Соціокультурна детермінація формування світогляду мусульманина в сучасному арабському світі
| Вид материала | Документы |
Содержание2. Тенденції розвитку світоглядних орієнтацій особистості в сучасному арабському просторі Сутнісними характеристиками Світоглядні орієнтації Перелік посилань |
- К. І. н., директор Регіонального філіалу, 479.92kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка філософський факультет, 316.55kb.
- Уроках української мови, 104.01kb.
- Устатті досліджуються етапи формування інфолюдини в сучасному інформаційному просторі, 193.67kb.
- Людина в сучасному світі, 188.7kb.
- Навчальна програма, 110.42kb.
- Формування толерантного світогляду особистості засобами громадянського виховання, 146.41kb.
- Моделювання інноваційної структури управління дошкільним закладом щодо формування світогляду, 218.08kb.
- Та література до, 313.04kb.
- Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного І громадського, 692.33kb.
1 2
2. Тенденції розвитку світоглядних орієнтацій особистості в сучасному арабському просторіФеномен трансформації арабo-мусульманського світогляду особистості і модернізації арабського суспільства в філософському аспекті являє собою реакцію на процеси глобалізації, модернізації, вестернізації; при цьому арабський світ активно зайнятий пошуками свого шляху. Становлення нової соціокультурної парадигми цивілізації ХХI століття не може не хвилювати арабський світ, якому необхідно в даному контексті звертатися до своєї найбагатшої культурної, в тому числі і філософської, спадщини. Актуалізація питання історії культурної спадщини арабської цивілізації є інтервалом, у рамках якого необхідно постійно звертатися до сучасної практики і підходів. Звернувшись до феномена арабської філософської традиції, зазначимо, що в епоху раннього Середньовіччя саме Середній і Ближній Схід були центром розвитку філософії, яким свого часу була Давня Греція. Дискусії в арабському світі з приводу розвитку світоглядних орієнтацій особистості мають глибоко практичне значення й найбільше пов'язані з актуальними соціально-економічними і політико-ідеологічними проблемами, які потребують розв'язання. Але, на жаль, світська філософія в арабському світі мало затребувана в повсякденному житті, тому що регламентація громадського життя - як приватного, так і публічного здійснюється за допомогою релігійних, моральних і правових норм, які склалися на основі ісламу в тлумаченні вчених теологів. Мечеть, громада й мулла здійснюють повсюдний світоглядний контроль за думками й поведінкою особистості. Відсутність світоглядної волі й традиції самостійно вибирати життєву стратегію перешкоджає розвитку світської філософії (фалсафи). Вплив ісламу на світоглядні орієнтації людини арабського світу залишається домінуючим. Мусульманські центри багатьох країн світу сьогодні беруть на себе місію налагодження діалогу між всіма релігіями, окрім екстремістських течій. Численні форуми, зустрічі і конференції релігійних діячів спрямовують свої зусилля на пом'якшення міжрелігійних відносин і затвердження принципів толерантності. Іслам і арабо-мусульманський світогляд знаходяться на шляхах пристосуванства і модернізації. Будь-яка релігія не існує поза суспільством, вона виникає, живе і розвивається в конкретних соціальних умовах і відмирає як духовний рудимент, якщо суспільство втратило потребу в релігії, виробляючи інші форми свого духовного саморегулювання. Прагнучи зберегти себе в суспільних умовах, що змінюються, іслам пристосовується до них. При цьому його політичні орієнтації змінюються в найрізноманітніших напрямках, до цього його підштовхують кон'юнктурні міркування його лідерів. З'явилися зовсім невідомі первинному ісламу поняття “демократія”, “мусульманський парламент” тощо. Розвиток ісламу зумовлюється соціальними віяннями. Релігійна модернізація є також віддзеркаленням об'єктивних змін у суспільстві на шляхах його трансформації. Вона спричинена необхідністю вижити релігії в умовах століття високих науково-технічних досягнень і інформатизації суспільного виробництва, на тлі яких релігійно-міфологічна картина світу, як і уявлення про життєві закономірності, виглядає світоглядним анахронізмом, що підриває довіру до релігійного віровчення в думці грамотної і думаючої частини арабського суспільства. Більш символічно трактуються інтелектуалами уявлення Корану про те, що Всевишній землю “розстелив килимом”, по краях поставив “гірські тверді” для рівноваги і накрив все це, ніби ковпаком, “сімома склепіннями” , про те, що людина “виведена” відразу з “води”, “землі”, “глини гончарної” тощо. Акцентується увагу на тому, що кожне твердження Корану містить ретельно закодований сенс, що розкривається і підтверджується наукою. Наприклад, створення неба і землі за “шість днів” представляється тепер “космічними епохами”. Походження землі, неба і всього живого на землі пояснюється у дусі еволюційної концепції. Рівно як людина, створена “з води тієї, що виливається” [14, 86,6]. Аят (вірш) Корану [14, 30,49] про те, що Аллах “пожвавив землю після її смерті” тлумачиться в ракурсі засудження воєн і екологічних катастроф, що наносять планеті колосальне зло, яке все-таки виправляється Богом. Вимоги Корану “бити” і “знищувати” безбожників, багато божників і інших недругів ісламу [14, 9:5; 14:29; 25:54] нині сприймаються не як війна “за віру” (джихад), а як духовно-етичне очищення від усякої скверни. Пекло і рай — не вмістилище для душ у світі іншому, але духовний стан мук або блаженства. Джинни — це мікроби та інші найдрібніші (елементарні) частинки матеріальних об'єктів, відкриті наукою. Чаклунство і чудеса, численні в Корані, суть феномена екстрасенсорики, визнані сучасною наукою, але ще не цілком осягнуті в своїх прихованих таємницях. Людина в земному житті не тимчасовий виконавець, а її господар, і фокусом учення ісламу є турбота про якнайкраще буття людини в тому числі і в повсякденному вимірі життя особистості. Іслам як система не застиг на рівні Середньовіччя. Еволюціонуючи до сучасного рівня свого стану, він зазнав істотні зміни, особливо в розстановці акцентів: від віри в Аллах як головного елементу в структурі віровчення до розширеного сенсу ісламу як “знання всього”. Така абсолютизація ісламу — історична, тобто хронологічно не безмежна. За необхідності цивілізація в ході свого розвитку обмежуватиме претензії будь-якої релігії на пануюче становище в суспільстві. Треба сказати, що існуюча форма модернізації ісламу цілком задовольняє маси мусульман, далеких від наукових знань об'єктивних закономірностей і традиційно послідовних догм Корану. Коротко сутність мусульманського модернізму можна подати так: а) іслам як система змінюється під впливом сучасної цивілізації, що динамічно розвивається. Але залишається незмінною остов системи — віра в надприродне; б) завдяки мусульманському модернізму іслам упевнено тримається на плаву сучасності і триматиметься за рахунок інтелектуально витонченої підгонки до “духу часу”. Будь-яка соціально-духовна система функціонує завдяки взаємодії компонентів, утворюючих її структуру, поки не руйнується цілісність самої структури об'єкту. Це — об'єктивна закономірність функціонування систем, і іслам — не виключення. Іслам не спіткала доля саморуйнування. І в цій його стабільності істотну роль відіграє модернізм, хоча, проте, головним чинником залишаються соціальні умови, що визначають двосторонній процес ісламу: з одного боку, — його існування в традиційних формах, з іншого — ослаблення структури, що склалася, як духовно-культурного феномена; в) у міру поглиблення суперечностей між середньовічним змістом ісламу-релігії і всебічним прогресом цивілізації, будуть виводитися найбільш архаїчні елементи структури ісламу і піддаватися ґрунтовній інтерпретації інші компоненти, як і вся система в цілому; д) однак при всіх стараннях сучасних модерністів зробити ісламу “косметичний ремонт”, не змінюючи його релігійно-світоглядної суті, приречені на невдачу. Особливість релігійної свідомості полягає в тому, що вона виділяє, перш за все, морально-ціннісні якості своєї релігії, прославляючи її цим самим у власній думці. Араби вважають, що іслам — релігія їх предків і вони не повинні зраджувати віру батьків; ця релігія учить людину тільки доброму, вона містить в собі найвищі принципи моралі, без яких люди були б стадом худоби. Іслам як релігія є результатом повсякденної практики людей, що розвивається. Активом ісламу є узагальнення вже вироблених людством морально-етичних і педагогічних норм, а також їх трансляція впродовж 15 століть. В ісламі, як і в кожній релігії, покірність, беззаперечність, страх перед покаранням Бога і пекельними муками в потойбічному світі береться за вихованість, а критичність і волелюбність розглядаються як непослушність і розбещеність. Принцип виховання вільної особи з високими відчуттями власної гідності в мусульманській педагогіці не одержав належного визнання. І навряд чи одержить до тих пір, поки особа не стане суб'єктом власної волі, а не об'єктом дії середньовічних норм і правил. Принципи мусульманського редукціонізму в галузі педагогіки у наш час мають широке розповсюдження. Традиційне виховання стає своєрідним щитом, що захищає арабський Схід від негативних супутників сучасної західної цивілізації — побутової розбещеності, відкритої проституції, масової наркоманії, морального розкладання на всіх рівнях, холодної байдужості та егоїзму, девальвації моральних цінностей тощо. Мусульмани абсолютно справедливо засуджують ці недоліки західної цивілізації, хоча помилково відносять їх на рахунок іншої віри і безвір'я. При цьому, проте, слід всіляко підтримати прагнення зберегти традиції східного виховання таких прекрасних якостей, як скромність (особливо жіночої частини), дитяча слухняність, повага до старших, шанобливе ставлення до людей похилого віку, взаємовиручка, допомога тим, хто має потребу тощо. Мусульмани, наприклад, захищають своє середовище від жіночого паління, носіння дівчатами легковажного одягу, розв'язаної поведінки в суспільстві, пияцтва та інших негативів. Залишені сім'ї і кинуті діти в арабському світі ще є рідкістю. Молодші ніколи не дозволять собі перебити розмову старшого або сидіти, якщо той стоїть. Тим, хто опинився в біді - допоможуть, але жебрацтво вважається ганьбою і є рідкісною долею убогих. Перелік подібних позитивних норм може бути довгим. І було б благом для морально-побутової культури сучасної цивілізації сприйняти ці традиції як позитивний досвід мудрого арабського Сходу. Мабуть, це так і відбуватиметься вже в недалекому майбутньому, коли, прокинувшись від перенасичення так званою “свободою”, зокрема від її позитивних етичних традицій, що “сковують”, цивілізація стане повертати собі золотий фонд загальнолюдських цінностей, збережений ще в тайниках самобутньої культури “периферійних” народів. Але цей неминучий процес активної культурної конвергенції протікатиме вже в суто світських формах, вільних від релігійної містифікації. Поступово долається бар'єр мусульманської догми і заборон на критичне ставлення до віровчення. Від більшої частини богословів залежить характер переорієнтації проповідей самого корпусу духівництва на місцях і, як наслідок, зміна поглядів мусульманських мас з відповідною перебудовою у сфері побуту і способу життя в цілому. Чи можлива така радикальна перебудова всієї системи мусульманського богослов'я, світоглядних основ віри самих мусульман і їх способу життя, що склався? В цьому є великий сумнів. Як відомо, свідомість може характеризуватися значною консервативністю і відставати від динамічнішого розвитку матеріальних умов суспільства. Найбільше це стосується релігійної свідомості, що має велику інерційну силу утримувати старе, звичне, стале в століттях. Адже не випадково в історії ісламу сторіччями кипіли пристрасті богословів з приводу якого-небудь погляду на сторону або грань віровчення, а суть його так і залишалася тією ж самою. Отже, надії на радикальну зміну всієї системи віровчення в якісь десятиліття не реальні. Тенденціями розвитку арабо-мусульманського світогляду, на нашу думку, є: збільшення ступеня відкритості щодо пізнання інших світоглядних картин світу при незмінності ідейного підґрунтя – ісламу; акцентування на символічному тлумаченні положень Корана і Сунни, приглушення сегреруючої спрямованості деяких догматів ісламу; посилення крос культурного па стишу в осмисленні і будівництві повсякденної життєдіяльності і соціальної активності людини арабського світу; пошук таких відповідей на «больові точки» людського існування, які б, з одного боку, відповідали традиційно-догматичним положенням, а з іншого – задовольняли невпинно зростаючий освітній рівень поглядів та потреб мусульман арабського світу; посилення довіри до наукової та індивідуалістичної моделі уявлень про людину, її призначення та сенс життя, і у зв’язку з цим, послаблення (незважаючи на модернізацію) впливу ісламських канонів у цьому аспекті; посилення толерантності, відкритості та наукового обґрунтування світоглядних настанов унаслідок подальшої урбанізації арабського світу та розгортання глобалізацій них процесів. Підсумовуючи, зазначимо наступне. Вступ арабського світу в XXI століття з усією очевидністю виявляє необхідність змін у світоглядних орієнтаціях особистості. Будь-яке суспільство, яке готується до нового етапу розвитку, повинно зібрати воєдино свої матеріальні, ідейні, духовні цінності (сили), і ця концентрація отримує свою ефективність від суспільного прагнення і цивілізаційної можливості. Ґрунтовної корекції потребує та частина ідеологічної спадщини, яка служить світоглядним обґрунтуванням найбільш одіозним видам сучасної соціальної активності - екстремістським і терористичним рухам у сучасному світі. Це ідейний або релігійний фанатизм, відмова від принципу діалогу й наполягання на своїй точці зору як єдино істинній та абсолютній, не людяність і псевдо духовність. Необхідно чітко усвідомлювати, що іслам як ідейне підґрунтя арабо-мусульманського світогляду не має нічого спільного з ідеологією тероризму, бо іслам пронизаний прагненням до миру і затвердження цінності життя. Демократія, в якій має потребу арабський світ у контексті трансформаційних явищ у світі і формування нової соціальної реальності, повинна не нав'язуватися кимсь та й ще військовими засобами (як це має місце в Іраці), а бути результатом вільного волевиявлення арабів, поступового розвитку громадянського суспільства в арабському ареалі й формування соціально-конструктивного арабо-мусульманського світогляду. ВИСНОВКИ Дослідження феномена арабо-мусульманського світогляду особистості в рамках ісламських наук торкаються в основному таких питань, як його зв’язок з ісламом, традиційність його складових, специфіка культового оздоблення тощо. У світській арабській науковій традиції дослідження арабо-мусульманського світогляду зосереджено на аналізі особистості мусульманина, його ціннісних орієнтаціях, на з’ясуванні специфіки арабської (ісламської) філософії як теоретичного рівня арабо-мусульманського світогляду. Сутнісними характеристиками арабо-мусульманського світогляду є: об’єктивно–ідеалістичний, релігійний характер, фаталізм і, в певній мірі, догматизм, символізм у тлумаченні основних положень, спрямованість на соціально-конструктивну для арабського світу соціалізацію особистості і реалізацію нею стратегії життя відповідно до настанов ісламу і вимог суспільства, детальна регламентація повсякденного життя людини в арабо-мусульманських світоглядних настановах. Світоглядні орієнтації арабо-мусульман проявляються в формах соціально-побутового життя, а також у національних звичаях, традиціях, обрядах, народній творчості тощо і включають такі цінності, як Бог, Коран, набожність, умма (спільнота), сім’я, повага з боку оточуючих, ініціативність, здоров'я, професійна й творча самореалізація, соціальний успіх та визнання суспільством, підвищення особистістю соціального статусу, володіння технологією прибуткової справи, системою значущих соціальних зв'язків, чесність, справедливість, екзистенційно значимий порядок у суспільстві, стабільність і громадянський мир, арабо-мусульманська солідарність тощо. В умовах посилення взаємозалежності арабо-мусульманський світогляд є відкритою системою з непорушним стрижнем – ісламським світобаченням, яке зумовлює певний формат життєвих цінностей та моральних настанов. Міжнародна політична, економічна, культурна інтеграція сприяє: підвищенню рівня обізнаності людини арабського світу з досягненнями світової спільноти; використанню передового досвіду людства в різних сферах життєдіяльності арабського соціуму та особистості; посиленню крос культурного па стишу в публічній сфері і повсякденному житті арабів. Іслам як ідейне підґрунтя арабо-мусульманського світогляду виконує такі функції в сучасному арабському соціумі, як формування картини світу і місця в ньому араба, ілюзійно-компенсаційну, емоційно-психологічну, комунікативно-інтегративну, регулятивно-контролюючу, педагогічну, морально-етичну, художньо-естетичну, екзистенційну, політичну. Чинниками формування арабо-мусульманського світогляду в сучасних умовах є: глобалізація як становлення єдиного економічного, політичного, правового та культурного простору («універсалізація світу») на основі нових технологій; модернізація арабського суспільства на базі запозичення світового досвіду облаштування соціуму і збереження самобутності етнокультурного буття арабів; ісламізація повсякденного життя людини арабського світу, визначення дозволенного й забороненого, добра і зла згідно з настановами Корану, Сунни та Шаріату. Тенденціями розвитку арабо-мусульманського світогляду є: – збільшення ступеня відкритості до пізнання інших світоглядних картин світу при незмінності ідейного підґрунтя – ісламу; – акцентування на символічному тлумаченні положень Корану і Сунни, приглушення сегреруючої спрямованості деяких догматів ісламу; – посилення крос культурного па стишу в осмисленні й будівництві повсякденної життєдіяльності і соціальної активності людини арабського світу; – пошук таких відповідей на «больові точки» людського існування, які б, з одного боку, відповідали традиційно-догматичним положенням, а з іншого – задовольняли б невпинно зростаючий освітній рівень поглядів та потреб мусульман арабського світу; – посилення довіри до наукової та індивідуалістичної моделі уявлень про людину, її призначення та сенс життя, і у зв’язку з цим послаблення (незважаючи на модернізацію) впливу ісламських канонів у цьому аспекті; – посилення толерантності та наукового обґрунтування світоглядних настанов унаслідок подальшої урбанізації арабського світу та розгортання глобалізацій них процесів. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Альфакі Мохамед Фадель Ахмед. Соціокультурні процеси в сучасному арабському світі: зміна основних парадигм. Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Таврійський національний ун-т ім. В.І. Вернадського. Сімферополь.,2002. — 19 с.
|