Торезький міський відділ освіти
| Вид материала | Анкета |
- Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра виховання, 2631.52kb.
- Відділ освіти Ізмаїльської міської ради Міський методичний кабінет Загальноосвітня, 404.36kb.
- Україна харківська область виконавчий комітет ізюмської міської ради відділ освіти, 48.1kb.
- Міський відділ освіти, 112.09kb.
- Верхньодніпровська районна державна адміністрація дніпропетровської області відділ, 98.35kb.
- Міністерство освіти І науки України Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради Міський, 358.54kb.
- Україна недригайлівська районна державна адміністрація сумської області відділ освіти, 98.42kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни вінницька область мурованокуриловецька, 24.35kb.
- Відділ освіти, 1491.54kb.
- Відділ освіти ірпінської міської ради міський методичний кабінет картотека перспективного, 442.97kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТОРЕЗЬКИЙ МІСЬКИЙ ВІДДІЛ ОСВІТИ
Всеукраїнський конкурс методичних моделей виховного процесу в освітніх закладах
«Виховати особистість»
Номінація «Вчитель загальноосвітнього навчального закладу»
Формування особистості учня
на розвиток його потенціальних можливостей
Портфоліо учителя Торезького
навчально-виховного комплексу
«ЗШ І-ІІ ступенів №13 – дитячий садок»
Штепи Тетяни Станіславівни
2010 рік
Анкета – презентація учасника Конкурсу
Номінація «Вчитель загальноосвітнього навчального закладу»
Інформація про учасника конкурсу:
1. П.І.Б. учасника конкурсу ( повністю )
Штепа Тетяна Станіславівна
2. Дата народження 02 вересня 1962року
3. Місце роботи, посада Торезький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №13 – дитячий садок», учитель української мови та літератури, етики
4. Адреса місця роботи, телефон м.Торез–8, вул. Соціалістична,22, т. 4-13-22
5. Домашня адреса, телефон Донецька область, м.Торез-8, пров.О.Кошевого,7
телефон: 0506539014
6. Освіта вища (Харківський державний університет ім. М.Горького )
7. Стаж роботи в системі освіти, на даній посаді 23 роки
8. Кваліфікаційна категорія вища
9. Державні та галузеві нагороди значок «Відмінник освіти України» (2006р), грамота ГУОН (2007), грамоти міськво (2006,2008,2009)
10. Додаткові дані ( за бажанням учасника Конкурсу ) У вересні-листопаді 2007 року прийняла участь у конкурсі польсько-української фундації співпраці ПАУСІ на молодіжний обмін учнів від 13до 18 років. Провідна тематика співпраці – екологія (охорона навколишнього середовища). Разом з 15 учнями класу відвідала Польщу у листопаді 2007 року за рахунок виграного гранту у сумі 20000 гривень.
ЗМІСТ ПОРТФОЛІО
Вступ. Творчий автопортрет / есе / с. 1-3
- Анотація досвіду роботи с. 4-10
- Досягнення с. 11
- Знайомство з проектом
« Батьківська активність» с. 12-16
- Відгуки про методику організації
виховного процесу с. 17-18
- Додатки:
- презентація «Із досвіду організації виховного процесу»;
- презентація «Збираємо воєдино всю свою родину»
- блок-схеми
Творчий автопортрет
/ есе /
Виховати треба дитину так, щоб їй,
як одиниці, було добре на світі, щоб
її світ не потоптав, не кривдив, не
знищив, але, з іншого боку, щоб вона
вміла серед суспільності жити...
Ю.Дзерович
Кожен ранок, ідучи в школу, я проходжу «дорогою вітань», коли всі діти, яких зустрічаю, вітаються і посміхаються мені у відповідь. Я знаю, що в школі біля кабінету мене чекають вже вони, мої вихованці. Діти поспішають, перебиваючи один одного, розповісти про те, чому я не була свідком. Хочуть поділитися всім новим, що у них з'явилося, що їх спантеличило.
Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю.
Вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.
Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.
У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, прощай!». Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри; здатності прощати дитину, доброти. Вчитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості. Головне в моїй роботі - виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу.
З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.
Людина. Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я. Земля. Ці поняття для мене - основа виховної роботи.
Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху.
Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вихователя, що допустив помилку.
Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило - «Правило веселки»: «Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.
Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.
Твердо дотримуюся заповідей вихователя:
- не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»);
- визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу;
- надати можливу самостійність;
- не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;
- не пропустити перший успіх дитини;
- робити своєчасні зауваження;
- оцінювати вчинок, а не особу.
І на закінчення хочу пригадати чудові слова Демокріта: «Виховання дітей - ризикована справа. Бо у разі успіху останнє придбане ціною великої праці і турботи, у разі ж невдачі горе незрівняне ні з яким іншим».
Анотація досвіду роботи
... Така дісталась вже нам робота.
Є в ній і радість, та є й турбота,
Є вічний пошук, безсонні ночі,
Та гріють душу дитячі очі.
Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.
Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.
Провідна ідея мого досвіду – це особистісна зорієнтованість з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей у навчально-виховному процесі, забезпечення комфортних і безпечних умов для розвитку особистості учня, реалізація його природних потенцій, соціалізація учнів.
Напрямки моєї програми виховання «Формування особистості учня на розвиток його потенціальних можливостей» представляють собою деякий синтез вже відомого, перевіреного на практиці, та нового, запропонованого мною для умов нашого мікрорайону, нашого навчально-виховного комплексу та мого класу зокрема.
Наш НВК розташований на території Пелагєївської селищної ради. Для більшості родин характерні складні умови проживання (закриті всі вугледобувні підприємства), скрутне фінансове становище, більшість батьків не мають постійної роботи. Щоб правильно визначити мету, зміст, організаційні форми роботи класу, треба враховувати реалії сьогодення.
Протягом п’яти років я веду виховну роботу, яка поєднала у собі традиційні форми та методи роботи класного керівника та нетрадиційну, але дуже важливу галузь – своєчасну психологічну допомогу вихованцям та їх родинам. Для цього використовуємо тестування, тренінги, індивідуальні корекційні програми.
Вважаю, що важливою умовою організації навчально-виховного процесу у сучасній школі є забезпечення умов для саморозвитку і саморелізації вихованців.
Велику роль у розвитку особистості відіграє колектив.
Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу. Моїм педагогічним кредо є цінування цієї ініціативності, довіра до дітей і орієнтація в роботі на їх запити, інтереси та їх бажання, забезпечення найсприятливіших умовв соціалізації особистості.
За інноваційним потенціалом робота є комбінаторною На допомогу приходить досвід відомих учених : Я.А.Коменського, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, О.Я.Савченко, С.Русової, К.Г.Теплякової та багатьох інших; у поєднанні з моїм поглядом на забезпечення принципу наступності у виховному процесі в дошкільному закладі, початковій школі, у середній школі. Що є новим зерном у вихованні.
Спираючись на досягнення сучасної педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нових підходів у вихованні, які б відповідали потребам у розвитку компетентної особистості, були б спрямовані на прищеплення моральних цінностей. Всю систему навчально-виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи сучасні вимоги виховання, як класний керівник прагну організувати виховний процес, що формував би повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь кожного мого вихованця.
Свою роботу з класом завжди розпочинаю з вивчення сім’ї, індивідуальних особливостей кожного учня, веду зошит педагогічних спостережень. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його рзуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки. Тому вивчити, чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. І, знаючи особливості учнів, їх інтереси, рівень вихованості, мені легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом.
Під час планування виховної роботи необхідно враховувати ступінь зайнятості дітей навчанням та іншими суспільно корисними справами, рівень їх досвіду та організаційних навичок. Іноді легше десять раз зробити все самому, ніж доручити дітям. Але досвід свідчить, що потужний виховний ефект приносять лише ті справи, організаторами і виконавцями яких є діти. Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має іноді більше значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. Саме в план краще включати ті справи і заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху.
Перед плануванням своєї роботи, на мою думку, класному керівникові потрібно подумати заздалегідь про коефіцієнт виховної дії класної години, тобто подумати не тільки про зміст і обсяг інформації, але й про враження, яке вона справлятиме на учнів.
Під час планування класних годин головну роль відіграє анкетування, проведене з учнями наприкінці минулого навчального року. Учні пропонують теми класних годин, які найбільше цікавлять. Ми обговорюємо разом, вибираємо найкращі. Головне, щоб учні відчували користь від проведеного виховного заходу.
Важливо, щоб класні години проходили не тільки у формі лекцій, а й у формі вільного дискусійного спілкування. Учні вчаться сперечатися не за допомогою гучного голосу, а завдяки силі переконання. Головне, щоб учні навчилися спілкуватися. На таких заходах потрібно створювати доброзичливу атмосферу у класі, допомогти кожній дитині виразити себе.
Щоб успішно вирішити цю педагогічну задачу, на мою думку, класному керівникові потрібно ретельно вивчити своїх учнів, їх психологічні ососбливості, нахили.
Важливо виявити інтереси учнів класу, з’ясувати, наскільки вони різноманітні, чи об’єднують вони дітей, чи, навпаки, роз’єднують на безліч груп; як ставляться діти до інтересів своїх товаришів, що можуть бути спільними й об’єднувати весь клас.
Я спостерігала за своїми вихованцями з 5-го класу, проводила різноманітні анкети, тести, записувала свої міркування у спеціальний зошит «Психолого-педагогічних спостережень за учнями» і тепер добре знаю інтереси кожного учня. Це допомагає мені під час вибору тем для класних годин та надає можливість варіювати участь кожної дитини в обговореннях, диспутах, уроках мужності та чуйності та інших формах проведення класних годин.
У роботі використовую елементи методики І.Іванова – КТС – (колективна творча справа) – спільний пошук кращих рішень складних завдань. Таким чином, намагаючись заохочувати дітей до прийняття участі у шкільних і класних заходах, розкривати і розвивати бажання завжди робити все цікавим, неординарним. При цьому моє завдання як організатора – спрямувати КТС на збагачення особистості і колективу соціально цінним досвідом, на удосконалення кравщих людських здібностей, потреб і відносин.
Важливим завданням для мене є виховати багатогранну, всебічнорозвинену людину, достойного громадянина. Виконання цього завдання, впровадження особистісноїорієнтації я здійснюю за допомогою таких напрямків: робота з обдарованими дітьми; конфліктність; робота з соціальнодезадаптованими дітьми; навчання здоровому стилю життя; робота з батьками; труднощі навчання; знайомство з національними традиціями; духовний розвиток.
Для цього в роботі з класом використовую інтерактивні та розвиваючі ігри, цікаву граматику, конкурсні змагання, тренінгові вправи, дискусійні ринги, заочні подорожі, етичну регату, класні майстерні та інші.
Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками. В.О.Сухомлинський писав: « В наші дні немає важливішого у сфері виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїх дітей».
Сім’я – клітинка соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає у своєму складі, мов краплинка води, і великі ідеї, і велику загальну мету.
Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ї, їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей. Я починаю роботу з батьками не із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про дитину, її уродобання, стосунки у сім’ї. Вважаю, що висока ефективність моєї роботи цілком пов’язана з тісним контактом з батьками. Цей напрям роботи можна вважати найскладнішим. У моєму класі є неблагонадійні і неповні родини, і це ускладнює роботу з батьками.
Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються. Адже цей розвиток успішний лише завдяки спілкуванню, взаєморозумінню і співпраці з батьками.
Батьківський актив є опорою у моїй роботі. Він допомагає істотно звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені зосередитись на педагогічній творчості, забезпечити індивідуальний підхід до «найскладніших» вихованців. Відомо, що всі батьки мають хоч якийсь педагогічний хист, за допомогою анкетування це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі, другий – розповідає – залухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер виробничого навчання. Дуже важливо ці вміння вияивити і використати.
Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.
У роботі з батьками використовую колективні бесіди, диспути, зустрічі за круглим столом, конкурси ( наприклад, на гарні поради, на розв’язування сімейних конфліктних ситуацій), різноманітні презентації на педагогічні теми.
Звичайна робота класного керівника не повинна обійти такий бік, як виховання «проблемних дітей». Це потребує багато часу, сил та помічників, наприклад, допомагає досвід А.С.Макаренка. Дуже ефективним є заохочування таких дітей до класних справ, взаємодопомога однокласників, завантаження вільного часу дітей гуртковою роботою, відвідування клубів за інтересами, роботою на користь школі, класу, також необхідна умова – стимуляція самовдосконалення дітей ( створення ситуації успіху).
Рівень актуальності мого пошуку полягає у поєднанні педагогічних, виховних та психологічних підходів до навчально-виховного процесу шляхом розширення кордонів взаємодії вчителя-вихователя з дітьми.
Методологічним принципом цього підходу є врахування і опора на природовідповідність, фізіологічні, психологічні особливості дитини. Врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи дитини.
Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що я задоволена наслідками реалізації програми. Діти стали по-іншому відноситись до себе: це і гігієна, поведінка, ретельність; до близьких: повага, вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму... Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.
Отже, я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне, кожна дитина мають свою власну стежку, яку я допомагаю роздивитись. А для пошуку вірних шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою фантпзію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів до веселки нашого життя. А також хочу використати вислів психолога М.Чехова : « Душа залишається глуха до наказів, не відповість на гвалтування, душу можна тільки зацікавити».
Досягнення
Головна моя мета – це виховання особистості, здатної творити життя гідне людини, тому що найвища цінність – людина. З цього випливає основний напрямок – гуманістичний погляд на виховання, що грунтується на допомозі дітям знайти себе, розвивати свої здібності, самореалізувати свої сили, осмислювати життєві явища, самостійно шукати Істину, знаходити власну позицію шляхом напруженої інтелектуальної роботи, прямування до духовного життя, осягаючи закони Прекрасного, прилучити до його створення.
Вирішенню цієї мети підпорядковані мої програми: «Взаємодія школи,дитячого садка та сім’ї у вихованні підростаючого покоління», «Проектування соціального розвитку особистості учня», « Я – Ми – Сім’я – Вітчизна», «Збереження і зміцнення морального,фізичного і психічного здоров’я шклярів», «У здоровому тілі – здоровий дух», «Стежинами милосердя», «Навчання із захопленням», «Прекрасне живе поруч», «Життєтворення особистості», «Ознаки самовдосконалення», «Світ навколо мене», «Батьківська ефективність», «Твоє життя - твій вибір», «Мій завтрашній вчинок». Клас (зараз сьомий) живе під девізом: «Треба, важко, але прекрасно!». У центрі програм – особистість, індивідуальність кожного вихованця, його розвиток. Вся методика ґрунтується на основі – керувати не дитиною, а її розвитком.
Неодноразово учні мого класу брали участь у реалізації проектів і ставали переможцями:
2007рік – конкурс польсько-української фундації ПАУСІ на молодіжний обмін;
2008рік – міський конкурс проектів « Озеленення шкільного подвір’я та приміщень НВК»;
2009рік – шкільний конкурс проектів «Харчування і здоров’я», «Первоцвіти»;
2010рік – міський конкурс проектів «Інтер’єр шкільної їдальні»
Для сучасного етапу розвитку нашого суспільства характерне, з одного боку, значне підвищення вимог до виховання підростаючого покоління, з іншого - ускладнення самого характеру виховної роботи, обумовленого рядом обставин. Якщо раніше для учня шкільний вчитель і батьки були основними інформаторами про навколишній світ, їх авторитет був заснований на безперечній перевазі в знаннях і досвіді, то зараз, завдяки телебаченню, кіно, комп’ютеру і іншим засобам, учні сприймають величезну масу додаткових відомостей, що значно підвищує претензії дітей до своїх вихователів. Високий рівень розвитку дітей іноді приводить до того, що окремі школярі «переростають» виховні можливості своїх батьків і окремих вчителів, перестають поважати їх, починають негативно ставитися до заходів педагогічної дії.
Сучасна сім'я розвивається в умовах якісної нової суперечливої суспільної ситуації. Батьки, не володіючи в достатній мірі знаннями вікових і індивідуальних особливостей розвитку дитини, деколи здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно. Отже, у складних сучасних умовах сім'ї потрібна систематична і кваліфікована допомога з боку школи.
Тільки в процесі співпраці педагогів і батьків можна успішно вирішувати проблему розвитку особи школяра. Процес взаємодії сім'ї і школи спрямований на активне включення батьків в навчально-виховну роботу, в позаурочну дозвільну діяльність, співпрацю з дітьми і педагогами.
Школа, будучи центром всієї виховної роботи з дітьми, об'єднує зусилля всіх організацій, що беруть участь у вихованні школярів. «Школа, - писала А.Г.Хрипкова, - виступає в ролі організуючої, об'єднуючої сили, яка забезпечує цілеспрямованість процесу виховання не тільки в своїх стінах, але і в сім'ї. І успіху досягають ті колективи, які добре знають склад батьків, зміцнюють ділові контакти з сім'єю, привертають батьків до організації вільного часу дітей, що вчаться, до індивідуальної роботи з важкими дітьми».
Цілі батьківської освіти в школі можуть бути значними і різноманітними. Саме вони визначають особливу роль батьків як головних союзників школи у ряді інших суб'єктів виховного процесу.
Дана програма припускає вивчення психічних особливостей особи дитини як об'єкту і суб'єкта виховного процесу в сім'ї і школі, що дає можливість встановити принципи педагогічної взаємодії між батьками і дітьми, батьками і вчителями, вчителями і учнями, створити атмосферу взаємопідтримки і спільності інтересів.
Програма сприятиме розвитку взаємин школи і сім'ї, а також розвитку творчого потенціалу і підвищенню активності педагогічної громадськості в організації діяльності з сім'єю.
Мета і завдання програми
Мета: створення максимально сприятливих умов для розкриття здібностей учнів шляхом взаємодії школи і сім’ї, залучення батьків до виховного процесу.
Завдання:
- Створити єдиний колектив учнів, батьків і вчителів, об’єднаний спільною метою й відповідальністю, діючий на демократичних та гуманістичних принципах.
2. Формувати у батьків сприйняття феномена виховання в сім'ї і школі як соціального, психологічного і педагогічного явища.
3. Сприяти виробленню у батьків уявлень про єдність і цілісність виховного процесу в сім'ї та школі.
4. Сприяти формуванню у батьків уявлень про етапи розвитку особистості дитини, допомогти батькам навчитися розуміти внутрішні закони цього розвитку, застосовувати отримані знання в процесі виховання дітей в сім'ї, відрізняти достовірно значущі у вихованні явища від тих, що проходять, і незначних.
5. Сприяти засвоєнню батьками навичок аналізу дитячих вчинків, розуміння їх мотивації.
6. Визначити роль і значення батьківського виховання у формуванні особистості дитини.
7. Виявити характер і принципи взаємодії між батьками і дітьми, батьками і учнями і загальні закономірності розвитку дитини в процесі такої взаємодії.
Очікувані результати:
1. Залучення батьків до справ і проблем школи.
2. Надання сім'ї різноманітної спеціальної допомоги.
3. Підвищення педагогічної культури батьків.
4. Профілактика негативного сімейного виховання.
5. Творчий розвиток особистості дитини на основі свободи вибору занять.
Учасники програми:
•члени педагогічного колективу;
•педагог-психолог;
•соціальний педагог;
•медичні працівники;
•батьки.
Термін реалізації програми: 3 роки.
Основні напрями організації роботи школи з сім'єю:
1. Складання характеристик сімей учнів.
2. Організація діагностичної роботи по вивченню родин.
3. Використання оптимальних форм і методів у диференційованій, груповій і індивідуальній роботі з сім'єю.
4. Організація психолого-педагогічної освіти батьків.
5. Створення системи масових заходів з батьками, робота по організації спільної суспільно значущої діяльності і дозвілля батьків та учнів.
6. Надання допомоги батькам у формуванні етичного способу життя сім'ї, в попередженні негативних проявів у дітей і підлітків.
7. Використання різних форм співпраці з батьками .
8. Надання допомоги батькам в розвитку у дітей соціального досвіду, комунікативних навичок і умінь.
Форми взаємодії педагогів і батьків:
•батьківські збори;
•батьківський лекторій;
•тематичні конференції з обміну досвідом виховання дітей;
•дні творчості дітей і їх батьків;
•відкриті уроки і позакласні заходи;
•вечори питань і відповідей;
•диспут, дискусія;
•індивідуальна робота, групові форми взаємодії педагогів і батьків;
•сумісні свята, підготовка концертів;
•сімейні свята і фестивалі;
•допомога в зміцненні матеріально-технічної бази школи;
•участь батьків в роботі ради школи та ін.
Форми пізнавальної діяльності:
•суспільні форуми знань;
•творчі звіти по предметах;
•дні відкритих уроків;
•свята знань і творчості;
•турніри знавців;
•спільні олімпіади;
•випуск наочних газет;
•засідання, звітиклубів за інтересами.
Форми трудової діяльності:
•оформлення кабінетів;
•впорядкування і озеленення шкільного подвір’я;
•створення класної бібліотеки;
•ярмарок-розпродаж сімейних виробів;
•виставки «Світ наших захоплень».
Форми дозвілля:
•спільні свята;
•підготовка концертів, спектаклів;
•перегляд і обговорення фільмів і спектаклів;
•змагання, конкурси, КВК, туристичні походи і зльоти;
•екскурсійні поїздки, сімейні свята і фестивалі: День матері, День батька, День бабусь і дідусів, День моєї дитини, День взаємної подяки; ігрові сімейні конкурси: «Спортивна сім'я», «Ринг професій», конкурс сімейних альбомів, конкурс господинь, конкурс «Чоловіки на перевірці» (змагання між батьками і синами).
•спільна діяльність у творчих об'єднаннях різної спрямованості.
Процес виховання реалізується у діяльності, яка здійснюється дитиною на початку за допомогою дорослих, потім - самостійно. Саме у спільній діяльності відбувається розвиток, розкриття внутрішніх можливостей дитини. Тому важливо об'єднати всі зусилля сім'ї та школи для виховання особистості, яка відповідає сучасним вимогам суспільства.
Відгуки
про методику організації виховного процесу
Мені подобаються всі вчителі нашої школи. А написати я хочу про свого класного керівника Тетяну Станіславівну.
Тетяна Станіславівна учить нас завзятості, наполегливості, працьовитості. Вона, як свій біль, переживає всі наші невдачі і радіє від щирого серця нашим перемогам. До нашої вчительки ми приходимо за порадою і розповідаємо про те, що з нами відбувається.
Вона завжди знайде потрібні слова, щоб помирити друзів, що посварилися. Буває строга, але завжди справедлива і передбачлива, поважає гідність і особу кожної дитини. Я її дуже люблю, вона наша друга мама.
Демідова Аліна, 7-А клас ТНВК №13
Хочеться сказати особливі слова подяки Штепі Тетяні Станіславівні. Вона викладає українську мову і літературу і була нашим класним керівником. Тетяна Станіславівна – чуйна і дбайлива «класна мама». Вона невтомна, енергійна і стримана. Гарна особистість. Мила і приваблива усмішка втомлених очей. Вона любить свою справу, якій віддає себе сповна. І цю любов до предметів вона завжди прагне передати дітям. Щедро ділиться з учнями тими знаннями, якими володіє сама. На її уроках завжди цікаво і різноманітно. Це видно по ставленню учнів до предметів, які вона викладає.
Тетяна Станіславівна створює цікаве і насичене життя хлоп'ят в класі, уміє знайти підхід до кожної дитини.
Іван Варава, випускник 2008 року ТНВК №13
Тетяна Станіславівна - класний керівник з великим досвідом роботи. Як класний керівник приділяє велику увагу вихованню колективізму, етично – духовних та моральних якостей вихованців, організації навчальної праці і дозвілля, розвитку пізнавальної активності і творчих задатків. Її клас є неодноразовим переможцем змагань між класами, відрізняється діловими якостями, активно бере участь у всіх заходах, що проводяться у НВК. Як класний керівник є прикладом активної життєвої позиції для своїх дітей.
А.Л.Котова, голова ШМК класних керівників ТНВК №13
Тетяна Станіславівна - учитель вищої категорії, педагог, що володіє професійною майстерністю, учитель нового типу, здібний до саморозвитку і проектування власної особистості.
Учитель, чий педагогічний стиль - особистісно зорієнтований на учня. Тетяна Станіславівна розуміє індивідуальність кожної дитини і приймає її в безоціночній манері, вона доброзичлива, відкрита для спілкування з дітьми. Учитель має авторитет і пошану батьків своїх учнів. Вони охоче радяться з класним керівником із приводу проблем виховання дитини, діляться труднощами, що виникають у спілкуванні з дитиною і завжди готові слідувати її рекомендаціям.
Т.М.Кудаєва, заступник директора з НВР ТНВК №13
Класний керівник нашого, 7-А класу, Тетяна Станіславівна Штепа,- творчий, зосереджений педагог. Її відрізняють доброзичливість, чуйність, справедливість, уміння спілкуватися з дітьми і батьками.
Наші діти проявляють активність в колективних творчих справах класу, школи. Вони постійні учасники і призери шкільних конкурсів, пізнавальних вікторин, спортивних змагань. Учитель організовує цікаву позакласну роботу з дітьми, розвиває у учнів самостійність і ініціативу, учить дітей бути добрими, чуйними.
О.В.Дударевська, член батьківського комітету класу
Багато сил і часу приділяє Тетяна Станіславівна нашому класу. Батьківські збори завжди проводяться на високому рівні. Проходять вони цікаво і різноманітно завдяки великому досвіду і умінню нашого класного керівника. На них вона дуже тактовно, коректно піднімає гострі питання, при цьому не ущемляє гідність учнів і батьків. Завжди готова уважно вислухати, тактовно і грамотно вирішити наші сумніви, дати розумну і добру пораду, вселити упевненість. Учитель підтримує рівні товариські відносини хлоп'ят у класі, має авторитет у наших дітей.
О.С.Третякова, мати учня 7-А класу, член БР ТНВК №13