Geum.ru

Дей, І без притчі нічого Він їм не казав, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу

Вид материалаДокументы

Содержание


Розвиток теми
Мета Ісусових притч
Домашнє завдання
Ключовий вірш
Біблійний уривок
Міжпредметні зв’язки
Словник термінів та понять
Бо тіло не є один член, а багато… І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Розвиток теми:


На класній дошці виразно записано назву теми даного уроку.

З попереднього уроку ми пам’ятаємо, що Ісус Христос – є ким?*

Велика частина Його проповідей побудована на основі оповідань з життя людей. Деколи Ісус вдавався до своєрідних порівнянь, за допомогою яких пояснював моральні правди: яке є Царство Небесне, чого саме потрібно остерігатися, що є найважливішим у житті людини, звертав увагу на гріхи людей, проте ніхто не міг Його звинувачувати в особистій образі.

Подібний стиль розповіді використовували багато монахів-пустинників. Скажімо, один з них, на ім’я Яків, повчав тих, що його слухали так: «Як світильник, поставлений в темній кімнаті, освічує її, так і страх Божий, коли вселяється в серце людини, просвічує його і навчає як дотримуватися Заповідей та зростати в чеснотах»3.

Таку ж розповідь застосував і пророк Натан, щоб переконати царя Давида в тому, що той згрішив:

«І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з Келіха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка. І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов... І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке. А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився. І сказав Натан до Давида: Ти той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів…» (2Сам. 12, 1-7).

Обговорити з учнями притчу «про сіяча», скерувавши їх увагу до відповіді на запитання:
  • Чого мене навчає ця притча?

Зрештою, притчі були відомими та зрозумілими для ізраїльського народу, тому Ісус теж навчав за допомогою притч. Притча не вказує ніколи на конкретну особу, але кожен, хто слухає її може побачити в ній себе, свій вчинок щодо себе, своїх ближніх, а також до Бога.

Вперше Ісус Христос заговорив притчею поблизу міста Капернаума. Притчі Ісусові є зрозумілими, бо вони укладені на основі життєвих історій, що трапляються з людиною в будь-який час. У тих притчах Ісус Христос досить часто використовував символ зерна, порівнюючи його зі словом Божим, а символ грунту – з людськими серцями тощо.

Мета Ісусових притч:
    1. Розтлумачити людям, що саме Він і є Месія, правдивий Спаситель;
    2. Наголосити на тому, що Царство Небесне вже близько для того, щоб люди змінили свій спосіб життя, тобто покаялися і творили добрі діла;
    3. Навчити людей розрізняти добро від зла, робити правильний вибір у житті;
    4. Заохотити їх до справедливості, милосердя, смирення, пошуку правди і, до обожествлення.

(Кого?Незрозуміло що значить “обожествлення”. Раджу зняти слово, або замінити!!! )

Педагогічна вартість Христових притч полягає в тому, що вони є чудовим засобом спілкування з народом. Христові притчі дають можливість кожному з нас побачити в головних героях себе, свої прогріхи. Притчі немов би перевіряють наше серце на відкритість, або ж закритість перед сприйманням Слова Божого.

Методи засвоєння матеріалу з Ісусових притч:
  • прочитати біблійний уривок;
  • знайти головну думку притчі;
  • дати відповідь на запитання: чого вона мене навчає?

Підсумок уроку: Вчитель допомагає учням самостійно зробити підсумок, що «…притча розрахована на віру, а не на розум. Притча спочатку приховує Боже Слово з тим, щоб його краще пізніше об’явити. В притчі ціле моє життя ставиться під знак питання; і це не тільки моє земне життя, але і те, яке Євангеліє називає “життям вічним”»1. (На мою думку цитату не потрібно, бо людина спочатку сприймає розумом... Разом з тим притча розрахована на порівняння і зіставлення, проведення паралелі: життя матеріальне і духовне?)

На всіх подальших наших з вами уроках, ми будемо глибше роздумувати над притчами Ісуса Христа, пізнаваючи моральну основу християнського виховання.

Домашнє завдання: дати відповідь на запитання — з якою метою Ісус промовляв до народу притчами?


Тема 4. Мета людського життя і засоби її досягнення

Мета:
  • Розкрити учням мету людського життя згідно з християнським вченням; спрямовувати учнів до правильного вибору в житті; розвивати моральні чесноти в характері учнів.

Ключовий вірш:
  1. «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу» (Лк. 12, 22-23).

Біблійний уривок:

«І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.» (Лк 12,15-21).

Міжпредметні зв’язки: ботаніка, українська література.

Допоміжні засоби: аркуші паперу А4, кольорові олівці, або фломастери, аркуш сірого паперу А3.

Словник термінів та понять:

    «душа» – безсмертна духовна істота наділена розумом та волею: в широкому значені – людина з духом та тілом, а у вузькому значенні – людина без плоті, безтілесна;

    «тіло» – це не лише плоть та кістки, а набагато гідніше, на чому наголошував апостол Павло: « Бо тіло не є один член, а багато… І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!» (1Кор. 12, 14-27). «Воно єднає усі члени, які його формують, являє нам людину в її головних станах: існування в гріху, у посв’яті Христові і входженні у славу».

    «життя» – стан особи, існування окремої особистості; життя людини, її вік – від народження до смерті.