План вступ 3 Поняття та класифікація податкових ризиків 7 Податкові ризики: сутність та об’єктивна необхідність моніторингу 12

Вид материала

Документы

Содержание 5. Метод зменшення податкових зобов’язань та платежів як ступінь знижування податкового ризику Список використаної літератури

Подобный материал:

• Тема. Соціальні ризики, 165.8kb.
• План Нормативне регулювання моніторингу в освіті. Поняття моніторингу, 92.41kb.
• Національний науковий центр “інститут аграрної економіки” української академії аграрних, 1431.66kb.
• Бази даних I. Вступ. Основні поняття, 142.32kb.
• План Економічна сутність І необхідність міжбанківських розрахунків 2 Класифікація, 16.54kb.
• План вступ Загальне поняття про психіку Класифікація психічних явищ, 83.12kb.
• Оцінка ризиків план, 213.9kb.
• 1. 1 Сутність поняття «непрямі витрати», 602.56kb.
• План 3 Вступ 4 Поняття про стандарти бухгалтерського обліку та необхідність їх використання, 198.66kb.
• План. Вступ Глава Сутність автотранспортного страхування та його значення Економічна, 1389.48kb.

5. Метод зменшення податкових зобов’язань та платежів як ступінь знижування податкового ризику

Управління підприємством — комплексний і складний процес, суть якого зводиться до пошуку й прийняття найбільш ефективних і доцільних рішень і їхнього практичного здійснення.

Метою керівника підприємства в більшості випадків є одержання найбільшого прибутку. При цьому прагнення покористуватися лежить у самій суті підприємницької діяльності поза залежністю від того, якими способами підприємство досягає цього — розширенням свого бізнесу (знаходження нових ринків збуту, збільшення обсягу продажів — екстенсивний шлях) або підвищенням його ефективності (скорочення видатків, збільшення продуктивності праці, скорочення кількості працівників — інтенсивний шлях). Результативність діяльності підприємства може підвищуватися як збільшенням темпів зростання прибутку в порівнянні з темпами росту витрат, так і зниженням суми витрат.

А в категорію витрат, як відомо, входять податки й інші обов’язкові платежі.

Податкове планування — це оптимізація (мінімізація) сум податків, зборів, а також сум податкових платежів у плановому періоді, використовуючи всі можливі податкові пільги, передбачені законодавством з метою зменшення податкового тиску на підприємство.

Мінімізація податків це соціальне явище. З одного боку, — це прагнення платника податків уникнути податку, а з іншого боку — прагнення держави не допустити скорочення надходжень податкових сум у скарбницю. Мінімізація податків — це процес, обов’язковими учасниками якого є платник податків і держава із властивими їй специфічними цілями, обумовленими інтересами, потребами й завданнями кожної із сторін.

Таким чином, податкова мінімізація в загальному значенні слова — це ті або інші цілеспрямовані дії платника податків, які дозволяють останньому уникнути або деякою мірою зменшити його обов’язкові виплати в бюджет у вигляді податків, зборів, мит і інших платежів.

Ці дії характеризуються обов’язковими ознаками:

• це активні вольові й усвідомлені дії;
  
• ці дії, прямо спрямовані на зниження сум податків.
  

Існує два способи мінімізації податкових платежів:

• легальне відхилення від сплати;
  
• нелегальне відхилення від сплати.
  

Способи зменшення податків — це безпосередні методи й дії платника податків за податковою мінімізацією. Всі способи можна підрозділити на дві самостійні категорії:

• перша категорія — спосіб податкової мінімізації.
  
• друга категорія — спосіб податкової оптимізації. Способи зменшення податкових платежів представлені схематично (рис. 1)
  

Податкова оптимізація — це зменшення розміру податкових зобов’язань за допомогою цілеспрямованих правомірних дій платника податків, що включають повне використання всіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень і інших законних прийомів і способів.

У цьому випадку проблему «як не платити податки» давно необхідно перевести в іншу площину — «як податки не переплачувати і як не платити штрафи».

Інакше кажучи, це організація діяльності підприємця з податкового планування, за якого податкові платежі зводяться до мінімуму на законних підставах, без порушенім норм податкового й карного законодавств.

У цьому випадку певний економічний ефект у вигляді зменшення податкових платежів досягається шляхом кваліфікованої організації справ про обчислення й сплату податків, що виключає або знижує випадки необґрунтованої переплати.




Рис. 1. Засоби зменшення податкових платежів


На думку російських учених не можна будувати метод податкової оптимізації на використанні зарубіжного досвіду податкового планування й винятково на проблемах законодавства: «Формування облікової політики підприємства варто розглядати як один із елементів податкової оптимізації. Кваліфіковане опрацювання наказу про облікову політику дозволить підприємству вибрати оптимальний варіант обліку й з погляду оподаткування, тобто максимально об’єднати бухгалтерський і податковий облік, а виторг від реалізації з метою оподаткування визначати тільки «по оплаті».

Реалізація комерційних планів будь-якого господарюючого суб’єкта неможлива без здійснення угод і висновку договорів.

Договір — це та форма, у якій втілюються всі задуми й розрахунки бізнесмена. Як правило, об’єкт оподаткування виникає з угод платника податків на підставі договору.

Оптимізація договору — один з основних інструментів оптимізації оподаткування. Підприємець вправі самостійно вибрати кожен із припустимих варіантів при укладанні договору (угоди), беручи до уваги ефективність операції як у чисто економічному плані, так і з точки зору оподаткування. На цьому базується метод заміни відносин, тобто операція, що передбачає обтяжливе оподаткування, заміняється на операцію, що дозволяє досягти тієї ж або максимально близької мети, і при цьому застосувати більше пільговий порядок оподаткування.

Метод поділу відносин базується на методі заміни не всієї господарської операції, а її частини, або розділити господарську операцію на частини. Метод поділу застосовується, як правило, у випадках, коли повна заміна не дозволяє досягти результату, максимально близького до мети первісної операції.

Застосовуючи метод відстрочки податкового платежу, використовуючи при цьому елементи інших методів (заміни, поділу, офшору й т.п.). підприємство має можливість перенести момент виникнення оподаткування (відповідно й сплати податків) на наступний податковий період.

У сучасних економічних умовах і при значних розмірах податкових платежів відстрочка сплати податків у бюджет дозволяє, насамперед, заощаджувати оборотні кошти, а в деяких випадках — уникнути нарахування пені.

Метод прямого скорочення об’єкта оподаткування є найбільш радикальним способом не платити податки. Цей метод має на меті позбутися від ряду оподатковуваних операцій або оподатковуваного майна й при цьому не вплинути негативно на господарську діяльність підприємця.

Метод офшору розглядає термін «офшор» значно ширше. У звичайному розумінні «офшор» — це держава або інша юридично відособлена територія, що залучає під свою податкову юрисдикцію підприємців зарубіжних країн за допомогою встановлення максимально можливих податкових пільг.

Під методом офшора розуміється сукупність методів, що використовують у своїй основі перенесення об’єкта оподаткування під юрисдикцію більш м’якого режиму оподаткування.

Грамотне застосування максимального спектра пільг, передбачених діючим податковим законодавством, — один з найефективніших методів податкової оптимізації. Таким чином, всі перераховані вище методи зменшення податкових платежів відіграють важливу роль у податковому плануванні діяльності підприємства при податковій оптимізації.

Висновки

Ефективність податкової системи в значній мірі буде залежати від прийняття її українськими платниками податків. Навіть за умови високої ефективності і дієвості державної податкової адміністрації зможе здійснити перевірку лише невеликої частини загальної кількості платників податків. Якщо більшість платників податків не будуть поважати податкову систему, то вона не зможе виконати свою головну функцію — забезпечити надходження податкових засобів у бюджет.

Проведення податкових реформ завжди пов’язано з великими труднощами. Практично неможливо цілком задовольнити інтереси всіх сторін оподаткування: реалізувати наміри держави, пристосувати фіскальний режим до комерційних інтересів бізнесу, забезпечити соціальні ідеали справедливості та суспільного добробуту.

Об’єктивність ризику фінансово-економічній, зокрема податковій сфері, ґрунтується на тому, що він існує в силу об’єктивних, притаманних економіці, категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (бізнесі) та податкових відносинах задіяні реальні люди (державні службовці, управлінські команди, бізнесмени інвестори тощо) зі своїм досвідом, психологією, інтересами, смаками, схильністю чи несхильністю до ризику, своєю поведінкою.

Причини та основи фіскальних порушень досліджуються теоретично і практично. Поступово навколо теми ухилення від сплати податків сформувалася ціла наукова галузь. Податкові злочини вивчаються на макрорівні, якщо йдеться про теоретичний аналіз із метою вияснення ефективності податкової політики, і на мікрорівні, коли емпіричні дані використовуються для оцінки кількісних характеристик ухилення від сплати податків.

Сьогодні необхідна реорганізація процесів податкового аудиту, акцентом якого повинно стати постійне спостереження та контроль за фінансово-господарською діяльністю клієнтів.

Очевидно, що керування податковими ризиками повинне здійснюватися в рамках процесу, що відповідає загальній філософії керування ризиками й корпоративним керуванням у компанії й підтримує її реалізацію.

Список використаної літератури

1. Zech J. Risk Management als System. Zeitschrift fur die gesamte. Versicherungswissenschaft (Zfgvw). – 1983. – H. 4. – S. 646–647.
   
2. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В. Сідельника и Н. Федоровой; Послеслов. А. Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
   
3. Бочарников В.П., Свешников С.В., Возняк С.Н. Прогнозные коммерческие расчёты и анализ рисков на Fuzzy for Excel.-К.: 2000. — 159с.
   
4. В. Вишневський, А. Вєткін. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб’єкта // Економіка України. - 2004 - № 1 - 9, 15 с.
   
5. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. -Київ: Лібра, 2002. -712с.
   
6. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник -К.: Вища школа, 1994.
   
7. Егорова Е.Е. Еще раз о сущности риска и системном подходе…// Управление риском. – 2002. – № 2. – С. 9–12.
   
8. Журнал «Економіка Росії: ХХ століття» № 18
   
9. Калінеску Т., В. Основи оподаткування: навчальний посібник. Луганськ СНУ ім. Даля 2007 416с
   
10. Кардаш В.Я.. Маркетингова товарна політика.: Підручник. -К.: КНЕУ, 2001.-240с.
    
11. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2002. – 570 с.
    
12. Котегер Ф.. Основы маркетинга: Пер. с англ. -М.: Прогресс,1990.
    
13. Мазур И. И., Шапиро В. Д., Ольдергге Н. Т. Управление проектами: Учебное пособие/ Под общ. ред. И. И. Мазура. – 2-е изд. – М.: Омега Л, 2004. – 664с.
    
14. Маркетінг: Учебник /Под ред. А.Н. Романова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
    
15. Методичні рекомендації по моніторингу податкових ризиків. / Затверджені Наказом ДПА України від 23.10.2001р., №428
    
16. Наказ ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій з моніторингу податкових ризиків» від 23 жовтня 2001 року № 428.
    
17. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. с англ. – К.: Вид-во “Основи”, 1993. – 382 с. 4. Хенк Д.
    
18. Паблик рилейшнз. Теория и практика /Пер. с англ.: Учебн пособие — М.: Издат. дом «Вильясис», 2000.
    
19. Податкова та митна адміністрації Нідерландів. Стратегія розвитку // www.sta.gov.ua.
    
20. Про підприємницво в Україні. Закон України від 7 лютого1991р. — Голос України 6.05.1991р.
    
21. Рабинович И.А.. Маркетинг в комерческой деятельности — Одесса: ИНТМАР, 1993.
    
22. Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). — К.: Либідь, 1992. - 328 с.
    
23. Тарасюк Г. М.. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів . – К.: Каравела, 2004. – 344с.
    
24. Тронин Ю.Н. Можно ли управлять рисками? // Банковские технологии. – 2002. – № 3. – 15 с.