Методические рекомендации отбора учебного содержания курса опруб розділ I. Основи підприємництва, вибору та планування створення власної справи Тема Основи прийняття рішень

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

Тема 4. Проектування створення бізнесу

Бізнес-план та проектування

Поняття «планування». Поняття, причини складання й види бізнес-плану. Характеристика змісту структурних розділів бізнес-плану. Поняття «проект» та «проектування», переваги й недоліки оволодіння навчальним матеріалом шляхом виконання проекту. Види проектів за різними класифікаційними ознаками. Індивідуальний і груповий проект. Проектування бізнесу та захист бізнес-проекту. Критерії оцінювання проектної роботи. Вибір лідера та формування проектної групи. Розподіл функцій, визначення задач і термінів виконання групового проекту, координація колективної роботи. Стадії підготовки й умови виконання проекту. Презентація результатів і вимоги до захисту проекту. Інформаційні джерела виконання проекту: ресурси Інтернету, консультації спеціалістів, спеціальні видання, друкована аналітика, радіо- та телевізійні передачі, спостереження тощо.

Вибір сфери підприємництва й виду бізнесу (урок – «мозковий штурм»)

Поняття й вимоги до участі в мозковому штурмі. Висловлювання бізнес-ідей та первинна оцінка пропозицій з точки зору споживчої актуальності, конкурентноспроможності, прибутковості, перспективності. Урахування реальності розробки бізнес-ідеї з огляду на інформаційні ресурси (індивідуальні й колективні) учасників проекту. Вибір теми бізнес-проекту – виду підприємницької діяльності та бізнес-продукту. План роботи з бізнес-проектування (індивідуальний або груповий).

Аналіз конкурентного середовища й визначення конкурентних переваг бізнес-ідеї (урок-дослідження конкурентного середовища)

Опис кола конкурентів та їхня класифікація за певними ознаками. Аналіз переваг і недоліків конкурентів. Визначення ринкової ніші, колективна оцінка конкурентних переваг обраної ідеї бізнес-проекту.

Споживачі, бізнес-продукт і місія бізнесу (урок-характеристика споживачів бізнес-продукту)

Характеристика споживачів бізнес-продукту за ознаками віку, статі, сімейного стану, доходу, місця проживання тощо. Аналіз споживацьких очікувань та оцінка актуальності бізнес-продукту. Формулювання місії бізнесу. Визначення ємкості ринку й кількості потенційних покупців (клієнтів). Прогнозування обсягів попиту на бізнес-продукт. Визначення асортименту продукції. Складання приблизного прайс-листа.

Фінансування створення бізнесу (практична робота з розрахунку стартового капіталу бізнесу)

Визначення складових первинного капіталу, необхідного для створення бізнесу, умов інвестування й ринкових цін місцевості. З’ясування джерел, необхідних обсягів фінансування й розрахунок вартості для початку справи. Витрати на державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; період «розкручування» бізнесу.

Виробництво, персонал і витрати бізнес-фірми (практична робота, присвячена розрахунку обсягу виробництва, фонду заробітної плати й сукупних витрат)

Початкові обсяги виробництва (реалізації) продукції. Вартість сировини, матеріалів і палива. Комунальні платежі. Персонал фірми за кількістю та професійним складом. Визначення заробітної плати працівників і вираховування загального фонду заробітної плати. Перелік і показники податкових платежів бізнес-фірми. Витрати на рекламу. Вираховування сукупних витрат бізнес-фірми. Потенційні, або перспективні обсяги виробництва.

Доходи й окупність бізнесу (урок-звіт фінансових показників ведення бізнесу)

З’ясування точки беззбитковості (загальні витрати поділити на різницю між ціною та середньою собівартістю, що дорівнює точці беззбитковості в одиницях продукції). Розрахунок податку на соціальне страхування, податку на додану вартість та інших. Установлення остаточної собівартості, визначення ціни на одиницю продукцію, додаючи до собівартості торгівельну націнку або певну норму прибутку. Рентабельні обсяги виробництва. Складання уточненого прайс-листа продукції фірми. Прогнозування мінімального, максимального, перспективного виторгу (доходу). Розрахунок бухгалтерського й чистого прибутку. Визначення порядку й календарного строку окупності первинного капіталу.

Правова форма бізнесу. Труднощі й перспективи реалізації бізнес-ідеї (урок прогнозування ризиків і перспектив бізнесу)

Вибір правової форми та підготовка засновницьких документів (статуту й, за бажанням, установчого договору). Назва й місце розташування бізнес-фірми. Умови, труднощі, переваги й перспективи реалізації бізнес-ідеї. Визначення переліку ймовірного ризику бізнесу, способи його страхування.

Конкурс захисту бізнес-проектів (презентація та захист проектів)

Результати попередньої експертизи фінансових розрахунків бізнес-плану конкурсантів. Презентація результатів проектування. Доповідь, що включає обґрунтування вибору бізнесу. Оцінка конкурентного середовища й визначення конкурентних переваг. Характеристика споживачів і місія фірми. Фінансові показники бізнес-плану. Труднощі й ризик бізнесу. Реклама бізнес-продукту. Бліц-конференція учасників конкурсу. Оцінка виступів.

Провідні ідеї теми

Бізнес-план є моделюванням початку бізнесу, що допомагає спрогнозувати й оцінити можливі переваги та недоліки здійснення бізнес-ідеї.

Групова форма пропозиції та обговорення бізнес-ідей є більш результативною порівняно з індивідуальною роботою.

Ефективність групової роботи на етапі реалізації проекту допускає спеціалізацію за інтересами й здібностями та необхідність розподілу лідером групи функціональних обов’язків учасників проекту.

Існують такі види бізнес-продукту: новий продукт і новий ринок; старий продукт і новий ринок; модифікований продукт і старий ринок; модифікований продукт і новий ринок.

Актуальність бізнес-продукту визначається з позиції існування незадоволеної усвідомленої чи неусвідомленої споживацької потреби, що пов’язана з бізнес-продуктом; наявності незадоволеного попиту на бізнес-продукт; перспективи зростання попиту на бізнес-продукт; існування або можливості появи вільної ринкової ніші.

Конкурентоспроможність бізнес-продукту визначається оригінальністю, якістю продукту, собівартістю його виробництва, або реалізації.

Місія фірми допускає націленість бізнес-продукту фірми на задоволення певних потреб окреслених верств населення; культурний потенціал впливу бізнес-продукту на споживачів; екологічну безпеку продукту; суспільну значущість бізнесу для країни, регіону, конкретної місцевості.

Розділ II. Основи прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегії, організації, мотивації й контролю

Тема 5. Поняття менеджменту та управлінських рішень

Вступ. Поняття, функції, види та рівні управління

Теоретичне та практичне значення вивчення розділу «Основи прийняття управлінських рішень». Теми розділу, теоретичні й практичні заняття, вимоги та критерії оцінювання навчальних досягнень, тематичне й календарне планування вивчення розділу. Поняття й значення управління. Суб’єкти, об’єкти й види управління. Управління, адміністрування, регулювання, менеджмент. Менеджмент як наука, навчальний курс, практика та мистецтво. Види менеджменту: фінансовий, інноваційний, соціальний, регіональний тощо. Особливості управління підприємницькою фірмою. Функції управління: планування, організація, мотивація, контроль. Рівні управління: стратегічний, тактичний, оперативний.

Коротка історія менеджменту й сучасна парадигма управління

Релігійно-комерційне, світсько-адміністративне, будівничо-виробниче управління часів Стародавнього світу. Перша управлінська революція періоду формування цивілізацій Стародавнього Сходу (Єгипет, Міжріччя). Діяльність релігійних функціонерів-жреців. Розвиток військового мистецтва управління. Досвід управління домашніми господарствами й латифундіями стародавніх греків. Поява понять мистецтва управління: «демагогія» (керівництво народом), «деспотія» (влада господаря над рабами). Управлінські ідеї Стародавнього Риму (децентралізація управління провінціями, система прокураторів). Реформа Діоклетіана – шедевр територіального управління. Перша в історії формальна система адміністрування за Кодексом вавілонського владики Хамурапі. Здійснення царем Навуходоносором управління будівництвом складних технічних проектів (вавілонська вежа, «висячі сади» тощо). Функціоналізм управління католицької церкви епохи Середньовіччя. Принципи «підступного» управління згідно з теорією видатного італійського діяча Н. Макіавеллі. Вплив на теорію управління промислового перевороту й розвитку європейського капіталізму. Пошук методів управління фабриками й людьми. Виникнення з кінця XIX науки менеджменту. Етапи розвитку менеджменту: класичний менеджмент кінця XIX століття – 30-их років XX століття (науковий менеджмент, адміністративний менеджмент, концепція бюрократичних організацій), неокласичний менеджмент (30-50-і роки XX століття), кількісна школа науки управління (з 50-их років минулого століття), системний менеджмент (кінець 60 – 70-і роки), ситуаційний менеджмент (80-90-і роки), сучасний еволюційний менеджмент. «Батько наукового менеджменту» – Ф. Тейлор (1856 – 1915), раціональні засади для підвищення продуктивності праці, функціонального принципу організації виробництва, використання виробничих фондів, стимулювання й оплати праці. Запровадження Генрі Фордом конвеєру, спеціалізації, механізації, виокремлення основного виробництва від його обслуговування. Поява адміністративних принципів менеджменту та роль концепції А. Файоля (1841 – 1925). Виділення функцій адміністрування: планування, організації, мотивації, контролю. Значення досвіду адміністратора, поділ підприємства як організму на матеріальну й соціальну сфери. Ідея бюрократичної організації М. Вебера (1864 – 1920), в якій чітко визначалися посадові обов’язки й відповідальність працівників, ведення формальної звітності, поділ власності й управління. Ідеї гармонії праці та капіталу, мотивації та врахування інтересів Марі Фолет, прихильниці управління на засадах людських відносин. Поява неокласичної школи та напрямки дослідження гуманістичного менеджменту: людські відносини, людські ресурси, біхевіоризм. Засновник першої у світі школи промислових психологів, один із авторів психотехніки відбору кадрів, тестування й інших знахідок – Г. Мюнспгербергер (1863 – 1916). Наукова спадщина видатного вченого А. Маслоу (1908 – 1970), значення ієрархії потреб за «пірамідою Маслоу» для здійснення мотивації персоналу. Вплив появи кількісної школи менеджменту на розробку й запровадження моделей розв’язання складних управлінських проблем. Знахідки кількісної школи: дерево цілей, мозковий штурм, кола якості тощо. Системний підхід – універсальна ідеологія менеджменту кінця 60-их років XX століття. Розробка в Гарвардській школі бізнесу рейсового, або ситуаційного підходу, що стає загальновизнаним інструментом менеджменту з 80-их років XX століття. Постіндустріальний етап економічного розвитку, який видатний дослідник із менеджменту П. Друкер назвав «епохою без закономірностей», а менеджмент – «еволюційним менеджментом». Принципи сучасної парадигми управління.

Засади теорії управлінських рішень

Складові західної теорії управлінських рішень: теорія рішень, менеджеризм, технологія прийняття рішень. Елементи процесу прийняття управлінських рішень: суб’єкт прийняття рішення (ініціатор рішення – уповноважена й зацікавлена особа, яка приймає рішення); об’єкт управління; проблема (задача), що потребує прийняття рішення; процедурні операції, необхідні для здійснення вибору одного з варіантів управлінського рішення; процедурні операції, необхідні для реалізації прийнятого рішення. Чинники прийняття управлінських рішень: економічні, політичні, особистісні характеристики особи, що приймає рішення (ОПР). Класифікація управлінських рішень: за характером, або сферою дії задач (економічні, організаційні, технологічні, технічні тощо); за об’єктом управління (рішення щодо фінансів, виробництва, постачання, персоналу, маркетингу й под.); за суб’єктом і формою підготовки (одноособові, колегіальні, групові); за причинами прийняття (ситуаційні, програмні, ініціативні, епізодичні, періодичні, за приписом); за ступенем повноти інформованості (рішення в умовах непередбачуваності, в умовах ризику – імовірної визначеності, в умовах невизначеності часткової або повної); за кількістю цілей (єдиноцільові, багатоцільові); за ступенем впливу (терміном дії) (стратегічні – довгострокові, тактичні – середньострокові, оперативні – поточні); за можливістю програмування (програмовані й ті, що не програмуються); за обов’язковістю виконання (директивні, рекомендовані); за рівнем творчості (рутинні, творчі); за змістом функцій (із планування, організації, мотивації, контролю); за формою (письмові, усні, на електронних носіях та ін.); за строковістю (негайні, нетермінові); за методами розробки (графічні, математичні, евристичні тощо); за організаційним оформленням (жорсткі, орієнтовні, гнучкі, нормативні); за важливістю (важливі, неважливі); за повторюваністю (одноразові, періодичні, неперіодичні, унікальні); за підходом до прийняття (інтуїтивні, засновані на судженні, раціональні); за широтою охоплення виконавців (загальні щодо всіх співробітників, вузькоспеціалізовані) тощо. Сучасні вимоги до управлінських рішень: усебічна обґрунтованість рішення; своєчасність; необхідна повнота змісту; наявність повноважень особи, яка приймає рішення; узгодженість із раніше прийнятими рішеннями. Думки щодо значущості управлінських рішень класиків менеджменту та сучасних дослідників теорії управлінських рішень (Ф. Тейлор, Г. Саймон, П. Друкер та інші).

Механізм прийняття управлінських рішень

Загальні етапи прийняття управлінських рішень: розробка, ухвалення й реалізація рішення. Кроки розробки управлінських рішень: аналіз і визначення проблеми; обґрунтування системи цілей (або певної мети); формулювання критеріїв та обмежень вибору; аналіз ресурсів вибору; висування альтернативних варіантів вибору; оцінка альтернатив; вибір прийнятного варіанту рішення. Кроки ухвалення управлінських рішень: формулювання рішення керівником та його конкретизація; оформлення рішення; доведення рішення до виконавців; прийняття рішення виконавцем (виконавцями), уточнення й корекція прийнятого рішення. Кроки реалізації управлінських рішень: розробка виконавцями програми реалізації рішення; дії виконавців щодо виконання рішення; визначення результатів і наслідків виконання рішення; аналіз та оцінка реалізації рішення, зворотній зв’язок.

Методи прийняття управлінських рішень

Види методів прийняття рішень: методи, що ґрунтуються на якісному аналізі явищ; методи, що поєднують якісний аналіз із кількісними оцінками; розрахункові методи (економіко-математичні); методи математичного, імітаційного, стохастичного моделювання, статистичні методи, методи прогнозування, методи масового обслуговування, методи теорії ігор, евристичні методи й методи системного аналізу. Залежність застосування окремого методу для прийняття того чи іншого рішення від ситуації та умов, в яких відбувається його розробка. Правові, економічні, психологічні, етичні основи прийняття управлінських рішень. Вплив українських традицій і ментальності на прийняття управлінських рішень.

Проблемні ситуації, що потребують прийняття управлінських рішень (практична робота аналізу конкретних ситуацій)

Аналіз певних ситуацій функціонування бізнес-фірми, що потребують прийняття управлінських рішень, за планом: діагностика проблеми, мета прийняття рішення, альтернативи вибору, критерії вибору, оцінка варіантів і визначення прийнятної альтернативи.

Прогнозування як інструмент розробки управлінських рішень (лабораторна робота)

Прогноз реалізації певних рішень із планування, організації, мотивації та контролю за критеріями: можливі альтернативи рішення; наслідки рішення для працівників фірми, споживачів (покупців або клієнтів), для особи, яка приймає рішення, для керівництва фірми, для природного середовища, місцевості, громади, країни; економічний прибуток від реалізації рішення; витрати, необхідні для реалізації рішення; можливі перешкоди для реалізації рішення; вартість утримання від реалізації рішення.

Із досвіду прийняття управлінських рішень відомих менеджерів світу (конференція-презентація)

Як компанія «Дженерал Моторс» під керівництвом Альфреда Слоуна випередила Генрі Форда й стала лідером американського автомобільного будівництва. Внесок у сучасну практику управління відомого американського менеджера Джека Велча, який з кінця 80-их років XX століття здійснив революцію в структурі та функціонуванні корпорації «Дженерел Електрик».

Провідні ідеї теми

Принципи сучасної парадигми управління: біоадекватний, природосообразний, стратегічний і прогностичний типи мислення, прагнення до зменшення суспільних витрат виробництва, створення організацій, які мають перспективну генеральну мету розвитку, з якою ознайомлені всі її члени та мотивовані на її досягнення, постійне вдосконалення знань і вмінь менеджера у випереджувальному режимі відносно існуючого внутрішнього й зовнішнього середовища, домінування в системі цілей соціальних і духовних пріоритетів, духовно-творчих і моральних засад управління.

Сучасна теорія прийняття управлінських рішень знаходиться на межі наук менеджменту, економіки, права, психології та соціології.

Основна мета менеджменту бізнесу – рентабельність підприємства на основі ефективного управління людськими й матеріальними ресурсами.

Ефективність менеджменту бізнесу вимірюється економічними показниками прибутковості й конкурентоспроможності.

Раціональне управлінське рішення передбачає вибір оптимального або прийнятного з погляду вигоди і витрат варіанту рішення проблеми (задачі) на основі аналізу наявних ресурсів та альтернативного рішення.

Тема 6. Вплив особистості менеджера на прийняття управлінських рішень

Загальна характеристика професії та професійних якостей сучасного менеджера

Підприємець і менеджер. Лідерська й адміністративна функція підприємця. Поява професії менеджера в 50-их роках минулого століття, сучасне ставлення до управлінської праці. Досвід підготовки менеджерів за кордоном і вітчизняні навчальні заклади, що підготовляють майбутніх керівників фірм. Іноземна й українська література, періодичні видання та сайти Інтернет із менеджменту. Управлінські здібності. Праці видатних теоретиків і практиків менеджменту, присвячені розвитку вмінь успішного керівника. Проблеми формування особистості керівника сучасною організацією. Психологічні якості й риси особистості ефективного керівника. Протипоказання для здійснення управлінської діяльності й вибору професії менеджера. Базові вміння менеджера, що складають ядро його професіоналізму: організаційно-технічні, комунікативні й аналітичні вміння. Критерії ролей менеджера за теорією Г. Мінцберга: міжособистісний, інформаційний, той, що передбачає прийняття рішень. Функції менеджера при виконанні ролі особи, яка приймає управлінські рішення. Ресурси керівника, необхідні для розробки, ухвалення й реалізації управлінських рішень. Значення інформації; джерела й способи отримання й використання інформації для прийняття управлінських рішень.

Характеристика управлінського стилю керування й способу прийняття управлінських рішень

Поняття, складові, визначальні риси та види управлінського стилю. Поняття та характеристика авторитарного стилю управління. Патерналістський – варіант авторитарного стилю. Поняття й характеристика демократичного стилю управління. Поняття й характеристика ліберального стилю управління (стилю потурання). Вплив конкретних умов і чинників на вибір того чи іншого управлінського стилю. Стилі спрямованості керівника на вирішення різноманітних функціональних завдань. Стилі прийняття управлінських рішень. Значення й види способу взаємодії керівника з підлеглими при прийнятті рішення. Здатність менеджера адекватно оцінити ситуацію, здійснити творчий аналіз об’єктивних обмежень і суб’єктивних можливостей їхнього подолання, спрогнозувати наслідки прийняття рішення. Ситуаційний стиль управління та індивідуально-ситуаційний стиль управління.

Ситуаційний вибір управлінського стилю (практична робота, присвячена аналізу конкретних ситуацій)

Аналіз певних проблемних (чи конфліктних) ситуацій управління бізнес-фірмою й вибір найбільш прийнятного стилю поведінки керівника. Принципи вибору: «домислювання» й конкретизація умов ситуації (виконується за бажанням); діагностика проблеми; визначення мети; перелік варіантів можливої поведінки керівника; аналіз варіантів з огляду наслідків, переваг і недоліків кожного варіанту; вибір та обґрунтування бажаного варіанту поведінки в певній ситуації.

Вплив природних даних, характеру, знань, умінь та світогляду на виконання ролі керівника й прийняття рішень

Характеристика та прогноз впливу темпераменту, домінуючих інстинктів і мотивації, соціотипу, лідерських якостей і типу лідерства, ціннісних орієнтирів, локус-контролю, рівня й показників інтелекту, творчих здібностей, комунікативних та організаторських умінь особистості на здатність керувати організацією та приймати рішення.

Чи здатний я керувати? Аналіз власної готовності до виконання ролі менеджера (практична робота щодо опрацювання результатів діагностики, анкетування, консультацій, самоаналізу, громадської думки батьків, учителів, товаришів та ін.)

Діагностика, дослідження й аналіз компонентів власної готовності до управлінської діяльності: когнітивного (рівень логіки, інтелекту й ерудиції; властивості інтелекту; рівень творчих здібностей), операційного (рівень аналітичних, комунікативних та організаторських умінь, уміння рефлексії та самоменеджменту), особистісного (темперамент, акцентуація, соціотип, тип лідерства та лідерські якості, вольові якості, стиль спілкування, локус-контроль, стан здоров’я), мотиваційного (домінуючі інстинкти й мотивація, життєві цілі й цінності, ставлення до здійснення керівництва та ролі менеджера). Класифікація власних природних та особистісних даних за критерієм сприяння чи перешкодження виконанню ролі менеджера.

Який я керівник? Управлінський потенціал і конкурентні переваги (урок-аналіз особистих управлінських ресурсів)

Ранжирування позитивних властивостей і визначення власних конкурентних переваг (сильних якостей) для виконання окремих управлінських функцій планування, організації, мотивації і контролю.

Вибір індивідуального стилю управління (урок-самопрезентація потенціалу й стилю управління)

Обґрунтування бажаного рівня управління (стратегічне, тактичне, оперативне). Виявлення особистісних рис, що негативно впливають при виконанні ролі менеджера й потребують компенсації. Визначення власної природної схильності до певного управлінського стилю. Характеристика управлінських ситуацій, в яких природна схильність до певного управлінського стилю буде заважати. Вибір заступників та партнерів, які допоможуть компенсувати власні недоліки та не будуть дублювати наявні переваги. Обґрунтування прийнятного рівня управління. Програма самовиховання управлінських якостей.

Який керівник – така й організація (урок-КВК)

Негативні типи керівників організації: ризиковий тип, «параноідальний» тип, пасивний тип, «шизоїдний» тип, «приневолюючий» тип, підозрілий тип, драматичний тип, педантичний тип, депресивний тип, замкнутий тип тощо. Характеристика негативних типів керівника за запропонованими критеріями: характерні риси керівника; головні недоліки організації; можливі «позитиви» керівника й організації; як себе почувають люди в такій організації; поради керівникові такого типу.

Провідні ідеї теми

Психологічні якості й риси особистості ефективного керівника: домінантність, самовпевненість, емоційна врівноваженість і стійкість до стресу, креативність і здатність творчо вирішувати проблеми, високий практичний інтелект, або емоційний інтелект, прагнення успіху та підприємливість, здатність до ризику, відповідальність і надійність у виконанні завдань, чесність, дотримання обіцянок та гарантій, незалежність, самостійність у прийнятті рішень, гнучкість поведінки у змінних ситуаціях, комунікабельність, уміння взаємодіяти з людьми.

Г. Мінцберг визначив такі функції менеджера при виконанні ролі особи, що приймає управлінські рішення: підприємницька роль (ініціатива проектів покращення життя організації), роль стабілізатора (захист організації від небезпеки), роль того, хто розподіляє ресурсів, роль посередника (установлення контактів з іншими фірмами).

Стилі спрямованості керівника на вирішення різноманітних функціональних завдань: орієнтований переважно на вирішення виробничих питань; орієнтований переважно на вирішення соціально-психологічних і соціальних проблем; орієнтований на оптимальне вирішення проблем, що виникають в організації та керівника.

Стилі прийняття управлінських рішень: одноосібне прийняття рішень керівником; аналіз інформації з різних джерел та одноосібне прийняття рішень; керівник консультується з підлеглими в індивідуальному порядку, а потім одноосібно приймає рішення; керівник радиться зі всією групою, а потім одноосібно приймає рішення; керівник розглядає проблему зі всією групою, а рішення приймається колегіально.

Види способу взаємодії керівника з підлеглими в процесі прийняття рішення: абсолютний вплив керівника авторитарного стилю; сильний вплив керівника демократичного стилю; оптимальна активність керівника демократичного стилю; конфліктні стосунки керівника ліберального стилю з неформальним лідером.

Професійні вміння керівника поділяються на аналітичні, організаторські, комунікативні вміння.

Головною компетенцією менеджера є вміння приймати управлінські рішення при виконанні функцій планування, організації, мотивації та контролю.

Управління організацією в ролі адміністратора допускає домінування у відносинах із підлеглими.

Керівник може бути як адміністратором, так і лідером одночасно, проте може бути тільки адміністратором.

Управлінський стиль залежить від індивідуальних психічних особливостей, світогляду, професійної майстерності керівника.

Показниками культури менеджера є професійні знання й уміння; рівень розвитку емоційного інтелекту та навичок самоменеджменту; відповідальність і гуманність управлінських рішень.

Емоційні здібності та інтелект керівника включають здібності до самосвідомості, саморегуляції та самоконтролю, умінню стимулювати інших, здібності до емпатії, навички спілкування.

Самоменеджмент керівника допускає вибір індивідуального управлінського стилю, опору на сильні особистісні дані, компенсацію слабких якостей.

Blog

Содержание