Geum.ru

2. Закон України від  05. 10. 1995 №356/95-вр "Про боротьбу з корупцією"

Вид материалаЗакон
Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про
Передумовами кваліфікації корупційних адміністративних
Першим кроком у здійсненні кваліфікації корупційного адміністративного
Подобный материал:
1   2   3

Створено Національний комітет бо боротьбі з корупцією. До повноважень комітету належить здійснення цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави. Комітет має свою символіку та атрибутику: форму, звання, посвідчення, прапор, емблему, відомчі нагороди, ордени, медалі та інші відзнаки. Має право на одержання від органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, органів прокуратури, слідства та судових органів інформації, необхідної для реалізації своїх цілей і завдань. Має право запитувати та отримувати в установленому порядку від органів державної влади, у тому числі від органів військового управління, інших організацій, підприємств і установ, що належать до Воєнної організації держави, правоохоронних та інших органів інформацію, яка не містить державної таємниці, з питань діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронної діяльності. Має право звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів своїх членів, громадян або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Має право в порядку здійснення контролю направляти своїх спостерігачів для участі у виборах Президента України, народних депутатів Верховної Ради України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів та проведенні загальнодержавних та місцевих референдумів. Має право проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції відповідним державним органам для врахування в ході реформування Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави. Має право брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань реформування і діяльності Збройних Сил України, інших ланок Воєнної організації та правоохоронних органів держави, проблем правового і соціального захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей. Має право знайомитися з умовами служби, життя і побуту військовослужбовців. Має право через суб’єктів права законодавчої ініціативи виступати із законодавчими ініціативами в галузі військового будівництва, правоохоронної діяльності, соціального захисту військовослужбовців, пенсіонерів та членів їхніх сімей. Проводить аналіз та пропагує досвід інших країн по боротьбі з організованою злочинністю, корупцією та легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Бере участь в організації науково-практичних конференцій, лекцій, семінарів-практикумів з метою подолання колізій діючого законодавства, що виникають в процесі боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Сприяє законодавчому забезпеченню захисту прав людини і громадянина від корупції та злочинних формувань, розробці пропозицій щодо удосконалення антикорупційних законодавчих та інших нормативно-правових актів. Надає підтримку у створенні правової основи, організаційних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю. Надає на громадських засадах науково-методичні, інформаційні, консультаційні послуги членам Комітету та іншим аналогічним організаціям з питань статутної діяльності. Вносить пропозиції до органів влади та управління. Надає аналітично-правову допомогу по виявленню, усуненню або нейтралізації негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та корупцію. Проводить роз’яснювальну роботу серед населення через засоби масової інформації з метою подолання негативних явищ, що породжують організовану злочинність та корупцію. Бере участь у загальнодержавних і громадських заходах, що сприяють недопущенню втягнення у злочинну діяльність нових соціальних груп, особливо неповнолітніх осіб. Співпрацює з правоохоронними органами щодо протидії використання учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації. Співпрацює з вищими навчальними та науково-дослідницькими закладами щодо вироблення теоретичних засад удосконалення правових засобів боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Сприяє створенню атмосфери суспільної нетерпимості до злочинності, ослабленню дії криміногенних факторів. Бере участь у розробці науково-дослідницьких праць з проблематики боротьби з організованою злочинністю та корупцією, сприяє удосконаленню методів та прийомів взаємодії правоохоронних органів щодо подолання зростання кількості злочинних діянь.




  1. Заходи, які спрямовані на попередження корупції.

Для становлення і утвердження України в якості демократичної та правової держави, з високим авторитетом та роллю у міжнародному суспільстві корупція являє собою небезпечне соціальне явище, а боротьба з нею, стає особливо актуальною.

Тема боротьби з корупцією є досить болючою і актуальною не тільки для нашої держави в цілому, а й для органів державної податкової служби зокрема. Тому звичайно ж, на одному з перших місць роботи - попередження корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією в органах державної податкової служби України, виявлення, припинення її проявів та забезпечення адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Характер профілактичних заходів обумовлюється глибиною з’ясування соціальних підстав корупції, причин і умов корупційних діянь. А також за допомогою таких заходів сприяти поширенню думки, що корупція – явище невигідне і ризиковане. Адже правовий та соціальний статус державного службовця, в діяльності якого може виникнути бажання використати надану йому владу чи посаду в власних інтересах чи інтересах третіх осіб, повинен стимулювати його до законної поведінки.

Відповідно до ст.5 Закону України від 05.10.1995 № 356/95-ВР “Про боротьбу з корупцією” визначено спеціальні обмеження стосовно діяльності державних службовців, а отже, працівників податкової служби України, спрямовані на попередження корупції.


Державний службовець або інша особа,

уповноважена на виконання функцій держави,

не має права:

  • сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
  • займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
  • входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;
  • відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію;
  • сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам - учасникам процедур закупівель у досягненні перемоги всупереч вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".


Дані обмеження не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю.


Державний службовець, який є посадовою особою,

не має також права:

  • сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
  • неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;
  • бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;
  • надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.


Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо них обмеження.


ДПА України та регіональними ДПА розроблено ряд заходів, спрямованих на попередження корупції та виявлення корупційних діянь. На офіційних сайтах ДПА та в періодичних виданнях систематично висвітлюється робота відділу по боротьбі з корупцією в ОДПС України.


  1. Характерні правопорушення, які допускаються державними службовцями.

До адміністративних корупційних порушень відносяться такі:

 корупційні діяння (ст. 1 Закону “Про боротьбу з корупцією”);

 порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави (ст. 5 Закону “Про боротьбу з корупцією”);

 невжиття керівниками заходів щодо боротьби з корупцією (ст. 10 Закону “Про боротьбу з корупцією”);

 умисне невиконання своїх обов’язків по боротьбі з корупцією (ст. 11 Закону “Про боротьбу з корупцією”);

 порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів, а саме неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру (ч. 1 ст. 9 Закону “Про боротьбу з корупцією”);

 неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку (ч. 2 ст. 9 Закону “Про боротьбу з корупцією”);

 правопорушення, пов’язані з використанням посадовими особами в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їм у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язку, техніки або іншого державного майна, до корупційних діянь не належать (відповідальність передбачена ст. 1841 Кодексу України про адміністративні правопорушення)


  1. Відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією.



Відповідно до ст.7 Закону “Про боротьбу з корупцією” вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого з передбачених у статті 1 цього Закону корупційних діянь, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення корупційних діянь, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, головою районної, обласної, районної у місті ради (у разі її створення), їх заступниками або секретарем відповідної сільської, селищної, міської ради, у разі здійснення ними згідно із законом повноважень сільського, селищного, міського голови, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За порушення спеціальних обмежень, встановлених для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторності порушення протягом року від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Передбачена відповідальність і за порушення вимог фінансового контролю.

Так, порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи.

Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Передбачена відповідальність керівників за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією. Так ст.10


Слід зазначити, що представникам державних органів необхідно зосередити увагу у цій сфері не на репресивних, а на превентивних заходах, намагаючись покласти кінець корупційним діянням у свідомості наших громадян і виконувати взірцеву функцію при створенні клімату несприйняття корупційних дій, а не надавати членам суспільства своєю поведінкою зручні та вагомі виправдання їх дій, пов’язаних з протиправним наданням матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

 Коли протиправні дії особи містять ознаки, передбачені і Законом “Про боротьбу з корупцією”, і КУпАП чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що передбачає адміністративну відповідальність, дії винного необхідно кваліфікувати за відповідною статтею Закону.

При вчиненні особою двох або більше корупційних правопорушень, передбачених Законом, остаточно стягнення визначається за правилами ст. 36 КУпАП. У цьому разі до основного стягнення приєднується додаткове, передбачене відповідною нормою Закону. Наприклад, при вчиненні корупційного діяння та умисному невиконанні обов’язків по боротьбі з корупцією призначається основне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ст. 11 і додаткове у вигляді заборони займати посади в державних органах та їх апараті – за ст. 7 Закону.


  1. Підстави та порядок адміністративного правопорушення у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією.

Ст. 12 Закону України від від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією” передбачає підстави і порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, відзначаючи, що вказані процесуальні питання регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення з урахуванням встановлених Законом положень.

Передумовами кваліфікації корупційних адміністративних правопорушень є:

1) всебічне, повне та об’єктивне встановлення всіх фактичних обставин справи: з’ясовується, чи мала місце протиправна дія, у вчиненні якої звинувачується особа; встановлюється наявність у діях порушника складу делікту і відповідність його адміністративно-правовій нормі, що передбачає відповідальність за вчинені протиправні дії; з’ясовуються мотиви вчинення протиправних дій та винність особи, а також обставини, що впливають на характер і ступінь адміністративної відповідальності; вивчаються дані, що характеризують особистість порушника, характер і розмір заподіяної шкоди;

2) точне і достовірне визначення юридичного значення всіх фактичних обставин вчинених протиправних дій і особистості порушника;

3) правильний вибір норми та з’ясування її змісту і значення.

Першим кроком у здійсненні кваліфікації корупційного адміністративного правопорушення є встановлення його об’єкта.

Суттєвою проблемою кваліфікації за об’єктом є детермінація відносин зазіхання за таким критерієм, як “виконання функцій держави”. Суб’єкти юрисдикції повинні враховувати, що відповідальність за незаконне одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (п. “а” ч. 2 ст. 1 Закону “Про боротьбу з корупцією”) настає за умови вчинення зазначених дій у зв’язку з виконанням функцій держави. Матеріальні блага чи послуги можуть бути одержані особою як безпосередньо, так і через членів її сім’ї, третіх осіб, поштою або в інший спосіб. Зазначені в Законі особи несуть відповідальність за одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг як для себе особисто, так і для родичів, знайомих і т. ін. У той самий час одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості, іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством (п. “б” ч. 2 ст. 1 Закону “Про боротьбу з корупцією”), визнається протиправним незалежно від того, чи пов’язані ці дії з виконанням особою функцій держави. Коли протиправні дії особи містять ознаки, передбачені і Законом “Про боротьбу з корупцією”, і КУпАП чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що передбачає адміністративну відповідальність, дії винного необхідно кваліфікувати за відповідною статтею Закону.

При вчиненні особою двох або більше корупційних правопорушень, передбачених Законом, остаточно стягнення визначається за правилами ст. 36 КУпАП. У цьому разі до основного стягнення приєднується додаткове, передбачене відповідною нормою Закону. Наприклад, при вчиненні корупційного діяння та умисному невиконанні обов’язків по боротьбі з корупцією призначається основне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ст. 11 і додаткове у вигляді заборони займати посади в державних органах та їх апараті – за ст. 7 Закону.

Наступним кроком у забезпеченні адміністративно-правової кваліфікації корупційних дій є визначення й аналітичне зіставлення ознак об’єктивної сторони делікту з відповідними ознаками складу делікту.

Проблема полягає у відмежуванні незаконного одержання матеріальних благ від таких, що Законом не забороняються. Правозатосовчим суб’єктам необхідно враховувати, що об’єктивна сторона корупційних діянь, передбачених ч. 2 ст. 1 Закону, полягає в незаконному одержанні матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг у будь-якому вигляді. Для настання відповідальності за цією нормою Закону не має значення, чи вчинила особа певні дії (або бездіяльність) на користь того, хто надав матеріальні блага, послуги, пільги чи інші переваги, чи настали від цих діянь певні наслідки. Одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, гонорару чи іншої винагороди за наукову, викладацьку, творчу діяльність або медичну практику Законом не заборонено, а тому корупційним діянням не вважається.

Корупційне діяння вважається закінченим з моменту незаконного одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, а порушення спеціальних обмежень – з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності. Відповідальність за нього настає незалежно від одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Суб’єкт корупційного правопорушення підлягає відповідальності за сприяння фізичним чи юридичним особам у здійсненні ними підприємницької, зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності, а також в одержанні ними субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг (п. “а” ч. 1 та п. “а” ч. 3 ст. 5 Закону) за умови використання ним свого службового чи посадового становища з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Так, протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається органами, які ведуть боротьбу з корупцією, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, що не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством, - також слідчим або прокурором. Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Орган дізнання в разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, зобов'язаний у триденний строк надіслати матеріали перевірки або попереднього розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, до органу, який веде боротьбу з корупцією.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом з матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол.

!
Адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення.