Geum.ru

Відомості Верховної Ради (ввр), 1994, №23, ст. 161) (Вводиться в дію Постановою Верховної Ради №3930-xii від 04. 02. 1994 р., Ввр, 1994, №23, ст. 162) (Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон
Стаття 23. Відношення до виборів та референдумів
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   40

Стаття 23.

Відношення до виборів та референдумів





Іноземці та особи без громадянства не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах.


Міжнародна практика, зазвичай, не надає іноземцям та особам без громадянства ані пасивних, ані активних прав на участь у виборах до органів державної влади та самоврядування, а також на участь у референдумах. Така позиція сформульована в ст. 21 Загальної декларації прав людини 1948 р., у ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р., у ст. 16 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.401

На цих позиціях ґрунтується і національне законодавство України, зокрема, ч. 1 ст. 38 Конституції України передбачає, що лише громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Іноземці та особи без громадянства не мають активного виборчого права, тобто не можуть обирати до органів державної влади та самоврядування (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 р. № 474-XIV402, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вибори народних депутатів України» вiд 25.03.2004 р. № 1665-IV403), ч. 1 ст. 3 «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 06.04.2004 р. № 1667-IV404).

Іноземці та особи без громадянства також не мають пасивного виборчого права, тобто вони не можуть бути обраними до органів державної влади та самоврядування405.

Іноземці та особи без громадянства не можуть брати участь у референдумах. Такий висновок випливає із змісту ч. 1 ст. 7 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» вiд 03.07.1991 р. № 1286-XII406, відповідно до якої у всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь виключно громадяни України.

Втім іноземці та особи без громадянства можуть брати участь у житті територіальної громади. Конституція України (ст. 140) і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР407 визначають первинним суб’єктом та основним носієм функцій місцевого самоврядування територіальну громаду – жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. І хоча навколо такого визначення як територіальна громада не вщухають дискусії науковців, майже всі вони одностайні в одному: територіальний колектив складається не лише з громадян України, що постійно мешкають (працюють, мають на території нерухоме майно або є платниками комунальних податків), а й з іноземців та осіб без громадянства. Різниця між ними полягає лише в обсязі їх повноважень щодо реалізації права на місцеве самоврядування.

Поза як однією з основних ознак належності осіб до відповідної територіальної громади є постійність її проживання на території цієї громади (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то лише іноземці та особи без громадянства, які у встановленому порядку іммігрували в Україну на постійне проживання та отримали дозвіл на постійне проживання408, є членами територіальної громади та суб’єктами місцевого самоврядування. Саме з моменту отримання такого дозволу іноземець або особа без громадянства і стає суб’єктом правових відносин щодо місцевого самоврядування та отримує можливість реалізувати у цій сфері свої права.

Іноземці та особи без громадянства відповідно до ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть бути суб’єктами ініціювання розгляду в раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

За Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 р. № 2625-III409 іноземці, нарівні з іншими жителями територіальної громади можуть ініціювати організацію таких органів, мають пасивне та активне виборче право щодо формування складу цих органів.

Ст. 40 Конституції України надає іноземцям та особам без громадянства право направляти індивідуальні чи колективні звернення до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язанні розглянути ці звернення і дати відповідь у встановлений законом строк.

Члени територіальної громади іноземці та особи без громадянства мають право проводити громадські слухання – зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування та порушувати під час таких зустрічей питання, що на їхню думку, потребують вирішення, вносити пропозиції. Відповідно до ч. 24 ст. 1 та ч. 2 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування» вони можуть сплачувати місцеві збори, що встановлюються на основі самооподаткування.

Проте на відміну від громадян України, іноземці та особи без громадянства не можуть брати участь у виборах представницьких органів та посадових осіб місцевого самоврядування, не беруть участь у місцевих референдумах, не мають право працювати у виконавчих органах місцевих рад; вони навіть не мають права брати участь у такій формі безпосереднього вирішення членами територіальної громади питань місцевого значення, як загальні збори громадян за місцем проживання.

Водночас слід зазначити, що всі обов’язки у сфері місцевого самоврядування вони несуть нарівні з громадянами України (ст. 26 Конституції України): виконують акти представницьких органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів і посадових осіб, несуть відповідальність за заподіяну ними органам місцевого самоврядування шкоду, сплачують усі комунальні податки, платежі та збори і тим самим формують фінансову основу діяльності місцевого самоврядування410.