Секція 2 сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в україні бедрицький Олексій Олександрович
| Вид материала | Документы |
- Рства бібліотека сучасний стан та проблеми розвитку дистанційної освіти в Україні, 280.31kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3535.65kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3508.35kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3537.3kb.
- Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан, 3320.27kb.
- Онкович Г. В. Медіаосвіта в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку, 107.75kb.
- Студенніков І., Ткаченко В. Інституційна інфраструктура регіонального розвитку в Україні:, 199.99kb.
- Інформація про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні, 301.51kb.
- Робоча програма навчання фахівців з питань управління активами Вcтупна тема, 118.29kb.
- Перевірила: Павленко, 601.69kb.
Предприятия малого бизнеса в развитых странах стали флагманом экономической самостоятельности населения, поэтому безусловным является необходимость его развития также для экономики современной Украины. Ранее мы уже писали о субъективных преградах такого развития, но в данной статье хотелось бы остановиться на тех случаях, когда барьеры для развития малого бизнеса создает законодательство, по определению призванное быть если не стимулирующим, то хотя бы объективно-нейтральным. Принятие Налогового кодекса – наилучший повод для таких рассуждений.
Со времен принятия Указа Президента №727 «Об упрощенной системе налогообложения» практически все правительства относились к плательщикам единого налога с подозрительностью. Это проявлялось в вопиющих, но уже привычных для Украины директивах Кабмина или ГНАУ о введении дополнительных платежей для плательщиков единого налога (например, с дополнительным-обязательным пенсионным сбором (при том, что доход предпринимателя – это не зарплата) и/или махинациями с перезачетом авансовых платежей единого налога в счет этого «вдруг откуда ни возьмись» пенсионного. Махинации эти продолжаются и сегодня: как отметил в эфире телеканала «Фора» председатель Ассоциации частных работодателей А. Чумак, пенсионные сборы, переплаченные в прошлом году, остались на старом счете для пенсионного сбора и, вопреки логике, не зачтутся в уплату единого социального взноса в этом году.
Полномасштабное наступление на плательщиков единого налога началось летом 2010 года, когда увидел свет первый вариант Налогового кодекса. После анализа проекта сложилось впечатление, что правительство начинает налоговую контрреволюцию, которая, видимо, должна закончиться лишь тогда, когда Н. Азаров выполнит данное еще в 2004 г. обещание – поэтапно перевести единоналожников на общую систему. По информации народного депутата К. Ляпиной, озвученной в эфире одного из государственных телеканалов, на сегодня подано около 250 000 заявлений о сдаче свидетельства плательщика единого налога среди предпринимателей.
Но сначала о тех, с кем дело обстоит проще – юрлицах на едином налоге (далее – ЮРЕНах). В первом варианте кодекса бросился в глаза запрет на уплату ими НДС, что фактически лишало смысла существование 6%-й ставки единого налога с оборота. А это, в свою очередь, означало, что Украина, вроде бы «переступив» через российские «грабли», вновь возвращается на круги своя, чтобы опять на эти «грабли» наступить. Ведь в России единый налог не сработал именно потому, что единоналожникам не дали возможности работать с НДС, что значительно сузило сферу его применения [10, с. 36].
В «предпоследнем» варианте кодекса, заветированном Президентом, нашло свое отражение интересное сочетание методов кнута и пряника. Методом кнута был полный запрет на деятельность ЮРЕНов. Методом пряника стал подпункт “в” ст. 154.6 принятого в окончательной редакции кодекса. Эта норма позволяет ЮРЕНам на пять лет получить нулевую ставку налога на прибыль при сохранении прежнего оборота и численности рабочих [1, с. 28]. Видимо, изначально предполагалось, что переход ЮРЕНов на общую систему будет добровольно-принудительным, но после президентского вето у ЮРЕНов появился выбор. Указ №727 оставили в силе, не отделяя ЮРЕНов от физлиц на едином налоге (далее – ФЛЕНов).
В связи с этим вызывает недоумение полное спокойствие ЮРЕНов по поводу принятия кодекса. В отличие от физлиц предпринимателей, они вообще не протестовали: видимо, соблазнились нулевой ставкой по прибыли. Но от украинского налогового законодательства стабильности ждать не приходится, поэтому как бы нулевая ставка не стала для ЮРЕНов бесплатным сыром в мышеловке, которая захлопнется, как только ЮРЕНы уйдут с единого налога.
В те дни, когда данная статья готовилась к печати, Кабмин представил новую концепцию для единоналожников, которая хотя и не заставляет прыгать от радости, но внушает сдержанный оптимизм (признаюсь, ждал намного худшего). По этой концепции все равно запрещают быть ФЛЕНами аудиторам (бухгалтерам вроде бы можно). В целом ФЛЕНов делят на три категории:
I (оборот до 150 минзарплат, без наемных работников) – налог 1-10 % минзарплаты. Получит «почти никто» (А. Кирш).
II (оборот до 300 / 600 минзарплат, до 10 наемных работников) – налог соответственно 2-20 % и 20-40 % минзарплаты. Как по-старому, если обязательно с РРО – маловато.
III (оборот до 1000 минзарплат, до 10 наемных работников) – 3% от дохода при условии уплаты НДС (пока непонятно как, ведь НДС ФЛЕНам запретили) или 5 % от дохода если ФЛЕН не плательщик НДС. Оборот хороший, но со ставкой немного переборщили.
Также новая концепция (к моему удивлению) сохраняет категорию ЮРЕНов, которым хотят повысить оборот до 3000 минзарплат и оставить 50 наемных работников (налог будет такой же как у III категории ФЛЕНов).
Но пока это все – лишь перспективы, причем с учетом того, что первый квартал заканчивается аккурат тогда, когда я пишу эти строки, изменения вступят в силу теперь не ранее 1 июля. Мы же тем временем проведем ретроспективный анализ того, что предлагалось для ФЛЕНов в различных вариантах тогда еще не принятого кодекса.
Нестеренко Максим Григорьевич
Харьковский институт экономики рыночных отношений
и менеджмента, г. Харьков
Научный руководитель Мороз С.Г., ст. преп.
НАЛОГОВЫЙ КОДЕКС КАК БОРЬБА С ЕДИНЫМ НАЛОГОМ
Часть IΙ. Нет частному предпринимательству, или ЧП для народа
Главный удар по малому бизнесу пришелся (причем последовательно во всех предлагаемых вариантах) на частных предпринимателей – физлиц на едином налоге (далее – ФЛЕНов), в отношении которых авторами кодекса предлагались последовательные, но очень странные нормы.
Во-первых, вместо того, чтобы повысить предельный оборот для ФЛЕНов, было решено снизить его с 500 до 300 тыс. грн. По мнению законодателей, такой оборот является вполне приемлемым, в то время как, например, расчет Ю.А. Круглик показывает, что даже водитель маршрутного такси имеет годовой оборот более 400 тыс. грн.. Если бы норма об обороте в 300 тыс. вступила в силу, такому водителю уже нельзя было бы находиться на едином налоге. Или пришлось бы брать регистратор расчетных операций (РРО), проще говоря, кассовый аппарат: в таком случае, по ветированному варианту кодекса, ему дали бы оборот 600 тыс. грн. В этом варианте норма изначально была обречена на провал: ФЛЕНы просто стали бы показывать «на свет» меньше доходов, а об РРО никто бы даже думать не стал. В этом плане более целесообразным был бы «весенний» вариант кодекса, предусматривавший обязательное наличие РРО для всех ФЛЕНов. Но о таком требовании можно было бы говорить при условии повышения оборота для ФЛЕНов, скажем, до 1 млн. грн. Пока будут снижать оборот, ничего, кроме тенизации доходов, не будет: ФЛЕНы, как и сейчас, будут показывать по доходной части все, что угодно.
Во-вторых, количество наемных работников для ФЛЕНов было снижено с 10-ти сначала до 2-х, а потом, «с барского плеча», увеличено до 4-х. Непонятно, зачем запрещать предпринимателю иметь 10 наемных работников, за которых он будет платить 15% с их доходов, плюс пенсионный фонд, а также больничный и безработный соцстрахи? Этой нормой авторы кодекса не добились бы ничего, кроме еще большей тенизации оплаты труда. Добротный предприниматель своих работников на улицу не выбросит, он просто будет платить им зарплату «в конвертах», как уже было в 2004-2005 гг. после подобных мероприятий.
В-третьих, последовало принятие нормы «не мытьем, так катаньем». В отличие от двух предыдущих, эта норма проникла в окончательный вариант кодекса (видимо, помогло место расположения – не XIV раздел, а III-й, касающийся налога на прибыль) и может заставить многих ФЛЕНов уходить с единого налога. Согласно ст. 139.1.12, плательщикам налога на прибыль нельзя относить на валовые расходы затраты, связанные с приобретением товаров, услуг и прочих активов у ФЛЕНов. Это означает, что с 1.04.2011 эти затраты фактически будут облагаться налогом на прибыль, вследствие чего работать с ФЛЕНами для юрлиц плательщиков налога на прибыль будет на 23% дороже. Правда, А.В. Кирш уже предложил минимизаторскую схему, предлагающую ФЛЕНам работать с предприятиями через «прокладку» в виде ЮРЕНа. По его расчетам, для ЮРЕНа в этом случае налог будет на 2-2,5% больше. Но по нашему мнению, этой схеме не суждено долго жить по причине того, что ЮРЕНы, которых и так не очень много, поспешат перейти на общую систему, где им дают нулевую ставку по прибыли. ФЛЕНам придется кооперироваться, создавать юридическое лицо [14], и цель авторов кодекса будет достигнута.
В-четвертых, ФЛЕНы оказались отрезанными от работы с НДС: пункт “в” ст. 184.1 предусматривает аннулирование плательщика НДС в случае регистрации его плательщиком единого налога, условия уплаты которого (так и не обнаружены) не предусматривают уплату НДС. Ст. 184.2 позволяет налоговой самостоятельно аннулировать плательщиков НДС, а ст. 184.7 – требовать в этом случае возврата налогового кредита по необоротным активам и ТМЦ, причем довольно экзотическим методом – «условной продажи» таких активов по обычным ценам. Фактически нормы ст. 184 делают возможным принудительное изгнание ФЛЕНов из плательщиков НДС, но даже выгоняют по кодексу тоже не бесплатно.
Наконец, в-пятых, наиболее резонансной нормой ветированного кодекса стал запрет быть ФЛЕНами для предпринимателей, осуществляющих аудиторскую, адвокатскую, рекламную, бухгалтерскую деятельность, а также деятельность в сфере права, инжиниринга, консалтинга по вопросам коммерческой деятельности и управления, продажи-аренды-оценивания недвижимого имущества и т.д. По мнению авторов кодекса, эти виды деятельности никакого отношения к малому бизнесу не имеют. Но, как верно отметил А.В. Кирш, в любом виде деятельности есть то, что не имеет отношения к самозанятости и относится к «обналичке». Поэтому, продолжает он, следовало в кодексе отделить «зерна от плевелов», а не выкашивать целые виды деятельности, под грифом «не для единого налога». И хотя, в конечном счете, эта норма была удалена, именно ФЛЕНы, работающие в этих видах деятельности, наиболее пострадали от принятия кодекса. Помимо норм о валовых расходах и НДС, у этих ФЛЕНов есть еще один «отпугивающий ярлык»: согласно подпункту 2.17) ст. 154.6, не могут получить нулевую ставку по прибыли те юрлица, которые оказывают услуги ФЛЕНам из 74-й группы КВЭД (а это как раз аудиторы, бухгалтеры, адвокаты и все остальные виды деятельности, которые в ветированном варианте кодекса вообще хотели убрать с единого налога).
Получается, что вокруг ФЛЕНов (особенно аудиторов, бухгалтеров и т.д.) создали такую атмосферу, чтобы от них держались подальше: вдруг нагрянет налоговая с лишней проверкой, а то и нулевой ставки по прибыли лишат. Напрашивается мысль о лобби крупных аудиторских, бухгалтерских и прочих компаний этой сферы, которым совсем не нужны путающиеся под ногами ФЛЕНы, забирающие рынок и не дающие повысить цены.
Подводя итог драматической эпопеи с принятием Налогового кодекса, хочется еще раз напомнить: функция единого налога не в том, чтобы наполнять бюджет или создавать глобальные проекты. Единый налог, по словам его автора, А. Кужель, «был направлен на поддержку миллионов людей, выброшенных из НИИ, заводов и школ на рынки. Его цель – защита предпринимателей, которые не имели представления ни о ведении бизнеса, ни о бухучете». Правительству необходимо понять, что пока оно не пойдет с малым бизнесом на полноценный диалог, основанный на взаимных уступках, оно может не рассчитывать на хорошее к себе отношение со стороны предпринимателей.
Новак Олеся Миколаївна
Харківський інститут економіки
ринкових відносин
та менеджменту, м. Харків
науковий керівник Страпчук С.І.
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ НА ВІТЧИЗНЯНОМУ РИНКУ (M&A)
Необхідність створення і розвитку нових для України форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до вимог часу в умовах ринку.
Спираючись на те, що більше половини усіх угод, що укладаються у процесі формування бізнес-альянсів, припадає на злиття чи поглинання підприємств, аналіз саме такої форми інтеграції підприємств є досить актуальним. Фінансова криза, з одного боку, стимулює процеси злиттів та поглинань, і в той же час значно підвищує супутні ризики даних проектів через брак достовірної оціночної інформації.
У докризовий період популярним механізмом залучення коштів було здійснення первинного публічного розміщення акцій на фондових біржах (IPO). IPO - первинна публічна пропозиція (англ. Initial Public Offering, IPO). Внаслідок кризи на ринку ІРО відбувся спад. На сьогодні, за інформацією міжнародних агентств, у сфері первинних розміщень спостерігається певна активізація. При цьому інтерес до IPO проявляють не тільки лідери ринку.
Однак українські компанії не поспішають здійснювати публічне розміщення акцій, розглядаючи й альтернативні способи залучення капіталу. Серед таких – випуск облігацій, залучення стратегічних інвесторів, банківські позики, а також угоди зі злиттів та поглинань (M&A) – процесу укрупнення бізнесу на основні злиття і поглинання (англ. Mergers and Acquisitions). Значній економії часу та коштів учасників таких транзакцій допоможе належна підготовка до угоди та її структурування.
У 2007-2008 рр. в Україні на ринку M&A та в сфері залучення приватного капіталу спостерігався справжній бум. Він припинився у 2009 р., коли фактично не було укладено жодної M&A-транзакції. У 2010 р. ринок почав відновлюватися, в основному угоди укладалися в секторах аграрному та нерухомості. Проте усі інші галузі повернулися до звичного боргового фінансування. Аналізуючи галузеву структуру вітчизняного ринку M&A, в кризові 2008-2009 рр. обсяг M&A-угод фактично впав до нуля, водночас падіння обсягу прямих іноземних та внутрішніх інвестицій було не таким значним. На ринок M&A на нього значно впливають зміни в економіці.
У структурі M&A угод, які відбулися в 2010 р., представлені компанії з практично всіх галузей вітчизняної економіки. За кількістю укладених угод лідирують компанії фінансового сектора. Зокрема 39 фінансовими компаніями було укладено угод на загальну суму $251 млн. Лідерами за обсягом угод стали компанії важкої промисловості – 31 компанія із цього сектора здійснила угоди на загальну суму $4 866 млн.
Проте вітчизняний ринок є порівняно невеликим на відміну від сусідніх країн, зокрема Польщі та Росії, як за кількістю учасників, так і за обсягами здійснених угод.
У 2010 р. також відбувається відновлення ринку ІРО, що є своєрідним індикатором, який свідчить про зацікавленість іноземних інвесторів нашою країною. Чотири українських компанії з сільськогосподарського сектора цього року вже здійснили розміщення (ІРО та SРО) на загальну суму $355,4 млн. Зокрема компанія «Авангард» здійснила ІРО на Лондонській фондовій біржі, у ході якого залучила $208 млн., компанія «Кернел Груп» здійснила SРО на Варшавській фондовій біржі й залучила $81,4 млн., компанія «Агротон» також провела ІРО на цьому майданчику, у ході якого залучила $54 млн., а компанія «AgroGeneration» здійснила ІРО на європейському майданчику NYSE Euronext у Парижі й залучила $12 млн.
Загальний обсяг капіталу, залучений українськими компаніями в ході ІРО з 1991 р. і до сьогодні, дорівнює близько $3,5 млрд., що становить майже 8,5% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну. На сьогодні близько двох десятків компаній розглядають можливість здійснення ІРО чи безпосередньо готується до нього і, можливо, деякі розміщення відбудуться ще цього року.
Галузевий розріз ринку в 2010 р. важко чітко визначити. Торік було укладено кілька великих угод компаніями металургійного сектора. На їхню частку припало понад 90% обсягу ринку злиттів та поглинань. Лідером за кількістю стала промисловість у цілому, частка якої дорівнювала 40%. Такий показник виявився удвічі більшим за такий фінансового сектора, що посів за кількістю угод друге місце.
Найперспективнішим та найпривабливішим у сфері злиттів та поглинань вважається сільське господарство, хоча обсяг угод, укладених компаніями з цього сектора, становив лише 2% від загального обсягу угод на ринку M&A, а кількість угод – відповідно 10%.
Загальна структура економіки постійно змінюється завдяки процесам реструктуризації, які доводять, що злиття та поглинання — це не лише спосіб збільшити частку на ринку та наростити капіталізацію своєї компанії, але й дієвий інструмент у боротьбі з кризою.
Петренко Ольга Олександрівна
Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного
торговельно-економічного університету, м. Харків
науковий керівник Давидова Т.В.
ВАЖЕЛІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
З розвитком ринкових відносин та реформ в Україні, посиленням конкуренції між суб’єктами господарювання виникає проблема забезпечення їх конкурентоспроможності, що слугує основою для підтримки стійких позицій підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках. Ці проблеми актуальні і для підприємств туристичної сфери, які, не зважаючи на наявність потенційних можливостей розвитку, привносять недостатні доходи до бюджету країни через невисоку конкурентоспроможність. Актуальність даної проблеми посилюється в умовах української інтеграції у світовий економічний простір. В наш час туризм визнано пріоритетною галуззю економіки України, і для його подальшого розвитку важливого значення набуває проблема досягнення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародному туристичному ринку.
Для вирішення таких проблем потрібно, зокрема, втручання держави. Так наприклад у межах бюджету виконуватимуть державні цільові програми, зокрема «Державну програму розвитку туризму в Україні на 2002–2010 роки» (12,4 млн грн), «Державну програму забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003–2006 роки» (5 млн грн) [1].
Проблемам сталого розвитку туризму та ефективного управління суб’єктами господарювання приділяли увагу такі вчені, як: В.І. Азар, А.Ю. Александрова, Є.Є. Богданов, Д. Боуен, Р. Браймер, С. Ванхілл, Д. Гільберт, В.Г. Гуляєв, В.Ф. Данильчук та інші.
За визначенням багатьох науковців, конкурентоспроможність товару чи послуги — це ті властивості, які відрізняють її від товару чи послуги конкурента за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі й за витратами щодо її задоволення. При цьому споживач прагне витратити мінімум коштів для придбання й споживання послуги, тобто оптимізувати свої витрати. У зв'язку з цим виникають проблеми щодо визначення конкурентоспроможності туристичних послуг, а саме:
• як оцінити рівень якості та споживної цінності туристичних послуг;
• як визначити об'єктивну основу ціни послуги;
• як значити конкурентні переваги туристичного продукту.
На міжнародному туристичному ринку різні види послуг залежно від конкурентної позиції їх виробників реалізуються за монопольно високими, середньогалузевими та заниженими цінами (нижчими від середніх).
До головних параметрів оцінки якості та споживної цінності туристичних послуг слід віднести показники, що визначають технічну функціональну та етичну якість окремих видів послуг і комплексного турпродукту та показники їхньої суспільно-необхідної вартості.
Результати оцінки конкурентоспроможності вітчизняних туристичних послуг можуть бути використані для обрання оптимальних шляхів підвищення цих показників. Існує думка, що динаміка обсягу реалізації послуг на міжнародному туристичному ринку може бути пропорційною до витрат на міжнародний маркетинг.[4]
У роботі Гаврилюк С.П. провела дослідження комунікаційної політики вітчизняних туристичних підприємств і зазначила, що «…на підприємствах приділяється недостатньо уваги незапланованим маркетинговим комунікаціям, неефективно застосовуються різні елементи комунікаційного набору, майже відсутня комплексна система управління комунікаційною діяльністю. Заслуговує на увагу те, що значного поширення набуває практика застосування туристичним фірмами реклами в глобальній комп'ютерній мережі Internet (Internet-реклами)».[2]
А от Галушка В.І. зазначив, що для визначення пріоритетних напрямів туристичної політики доцільно використати концепції міжнародної конкурентоспроможності М. Портера і модель «національного ромба», виділяючи чотири основні елементи національної конкурентоспроможності: фактори виробництва туристичних послуг, параметри внутрішнього попиту, супутні і додаткові галузі, а також стратегії, структуру і суперництво національних фірм.[3]
На основі вищезазначених тверджень можна зробити відповідні висновки, щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних туристичних підприємств, а саме: ця галузь для України є пріоритетною, тому необхідно на підприємствах вдосконалювати технічну базу, маркетингові комунікації та застосовувати новітні технології в організації туристичного бізнесу. Зокрема необхідно вирішення проблем, насамперед підвищення попиту на дані послуги на внутрішньому ринку та раціонального використання рекреаційних ресурсів на території України.
Список літератури:
- Електронний ресурс. – Режим доступу: Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002–2010 роки” від 29.04.2002 р. № 583 ссылка скрыта.
- Електронний ресурс. – Режим доступу: Гаврилюк С.П. et/aref_tourism/gavryluk.phpt/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,246/id,10813/
- 2. Електронний ресурс. – Режим доступу: Галушка В. І. uka.com/9_DN_2010/Economics/61960.doc.php
- Смаль І.В. Туристична індустрія України:сучасний стан і перспективи розвитку /І.В. Смаль // Туристично-краєзнавчі дослідження. – К., 2004. – С. 116.