Програма затверджена на засіданні кафедри " " 2006 р

Вид материала

Документы

Содержание Сімферополь: ВВ ТНУ, 2003. - 6 с. Перемога Росії в Полтавській битві, крах надій на допомогу шведів завдали значного погіршення ситуації в Україні. Ліквідація автономії полкового устрою Слобідської України в кінці XVIII ст. супроводжувалася закріпаченням місцевих селян. Завершуючи роботу над темою, необхідно на основі опрацьованого матеріалу показати

Подобный материал:

• Наскрізна програма практики студентів спеціальності 090615 090615) системи управління, 180.86kb.
• Програма навчальної дисципліни прикладна етика, 371.04kb.
• Програма вступного іспиту до аспірантури з наукової спеціальності, 509.96kb.
• Програма вступного іспиту до аспірантури з наукової спеціальності, 732.06kb.
• Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психології, 232.88kb.
• Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психології, 646.57kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 444.58kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 374.81kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 264.42kb.
• Робоча програма ( за кредитно-модульною системою) з дисципліни, 353.69kb.

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.И. ВЕРНАДСКОГО

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ІСТОРИКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН ТА ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА


ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З КУРСУ


«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»


для студентів денної (заочної) форми навчання


Спеціальність 7.060100 - "правознавство"


Укладач: к.і.н. доцент Змерзлий Б.В..


ПРОГРАМА ЗАТВЕРДЖЕНА НА ЗАСІДАННІ КАФЕДРИ " " 2006 р.

ПРОТОКОЛ №


СІМФЕРОПОЛЬ, 2006

Друкується за рішенням науково-методичної ради ТНУ

Протокол № від «__»_____________ 200_ року


Б.В. Змерзлий


Плани семінарських занять з курсу «Історія України»

для студентів денної (заочної) форми навчання

Спеціальність 7.060100 - "правознавство"

Сімферополь: ВВ ТНУ, 2003. - 6 с.


Програма схвалена на засіданні кафедри історико-правових дисциплін та основ правознавства

Протокол № від " " 2006 р.


Програма затверджена методичною комісією юридичного факультету

Протокол № від " " 2006 р.

ВСТУП


Основне завдання семінарських занять — подальше поглиблене вив­чення історії України. Підготовка до семінарських занять включає в себе опрацьовування конспекту лекцій, роботу з підручниками та спеціальною літературою відповідно до плану занять. Працюючи з джерелами чи літера­турою, треба занотовувати найважливіші положення, які можуть бути як дослівними, так і довільними. Доповіді або повідомлення студентів можуть мати тривалість до 10 хвилин. Це дозволяє аргументовано показати свої знання, вміння мислити, аналізувати політичні події та соціально-еконо­мічні фактори.


Список рекомендованої літератури до всього курсу

1. Аркас М. Історія України - Русі. - К., 1990.
   
2. Бойко О.Д. Історія України, - К., 1999.
   
3. Борисенко В.Й. Курс української історії. - К., 1996.
   
4. Греченко В.А., Ярмиш О.Н. Історія України. Всесвітня історія XX сто­ліття. - X., 2000.
   
5. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1992.
   
6. Грушевський М. Історія України - Русі: В 11 т., 12 кн. - К., 1991 — 1998.
   
7. Грушевський М. Очерк истории украинского народа. - К., 1991.
   
8. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2-х т. - Львів, 1991.
   
9. Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1992.
   
10. Історія України / Керівник авт. кол. Лях Р.Д. - Донецьк, 1998.
    
11. Історія України / Керівник авт. кол. Зайцев Ю. - Львів, 1996.
    
12. Історія України: Курс лекцій: У 2-х кн. - К., 1991 — 1992.
    
13. Історія України: нове бачення: У 2-х т. / За ред. Смолія В.А. - К.,
    1995. - Т. 1 — 2.
    
14. Король В. Історія України. - К., 1999.
    
15. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. - К., 1996.
    
16. Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1990.
    
17. Крушинський В.Ю., Левенець Ю.А. Історія України: Довідник. - К., 1993.
    
18. Лановик Б., Матейко Р., Матисякевич 3., Історія України. - К., 1999.
    
19. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. - К., 1992.
    
20. Рибалка І.К. Історія України. - X., 1995. - Ч. 1.
    
21. Семененко В.М., Радченко Л.А. История Украины с древнейших времен до наших дней. - X., 1999.
    
22. Субтельний О. Україна: історія. - К., 1995.
    
23. Шевчук В.П., Тараненко М.П. Історія української державності. - К., 1999.
    
24. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілі­зацій до становлення індустріального суспільства. - К., 1994.
    
25. Шляхами віків: Довідник з історії України. - К., 1993.
    

Тема 1. Українські землі в добу середньовіччя

(6 годин)


Заняття 1. Київська Русь

(друга половина IX — перша половина XIV ст.)

(2 години)


План семінару

1. Становлення східнослов'янської держави з центром у Києві.
   
2. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічні процеси у Київсь­кій Русі.
   
3. Зовнішня та внутрішня політика Рюриковичів. Християнізація Русі, її наслідки.
   
4. Галицько-Волинська держава та її роль в об'єднанні українських земель.
   

Теми рефератів

• Київ — державний, культурний, торговельний центр Київської Русі.
  
• Правові засади державного життя Київської Русі ("Руська правда").
  
• Реформи київських князів.
  
• Питання про давньоруську народність та етногенез українського народу.
  
• Князівські міжусобиці — середньовічна форма політичної боротьби за владу.
  
• Тризуб — родовий герб Рюриковичів.
  
• "Традиційний образ князя Романа — скрізь він виступає сильним волода­рем, гострим, часом немилосердним" (М.С. Грушевський).
  
• Геополітична характеристика князівств Середнього Подніпров'я.
  

Джерела та література

1. Літопис Руський за Іпатським списком. - К., 1989.
   
2. Повесть временных лет. - М.- Л., 1950.
   
3. Русская правда. - М., 1940 — 1963. - Т. 1 — 3.
   
4. Балушок В.І. Полюддя: прагматична дія і ритуал // Укр. істор. журнал. - 1994. - № 1.
   
5. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. - К., 1968.
   
6. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1988.
   
7. Братко О.А. Уявлення про світобудову та їх відображення в українській національній символіці. - К., 1990.
   
8. Висоцький С. Княжна Ольга і Анна Ярославна – славні жінки Київ­ської Русі. - К., 1991.
   
9. Гавриленко О.А., Колєсніков С.Д., Логвиненко І.А. Київська Русь: політико-правовий нарис. - X., 1999.
   
10. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. - К., 1993.
    
11. Горський А.А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // Укр. істор. журнал. - 1994. - № 1.
    
12. Грушевський М. Історія української літератури. - К., 1993. - Т. 2.
    
13. Грушевський М.С. Звичайна схема "Руської" історії й справа раціо­нального укладу історії східного слов'янства // Пам'ятки України. - 1991. - № 3.
    
14. Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття. - К., 1991.
    
15. Грушевський М.С. Україна і українство // Грушевський М.С., Чубинський М.П. Українське питання. - К., 1992.
    
16. Довженок В.П. Землеробство Древньої Русі. - К., 1961.
    
17. Древняя Русь. Город, замок, село. - М., 1985.
    
18. Іванків Є. Україна і християнський схід. - Ужгород, 1992.
    
19. Запровадження Християнства на Русі. - К., 1988.
    
20. Київська Русь: культура, традиції. - К., 1982.
    
21. Как была крещена Русь. 2-е изд. - М., 1989.
    
22. Крип'якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. - К., 1984.
    
23. Костомаров М. Галерея портретів. - К., 1993.
    
24. Костомаров М. Історичні твори. Автобіографія. - К., 1990.
    
25. Моця О.П. Київська Русь: результати та перспективи дослідження // Укр. істор. журнал. - 1996. - № 4.
    
26. Огієнко І. Хрещення українського народу // Київ, старовина. -1992. - № 2.
    
27. Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого київського князя Володимира Святого. - К., 1991.
    
28. Пашуто В.Т., Флоря В.Н., Хорошкевич А.Л. Древнерусское государство и исторические судьбы восточного славянства. - М., 1982.
    
29. Пироженко В. Походження українців // Вісник НАН України. - 1998. - № 9, 10.
    
30. Пономарьов А. Проблема походження українців // Вісник НАН Украї­ни. - 1996. - № 1, 2.
    
31. Похлебкин В. Внешняя политика Руси, России и СССР за 1000 лет. - М., 1992. - Вил. 1.
    
32. Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказание. Былины. Летописи. - М., 1968.
    
33. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. - М., 1948.
    
34. Свердлов М. Генезис и структура феодального общества в Древней Руси. - Л., 1983.
    
35. Сергійчук В.І. Доля української національної символіки. - К., 1990.
    
36. Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (ІХ — сер. XVII століття). - К., 1992.
    
37. Січинський В. Чужинці про Україну. - К., 1992.
    
38. Смолій В.А., Гуржій О.І. Як і коли почала формуватися українська на­ція. - К., 1991.
    
39. Софроненко К.А. Общественно-политический строй Галицко-Волынской Руси XI — XIII вв. - М., 1955.
    
40. Стрийковський М. Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі //Дзвін. - 1990. № 1, 2.
    
41. Толочко П.П. Древняя Русь, Очерки социально-политической истории. - К., 1987.
    
42. Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. - К., 1989.
    
43. Толочко П.П. Історичні портрети. Із історії давньоруської і європей­ської політики X — XII ст. - К., 1990.
    
44. Толочко П.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. - К., 1992.
    
45. Фроянов П.Я. Киевская Русь: Очерки социапьно-зкономической истории. - Л., 1980.
    
46. Чубатий Микола. Княжа Русь – Україна та виникнення трьох слов'ян­ських націй // Березіль. - 1994. - № 3, 4.
    
47. Шекера І.М. Київська Русь XI ст. у міжнародних відносинах. - К., 1967.
    
48. Ярещенко А. Українці, хто вони? // Березіль. - 1993. - № 9 — 11.
    

Методичні рекомендації

Розпочинаючи підготовку до даного семінарського заняття, необ­хідно, передусім, з'ясувати хронологічні рамки існування Київської Русі як держави, виділити й коротко охарактеризувати основні періоди її заро­дження, розвитку та занепаду і тільки після цього всю увагу сконцентрува­ти на вивченні першого питання.

Розглядаючи причини утворення Київської Русі, необхідно наголоси­ти, що становлення цієї держави було пов'язане, по-перше, з зародженням феодальних відносин у східнослов'янських племен; по-друге, з поетапним формуванням державних традицій (антський союз на чолі з царем Божем, дулібське об'єднання навколо Києва, політичні утворення Куявія, Славія, Арсанія); по-третє, з необхідністю захисту від могутніх сусідів, які вже ма­ли свої держави (Хазарський каганат, Волзька Болгарія, Візантія, Велико-моравська держава, Болгарія Дунайська та ін.); по-четверте, з територіаль­ною, етнічною, мовною, культурною спільністю східнослов'янських пле­мен; по-п'яте, з економічними зв'язками, активним розвитком торгівлі між окремими племенами, що вимагало знищення митних кордонів; по-шосте, з піднесенням Києва, який став головним політичним центром східних слов'ян, маючи для цього географічні та історичні чинники.

Необхідно у своїй відповіді також відмітити, що на проблему утво­рення Київської Русі існують дві полярні точки зору: норманська (автори – німецькі вчені другої половини XVIII ст. Міллер, Байєр, Шльоцер) і анти-норманська (основоположник – М.В.Ломоносов, підтримували українські історики М. Максимович, М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський). Слід зауважити, що як одна, так і інша концепції мають свою аргумента­цію, яка, проте, не дає достатньої переваги жодній з них. Тому останнім часом дехто з істориків, намагаючись примирити норманів та антинорманів, говорить про слов'яно-варязьку взаємодію в процесі утворення Київсь­кої Русі.

Аналізуючи друге питання, є потреба наголосити, що Київська Русь за формою державного правління була ранньосередньовічною монархією. На чолі держави стояв Великий князь Київський, який зосереджував у своїх руках усю повноту влади. Далі необхідно дати характеристику основних політичних інституцій, на які спирався великий князь у своїй діяльності (дружина, боярська дума, двірська адміністрація, удільні князі, віче, посад­ники, воєводи, тисяцькі). Бажано в контексті цього питання вказати на зна­чення політичних реформ київських князів (Святослав, Ярослав Мудрий).

Висвітлення проблеми "соціально-економічні процеси" необхідно розпочати з аргументації положення про те, що Київська Русь — це ранньо­феодальна держава, вдаючись до порівняльного аналізу з інститутом фео­дальних відносин у країнах тогочасної Західної Європи. Необхідно з'ясу­вати, які галузі господарства становили основу економіки Київської Русі. Важливо підкреслити, що невід'ємним елементом феодального суспільства цієї держави були міста, де розвивалися ремесла, торгівля, духовна культу­ра, концентрувалася еліта давньоруського суспільства. Необхідно уяснити, що тільки з X ст. (особливо у XI — XII ст.) починає активно зростати фео­дальне землеволодіння. На зміну полюддю приходить натуральна, грошова, а згодом відробіткова рента, впроваджена князями та боярами у їх власних господарствах – вотчинах. Соціальна структура населення Київської Русі теж не відповідає соціальній структурі класичного феодального суспільст­ва. Переважну більшість населення цієї держави становлять вільні люди – смерди, хоча вже з'явився прошарок напівзалежного населення (закупи, рядовичі, ізгої) та існувало рабство (холопи, челядь). Клас феодалів там знаходився в процесі становлення.

Приступаючи до вивчення третього питання, необхідно пам'ятати, що основною тенденцією київських князів були діяння, спрямовані на зростан­ня міжнародного престижу Київської Русі. Зміцненню молодої держави покликана була слугувати й християнська віра. На причинах і наслідках запровадження нової державної релігії слід зупинитися більш докладно.

Під час висвітлення останнього питання даної теми необхідно уясни­ти, що період феодальної роздробленості Київської Русі був цілком зако­номірним етапом, через який пройшла більшість середньовічних держав Європи та Азії. Визначаючи основні причини розпаду Київської Русі, важ­ливо відмітити, що ранньофеодальний період розвитку державності закін­чився і розпочинався період зрілого феодального суспільства. Далі необ­хідно з'ясувати історичні обставини, які призвели до об'єднання південно-західних князівств у єдину Галицько-Волинську державу, що стала наступ­ницею традицій Київської Русі й черговим етапом процесу українського державотворення.


Заняття 2. Українські землі у складі Великого князівства

Литовського та Речі Посполитої

(друга половина XIV — перша половина XVI ст.)

(2 години)


План семінару

1. Захоплення основного масиву українських земель Литвою. Кревська унія.
   
2. Політичний устрій Великого князівства Литовського та соціально-еко­номічний розвиток українських земель. Процес закріпачення селян.
   
3. Польська експансія на українські землі. Люблінська унія.
   
4. Релігійне питання в Україні. Берестейський церковний собор.
   

Теми рефератів

• Українські міста за Магдебурзьким правом.
  
• Литовські статути.
  
• Відмінності історичного розвитку України та Росії в часи середньовіччя.
  
• Український митрополит П.Могила і його реформаторство.
  
• Перша хвиля українського православного національного відродження кін­ця XVI — першої половини XVII ст.
  
• Галицькі землі під владою Польщі (40-і роки XIV — перша половина XVI століття).
  

Джерела та література

1. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV — XVI ст.: Сборник документов. - Л., 1936.
   
2. Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія: У2-хт. - К., 1995.
   
3. Хрестоматія з історії Української РСР. - К., 1959. - Т. 1.
   
4. Багалій Д. Магдебурзьке право в Лівобережній Україні. - Львів, 1904.
   
5. Борисенко В. Тернистий шлях державотворення (історичний досвід XIV століття) // Київ, старовина. - 1994. - № 1.
   
6. Грушевський М. Історія української літератури. - К., 1995. - Т. 6.
   
7. Гурбик А.О. Волочна поміра на українських землях у складі Великого князівства Литовського в XVI ст. // Укр. істор. журнал. - 1996. - № 4.
   
8. Дзюба Е. Просвещение на Украине (вторая половина XIV — первая половина XVII вв.). - К., 1992.
   
9. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XV — XVIII століть. - К., 1966.
   
10. Каргалов В.В. Конец ордынского ига. - М., 1984.
    
11. Кашуба М.В. З історії боротьби проти унії. - К., 1981.
    
12. Кочан Н.І. Флорентійська унія і Київська митрополія: до характерис­тики розвитку та втілення ідеї унії церков // Укр. істор. журнал. - 1996. - № 1.
    
13. Культурные связи народов Восточной Европы в XVI в. Проблеми взаимоотношений Польши, России, Украины, Белорусии и Литвы в епоху Возрождения. - М., 1976.
    
14. На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. - К., 1994.
    
15. Нудога Г. Перші магістри і доктори. Українські студенти в університе­тах Європи XIV — XVIII ст. //Жовтень. - 1982. - № 3.
    
16. Нудога Г. На літературних шляхах. - К., 1991.
    
17. Овсійчук В.А. Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст. - К., 1985.
    
18. Паламарчук П. Москва или Третий Рим. - М., 1991.
    
19. Пашуто В. Образование Литовского государства. - М., 1955.
    
20. Сас П. Магдебурзьке право на Україні XV — XVII ст. // Наука і суспіль­ство. - 1985. - № 1.
    
21. Сас П. Феодальные города Украины в конце XV — 60-х годах XVI веков. - К., 1988.
    
22. Русіна О.В. Українські землі в московській зовнішній політиці (кінець XV — початок XVII ст.) // Укр. істор. журнал. - 1996. - № 4.
    
23. Темні віки: XIV — перша половина XV ст, - К., 1993.
    
24. Тимошенко Л.В. Артикули Берестейської унії 1596 р. // Укр. істор. жур­нал. - 1996. - № 2.
    
25. Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії. - К., 1990.
    
26. Україна і Польща в період феодалізму. - К., 1991.
    
27. Харишин М.В. Українська церква між двома уніями (1569 — 1596) // Укр. істор. журнал. - 1996. - № 4.
    

Методичні рекомендації

Висвітлення першого питання рекомендується розпочати з характе­ристики основних політичних і економічних процесів у Європі в XIV — XV століттях і вже в цьому контексті розглядати державотворчі процеси у ли­товських племен, що призвели до створення Великого князівства Литовсь­кого. Експансія Литви на українські землі здійснювалася поетапно, але чо­му саме стало можливим завоювання руських земель литовцями, допоможе з'ясувати детальний аналіз становища українських і білоруських земель у першій половині XIV ст. Після цього логічно буде засвоїти одне з головних питань теми: проблема існування Литовсько-Руської держави, а також можливість "литовської альтернативи" для історичного розвитку як усієї Східної Європи, так і України зокрема. Однією з причин, що стала на заваді втілення в життя цієї альтернативи, було польсько-литовське зближення, початок якому поклала Кревська унія і яке сприяло кардинальній зміні становища України і Білорусі у складі Великого князівства Литовського (автономію руських земель було зліквідовано за князя Вітовта).

Розглядаючи друге питання, слід мати на увазі, що свої політичні інституції Велике князівство Литовське будувало, маючи за зразок політичний устрій, який склався ще за часів Київської Русі. Доречною і корисною буде порівняльна характеристика суспільно-політичних інститутів цих держав.

Яким був соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського, необхідно з'ясувати, вивчаючи стан сільського господарства, ремесла, торгівлі в руських землях у цей період. Далі необхідно наголосити, що процес закріпачення селян у Великому князівстві Литовському розпочався з 1447 р. (привілей Каднястра) і завершився III Литовським статутом (1588). Слід також вказати на значення заведення фільваркового господарства на впровадження "Устави на волоки" (1557), виданої великим Литовським князем Сигізмундом II Августом. Таким чином, неможливо буде не прийти до висновку, що у Великому князівстві Литовському існувало розвинене феодальне суспільство, у відповідності з яким сформувалася і соціально-класова структура населення.

Висвітлюючи питання про польську експансію на українські землі, слід мати на увазі, що вона відбувалася шляхом активної дипломатичної діяльності Польщі й виливалася в усе нові й нові унії з Литвою. Коли майже всі українські землі були повністю інкорпоровані до складу Польщі, вона підписала 1 липня 1569 р. з Литвою, за якою залишилися власне литовські землі та частина білоруських, Люблінську унію, утворивши єдину державу – Річ Посполиту (від латинського "respublice" – "справоспільно"). Необхідно докладно зупинитися на значенні цієї унії для подальшої історії України.

Під час відповіді на наступне питання слід дати характеристику релігійному життю в руських землях, з'ясувати виникнення самої ідеї підпо­рядкування православної церкви папі Римському. Необхідно обов'язково наголосити, що боротьба українців проти Уніатської церкви була бороть­бою за збереження своєї нації. Ці процеси вилилися в першу хвилю Україн­ського відродження кінця XVI — початку XVII ст., названого істориками пра­вославно-національним.


Заняття 3. Формування і розвиток українського козацтва

(2 години)


План семінару

1. Виникнення української козаччини та питання про її походження:
   
   • причини, час появи козацтва;
     
   • територія розселення;
     
   • теорії етнічних та соціальних витоків.
     
2. Утворення Запорізької Січі та її військово-адміністративний устрій.
   
3. Боротьба козацтва проти турецько-татарських та польсько-литовських загарбників.
   
4. Феномен українського козацтва та його історичне значення.
   

Теми рефератів

• П. Конашевич-Сагайдачний — видатний політичний, державний і військовий діяч.
  
• Заняття і побут запорожців.
  
• Клейноди Війська Запорізького.
  
• Молдовські справи — школа міжнародної політики козаччини (Дорошенко).
  
• Перші козацькі гетьмани. Дмитро Вишневецький – Байда: правда й народна фантазія.
  

Джерела та література

1. Алекберли М. Хотинская война (1621). - Черновцы, 1957.
   
2. Антонович В. Коротка історія козаччини. - К., 1991.
   
3. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. - К., 1991.
   
4. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. - К., 1993.
   
5. Апанович О. Запорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарської аг­ресії 50 — 70-х років XVII ст. - К., 1961.
   
6. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. - К., 1991.
   
7. Винар Л. Князь Дмитро Вишневецький // Л. Винар. Силуети епох. - Дрогобич, 1992.
   
8. Воссоединение Украины с Россией: документы и материалы. - М., 1953. - Т. 1.
   
9. Гетьмани України. - К., 1991.
   
10. Голобуцький В. Запорізьке козацтво. - К., 1993.
    
11. Грушевський М. Історія української козаччини. Т. 1. До року 1625 // Ві­тчизна. - 1989. - № 1 — 11.
    
12. Каманін Іван. До питання про козацтво перед Хмельницьким // Запо­рожці. - К., 1993.
    
13. Кащенко А. Оповідання про славне військо запорізьке низове. - К., 1992.
    
14. Лепявко С.А. Повстання К.Косинського (1591 — 1593) // Укр. істор. жур­нал. - 1994. - № 4, 5.
    
15. Мельник Л.Г. Герої народних повстань. - К., 1990.
    
16. Мицик ЮА, Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали. - К., 1991.
    
17. Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка. - К., 1992.
    
18. Новицький Г. Хто і коли назвав Січ республікою? // Україна. - 1991. - №2.
    
19. Сас П. Петро Конашевич-Сагайдачний // Київ, старовина. - 1992. - № 2.
    
20. Сергійчук В.І. Байда-Вишневецький - Ратник Української землі // Дні­про. - 1989. - № 2.
    
21. Січинський В. Чужинці про Україну. - К., 1992.
    
22. Смолій В. Петро Сагайдачний: воїн, політик, людина // Вітчизна. - 1990. - № 1.
    
23. Смолій В. Феномен українського козацтва в загальноісторичному кон­тексті // Укр. істор. журнал. - 1991. - № 5.
    
24. Станиславський В.В. Запорізька Січ у політичних відносинах з Крим­ським ханством // Укр. істор. журнал. - 1995. - № 6.
    
25. Чайковський А. Сагайдачний. - К., 1990.
    
26. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі з розвідкою про їхнє походження. - К., 1993.
    
27. Шерер Ж.Б. Літопис Малоросії або історія козаків-запорожців. - К., 1994.
    
28. Щербак В.О. Запорізька Січ як фактор консолідації українського ко­зацтва до середини XVII ст. // Укр. істор. журнал. - 1994. - № 5.
    
29. Щербак В.О. Козацтво в класово-становій культурі українського сус­пільства (друга половина XV — середина XVII ст.) // Укр. істор. журнал. - 1991. - № 11.
    
30. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. - Львів, 1990. - Т. 1.
    

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання теми, необхідно вказати на комплексний характер причин, що сприяли формуванню українського козацтва, з'ясувати економічні, соціальні, політичні, релігійні й військово-стратегічні фак­тори, які відіграли вирішальну роль у його становленні.

Є сенс розглянути етимологію слова "козак", назвати відомі історичні джерела, в яких вперше згадується саме про українських козаків, визначити хронологічні рамки появи козацтва в Україні, територію його розселення. Слід мати на увазі, що велика кількість теорій етнічного походження ко­заччини викликана оригінальністю козацького побуту, їх уявною відокрем­леністю від загальної маси народу, наявністю звичаїв, притаманних тільки козацтву. Тому деякі історики намагалися довести, що українське козацтво бере свій початок від якоїсь "неукраїнської" етнічної групи, як-от: "касоги", "чорні клобуки", "берендеї", "Чозари", "бродники" і т.п. Тільки з XIX ст. розпочалося наукове дослідження цієї проблеми на основі різноманітних писем­них і археологічних джерел провідними українськими істориками, які дійш­ли висновку про автохтонне походження українського козацтва.

Аналізуючи друге питання, необхідно, спираючись на рекомендовану літературу, довести, що виникнення Запорізької Січі сприяло перетворен­ню козацтва на впливову військово-політичну силу.

Необхідно назвати основні ознаки, що дозволяють характеризувати Запорізьку Січ як демократичну республіку, а також вважати її одним з етапів державотворчого процесу в Україні.

Вивчаючи третє питання, потрібно, по-перше, дати оцінку політики, яка проводилася наприкінці XV — у першій половині XVII ст. Кримським ханством, Туреччиною, Великим князівством Литовським, Польщею щодо українських земель; по-друге, визначити причини участі козаків у війнах та військових походах; по-третє, з'ясувати устрій козацького війська, стан озброєння, військову стратегію і тактику. На основі матеріалів про козаць­ко-селянські повстання кінця XVI — першої половини XVII ст., боротьбу з нападами турків і татар, військово-політичну діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного слід довести, що головну свою роль козацтво вбача­ло в захисті національних інтересів, православної віри, пробудженні націо­нальної свідомості, створенні соціально-політичних інституцій, що стали підґрунтям для розбудови Української козацької держави.

Говорячи про феноменальність українського козацтва, слід мати на увазі, що козацтво було явищем, притаманним не тільки Україні, проте тільки тут воно стало провідною верствою суспільства, яка перебрала на себе державотворчі функції.