Geum.ru

Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон
Стаття 30. Відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   40

Стаття 30.

Відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію





За порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.


Коментована стаття містить перелік деяких адміністративних проступків, у яких іноземці та особи без громадянства виступають в якості спеціального суб’єкта. Очевидно, законодавець вважає, що саме ці порушення з боку іноземців та осіб без громадянства є найбільш поширеними, зокрема:

1) проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами473;

2) недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання474;

3) недотримання встановленого порядку працевлаштування475;

4) ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування476;

5) недотримання Правил транзитного проїзду через територію України477.

Всі перераховані вище правопорушення охоплюються ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян478.

Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 203 КпАП).

У справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 203 КпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, а також уповноважені на те посадові особи органів Державної прикордонної служби України.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:

– дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;

– відомості про особу порушника;

– місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

– нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;

– прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;

– пояснення порушника;

– інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, про що робиться відмітка у протоколі.

З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в міліцію, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку, у службове приміщення воєнізованої охорони, до органів Служби безпеки України, до приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради.

Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину, якщо не встановлено інше479.

Відповідно до ст. 221 КпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 203, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію (ст. 202, ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

– начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники;

– керівники підрозділів органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України.

Закріплене в ч. 2 ст. 26 Конституції України право іноземців та осіб без громадянства звертатися за притулком гарантує їм звільнення від адміністративної відповідальності. Саме тому ч. 3 ст. 203 КпАП встановлює, що іноземці чи особи без громадянства, які з наміром набути статус біженця незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біженця відповідно до Закону України «Про біженців»480, звільняються від відповідальності за такі дії.

Ст. 204-1 КпАП «Незаконне перетинання державного кордону» не застосовується до іноземців чи осіб без громадянства у разі їх прибуття в Україну для використання права притулку відповідно до Конституції України, а також з метою набуття статусу біженця, навіть у тих випадках, коли згодом з’ясується, що права отримати притулок або набути статус біженця ці особи не мають.