ був на 7 день після введення токсину. Встановлено прямий помірний кореляційний зв'язок між вмістом в органах 2-МГ і ЗАП (r = 0,451).

У цілому, на тлі експериментального дифтерійного токсикозу у печінці експериментальних тварин відзначалася активація протеолітичних процесів, що виражалося в підвищенні загальної активності протеїназ, рівня 2-МГ, зниження концентрацій 1-ІП. Наслідками активації протеолізу у внутрішніх органах може бути загибель частини кліток, що приводить до порушень функції печінки.

Таким чином, активізація протеолізу, що відбувається у гепатоцитах при дифтерії здатна запускати цілий комплекс метаболічних процесів, що призводять до функціональних розладів печінки.

БЫТОВАЯ СРЕДА И ЗАБОЛЕВАЕМОСТЬ ВИРУСНЫМ ГЕПАТИТОМ А

Полякова Л.О.

Иркутский государственный педагогический университете (Россия)

В многочисленных исследованиях показана ведущая роль фекально-орального механизма в распространении возбудителей гепатита А (ГА). Связи с этим борьба и предупреждение инфекции в настоящее время базируется на комплексе широких оздоровительных мероприятий санитарно-гигиенического характера: контроле за обеспечением населения доброкачественной питьевой воды, выполнении мероприятий по санитарной охране источников водоснабжения, соблюдении санитарно-гигиенического режима в школах, дошкольных учреждениях, пищевых предприятиях, обеззараживании канализационных стоков.

Указание на необходимость осуществления комплекса профилактических мероприятий свидетельствует о том, что роль конкретных санитарно-гигиенических факторов бытовой среды и населенных мест, условий водоснабжения, канализования и санитарной очистки изучена недостаточно.

Целью данного исследования явилось установление влияния в проспективном контролируемом наблюдении санитарно-бытовых условий проживания в семье на заболеваемость ГА и их количественная оценка.

Изучение влияния условий проживания в семье на заболеваемость ГА проводилось в г. Иркутске выборочно. Выборка составила 1,0 % населения. Единицей выборки являлась семья. Учетный документ, по которому проводилось наблюдение, содержал признаки, характеризовавшие коммунальные условия проживания семьи и заболеваемость ГА и кишечными инфекциями (как индикатора фекально-орального механизма передачи). Опытную и контрольную группы формировали в зависимости от наличия или отсутствия наблюдаемого признака. Например, водоснабжение есть – контроль, водоснабжения нет – опыт. Заболеваемость ГА и кишечными инфекциями в сравниваемых группах анализировали за год предшествовавший исследованию.

Факторам санитарно-коммунального благоустройства, которые имели достоверное значение для г. Иркутска, давалась количественная оценка.

В разработку были взяты: тип жилья, квартира (изолированная или неизолированная), обеспеченность жилой площадью на одного члена семьи, характер водоснабжения, наличие горячей воды, способ удаления нечистот, очистка (сбор мусора).

В результате проведенного исследования было установлено, что заболеваемость ГА лиц, проживающих в полностью благоустроенных многоквартирных домах – наименьшая по сравнению с населением, живущим в общежитиях, отдельных, частично или полностью, неблагоустроенных домах и, особенно, в бараках. Чаще болели гепатитом лица, пользующиеся водоразборными колонками, чем те, кто имел водопровод в квартире (удельный вес этого фактора составил 9,4 %).

Эпидемиологическое значение имел и фактор обеспечения изолированной квартирой. Заболеваемость ГА и дизентерией в этих семьях была достоверно ниже, чем в семьях, проживающих в коммунальных квартирах. Причем разница показателей была значительной – в 1,5 – 3 раза. Проживание в отдельной квартире обусловливает меньшее общение между жильцами, и следовательно, риск заражения в этих условиях снижается. Установлено, что удельный вес фактора отсутствия изолированной квартиры в распространении ГА составляет 17,0 %.

Выявлена взаимосвязь ГА и дизентерией с условиями канализования жилища. Так, среди лиц, пользовавшихся уличными туалетами, заболеваемость была в 2,5 – 3 раза выше показателей заболеваемости семей, имеющих туалет дома (удельный вес заболеваний ГА, связанных с использованием дворовых туалетов среди всей суммы заболеваний у лиц, попавших в выборку, составил 11,0 %). Отсутствие в квартире (доме) горячей воды имело особенно важное значение для распространения ГА, так как доля этого фактора среди прочих составила 25,0 %.

Таким образом, установлено, что среди изучавшихся факторов санитарно-коммунального благоустройства проживания семей эпидемиологическое значение для распространения ГА имели: фактор проживания в неблагоустроенных домах, использование водоразборных колонок, фактор отсутствия изолированной квартиры, а также пользование уличным туалетом.

Полученные данные позволяют правильно оценить значимость установленных факторов передачи ГА в бытовых условиях, оптимизировать и удешевить мероприятия по борьбе с этой трудноуправляемой инфекцией.

Blog