Geum.ru

Програма з «української літератури» українського медичного ліцею національного медичного університету

Вид материалаДокументы

Содержание


Усна народна творчість
Українські пісні та романси літературного походження
Пісні та романси невідомих авторів
Хіх – початку хх століття
ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838 – 1918) “Кайдашева сім’я”
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Усна народна творчість


Місце і значення фольклору в розвитку української літератури 70-90 років ХІХ ст.


ПІСНІ-БАЛАДИ “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?”, “У неділю рано зілля копала...”, “Їхав козак на війноньку”


Змалювання глибоких ліричних почуттів у піснях-баладах. Мотиви трагедійності. Соціальні мотиви.

Зв’язок пісні-балади “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?” з “Тополею” Т. Шевченка.

Пісня “У неділю рано зілля копала...” Твори за її мотивами в українській літературі (поезія Л. Боровиковського, драма М. Старицького “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, повість О. Кобилянської “В неділю рано зілля копала...”, роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”).

Народні приказки та прислів’я про здоров’я та його значення в житті людини, здоровий спосіб життя, про хворих та хвороби

ТЛ: Пісня-балада. Художній прийом метаморфози.


УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ ТА РОМАНСИ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ

М. Петренко “Дивлюсь я на небо...”, В. Cамійленко “Вечірня пісня” („Тихесенькій вечір на землю спадає”), К. Думитрашко “Чорнії брови, карії очі”, С. Руданський “Повій, вітре, на Вкраїну...”,

Б. Лепкий “Чуєш, брате мій...”


ПІСНІ ТА РОМАНСИ НЕВІДОМИХ АВТОРІВ

„Місяць на небі, зіроньки сяють...”, “Проліски” (“Ой принесіть мені пролісок з лісу...“), “Дівчино, кохана, здорова була...”, “Волошки”, “Вечір надворі, ніч наступає...”

Варіантність пісень (також і відомих авторів). Традиції народної лірики в піснях літературного походження.

Зв’язок пісень з історичними обставинами, життям автора пісні. Народні пісні на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Грабовського, Олександра Олеся.

ТЛ:. Пісні літературного походження. Романс як різновид пісні. Народний романс.


ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70 – 90-х РОКІВ

ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ


Історичні умови другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Розвиток капіталізму, посилення національного та соціального визвольного руху.

Особливості розвитку української літератури ІІ половини ХІХ ст. в світовому контексті.

Творчість письменників старшої генерації – І. Франка, Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, М. Старицького, П. Грабовського.

Прихід у літературу молодих письменників – М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, О. Кобилянської, А. Тесленка, С. Васильченка, В. Винниченка.

Утворення НТШ – прообразу Національної академії наук. “Історія України-Руси” М. Грушевського. Створення українських політичних партій. Розгортання національно-визвольного руху. Ідея державності й суверенності народу.

Розширення ідейно-тематичних горизонтів літератури, поява різноманітних художніх напрямів і течій. Літературна дискусія 1873 – 1878 рр. Основний зміст виступів І. С. Нечуя-Левицького “Сьогочасне літературне прямування” та І. Я. Франка “Література, її завдання і найважливіші ціхи”.

Нові якості реалізму. Теорія “новітнього” (наукового) реалізму І. Франка. Поява героя нового типу, національно та соціально свідомого селянина (Зінько Сиваш у Б. Грінченка, сільської молоді у повісті “Fata Morgana” М. Коцюбинського), інтелігентів (Павло Чубань – “Не судилося” М. Старицького, Калинович, Золотницький – “Хазяїн” І. Карпенка-Карого, ліричний герой новели М. Коцюбинського “Intermezzo” ), робітників (Марко Гуща – “Fata Morgana” М. Коцюбинського, Бенедьо Синиця – “Борислав сміється” І. Франка), нових соціальних конфліктів та підходів до конструювання художніх образів.

Посилення уваги до національних та загальнолюдських морально-етичних ідеалів, філософського осмислення дійсності, пошуки шляхів національно-визвольної боротьби в умовах загострення соціальних і національних суперечностей.

Нові якості романтизму як типу естетичного освоєння дійсності, творчого методу. Неоромантизм і творчість Лесі Українки.

Взаємопроникнення родів і жанрів літератури, поширення ліро-епічних жанрів.

Виникнення декадансу в європейських літературах як течії, що відходила від реалістичних і романтичних засад зображення дійсності. Модерністські течії: неокласицизм (Леконт де Ліль, Ередіа), символізм (А. Рембо, П. Верлен, М. Метерлінк, Р.-М. Рільке, З. Гіппіус, Д. Мережковський). В Україні – “Молода муза” (П. Карманський, В. Пачовський, О. Луцький, М. Яцків, М. Вороний, Олександр Олесь).

Імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм у зарубіжних та українській літературах. Нові якості та розвиток реалізму.

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ


(1838 – 1918)

“Кайдашева сім’я”


Для самостійного читання: “Баба Параска і баба Палажка”

Огляд життєвого і творчого шляху письменника. Творчість І. Нечуя-Левицького – новий етап у розвитку української літератури.

Повість “Кайдашева сім’я” як енциклопедія народознавства. Широке охоплення різних сфер людського буття, зображення типових представників різних класів, станів тогочасної України. І. Франко про І. Нечуя-Левицького.

“Кайдашева сім’я” – класичний зразок соціально-побутової повісті. Новаторство у відтворенні сільської дійсності. Картини побуту, їх значення для розуміння характерів героїв та вираження ідеї твору. Типовість персонажів, їхня індивідуалізація. Осуд егоїзму в образах Кайдашів. Сатиричне зображення потягу до збагачення, власницьких інтересів, духовної черствості. Ліричні мотиви в образах Лавріна та Мелашки. Конкретно-історичне та загальнолюдське, вічне в повісті “Кайдашева сім’я”. Гумор та сатира у творі. Майстерність композиції, описів та діалогів, багатство мови, змістова та естетична наповненість художньої деталі.

І. Франко про “Кайдашеву сім’ю”. Значення творчості І. Нечуя-Левицького. Видатні митці, вчені про суспільну та естетичну цінність художньої спадщини письменника. Вшанування його пам’яті.

ТЛ: Поглиблення поняття про повість як епічний жанр, соціально-побутова повість, повість-хроніка, поглиблення поняття про реалізм.