Geum.ru

Методичні рекомендації та плани семінарських занять для студентів спеціальності 060101 «Правознавство» Львів 2009

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Рекомендована література
Методичні рекомендації
Тема 4 УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ТА ПРАВО В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ (1648-1654 РР.)
Основні поняття до теми
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Рекомендована література:

  1. Бойко І. Державний лад і право в Галичині у складі середньовічної Польщі (1349-1569 рр.) // Право України, 2005. - №11.
  2. Бойко І. Розвиток європейських традицій місцевого самоврядування у Галичині // Право України, 2007. - №5.
  3. Бойко І. Й. Надання судового самоврядування вірменській громаді міста Львова (XIV-XVIII ст.) // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2002. №3 (30).
  4. Бондарчук Т. Західноруське право: дослідники і дослідження (Київська історико-юридична школа). – Київ, 2000.
  5. Василенко М. Литовско-русское государство. Василенко М. Вибрані твори у трьох томах. Т. 2: Юридичні праці. Київ, 2006.
  6. Владимирський-Буданов М.Ф. Німецьке право в Польщі й Литві. В 2-х книгах. - Львів, 1903-1904.
  7. Гураль П. Волосна громада в період входження українських земель до Великого Князівства Литовського // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип. 37.
  8. История государства и права СССР. / Под. ред. О.И. Чистякова и И.Д. Мартысевича.- Москва, 1985. Ч.1 або История государства и права СССР. Под. ред. Ю.П. Титова. - Москва, 1988. Ч.1.
  9. Кульчицький В.С. Третій Литовський статут на Україні // Український календар. Варшава, 1978.
  10. Сердюк В. Найвищий судовий орган в українських землях за часів їх перебування у складі Литви, Польщі та Речі Посполитої (XIV – XVII ст.) // Право України, 2006. - №3.
  11. Статут Великого княжества Литовского 1588 года. Тексты. Справочник. Комментарии. - Минск, 1989 або Хрестоматия по истории государства и права СССР.- Москва, 1990.
  12. Статут Великого князівства Литовського у 3-х томах. Т. 1. Статут Великого князівства Литовського 1529 року. – Одеса, 2002.
  13. Субтельний О. Україна. Історія. - Київ, 1991.
  14. Суд і судочинство на українських землях у XIV–XVI ст.- Одеса, 2000.
  15. Тищик Б. Й. Історія держави і права Середньовічної Польщі (Х ст. – 1795 р.). – Львів, 2003.
  16. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. - Київ, 1968.
  17. Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. / За ред В.Д. Гончаренка. - Київ, 2003.- Т. 1.


Методичні рекомендації


Характеризуючи правовий уклад та основні джерела права, що діяли на українських землях Великого князівства Литовського, необхідно звернути увагу на дію принципу, проголошеного великими литовськими князями “старовини не чіпати, а новини не вводити”. З’ясувати зміст і юридичну силу земських статутів, проаналізувати джерела та зміст, юридичну силу земських статутів, проаналізувати джерела та зміст Судебника Казимира Ягелончика 1468 р., зокрема, види злочинів та покарань. Аналізуючи три редакції Литовського статуту 1529, 1566 і 1588 років особливу увагу звернути на прогресивні ідеї, які в них містилися, на правове становище привілейованого та феодально-залежного населення і на розвиток галузей права. Висвітлюючи питання про судову систему на українських землях у складі Великого князівства Литовського, Польського королівства та Речі Посполитої, необхідно докладно проаналізувати, які судові установи були у Великому князівстві Литовському, зокрема суд Великого князя, суд Панів-Ради, судів державця-намісника (замкових судів), аналіз домініальних та копних судів. Необхідно спинитись на судовій реформі середини XVI століття та на рішеннях Більського сейму 1564 р., який позбавив права вотчинної юрисдикції магнатів, звернути увагу на компетенцію створених за статутом 1566 р. земських, гродських та підкоморських судів, розкрити їх значення

Тема 4

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ТА ПРАВО В РОКИ
ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ (1648-1654 РР.)


(2 години)

  1. Формування української державності і права в період народно-визвольної війни (1648-1654 рр.).
  2. Юридичне оформлення приєднання Лівобережної України до Росії:
    а) постанова Земського Собору від 1 жовтня 1653 року;
    б) рішення Переяславської Ради від 8 січня 1654 року;
    в) Статті Б. Хмельницького, Березневі статті 1654 року;
    г) царські жалувані грамоти від 27 березня 1654 та від 12 квітня 1654 року.
  3. Формування території та державного механізму Козацько-Гетьманської держави (Гетьманщини):
    а) вищі органи влади та управління і адміністративно-територіальний поділ;
    б) місцеві органи влади та управління;
    в) судові органи;
    г) збройні сили.
  4. Поступове обмеження та ліквідація царизмом автономного устрою України - Гетьманщини.
  5. Правовий статус Запорізької Січі:

    а) центральні органи управління;

    б) місцеві органи управління;

    в) характеристика «козацького права».
  1. Причини ліквідації Запорізької Січі і створення Задунайської Січі.



    Теми рефератів
  1. Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебувало на службі Речі Посполитої» 1638 р. Її зміст та значення.
  2. Запорізька Січ – козацька республіка.
  3. Козацьке звичаєве право.



    Питання, які виносяться на самостійне вивчення
  1. Національно-визвольні повстанні українського народу 20-30 рр. ХVІІ ст.
  2. Причини поразки та наслідки козацьких селянських повстань 20-30 рр. ХVІІ ст.
  3. Внутрішнє становище України на початку ХУІІ ст.. Постання на Січі



    Основні поняття до теми

    Гетьман – спочатку керівник реєстрового війська. В період та після Визвольної війни гетьман став главою відновленої української держави. В його руках зосереджувалась вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади.. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.

    Універсали – державні документи ХУ-ХУІІІ ст., що мали характер маніфесту або розпорядчо-адміністративного акту, наділеного вищою юридичної силою щодо ін. правових документів. Видавалися королями Польщі, гетьманами України, іноді полковниками та представниками генеральної старшини. Текст універсалу складався з трьох частин: вступної (зазначалось хто видав і кому адресований); розпорядчої (викладався зміст розпорядження); заключної (вказувалось місце, рік, дата та особистий підпис особи, яка його видала). Універсали гетьмана були обов’язковими для всього населення України. Вони розсилалися по полках, а копії – по сотнях.

    Генеральна військова рада – найвищий державний і політичний орган у часи Гетьманщини протягом 1648-1750 рр.. Скликався для обрання гетьмана або вирішення важливих державних, політичних, військових і судових питань, обговорювались зовнішньополітичні справи. Генеральна військова рада скликалася окремим універсалом Гетьмана. В ній брали участь всі козаки.

    Полковник – старшина Запорізької Січі, керівник одного або кількох військових загонів під час воєнних дій. Полковник очолював паланкову старшину.

    Полкова рада – орган полкового самоврядування у Гетьманщині в ІІ пол. ХVІІ-ХVІІІ ст. У полковій раді, яка скликалася полковником або полковою старшиною, брали участь усі городові козаки полку, які мали бажання та змогу з’явитися на раду. На раді головував полковник. На раді обирали полкову та сотенну старшини, вирішували питання військового та адміністративного характеру, що стосувалося полку.

    Паланка - адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. Паланку очолював полковник, який зосереджував в своїх руках адміністративну, військову, судову і фінансову владу.

    Курінь – у ХVІ-ХVІІІ ст. Військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, що складалася з кількасот чоловік. Очолював курінь курінний отаман. Під час визвольної війни кожний курінь складався з 10-40 козаків.

    Сотник – особа, що очолював військову і адміністративно-територіальну одиницю – сотню у Гетьманщині в ІІ пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. Під час національно-визвольної війни 1648-1654 рр. посада сотника була виборною. Обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. Як голова сотенного суду сотник розглядав цивільні й незначні кримінальні справи.

    Козацьке право – сукупність звичаєвих норм (приписів), переважна більшість яких виникла в Запорізькій Січі.

    Зборівський договір 1649 р. – укладений Гетьманщиною і Річчю Посполитою. За умовами договору кількість реєстрового козацького війська мала становити 40 тис. осіб. Під юрисдикцію козацької адміністрації входили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства, всі посади в яких обіймали православні християни. На цих територіях заборонялося перебування польського війська. Київському митрополиту обіцяно місце в сенаті, а питання про Берестейську унію мали розглянути на Вальному сеймі. Католики не мала права проживати в українських містах. Підтверджувалися права козаків на власний суд.

    Білоцерківський договір 1651 р. – укладений між Гетьманщиною і Річчю Посполитою. За його умовами козацький реєстр зменшено до 20 тис. Юрисдикція козацької адміністрації звужувалась і поширювалась тільки на Київське воєводство. Козаки, що не потрапили до реєстру, мали повернутися у підданство шляхти. Гетьман підпорядковувався польському королю та позбавлявся права зносин з урядами інших держав. Виборність гетьмана скасовувалась. Поновлювалися права православної церкви.