Розділ 4 персонал І ї

Вид материала

Документы

Содержание ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ПСИХІЧНОЇ КОНТРОЛЬНОСТІ ВЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ Ярослав Іванович Цурковський Ярослав цурковський: особистість і вчений Література і мистецтво

Подобный материал:

• 25. 03. 06: Персонал, 243.24kb.
• План розділ Вихідні дані Розділ Розрахункові таблиці Розділ Висновки та пропозиції, 376.26kb.
• Человеческий фактор, 127.03kb.
• Розділ І. Основні напрями діяльності Правління аму в 2007 2008 роках Розділ ІІ. Розбудова, 3615.06kb.
• Консалтинговый Центр «Бизнес Персонал», 135.57kb.
• Розділ І. Характеристика області та її місце у господарському комплексі країни Розділ, 1818.09kb.
• Зміст вступ Розділ І, 1790.74kb.
• С. 1-2 Розділ походження, суть та функції грошей c. 3-8 Розділ, 223.42kb.
• А. П. Гетьман М. В. Шульга В. К. Попов д-р юрид наук, професор, академік апрн україни, 4146.15kb.
• Зміст вступ розділ 1, 429.88kb.

__________________________

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЇ ПСИХІЧНОЇ КОНТРОЛЬНОСТІ В
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ^

Ярослав Іванович Цурковський

Тривала історія становлення теорії психічної контрольності, засновником якої на думку авторів “Украинской советской энциклопедии” (Т.12, Київ, 1985, С. 196) є ав-тор цих рядків, наочно довела, що теорія та експериментальна практика дослідження контрольних процесів із застосуванням ряду запропонованих нами методик активно доповнює та взаємнозбагачує одна одну. Фактично початок теорії психічної контро-льності датується часом появи нашого пристрою – контролографа, з допомогою якого вперше здійснювався цілісний метод психодіагностики чуттєвої та логічної контро-льності особистості, що на початках не був розрахований для визначення придатності до будь-якої професії, а для дослідження всякого роду контролерів. Звичайно, про теорію психічної контрольності як струнку наукову систему можемо говорити лише після появи в 1558–1959 рр. монографії “Теорія та практика вивчення контрольних психічних процесів у спортсменів (власні дослідження)”.

Сьогодні вже немає сумнівів, що теорія психічної контрольності є принципо-вою настановою контролографії, без якої остання немислима взагалі. Водночас саме завдяки контролографічним дослідженням вияснено не лише сама природа контрольності, зокрема взаємозалежність контролю та самоконтролю як двох сторін єдиного процесу, але також розшифровані види, рівні, типи контрольності, вияснено основні якості контрольності, адекватне розуміння критичності та самокритичності як вищих форм логічної контрольності, виявлено невідомі в психології феномени психічних гальмувань, коливань та психічної квапливості. При розробці основних проблем психічної контрольності не було змоги уникнути відповіді на питання, чи існує тотожність або принципова відмінність уважності та контрольності. Внаслідок дос-ліджень нашого співробітника Четвертака В. Н. в трьох професійних групах завдяки створеного нами циклів та структурних рядів подразників, єдиного при застосуванні як для уважності так і для контрольності, було доведено повну відмінність актів уваги та контролю. Автор цих рядків дійшов наступного висновку в цьому питанні. Увага є переддією проявлення кожного, зокрема й контрольного психічного процесу, а конт-рольність виступає як післядія усякого проявленого психічного процесу. Увага на відміну від усіх інших психічних процесів нічого не відображає, а лише скеровує кожний психічний процес на заданий об’єкт та концентрує його на ньому. Натомість, контрольність (контроль та самоконтроль) відображає неадекватність чи відсутність помилковості кожного проявленого психічного процесу на основі конкретних й іде-альних еталонів практики. Нами підтверджено тезу Гальперіна П.Я., що уважність кра-ще тренувати в контрольних діях.

Сприятливий вплив справила теорія психічної контрольності на заходи з спри-яння бездефектній праці та безпомилковості діяльності особистості. Зокрема в наших тезах V Всесоюзного з’їзду психологів СРСР (Москва, 1977) про психологічні бар’єри на шляху керування якістю діяльності (зокрема виробничої) та способів їх подолання ми виділили чотири таких бар’єри, серед яких, на нашу думку, найосновнішим та важким для подолання є бар’єр, пов’язаний із глибоко вкоріненої в інтелектуальній культурі песимістичної давньоримської тези: помилятись властиво людині. Ця теза підштовхує людину здійснювати логічний висновок про недосконалість своєї природи, а отже спочатку налаштовувати себе на невдачу, а згодом знаходити їй виправдання. Одночасно фіксація такого переконання в суспільній свідомості має здатність породжу-вати суспільне толерування особистісним і фаховим хибам. Саме цей тезисний бар’єр може бути подоланим з позицій теорії психічної контрольності. Ця теорія відкриває аргументовано оптимістичне трактування психофізіологічних закономірностей відвер-нення помилок, як нової сходинки розвитку матеріальної та духовної культури.

______________________

ЯРОСЛАВ ЦУРКОВСЬКИЙ: ОСОБИСТІСТЬ І ВЧЕНИЙ

Юрій Вінтюк

Його ім’я і сьогодні залишається відомим переважно фахівцям, що займаються психологією, причому не тільки в Україні, але й за її межами. Проте він, безперечно, належить до тих людей, якими можуть пишатись не тільки спадкоємці його справи, але й громадськість краю. І справа не тільки в тому, що його поколінню довелося жити у найважчі часи боротьби за нашу незалежність, які випали на ХХ сторіччя. Життя Ярослава Цурковського не просто вмістило в собі історію нашого краю в ці буремні часи – він був людиною, яка завжди стояла в рівень з часом, який його сформував.

Ярослав (Богдан Андрій) Цурковський народився наприкінці грудня 1904 року в Тернополі: батько його був судовим радником, а мати – вчителем. Батьки вирішили записати народження сина на кілька днів пізніше (1 січня 1905 р. й нині фігурує в усіх документах, енциклопедіях).

У 1913 р. сім’я переїздить до Львова, де Ярослав продовжує навчання в почат-ковій школі, яку не встиг завершити: почалася Перша Світова війна. Війна принесла не тільки непередбачені життєві труднощі: у січні 1915 року, раптово, після перенесеної операції, помирає батько Ярослава. Його мати залишається сама, з трьома дітьми під-літкового віку, без роботи, в цей період сім’я опинилась у скруті й зазнавала нестатків.

Згодом Ярослав продовжив навчання у філії Державної Української Академіч-ної гімназії у Львові куди вступив 1916 р. Він був очевидцем листопадового зриву: місто, що було поділено на українські та польські дільниці лінією фронту, стало ареною боїв за визволення нашого краю. Пережитий в ті дні патріотичний порив відтоді не залишатиме його протягом всього життя.

Вчився Ярослав на відмінно, про це свідчать оцінки в його річних свідоцтвах, він належав до найздібніших учнів (за свідченням його однокласника Миколи Колесси). Це було важливо, оскільки найуспішніших звільняли від оплати за навчання. Однак попри це Ярославу доводилось давати уроки іншим учням, щоб заробити собі на життя.

Після завершення українсько-польської війни настав період активного продов-ження визвольних змагань за створення української державності. Цурковський стає членом “Пласту”. Гімназисти обрали його полковником пластового полку ім. князя Лева, який діяв при філії Гімназії у 1920 р. Ярослав розширював сферу впливу плас-тових ідей, розгортав рух серед сільської молоді, залучаючи до діяльності не тільки пластових діячів, але й комбатантів УГА, старшин Січового стрілецтва. Завдяки йому у пластовий рух проникають радикальні ідеї Івана Франка, гуртуючи гімназистів. Ними творюється організація – Гвардія імені Івана Франка. Однак за доносом одного з гімназистів її діяльність була забороненою, а Ярослава 1922 р. виключили з 7-го класу гімназії.

Не легко було обдарованому юнакові торувати стежку до знань, хоча він не належав до тих, хто міг скоритись від невдачі. Невдовзі він екстерном здав екзамени випускного класу гімназії і одержав атестат зрілості. Можливостей щодо реалізації подальших намірів було не так уже й багато: шлях до здобуття вищої освіти українцям на окупованих землях був надто важким. Виїхати для продовження навчання за кордон теж було не просто, і для цього потрібні були значні кошти. Та все ж, незважаючи на труднощі, Ярослав продовжує навчання. У 1923 році він успішно складає вступні іспити Віденського університету і стає студентом юридичного факультету. Після двох семест-рів залишає студії і продовжує навчання на філософському факультеті Українського Таємного університету у Львові, спеціалізуючись в галузі психології.

Студентські роки стали періодом активної літературної діяльності Ярослава. Одна за одною виходять збірки поезій молодого поета: Прозолоть світанку (1925), Вогні (1926), Смолоскипи (1926), Моменти й вічність (1927). Він постійно у вирі подій національного відродження і громадського життя 1920-х років: приймає участь у роботі Товариства наукових викладів ім. Петра Могили, де починає свою наукову діяльність; стає членом Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка; його обирають головою керів-ного органу студентських профспілок; редагує створені ним видання Наука і пись-менство, Літературні Вісти; він очолює молодіжний гурток Інтелектуальний бльок молодіжної всеукраїнської генерації, який ставив своїм завданням розробку нового способу пізнання і мислення. Цурковський задається питаннями нової філософської парадигми, яка б дала змогу подолати вади наявної системи освіти і цим забезпечити поступ українства до здобуття незалежності.

Однак несподівані обставини змусили відкласти розпочате. У червні 1928 року в журналі Службовик було опубліковано його поему Збентежений літак, невдовзі її було визнано антидержавницькою і заборонено цензурою. Весь наклад номеру був ви-лучений поліцією, але невелику кількість примірників гімназистам вдалось врятувати. Переховуючись від поліції, Цурковський негаючи часу залишити Львів – як політично неблагонадійному, йому загрожувало ув’язнення в концтаборі в Березі Картузькій. Почались мандри по світі: Краків, Прага, Відень, Берлін...

Невдовзі він влаштовується в Інституті профконсультації у Катовіцах й працює під керівництвом відомого психолога Б. Бігеляйзена. Переглянувши методи психотехні-ки, які застосовувалися там для професійного відбору (дорогі, громіздкі, малоефектив-ні) Цурковський вдається до самостійних наукових пошуків. Ярослав також продовжує навчання в Українському вільному університеті в Празі, невдовзі отримує диплом про вищу освіту. Внаслідок проведеної наукової роботи ним була розроблена методика пси-хологічних досліджень, яка грунтувалась на цілісному психологічному експерименті, узагальненій психічній діяльності. Вже через рік після влаштування на працю Я. Цур-ковський (1929) винайшов і виготовив пристрій для психологічного обстеження контролерів. Автор назвав його контролографом.

Переконавшись у діагностичній цінності показників, які можна було отримати за допомогою створеного приладу, він восени 1931 р. демонструє його на VІІ Міжна-родному психотехнічному з’їзді в Москві. Публікація результатів досліджень і практич-ність запропонованої методики призвело до створення в квітні 1932 року в Катовіцах Інституту психотехнічних досліджень інтегральним методом (існував до 1939 р.). Я. І. Цурковський очолив цей науковий заклад. Результатом проведених наукових дос-ліджень стала докторська дисертація на тему Питання визначення психотехніки з інтегральної точки зору, яка була представлена у 1937 році на захист у вільному Укра-їнському університеті в Празі.

Після тривалої вимушеної відсутності Я. Цурковський повертається до Львова. Завітав він сюди проїздом в кінці серпня 1939 р. щоб провідати родину. Через декілька днів Німеччина напала на Польщу і йому довелося залишитися тут надовго. В цей період він повертається до літературної діяльності: працює секретарем Оргкомітету львівських письменників, а у 1940 вступає до Спілки письменників України. Він як і багато інших Галичан лише міг здогадуватись, що не вимріяну незалежність, а вини-щення несе Україні радянська система.

Ярослав Іванович Цурковський до липня 1941 року працював відповідальним секретарем журналу Література і мистецтво, з того часу він назавжди залишає літера-турну діяльність. Однак ніколи не залишає самовідданої праці, яка безроздільно перей-шла у сферу наукових досліджень.

З початком війни Німеччини з СРСР, відразу після приходу у Львів німецьких військ, 1 липня 1941 року Цурковський – як провідний фахівець у сфері психології – отримав наказ від відділу Народної Освіти вжити заходи для забезпечення діяльності Психотехнічного інституту. Вже 4 липня під його керівництвом організовується Інститут Психотехнічних досліджень у Львові в складі міського відділу охорони здоров’я. Згодом це стане підставою для звинуваченнь у співпраці з нацистами. Однак краще зрозуміти громадську позицію Я. І. Цурковського у роки війни допомагає такий випадок.

З приходом до Львова німців почались переслідування євреїв. Відбувались єв-рейські погроми, в яких приймали участь не тільки німці, але й цивільне населення. В цей період він надає допомогу єврею – звали його Ісак Акс, лікар за фахом, який внаслідок переслідувань втратив працю, а його майно було пограбовано. Тоді Цур-ковський прийняв його на роботу до Психотехнічного інституту. Проте вже наприкінці 1941 року німці створили єврейське гетто Юденлаг, і стали примусово переселяти туди всіх євреїв. Відтоді Я. І. Цурковський переховував Ісака Акса на горищі будинку інсти-туту. Обидва могли опинитись у концтаборі: в березні 1944 року приміщення інституту було несподівано зайняте штабом німецької армії, а все майно викинуто на вулицю. Після війни Ісак Акс працював у Львові директором обласного Логопедичного Фоні-атричного диспансеру і в цей час всіляко допомагав своєму рятівнику.

Тільки завдяки свідченням і клопотанню людей, яким у час воєнного лихоліття допомагав Цурковський, він через півтора року повернувся до Львова з радянських концтаборів на правах репатрійованого: в які потрапив без пред’явлення статті. Йому довго не вдавалось отримати роботу за фахом, лише з вересня 1949 року він отримує можливість викладати психологію у Львівському інституті фізичної культури.

Однак, у повоєнний час Ярослав Іванович Цурковський вже не міг розрахо-вувати на повноцінну професійну реалізацію. Його не допускали на відповідальні посади. Не було визнано його довоєнну докторську дисертацію, Ярослав Іванович змушений був перезахистити її, вже як кандидатську. Розпочинається цькування вченого: в пресі періодично з’являються публікації, що ставлять під сумнів цінність і самостійність його наукових здобутків. І в подальшому, незважаючи на клопотання провідних радянських учених, академіків, його так і не було удостоєно звання доктора психології за заслуги перед вітчизняною наукою.

Переслідування вченого продовжувалось: у 1959 році його звільнили з посади викладача в Інституті фізкультури. Понад рік він залишався без роботи, це змусило Я. І. Цурковського створити й очолити психологічну службу на виробництві. У 1961 році Ярослав Цурковський організовує на Львівському заводі Автонавантажувачів першу в Радянському Союзі експериментальну лабораторію психофізіології праці. Лабораторія швидко дістає належне визнання серед наукових працівників і про-мисловців: перейняти досвід її роботи приїжджають делегації з різних республік країни, у 1966 році експозиція здобутків лабораторії демонструється на ВДНГ у Москві. За заслуги у розвитку народного господарства країни Я. І. Цурковського було удостоєно золотої медалі ВДНГ СРСР (1967).

Проте довкола Ярослава Івановича не припиняються політичні інсинуації, у 1971 році його знову звільнили з посади. Вкотре в хід пускають звинувачення у спів-праці з фашистами у роки війни, попри те, що всі звинувачення вже були спростовані і зняті з нього. Залишалося єдине – звертатись у найвищі урядові інстанції: до Генераль-ного прокурора СРСР, Генерального секретаря ЦК КПРС. Пошуки правди залишились безрезультатними, Я. І. Цурковський на декілька років втратив можливість працювати. Ранянська система не мала потреби в обдарованих, ініціативних людях: вона їх остері-галась. Самостійно мислячі громадяни були загрозою для її існування, оскільки розу-міли правдиву сутність її ідеології та політики.

Заручившись підтримкою провідних психологів країни, Я. І. Цурковському все ж вдається у 60-х роках добитись налагодження серійного виробництва контролографа. У той час контролографія мала досить широке застосування в СРСР: використовувалась у Центрі підготовки космонавтів, в авіації, науково-дослідних інститутах, промисло-вості, на авто- та залізничному транспорті, у морському флоті, у вузах, школах. Заслуги Я. Цурковського були очевидними, проте недовіра до вченого не зникла.

За спогадами співробітників, людей, які добре знали вченого – Ярослав Івано-вич таки належав до людей рідкісної вдачі. Він не тільки був “живою енциклопедією”, бурхливим джерелом ідей, яких вистарчило б не на одну науково-дослідну установу, за що друзі називали його “академіком академіків”. Висока інтелектуальна активність, невичерпна працездатність поєднувались у ньому з несхитним оптимізмом. Яка б не-приємність не траплялась, як би не поневіряла його доля, він знаходив сили посміхатись і промовляти: “Це добре, що так сталося, бо це до кращого”, й знову ж брався до праці, оскільки впадати у відчай було не властиво для його натури.

Незважаючи на перешкоди, він не залишав наукової і суспільної діяльності. Його динамічна вдача потребувала дії. У 1969 року Я. І. Цурковський створює Львів-ське відділення товариства психологів України, перше засідання якого відбулося 7 жовтня, від тоді на довгі роки його обирають незмінним Головою. З початку 70-х він керує і викладає на курсах “Наукових основ управління і культури виробництва” при Львівському будинку науки і техніки. Вже на початку 80-х років за його ініціативою при Міжшкільному навчально-виробничому комбінаті було відкрито лабораторію професійної консультації для учнів середніх шкіл. Для забезпечення діяльності цієї лабораторії Ярослав Іванович передає найновішу модель контролографа.

Незважаючи на поважний вік, він ніколи не втрачав свого природного опти-мізму, юнацького завзяття і дивовижної працездатності: вже у 80-х роках за ініціативою Цурковського і у співпраці з науковцями Львівського університету ім. І. Франка та Львівського політехнічного інституту було організовано і проведено у Львові дві всесоюзні конференції з проблем експериментальної психології, де Ярослав Іванович узагальнив власні наукові здобутки.

Вітаючи проголошення незалежності України, він не полишає справи, якій від-дав усе життя. У 1993 році Ярослава Івановича Цурковського обирають почесним пре-зидентом Львівського Товариства наукових викладів імені Петра Могили. Науковий авторитет і значення вченого було оцінено лише у квітні 1995 року після його смерті – Товариство наукових викладів імені Петра Могили, а також Львівське товариство психологів фактично припинили свою діяльність.

Розробкою теорії психічної контрольності та вдосконаленням контрологра-фічного методу дослідження Ярослав Іванович займався до останніх днів свого життя: загалом було створено 43 моделі контролографа. Серед психологів Ярослав Іванович Цурковський відомий як талановитий вчений, що зробив вагомий внесок в Українську науку. Він започаткував новий розділ психології під назвою: Теорія і практика психічної контрольності. Завдяки працям у галузі наукової організації виробництва він став фундатором вітчизняної психології праці та ергономіки.

Вже на початку 90-х років Голова єврейської громади Львова Дорфман Б. М. розпочав клопотання з тим, щоб Я. І. Цурковського було зараховано до Праведників Світу. Однак пошанування Я. І. Цурковського на жаль не знайшло вирішення до сьогод-нішнього дня. Й досі немає меморіальної дошки на будинку, де він проживав. Його не удостоєно звання почесного громадянина міста Львова, хоча усі необхідні підготовчі заходи було здійснено ще за його життя. Ім’я Ярослава Івановича Цурковського й сьогодні залишається обділеним ува-гою Української держави – змаганням за долю якої віддав усе, як науковець, громадський діяч, літератор.

Безперечно, Ярослав Іванович Цурковський – видатна постать, що гідно увійш-ла до когорти видатних синів України. Він є також автором гімну Україна – понад усе (музика Я. Ярославенка), створений ще у 1920-х роках цей твір звучить як кредо, від якого Ярослав Іванович ніколи не відступив.

Справою нашого сумління є пошанування пам’яті видатного співвітчизника Ярослава Івановича Цурковського, який усім своїм життям й талантом засвідчив від-даністьУкраїні.