У процесі вивчення основної програми курсу. Цьому сприяють такі види робіт: зв'язні відповіді на запитання вчителя за матеріа­лом, що опрацьовується; зв'язний виклад змісту параграфа підручника, в подальшому граматичної теми з її узагальненням

СИСТЕМА РОБОТИ

НАД УСНИМИ Й ПИСЬМОВИМИ ТВОРАМИ РІЗНИХ ВИДІВ І ЖАНРІВ


Дитина навчиться складати твір тільки в тому разі,

коли кожне слово — як готова цеглина,

якій заздалегідь приготовлене місце.

В.Сухомлинський


Твір — це оригінальний зв'язний текст, самостійно складений в усній чи письмовій формі на певну тему. Твір надає широкі можливості для самостійного твор­чого виявлення зв'язного мовлення учня, але одно­часно й можливість обійти прогалини у своїх знаннях з орфографії та пунктуації.

Робота над твором, тобто вироблення навичок самостійно, у зв'язній формі, логічній послідовності викладати думки на певну тему, передбачає оволодіння таких умінь:

1. розкривати тему й основну думку;
   
2. збирати й систематизувати матеріал, що забез­печує оптимально можливу якість твору за змістом і формою, розвиває творчу активність учнів, готує їх до складання анотацій, рефератів тощо. Збір, відбір і систематизація матеріалу безпосередньо пов'язані з умінням спостерігати навколишню дійсність, розкри­вати зміст картини, працювати з книгою та довідковою літературою;
   
3. будувати твори в певній композиційній формі з урахуванням типів і стилів мовлення, способів викла­дання думок;
   
4. правильно, ясно, виразно висловлювати свої думки;
   
5. вдосконалювати написане. Перший (чорновий) варіант твору, як правило, за якістю не найкращий, він не розкриває потенційних можливостей учня. Цей варіант учні редагують, часом перебудовують компо­зицію; усувають зайве, додають потрібне, виправляють неточності й помилки.
   

У методичній літературі традиційно виділяють два основні різновиди творів за їх змістом, що проводяться в 5—11-х класах.

1. твори на літературні теми, які пов'язані з ви­вченням літератури;
   
2. твори на нелітературні, або вільні теми.
   

Усі твори також класифікують за:

• метою проведення;
  
• формою передачі матеріалу;
  
• способом викладання;
  
• джерелом одержання матеріалу.
  

Залежно від мети проведення поділяють на:

• навчальні;
  
• контрольні.
  

Завдання навчальних творів — розвивати вміння учнів самостійно викладати думки, почуття, судження, а контрольних — перевірити ці вміння.

Методика підготовки до твору має враховувати при­родну структуру мовної діяльності, до якої входять:

1. орієнтація в ситуації спілкування;
   
2. орієнтація у змісті висловлювання;
   
3. планування;
   
4. реалізація задуму;
   
5. контроль.
   

Орієнтація в ситуації спілкування породжує мотив, дає усвідомлення мети, від якої залежатиме головна думка і стильове оформлення тексту. Осмислення теми твору дозволить окреслити обсяг змісту, зібрати і систематизувати необхідний матеріал, визначити предмети, на які розчленовується тема, і, отже, обрати тип мовлення, скласти чіткий план викладу. На ос­нові всього цього здійснюється вибір мовних засобів, необхідних для висвітлення теми.

Підготовка до написання твору будь-якого виду проводиться заздалегідь і в різних аспектах. Попе­редньо вчитель визначає тему твору, разом з учнями аналізує її, складає орієнтований план, показує, як потрібно використовувати зібраний матеріал за вивче­ною літературою, даними власних спостережень, на матеріалі життєвого досвіду, за картиною, кінофільмом тощо. До того ж поглиблює знання учнів про типи мовлення та способи їх творення.

Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте текст. Визначте, який тип мовлення покладено в основу уривка? Обґрунтуйте свою думку. (Подаємо текст-розповідь.)

Учні доходять висновку, що аналізований уривок має ознаки тексту-розповіді.

Завдання 2. Прочитайте текст, визначте його стиль. Укажіть вжиті в тексті професіоналізми. Випишіть сло­ва, що вказують на послідовність виконання трудових операцій. Використовуючи виписані слова та деякі з професіоналізмів, усно перекажіть текст, зберігаючи стиль. Спробуйте змінити його на художній. (Подає­мо публіцистичний текст, що містить розповідь про процес праці.)

Мета художньої розповіді про трудовий процес викликає певне ставлення до самої праці, її виконання та результату трудових дій. Така розповідь емоційна, образна. У ній використовуються художні засоби: епітети, порівняння, повтори тощо.

Завдання 3. Прочитайте. Визначте стиль тексту. Коротко запишіть основні вимоги до твору.

Завдання 4. Прочитайте уривки і визначте стиль кожного з них, аргументуючи свою думку. Чи передає якесь ставлення до описуваного науковий виклад? Яким настроєм перейнято художній опис? Укажіть речення, що передають авторське сприймання. Назвіть художні засоби, вжиті письменником. (Подаються тексти-описи у науковому та художньому стилях.)

Завдання 5. 1. Прочитайте тексти. Яка різниця між описом місцевості й описом природи? (Подаються тексти, що містять описи місцевості й природи.)

2. Визначте стиль обох описів, обґрунтовуючи свою думку. Чи є в них авторська оцінка, авторський настрій?

3. Розгляньте дієслова в описах. У формах якого часу вони вживаються? Зробіть висновок.

Завдання 6. На основі власних спостережень на­пишіть твір-опис місцевості, вибравши одну з тем: «Вулиця мого дитинства», «Бабусине обістя», «Улюб­лене місце відпочинку».

Завдання 7. Уявіть, що вам доручили спроектувати вулицю. Опишіть, який би вигляд вона мала. Твір може мати назву «Вулиця майбутнього».

Завдання 8. Прочитайте уважно тексти, доповніть їх розповіддю-описом про знайому вам людину. У першо­му тексті дайте позитивну характеристику, у другому — негативну. Доберіть до кожного тексту власні назви. (Пропонується текст з описом зовнішності людини.)

Завдання 9. Складіть план і напишіть оповідання, додавши опис-портрет своєї матері. (Подається текст з описом матері.)

• Примітка. Доцільно учням запропонувати орієн­товний план, а також мовний матеріал, за яким опи­сується портрет:

План

1. Ім’я (прізвище, по батькові) людини яку опи­сують.
   
2. Її вік.
   
3. Вираз обличчя, його характерні риси.
   
4. Колір очей, волосся, брів; форма носа.
   
5. Зріст, хода.
   
6. Особливості вдачі.
   
7. Основні елементи одягу.
   
8. Ставлення до знайомих, друзів.
   
9. Улюблене заняття (хобі) тощо.
   

Орієнтовний мовний матеріал

Вік	юний, молодий, літній, старий; дванадцятилітній...
Вираз обличчя	привітний, зосереджений, серйозний, доброзичливий, сумний...
Очі	сірі, блакитно-сірі, сині, карі, темно-карі, чорні, зеленуваті; ясні, великі, малі, глибокі; добрі, привітні, розумні, проникливі
Волосся	біляве, темно-русе, чорне, русяве, руде; пшеничне, лляне
Зріст	високий, середній, низький
Постать (постава, статура)	струнка, худорлява, зграбна, вайлу­вата, кремезна...
Риси характеру	весела, дотепна, привітна, строга, стримана, вольова, похмура, життє­радісна, мрійлива...

Можна запропонувати за планом і зібраним мовним матеріалом удома підготувати письмовий опис зовніш­ності когось із рідних, знайомих, друзів; розглянути фотокартки родини, за ними створити описи-портрети кожного із членів сім'ї.

Під час такої роботи учні роблять висновки, що організація тексту і зв'язків між його частинами за­лежить від типів і стилів мовлення, манери автора, проблематики, жанру художнього твору тощо.

Найчастіше описи уміщують у розповідь або у тексти, пов'язані з міркуванням: розповідь може до­повнюватися роздумом.

Розповідь має такі різновиди: власне розповідь, пові­домлення, відповідь, оголошення, лист.

Описи можуть бути природи, тварини, зовнішності людини, приміщення, пам'ятника, предметів, явищ. В описі до «даного», тобто відомого, додається «нове», що забезпечує подальше розгортання думки (змісту).

Роздуми теж бувають різних видів: індуктивні і дедуктивні, роздуми-твердження і роздуми-спостереження, роздум з прямими доказами і роздум з доказом від протилежного.

Роздум (міркування) — це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов'язкові три частини:

1. теза — основне твердження, чітко сформульо­вана думка;
   
2. докази, аргументи, що її підтверджують;
   
3. висновок, що випливає з доказів (узагальнення).
   

В основі роздуму лежать причинно-наслідкові зв'язки. Так, при індуктивному способі спочатку роз­глядають і аналізують факти, а уже потім роблять вис­новки, формулюють основну думку; при дедуктивному, навпаки, — висловлену головну думку підтверджують необхідними аргументами, міркуваннями, наводяться приклади для підтвердження, робляться висновки.

Побудова тексту при індуктивному і дедуктивному способах

ІНДУКЦІЯ наводяться факти літературні приклади спостереження життєвий досвід свідчення авторитетних осіб ВИСНОВКИ ГОЛОВНА ДУМКА

ГОЛОВНА ДУМКА літературні приклади головна дума доводиться фрагментами наводяться факти спостереження життєвий досвід свідчення авторитетних осіб ВИСНОВКИ ДЕДУКЦІЯ

Для закріплення тематичних відомостей про тексти-роздуми, доцільно пропонувати учням завдання.

Завдання. Прочитайте подані тексти. Визначте, у якому з них міститься доведення, а в якому — пояс­нення. Укажіть у кожному тезу. У роздумі-доведенні визначте докази та висновки. З'ясуйте стиль кожного з уривків. Дайте назви текстам. (Пропонуються текс- ти-роздуми.)

Написання твору-роздуму вимагає вміння спос­терігати, аналізувати, порівнювати, аргументувати, робити відповідні висновки. До того ж твір-роздум, як і будь-який інший твір, має свої правила, закони, внутрішню логіку, мовностилістичне оформлення й таку структуру:

1. Вступ.
   
2. Докази (аргументи).
   
3. Головна думка (теза).
   
4. Висновок.
   

Усі частини тексту взаємозв'язані. Вступ зумовлює зміст головної частини. З неї випливає висновок, що відповідає задуму твору. Текст є синтаксичним цілим, у якому враховано:

• взаємозв'язок структурних елементів роздуму: вступу, головної думки, доказової частини та вис­новку;
  
• зв'язок між мікротемами (з допомогою доречного використання лексичного повтору, займенників, си­нонімічних слів та виразів);
  
• зв'язок речень усередині мікротеми;
  
• членування тексту на абзаци.
  

Тематика і завдання до написання текстів-роздумів можуть бути найрізноманітнішими

Вправи

аналітичного характеру

Розвивають уміння визначити тезу, наводити докази, формулювати висновки





Твори-

мініатюри

Виробляють уміння осмислювати тему, систематизувати матеріал до висловлювання





Творчий

переказ

Перехідний етап до розгорнутих роздумів



Аналіз

зразків

Закріплює відомості з будови роздуму





Завдання 1. За поданим початком створіть текст-розповідь з елементами роздумів про одну з річок рідного краю.

Завдання 2. Користуючись словниками або науко­во-популярною літературою, дайте наукове тлумачення назви вашої річки та кількох термінів фауни і флори рідного краю.

Завдання 3. Випишіть із текстів художньої літера­тури цікаві описи птахів, квітів, рідного міста, села, краю, доповнивши їх власними роздумами.

Систему вправ і завдань до уроків, на яких учні вчать­ся писати твори-роздуми, подано у схемі


Види завдань

• Проблемні питання щодо змісту тексту.
  
• Питання, які стосуються певної ситуації.
  
• Проблеми, що роз­глядаються в тексті.
  
• Гіпотези щодо розв'язання певної проблемної ситуації.
  
• Удосконалення тексту за поданим почерком.
  
• Самостійна характерис­тика дійових осіб тексту.
  
• Самостійна оцінка ху­дожнього твору загалом
  

Типи завдань

І. Завдання на розвиток допитливості­ II. Завдання на розвиток гі­потетичного мислення III. Завдання на вироблення самостійних висновків висновків

Навчити учнів писати твори-роздуми — досить складне завдання. Виконання його значною мірою залежить від вдало організованої підготовчої роботи, спрямованої на розвиток спостережливості, творчої уяви і збагачення мови.

Наприклад вправи на систематизацію дібраного матеріалу до твору за картиною.

Завдання 1. Пригадайте, з якими видами і жанрами живопису ви ознайомилися на уроках образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво).

Завдання 2. Що таке портрет, пейзаж, натюрморт? Чи є картини на історичні, побутові теми? Розгляньте ілюстрації до творів у підручнику з української літера­тури. Які з них належать до історичного жанру, а які — до побутового?

Завдання 3. Прочитайте тексти. Кого з українських художників ви знаєте? Назвіть їхні твори. (Подаються тексти про видатних художників.)

Завдання 4. Розгляньте картину. Визначте її жанр. Що ви знаєте про її автора? Опишіть картину, спира­ючись на запитання і завдання.

• Що зображено на картині?
  
• Яка композиція картини?
  
• Опишіть, що зображено на передньому плані картини, потім — на задньому.
  
• Який настрій картини?
  
• Чи гармонійно поєднано барви?
  
• Що можна сказати про майстерність художника?
  
• Які почуття викликає картина у вас?
  

Завдання 5.

1. Складіть план твору за картиною. Доберіть лек­сичний матеріал (синонімічні слова, епітети, порів­няння, метафори, словосполучення, окремі речення), необхідний для розкриття теми.

Зразок

План	Робочі матеріали
1. Назва картини. Її автор	Художник, його полотна. Дещо з біографії
2. Що зображено на картині?	Яскрава самобутність, гармонія кольорів. Колорит, поетичність, чарівні барви, довершеність композиції

2. Користуючись планом і робочими матеріалами, складіть спочатку усний твір за картиною, заслухайте його у класі та прорецензуйте, а потім запишіть.

Усі твори доцільно ускладнювати різними грама­тичними, орфографічними, стилістичними та іншими завданнями, що мають бути органічно пов'язані з вимогами мовного оформлення думки. Однак вони не повинні відвертати увагу учнів від виконання основ­ного завдання цього виду зв'язного мовлення.

ДЕЩО ПРО РОЗВИТОК УМІНЬ

УДОСКОНАЛЮВАТИ ВЛАСНЕ ПИСЕМНЕ МОВЛЕННЯ


Планування системи роботи над активізацією мов­ної діяльності учнів неможливе без виявлення, аналізу й усунення помилок, удосконалення учнівських ви­словлювань, тобто без того комплексу операцій, який називається редагуванням.

Для формування вмінь контролювати якість влас­них письмових текстів доцільно використати такі прийоми навчальної роботи:

• ознайомлення учнів з різними видами помилок;
  
• демонстрація прийомів їх знаходження;
  
• зразки виправлення.