Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
ВАРІАНТИ УЛЬТРАСОНОГРАФІЧНИХ ЗМІН ПРИ ХРОНІЧНОМУ ГЕПАТИТІ С
Боброва І.А., Шевчук В.Б., Матяш В.І., Боброва Г.О.
ІЕІХ АМНУ
Проблема гепатиту С за останні роки стала однією з самих вагомих в інфектології як через катастрофічне зростання кількості хворих, так і через відсутність швидких та 100% ефективних шляхів її вирішення.
Тому залишаються актуальними питання удосконалення його діагностики і лікування.
Проведене комплексне клініко-вірусологічне та ультрасонографічне обстеження 35 хворих на хронічний гепатит С (ХГС) у віці 18 – 68 р. (21 чоловік + 14 жінок). Всі мали явища вирусної реплікації за результатами полімеразної ланцюгової реакції: у 57,1% осіб RNA НСV становила від 100 тисяч до 10 млн. копій/мл, у 31,4% - 10тисяч-100 тисяч, у 11,4% осіб визначена мінімальна кількість – до 10 тисяч копій в мл. За генотипами обстежені розподілялись наступним чином: у 15 пацієнтів (42,8%) зареєстрований генотип 1В, у 14 пацієнтів (40,0%) – 3A, 2-ий генотип визначено у 3 хворих (8,5%), в поодиноких випадках зустрічались комбінація генотипу 1В+3А, генотип 1А та 4-6.
При ультрасонографічному (УСГ) дослідженні органів черевної порожнини виявлялися зміни печінки різного характеру та інтенсивності, найчастіше - у вигляді помірного дифузного підвищення її ехогенності на всьому протязі та гепатомегалії. В основному, розміри печінки при ХГС перевищували нормальні не більше 1-2 см, іноді взагалі залишаючись нормальними. Більш виражена і чітка гепатомегалія при гепатиті С мала місце у випадках великої тривалості процесу – більше 10-15 років та при наявності шкідливих звичок в анамнезі. Дифузні зміни без осередкових утворень розцінювалися як жирова інфільтрація печінки 1-2 ступеня, при цьому структура органа залишалась досить однорідною. Однотипні УСГ зміни печінки з явищами її жирової інфільтрації реєструються при ряді станів, не пов`язаних з ХГС, наприклад, у гіперстеніків, при порушеннях харчування, цукровому діабеті тощо, тому хворі з аналогічною “фоновою” патологією в розробку не включались. В інших випадках печінка мала зернистий або дрібноплямистий вигляд з-за наявності множинних дрібних осередків фіброзу (дрібнофіброзних змін) розміром 1 - 3,5мм (“пістрява печінка”).
Зміни структури та розмірів печінки у ряді випадків комбінувались із збільшенням селезінки від 5 до 25 мм, іноді по одному з її розмірів, що визначалося тільки при ультрасонографії.
Виявлені ознаки можно умовно розподілити на 4 основних варіанти ультрасонографічної картини хронічного гепатиту С:
1–ий варіант -- дифузні зміни печінки з явищами жирової інфільтрації без спленомегалії зі збереженням
гомогенної структури органу. Такий варіант виявився найбільш розповсюдженим і спостерігався у 17 з 35 хворих на ХГС, що складає 48, 57%.
2–ий варіант -- дифузні зміни печінки з явищами жирової інфільтрації + спленомегалія, спостерігався у 10 осіб (28,57 %).
3–ій варіант -- дрібноосередкові зміни печінки з наявністю неоднорідної зернистої або плямистої структури по типу “пістрявої печінки” без спленомегалії, зустрічався у 3 пацієнтів (8,57 %).
4-ий варіант -- дрібноосередкові зміни печінки з наявністю неоднорідної зернистої або плямистої структури + спленомегалія. Його мали 5 хворих на ХГС (14,28 %).
При сонографічно-біохімічних співставленнях при 1-му варіанті підвищення АЛТ мало місце в строки проведення обстеження у 15 хворих з 17 - до 3,8 ммоль/л; невелике підвищення фракції гама-глобулінів до 23,5 % у 9 з 17 випадків (майже половина). Підвищення АЛТ при 2-му варіанті УСГ картини спостерігалося у всіх хворих і було більш вираженим, досягаючи 5,7 ммоль/л. А при 4-му варіанті у всіх без виключення пацієнтів на тлі помірної гепатоспленомегалії визначалися підвищення АЛТ і гамма-глобулінів, при чому останній показник досягав досить високих значень – до 28,2 - 31,6 %.
Таким чином, при ХГС переважали 1-ий та 2-ий варіанти УСГ картини (у 77,1% хворих).
ОБЩИЙ РЕАКТИВНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ ОРГАНИЗМА ПРИ ПОРАЖЕНИИ ПЕЧЕНИ У ДЕТЕЙ С ИНФЕКЦИОННЫМ МОНОНУКЛЕОЗОМ
Бобровицкая А. И1., Кучеренко Н. П1., Бемомеря Т. А2., Криштопина И. А1.
Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького 1, Областная санитарно - эпидемиологическая станция г. Донецк 2
Среди гепатотропных вирусов, поражающих печень, после вирусов гепатита А и В имеет значение вирус Эпштейн-Барра - возбудитель инфекционного мононуклеоза. В связи с тем, что у больных инфекционным мононуклеозом, паренхиматозный гепатит очень часто имеет атипичное течение - безжелтушные и субклинические формы, врачи амбулаторно-поликлинической службы практически его не диагностируют
Цель исследования - определить лабораторные критерии диагностики паренхиматозного гепатита при инфекционном мононуклеозе у детей.
Под наблюдением находилось 122 больных инфекционным мононуклеозом в возрасте от 8 мес. до 14 лет. Детей первых 3-х лет жизни было 19,6%, от 3-х до 7 - 50,9%, старше 7 лет - 29,5%. Заболевание проявлялось повышением температуры тела до 38,5 - 39,70С у 91,8%, интоксикационный синдром у 68,8%. Продолжительность лихорадочного периода составила 12,6 ± 1,1 дней у 54,9% больных, 7,2 ± 0,6 - у 30,5%, 4,4 ± 0,7 - у 14,7%. Поражение ротоглотки с первых дней болезни отмечалось в виде лакунарной ангины у 75,4% детей, фолликулярной - у 17,3%, некротической - у 7,3%. Постоянным симптомом была лимфоаденопатия генерализованного характера. Гепатолиенальный синдром наблюдался с первых дней болезни у 59,0% детей и достигал максимального развития на 7-10 день болезни. Выраженность гепатолиенального синдрома четко определялась возрастом. У детей первых 3-х лет жизни печень выступала из-под реберной дуги на 3,5- 4,0 см., более старшего возраста - ниже 2-3 см. Увеличение селезенки у 46,7% детей достигала 1,5-2,0 см, у остальных - 0,5-1,0см. Функциональное состояние печени оценивалось по показателем билирубина, трансаминаз, протромбинового индекса. Исследования функциональных проб печени выявило, что лишь у 28,6% детей они были изменены. Общий билирубин в крови сохранялся в пределах физиологической нормы у 83,6%, повышался до 34,3 ± 0,6 ммоль/л - у 16,4% с преобладанием прямой фракции. С целью исключения микст-инфекции (вирусного гепатита А и В и инфекционного мононуклеоза) проводили определение HbsAg и анти - ВГА Ig М (ИФА), а также ультразвуковое исследование. У всех детей наблюдалось увеличение размеров печени, эхоструктура была однородной. Венозные сосуды у 5% больных были расширенными, желчные протоки нормотоничные только у 6,2%. Отсутствие HBs Ag и анти - ВГА IgM свидетельствовало против паренхиматозного гепатита А и В. Активность АлАТ в пределах 0,84 - 1,1 ммоль/л наблюдалась у 12.2% детей, 2,4 - 3,7 ммоль/л - у 10,6%. Протромбиновый индекс у 4,0% больных был сниженным до 68,2 ± 3,4%. Нормализация размеров печени наступила к 15,9 ± 2,1 дню у 36,0% детей. К моменту выписки из стационара размеры печени (0,5-1,0 см.) сохранялись увеличенными у 2/3 детей. К концу первой недели болезни лейкоцитограмма характеризовалась лейкоцитозом - 14,3 ± 2,9 ·109/л, увеличением количества лимфоцитов - 51,5 ± 4,9%, снижением сегментоядерных - 21,8 ± 5,7%, моноцитов - 4,2 ± 0,7%, наличием атипичных мононуклеаров - 17,4 ± 2,6% и повышения СОЭ - 25,3 ± 5,9 мм/час. Содержание эозинофилов 2,0 ± 0,3%, палочкоядерных - 3.1 ± 0,5%, гемоглобина - 125,4 ± 7,8, эритроцитов - 4,03 ± 4,8·1012/л были в пределах нормальных показателей. Оценка общего реактивного потенциала организма осуществлялась путем изучения качественно - количественной характеристики гемограмм : нагрузочно-эритроцитарного коэффициента (НЭК), клеточно - фагоцитарного показателя (КФП), иммунолимфоцитарного потенциала (ИЛП) и аллергической настроенности организма (АНО) позволила выявить некоторые особенности . Так НЭК составил 2,08 ± 0,3, что позволяет судить о выраженной напряженности эритропоэза, уровне гемоглобина и кислородной обеспеченности организма (НЭК у здоровых детей 0,5 ± 0,05). Клеточно-фагоцитарный показатель, обеспечивающий взаимодействие клеток, имеющих фагоцитарную активность , был снижен в 2,3 раза (КФП - 203,49 ± 14,3) по сравнению с показателями у здоровых детей (471,9 ± 12,5). Иммунно-лимфоцитарный показатель, обеспечивающий защиту организма больного также был сниженным в 1,3 раза. Это свидетельствует о возможности прорыва барьера на пути инфекции, особенно у детей раннего возраста - развитие эндогенной инфекции. Изучение наиболее чувствительного показателя гемограммы - аллергической настроенности организма отражает отсутствие сенсибилизации - АНО снижено в 2,4 раза (139,8 против 337,2 ± 14,9). На фоне проводимой комплексной терапии биохимические показатели крови у всех детей нормализовались к концу второй недели болезни. Отсутствие значительного и длительного изменения функциональных проб печени подтверждали доброкачественный характер поражения печени при инфекционном мононуклеозе. Несмотря на это, вопрос о связи печеночных нарушений с основным заболеванием необходимо всегда глубоко изучать. При оценке изменений, которые происходят в печени, необходимо также учитывать возможность сочетанного течения инфекционного мононуклеоза с вирусным гепатитом А или В. Только целенаправленный сбор эпидемиологического анамнеза, клинические данные, тщательное изучение лейкоцитарного профиля гемограммы, оценка биохимических показателей позволит правильно решить вопрос своевременной диагностики паренхиматозного гепатита при инфекционном мононуклеозе у детей.