Іван Степанович Мазепа (1687-1708). Вивчення цієї проблеми набуває особливої актуальності у зв'язку із загальним переосмисленням історії діяльності гетьманів, поверненням до наукового обігу замовчуваних раніше тем урок

Вид материала

Урок

Подобный материал:

• Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів., 3585.4kb.
• Гетьманство в Україні, 54.14kb.
• М. М. Забаштанський, 100.68kb.
• Мазепа Іван Степанович, 54.75kb.
• В. О. Буряк, студ гр. Фк 08–1, С. А. Фрунза,, 46.87kb.
• Урок з історії на тему: «Гетьманська Україна. Гетьман Іван Мазепа», 80.19kb.
• Пояснювальна записка, 1142.65kb.
• Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте, 517.94kb.
• Добрий вчитель – … щастя для громади”: роль народного учительства у просвітництві українців, 114.66kb.
• Міністерство освіти І науки україни головне управління освіти І науки виконавчого органу, 294.28kb.

Висновки

Отже, гетьман І. Мазепа вважався неперевершеним благодійником і меценатом. Дослідник С. Голубєв, зокрема, підкреслював, що Мазепа - "великий благотворитель духовенства, церквей и монастырей". Мазепа був великим будівничим української культури, дбав про розвиток освіти, науки, мистецтва. Д. Антонович окреслив час гетьманування Мазепи як "другу золоту добу українського мистецтва" після доби Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Як високоосвічена людина, Іван Степанович Мазепа розумів величезне значення освіти для соціального й національного визволення українського народу, і зробив вагомий внесок у цьому напрямку. Він прагнув до того, щоб в Україні були вищі та інші навчальні заклади. Український гетьман усвідомлював необхідність підготовки освічених, культурних діячів, свідомої національної інтелігенції, піклувався про освіту й культуру в Україні, підтримував найтісніші зв'язки з Київською академією. Він також дбав і про розбудову Академії, яка за його гетьманування досягла високого піднесення й здобула визнання в міжнародному культурному світі. Саме за його правління Київський колегіум одержав високий статус академії (1701), чимало молодих людей вирушило у західноєвропейські університети. Київська академія притягує до себе дедалі більше молоді, кількість студентів сягає понад дві тисячі, і вона стає, як і в часи П. Могили, провідним культурно-освітнім центром усієї православної Європи.

Насамкінець відзначимо, що гетьман Іван Мазепа лишив значний слід на ниві доброчинності та меценатства, у різних проявах і напрямах. Він продовжив традиції своїх попередників і став зразком для спадкоємців. Його доброчинна діяльність є цікавим і корисним досвідом для сьогодення, і вивчення її може бути продовжене. Меценатство Мазепи було вражаючим. "Не бысть прежде его, подобен ему, и по нем не будет", - писав у 1705 р. ієромонах Антоній Стаховський, згодом єпископ чернігівський і митрополит тобольський і сибірський.

Будівлі, фундовані Мазепою, носили на своїх фасадах не тільки герби гетьмана, а й познаки "мазепинського" стилю. Велика кількість храмів, фундованих І. Мазепою, свідчить про грандіозне будівництво, що стояло на дуже високому технічному і мистецькому рівнях. Тоді було створено особливий, оригінальний тип споруд, своєрідні технічні засоби, самобутні архітектурні форми, деталі і прикраси національного стилю. Мистецтво цієї доби дістало назву українського бароко. Добре відоме покровительство гетьмана православній церкві. Іван Мазепа спорудив нові великі церкви, розбудував інші величаві будови княжої доби і докінчив будівництво церков, розпочате його попередниками. Фундації І. Мазепи - дві великі церкви - Миколаївська на Печерську і Богоявленська на Подолі в Києві належали до типу будов, де більшою мірою відбилися впливи західноєвропейської архітектури базилікального типу.

Внесок гетьмана Івана Мазепи був важливим як у царині матеріальної культури, так і в духовному житті України. Саме за його гетьманування особливого розквіту досягли усі галузі української культури, а мазепинський ренессанс ще довго світив над Україною після полтавської катастрофи й поразки політичних планів. Цьому сприяла активна позиція Івана Степановича на ниві меценатської діяльності. Цей аспект діяльності великого українського гетьмана залишаться актуальним і понині як взірець меценатства для сучасників.


Список джерел та літератури

1. Архив Юго-Западной России. Ч. 3. – К.: Вид. Київської Археографічної комісії, 1868. – Т. 2. – К., 1868. - 846 с.
   
2. Величко С. Літопис / С. Величко. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 2. – 642 с.
   
3. Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Г. Грабянка. – К.: Знання, 1992. – 192 с.
   
4. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд. С. О. Павленко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 1144 с.
   
5. Літопис Самовидця. – К.: Наукова думка, 1971. – 207 с.
   
6. Маркевич Н. История Малороссии / Н. Маркевич. – М.: В тип. Августа Семена при Императорской Медико-хирургической академии.– М., 1842. – Т. 4. – 483 с.
   
7. Мацьків Т. Гетьман Мазепа в західноєвропейських джерелах / Т. Мацьків. – К.: Полтава, 1995. – 312 с.
   
8. Ригельман А. Летописное повествование о Малороссии. Ч. 3. / А. Ригельман. – М.: Унив. тип., 1847. - 147 с.
   

9. Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч / М. Андрусяк. – К.: Наука, 1939. – 105 с.
   
10. Андрущенко М. Парнас віршований. Києво-Могилянська академія і український літературний процес XVIII ст. / М. Андрущенко. – К.: Українська книга, 1999. – 208 с.
    
11. Антонович В. Коротка історія Козаччини / В. Антонович. – К.: Україна, 1991. – 158 с.
    
12. Апанович О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
    
13. Бантыш-Каменский Д. История Малой России / Д. Бантыш-Каменский.– М.: Селивановский, 1822. – Т. 3. – 243 с.
    
14. Белашов В. Глухів – столиця гетьманської і Лівобережної України / В. Белашов. – Глухів: Просвіта, 1996. – 146 с.
    
15. Берлінський М. Історія міста Києва / М. Берлінський. – К.: Наукова думка, 1991. – 318 с.
    
16. Бокань В. Історія культури України / В. Бокань, Л. Польовий. – К.: МАУП, 2002. – 256 с.
    
17. Борщак І. Іван Мазепа: Життя й пориви великого гетьмана / І. Борщак, Р. Мартель. – Львів: Накл. НТШ, друкарня НТШ, 1933. – 180 с.
    
18. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. Історичні есе / І. Борщак. – Львів: МП «Червона калина», 1991.- 255 с.
    
19. Галайба В. Храми Св. Миколая в Києві / В. Галайба. – К.: Вид-во «Бібліотека українця», 2002. – 64 с.
    
20. Грабовський С. Нариси з істрії українського державотворення / С. Грабовський. – К.: Генеза, 1995. – 608 с.
    
21. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський. – Київ; Львів, 1912. – 528 с.
    
22. Грушевський М. Історія України прилагоджена до програми початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх / М. Грушевський. – К.: Либідь, 1992. – 228 с.
    
23. Гусєв В. Видатні постаті в історії України (IX-XIX ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети / В. Гусєв, В. Дрожжин, Ю. Калінцев та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 359 с.
    
24. Довжук І. В. Історія культури України / І. В. Довжук. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – 552 с.
    
25. Доманицький В. Націотворча роля гетьмана Мазепи / В. Доманицький. – Чикаго; Іллінойс, 1960. – 50 с.
    
26. Дорошенко Д. Огляд української історіографії / Д. Дорошенко. – Прага: Український університет, 1923. – 221 с.
    
27. Ернст Ф. Українське мистецтво XVII – XVIII вв. / Ф. Ернст. – К.: Наукова думка, 1919. – 205 с.
    
28. Єнсен А. Мазепа: Історичні картини. Пер. зі швед. / А. Єнсен. – К.: Український письменник, 1992. – 205 с.
    
29. Журавльов Д. В. Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Х.: Фоліо, 2007. – 382 с.
    
30. Історичні портрети: Хмельницький і Мазепа. – К.: Либідь, 1991.- 68 с.
    
31. Карпенко М. Гетьман Іван Мазепа як будівничий Української держави/ М. Карпенко. – Суми: Вид-во «Ярославна», 1999. – 24 с.
    
32. Коваленко Г. Українська історія / Г. Коваленко. – К.: Велес, 1992. – 176 с.
    
33. Костомаров Н. И. Гетман Иван Степанович Мазепа / Н. И. Костомаров.– К.: Радуга, 2005. – 64 с.
    
34. Костомаров Н. И. Мазепа: Ист. монография / Н. И. Костомаров. – М.: Кушнарев К., 1882. – 44 с.
    
35. Костомаров Н. И. Руина. Мазепа. Мазепинцы: Ист. Монографии и исследования / Н. И. Костомаров. – М.: Чарли, 1995. – 800 с.
    
36. Крупницький Б. О. Гетьман Мазепа та його доба / Б. О. Крупницький. – К.: Україна, 2003. – 240 с.
    
37. Литвин В. Історія України / В. Литвин. – К.: Наукова думка, 2006. – 728 с.
    
38. Макаров А. Мазепа – будівничий. – К.: Либідь, 1991. – 72 с.
    
39. Макаров А. М. Світло українського бароко / А. М. Макаров. – К.: Мистецтво, 1994. – 288 с.
    
40. Мельник Л. Г. Лівобережна Гетьманщина періоду стабілізації (1669-1709 рр.) / Л. Г. Мельник. – К.: ІСДО, 1995. – 104 с.
    
41. Мицик Ю. Іван Мазепа / Ю. Мицик. – К.: Видавець В. Брехуненко, 2007. – 72 с.
    
42. Мицик Ю. Шість гетьманських універсалів XVII – XVIII ст. / Ю. Мицик // Сіверянський Літопис. – 2000. - № 1.– С. 86-92.
    
43. Мухин Н. Киево-братский училищный монастырь: Исторический очерк/ Н. Мухин. – К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1893. – 405 с.
    
44. Огієнко І. Історія українського друкарства / І. Огієнко. – К.: Наука, 1924. – 205 с.
    
45. Огієнко І. Розп'ятий Мазепа / І. Огієнко. – К.: Наша культура і наука, 2003. – Т. 3. – 54 с.
    
46. Оглоблін О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / О. Оглоблін. – Нью-Йорк; Київ; Львів; Париж; Торонто: Вид. Організації оборони чотирьох слобід України, 1960. – 408 с.
    
47. Павленко С. Іван Мазепа / С. Павленко. – К.: Альтернативи, 2003. – 416 с.
    
48. Павленко С. Іван Мазепа як будівничий української культури / С. Павленко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 304 с.
    
49. Павленко С. Міф про Мазепу / О. Коваленко, С. Павленко. – Чернігів: Сіверянська думка, 1998. – 248 с.
    
50. Панашенко В. В. Соціальна еліта Гнтьманщини (друга половина XVII-XVIII ст.) / В. В. Панашенко. – К.: Либідь, 1995. - 211 с.
    
51. Прокопович Ф. История императора Петра Великого от рождения его до Полтавской баталии и взятия в плен остальных шведских войск при Переволочне включительно / Ф. Прокопович. – М.: Тип. Комп. Типографии, 1788. – 256 с.
    
52. Радишевський Р. Іван Мазепа в сарматсько-роксоланському вимірі високого бароко / Р. Радишевський, В. Свербигуз. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 2006. – 552 с.
    
53. Ракшанов В. Творчість гетьмана Івана Мазепи, його постать у світовій літературі та публіцистиці / В. Ракшанов. – Черкаси: Вид-во «Засвітки» при фірмі «Ракша», 1995. – 91 с.
    
54. Реєнт О. П., Коляда І.А. / Усі гетьмани України / О. П. Реєнт, І.А. Коляда – Х.: Фоліо, 2007. – 415 с.
    
55. Свєнціцький І. Доба гетьмана Мазепи / І. Свєнціцький. – Львів, 1932. – 8 с.
    
56. Сірополко І. В. Історія культури України / І. В. Сірополко. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2009. – 678 с.
    
57. Сірополко С. Історія освіти в Україні. – Львів: Просвіта, 1937. – 235 с.
    
58. Січинський В. Іван Мазепа: людина і меценат / В. Січинський. – Філадельфія, 1951. – 54 с.
    
59. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. – К.: Либідь, 1992. – 512 с.
    
60. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / О. Субтельний. – К.: Либідь, 1994. – 240 с.
    
61. Тітов Ф. Стара вища освіта в київській Україні / Ф. Тітов. – К.: Наукова думка, 1924. – 304 с.
    
62. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (XVII-XVIII ст.) / О. Тищенко. – К.: Наука, 1922. – 295 с.
    
63. Уманец Ф. Гетьман Мазепа: Ист. монография / Ф. Уманец. – СПб: Тип. М. Меркушева, 1897. – 455 с.
    
64. Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII вв. / М. Цапенко. – М.: Мысль, 1967. – 245 с.
    
65. Жолтовський П. Український живопис XVII-XVIII ст. / П. Жолтовський. – К.: Вид. Академії Наук УРСР, 1978. – 345 с.
    
66. Чернявська Г. Меценатство гетьмана Івана Мазепи / Г. Чернявська // Пам’ять століть. – 2000. – № 4.– С. 39-49.
    
67. Шевчук В. Просвічений володар. Іван Мазепа як будівничий козацької держави і як літературний герой / В. Шевчук. – К.: Либідь, 2006. – 464 с.