Geum.ru

Формування предметної компетентності та розвиток навчально-пізнавальних якостей учнів – важлива характеристика діяльності педагога системи пто

Вид материалаДокументы

Содержание


Методи стимулювання обов'язків і відповідальності в навчанні.
Подобный материал:
Косовічева Н.В.,

викладач Харківського провесійного ліцею

будівництва та комунального господарства.


Формування предметної компетентності та розвиток навчально-пізнавальних якостей учнів – важлива характеристика діяльності педагога системи ПТО


Сучасний світ вимагає ініціативної, всебічно розвиненої особистості. Це обумовлює вивчення поряд з професійними дисциплінами і гуманітарних, оскільки особистість повинна бути освіченою, культурною й інтелігентною, бути патріотом своєї країни.

Суспільство не може повноцінно функціонувати в умовах науково-технічного прогресу без активності людини, яка є його джерелом. Саме цим пояснюється застосування активних форм і методів навчання. Пізнавальна активність особистості виступає також як засіб задоволення її духовних потреб, інтересів, самовираження і самореалізації. Вона є важливою умовою удосконалення навчально-виховного процесу, оскільки:

- стимулює розвиток самостійності, ініціативності, відповідальності учня, його творчий підхід до оволодіння знаннями;

- спонукає викладача до самоосвіти, пошуку шляхів досягнення високих результатів навчання.

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів спрямовані на формування позитивних мотивів учнів, які стимулюють пізнавальну активність учнів і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. До них відносяться:

- методи формування пізнавальних інтересів;

- методи стимулювання обов'язків і відповідальності в навчанні.

І. Методи формування пізнавальних інтересів:

1. Метод навчальної дискусії - це суперечка, обговорення якого-небудь навчального матеріалу. Цей метод ґрунтується на обміні думок між учнями, між викладачем і учнями, він вчить самостійно мислити, розвиває уміння практичного аналізу і ретельної аргументації положень, шанобливому ставленню до думки інших.

Навчальна дискусія використовується під час вирішення групою проблеми, її мета - обговорення положень, даних, які вимагають підготовки учнів за джерелами ширше, ніж це дано в підручнику. Цей метод створює емоційно насичену атмосферу, яка сприяє глибокому проникненню їх в істину цієї проблеми, отриманню від цього позитивних емоцій. Під час дискусії учні взаємозбагачуються навчальною інформацією. Одні усвідомлюють, що ще не все знають, і це спонукає їх заповнити ці пропуски, інші - відчувають задоволення від того, що знають більше інших, і прагнуть утриматися на цьому рівні.

Участь у дискусії виховує в учнів уміння активно відстоювати власну точку зору, критично підходити до чужих і власних суджень.

Але цей метод тільки тоді дає бажаний результат, коли навчальний процес здійснюється в атмосфері доброзичливості, поваги до думки товариша, що дає можливість кожному висловлюватися, не боячись засудження, скептицизму тощо.

2. Метод забезпечення успіху в навчанні - це метод, який передбачає допомогу викладача відстаючим учням, сприяє розвитку у них інтересу до знань, прагнення закріпити успіх. Цей метод ефективний в роботі з учнями, у яких є проблеми в навчанні. Викладач допомагає такому учневі до тих пір, поки він наздожене в навчанні своїх однокурсників і отримає першу позитивну оцінку, яка підніме у нього настрій, сприятиме усвідомленню власних можливостей і прагненню закріпити успіх.

Уважно спостерігаючи за навчальною діяльністю кожного учня, викладач може своєчасно прийти на допомогу тому, кому вона потрібна. Це попереджає появу недоліків у знаннях окремих учнів і одночасно відхиляє причини незадоволення і небажання вчитися. Забезпечення успіху в навчанні ефективніше, коли в учнів міцніє віра у власні сили і пробуджується почуття власної гідності.

3. Метод пізнавальних ігор - це спеціально створена захоплююча розважальна навчальна діяльність, яка має важливий вплив на засвоєння учнями знань, придбання умінь і навичок. Гра в навчальному процесі забезпечує емоційну обстановку відтворення знань, полегшує засвоєння матеріалу, створює сприятливий для засвоєння знань настрій, залучає учнів до навчальної роботи, знімає втому. За допомогою гри на уроці можна моделювати різні життєві ситуації, які викликають інтерес до навчального предмета (вікторини, КВН, «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», урок-суд тощо).

4. Метод створення ситуації інтересу в процесі викладу навчального матеріалу - це використання цікавих випадків, прикладів, гумористичних оповідань, анекдотів, якими легко привернути увагу учнів.

5. Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу.

У процесі викладу матеріалу викладач прагне на кожному уроці виділити нові знання, якими збагатилися учні, створити таку морально-психологічну атмосферу, в якій учні отримають моральне задоволення від того, що вони інтелектуально виросли. Коли учень відчуває, що він збагачує свій словниковий запас, він цінуватиме кожну годину перебування в навчальному закладі, намагатиметься ефективніше працювати над собою.

6. Метод посилання на життєвий досвід учнів полягає в тому, що в повсякденному житті за межами навчального закладу учні щодня спостерігають різноманітні ситуації, явища, випадки, факти, які відбуваються у визначеній закономірності і з якими учні знайомляться в навчальному процесі (наприклад, порушення правил техніки безпеки в побуті, порушення правил дорожнього руху, правил електробезпеки тощо). Це викликає в учнів інтерес до теоретичних знань, формує бажання пізнати суть явищ, які їх оточують у житті. Тому, готуючись до уроку, викладач повинен визначити, що нового в навчальному матеріалі може бути відомо учням, а на що можна спертися при вивчені теми.

II. Методи стимулювання обов'язків і відповідальності в навчанні.

Ці методи передбачають:

1.Пояснення учням громадської і особистісної значущості навчання.

2.Висунення вимог, виконання яких є обов'язковими.

3.Заохочення за виконання обов'язків.

4.Оперативний контроль за виконанням вимог і, в разі потреби, вказати на недоліки, помилки.

Високий рівень пізнавальної активності учня залежить від його зацікавленості у вивченні тієї чи іншої дисципліни. Тому на сучасному етапі розвитку освіти все більш актуальною стає проблема формування та розвитку пізнавальних інтересів учнів. Досвід показує, що від того, на скільки учні зацікавлені предметом, залежить їх активність на уроці, а від неї - ефективність уроку.

Відомо, що зміст навчального матеріалу істотно впливає на розвиток інтересів, значну роль також відіграє вибір методів навчання. Використання різних форм проведення занять не тільки робить навчальний процес різноманітним і цікавим, але і викликає в учнів задоволення. Серед завдань, які стоять перед професійно-технічною освітою, головним є розвиток творчих здібностей учнів, прагнення до пізнання і самопізнання. Творчу індивідуальність, творче мислення в навчальному процесі стимулює пізнавальний інтерес. Тому завдання викладача - викликати і підтримати цей інтерес, зробити навчальний матеріал цікавим і доступним.

Використання різних форм і методів навчання залежить від типу уроку. При цьому чинниками ефективного застосування засобів активізації пізнавальної діяльності учнів є:

- обсяг і характер навчального матеріалу;

- рівень готовності учнів до навчальної діяльності;

- індивідуальні особливості учнів;

- тип уроку і його етапи, на яких застосовуються ті чи інші засоби інтерактивного навчання.

Володіння учнями навчальним матеріалом курсу «Охорона праці» відбувається двома шляхами:

- в колективі - робота на лекційних, семінарських і практичних заняттях;

- самостійне - вивчення питань, підготовка доповідей, рефератів, складання кросвордів і тощо.

Вивчення значної частини матеріалу відбувається на лекціях. Будь-який урок розпочинається з постановки мети, яка повинна зацікавити учня.

Потрібно стежити, щоб зміст лекції відповідав вимогам сьогоднішнього дня, був актуальним і цікавим, що можливо лише за умови, коли викладач стежить за новинками літератури, вивчає значну кількість додаткових джерел. Разом з новим матеріалом учні опановують і новими поняттями. Для полегшення запам'ятовування існує кілька принципів:

1. Не допустити механічного запам'ятовування - кожен термін детально пояснювати на конкретних прикладах.

2. Пояснити походження іншомовних слів, дати їх дослівний переклад.

3. Розкрити історію виникнення певного поняття.

4. Дотримуватися принципу вибору - учень на вибір запам'ятовує одне з визначень поняття.

З метою формування пізнавальних інтересів учнів під час проведення лекцій доцільно використовувати проблемно-пошукові завдання, які останнім часом стають все більш популярними як метод, який активізує пізнавальну діяльність і дає можливість досягти глибокої і міцної свідомості. Як відомо, проблема - це особливе пізнавальне завдання, спосіб вирішення якою невідомий учню і повинен бути знайдений ним у процесі цілеспрямованого пошуку. По суті, учень відкриває вже давно відкрите, не знаючи цього, і тому усвідомлює себе першовідкривачем, проявляє великий інтерес до теми. Це дозволяє на практиці застосовувати набуті знання. Необхідно пам'ятати, що засвоєння знань, умінь і звичок найефективніше під час діяльності. «Учень напханий знаннями, але не в змозі їх застосувати, нагадує фаршировану рибу, яка не може плавати», - писав академік А.Л. Мінц, а Бернард Шоу стверджував: «Єдиний шлях, який веде до знань, - це діяльність».

Перевірка знань учнів зазвичай відбувається на семінарських і практичних заняттях. Але разом з тим продовжується процес пізнання, оскільки правильно сплановане заняття дозволяє дізнатися багато цікавого. На жаль, найбільш поширеним способом перевірки знань є традиційно репродуктивний, коли найвищим навчальним надбанням стає дослівне повторення за викладачем або книгою. Звичайно, без цього не обійтися. Але головним принципом для перевірки знань є не репродукція, а активне оперування засвоєними знаннями. Для цього необхідно, що б питання були не репродуктивними, а такими, які збагачують знання. Вони допомагають дізнатися щось нове про досліджуваний об'єкт, уточнити вже відоме, але не претендують на значне ускладнення теми.

Семінарське заняття можна провести у вигляді прес-конференції. Під час лекції викладач навмисно частково розкриває тему і пропонує учням доопрацювати її самостійно, для цього розподіляє між ними завдання.

У навчальній діяльності важливими показниками вважаються розумовий розвиток усіх учнів, їх безпосереднє проникнення в суть предметів, процесів і явищ, які вивчаються, зростання пізнавальних інтересів. Досягти цього можна шляхом введення в навчально-виховний процес дидактичних ігор. У психолого-педагогічній літературі гра розглядається як один з видів діяльності. Гра сприяє розвитку пізнавальної діяльності учнів, стимулює творчі процеси їх діяльності, знімає напругу, втому, створює сприятливу атмосферу для спілкування. Звичайно, не завжди є можливість організувати та провести заняття або частину його у вигляді гри, проте заняття, на якому проводиться гра, дає викладачеві можливість викликати в учнів інтерес і на цій основі поступово залучати їх до самостійної творчої діяльності.

Перед проведенням гри слід скласти сюжет, розподілити ролі, підготувати дидактичний матеріал, необхідне оснащення тощо. Під час гри учні вчаться логічно висловлювати свої думки, діяти послідовно, бути спостережливими. На самостійне вивчення виносяться не складні для опрацювання теми з застосуванням міжпредметних зв'язків. Для підвищення пізнавального інтересу учнів і більш широкого висвітлення актуальних питань при підготовці до занять розробляються індивідуальні творчі завдання, підбираються цікаві теми доповідей, рефератів і т.д.

Таким чином, дотримання розглянутих вище дидактичних умов (завдань творчого і репродуктивного характеру, проблемний виклад знань, дидактичних ігор, різноманітних форм і методів навчання) забезпечує формування і розвиток пізнавальних інтересів учнів як одного з вирішальних факторів підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Основним завданням викладача є виховування всебічно розвинених учнів, які б мали широку освіту і свідомо використовували б свої знання і здібності на благо суспільства. На особливу увагу заслуговують методи, які вимагають від учнів свідомого підходу, активності, самостійності і творчості в навчально-пізнавальній діяльності. Вибір методів, звичайно, більшою мірою залежить від навчальної дисципліни. Одні методи підходять для всіх навчальних дисциплін, інші тільки для окремих типів уроків, але в кожному конкретному випадку викладач сам вирішує, який з методів є найбільш ефективним на цьому уроці при вивченні конкретної теми.

Вибираючи метод навчання, викладач повинен враховувати необхідність зміни видів діяльності учнів на уроці, щоб підтримувати їх увагу і зацікавленість. Одноманітність набридає, вчитися стає нецікаво, учні починають нудьгувати і це знижує ефективність процесу навчання. На вибір методів навчання впливає і особа педагога. Одні добре розповідають, інші - вдало організовують дискусію, треті - здатні перетворити урок на гру. Але це не означає, що викладач повинен використовувати лише ті методи, які йому найбільш вдаються. Педагогічна майстерність полягає в професійному, досконалому володінні усіма методами навчання. Педагогічна практика дає можливість педагогові, грунтуючись на своїх теоретичних знаннях в області дидактики, використати ефективні методи залежно від обставин. Тільки правильний вибір і застосування методів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і виховати у них потребу в систематичній свідомій творчій навчальній діяльності.

Література:

1.Коростилева Л.А. Психологічні бар'єри і готовність до нововведень. - СПб., 1996.

2.Мясоєд Т.А. Інтерактивні технології навчання. Спецсемінар для вчителів. - М., 2004.

3.Підкасістий П.І., Хайдаров Ж.С. Технології гри в навчанні та розвитку. - М., 1996.

4.Суворова Н. Інтерактивне навчання: Нові підходи. - М., 2005.