О. М. Куць етнополітологія

Вид материала

Документы

Содержание 5.1. Розмаїття національно-культурного розвитку Рис. 4. Управління національно-культурними товариствами 5.2. Харківщина багатонаціональна Національний склад Харківщини (2001 р.) Мовна ситуація Харківщини

Подобный материал:

• Куць о. М., Мадін м. П. Етнонаціональна свідомість у державотворчих процесах (українські, 4837.4kb.
• Пірен М. І. Куць О. М., Заблоцький В. В. Мовна політика в Україні: аналіз та впровадження:, 5816.53kb.

Глава 5. Питання етномультикультуралізму в Україні

Термін «етномультикультуралізм» набуває поширення в наші дні, зокрема в США і Канаді, і є різновидом етнонаціональної політики. Об’єктивні передумови багатокультурності тут були закладені переселенцями з Європи та інших континентів. Нині політика етномультикультуралізму спрямована проти расизму, ксенофобії, етнічної упередженості та на збереження етно­культур­ної самобутності етносів. Причому визнання основних націо­нальних прав не включає цілеспрямованого формування у всіх національностей країни приналежності до єдиної політичної нації. Отже, етномультикультуралізм це складова демократичної етнонаціональної політики, який реально підтримує культурний плюралізм різних етноспільнот, при цьому домагається їх інтеграції в єдину політичну націю.

5.1. Розмаїття національно-культурного розвитку

Важливою складовою реалізації конституційних вимог та відповідного законодавства є забезпечення корінними народами та етноменшинами свого права на збереження і розвиток власної національної культури, рідної мови, національних традицій тощо. Незважаючи на обмеженість у матеріальних і фінансових ресурсах, у цілому в освітніх закладах України вдалося розширити навчання рідними мовами. В Україні діють школи з рідною мовою навчання деяких національних меншин, також двомовні – українсько-російські, українсько-румунські, українсько-угорські, українсько-словацькі тощо. Є школи, у навчальних планах яких передбачено вивчення предметів рідною мовою та літератури національних меншин. У системі освіти відбувається процес приведення викладання різними мовами у відповідність до національного складу кількості україно­мовних навчальних закладів, що забезпе­чують право громадян різних національностей на оволодіння державною мовою.

У державі діє 21245 загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі з українською мовою навчання – 15 032 (4 412 269 уч­нів), російською – 2561 (2313901 учень на 2000 р.), румунською – 108 (3 489 учнів), з угорською – 559 (2 1214 учні), кримськотатарською – 10 (4564 учні), польською – 3 (1 109 учнів). Окрім того, працює 2 459 змішаних загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема 2 391 українсько-російських, 28 – українсько-угорських, 7 – українсько-румунських. У 90 % загальноосвітніх шкіл російська мова вивчається як предмет. Відповідно до регіонально-компактного представництва національних меншин вивчаються кримськотатарська, угорська, польська, румунська, єврейська, болгарська, новогрецька, гагаузька та інші мови [3: 37-38].


Рис. 4. Управління національно-культурними товариствами


Якщо на початку 1990-х рр. викладання в школах проводилося лише чотирма мовами національних меншин (російською, молдовською, угорською та польською), то на 1 вересня 2000 р. навчання здійснювалося 18 мовами в різних формах (обов’язково або факультативно). Рідною мовою повну середню освіту мають змогу здобути представники 10 національностей. Тут необхідно прагнути до того, щоб уся система освіти виховувала повагу до національних культур різних етносів України, культуру міжнаціональних стосунків та спілкування в багатомовному середовищі.

Із 1997 р. у Чернівцях та Ужгороді працюють регіональні науково-методичні центри для задоволення освітніх потреб на­ціо­наль­них меншин. 15 вузів країни готують учителів мови і літе­рату­ри, зокрема у Житомирському педагогічному інституті здійснюється підготовка вчителів польської мови, Маріупольський гуманітарний інститут готує фахівців з новогрецької мови і лі­тератури; Чернівецький університет – вчителів для шкіл з румун­ською мовою навчання; Прикарпатський університет здійснює підготовку фахівців із слов’янської філології. У багатьох вищих навчальних закладах України за державної підтримки та відпо­відно фінансування готуються фахівці з російської мови і літера­тури. За домовленістю з міністерствами освіти Угорщини, Молдови, Польщі та Румунії викладачі вищих навчальних закладів та вихователі дошкільних закладів підвищують свій професійний рівень у зазначених країнах. Список мов, які тепер вивчають у за­гальноосвітніх і недільних школах, на фа­культа­тивах, попов­нився вірменською, ассирійською, гагаузь­кою, татарською та узбець­кою мовами.

Функціонують приватні навчальні заклади, зокрема Міжна­родний Соломонів університет та Київський «Слов’янський університет», які здійснюють підготовку фахівців для навчально-виховних закладів етнічних спільнот.

На базі багатьох загальноосвітніх шкіл працюють факуль­тативи та гуртки з вивчення рідної мови, які відвідують близько 200 тис. дітей. При національно-культурних товариствах діють недільні школи, в яких школярі опановують рідну мову.

З метою забезпечення прав національних меншин на отримання та поширення інформації своєю мовою, поглиблення процесів демократизації, міжнаціонального співробітництва і то­лерантності в суспільстві держава сприяє розвиткові та надає матеріальну підтримку засобам масової інформації етноспільнот, виділяє ефірний час на державних теле- і радіоканалах. Річний обсяг передач мовами національних меншин складає 537,5 год на українському телебаченні, 1205,4 – на українському радіо і по­над 537 – на регіональних радіостанціях. У регіонах, де компактно проживають численні групи представників національних меншин, на базі державних телерадіокомпаній створено спеціальні редакції, що постійно працюють їхніми мовами. Так, Державна телерадіокомпанія «Крим» готує й випускає в ефір передачі німецькою, вірменською, кримськотатарською, російською мовами, загальний обсяг яких становить 1154 год на рік. Усі обласні державні телерадіокомпанії в достатній кількості готують російськомовні програми.

Реалізації права на національно-культурний розвиток етноменшини також сприяють 1,3 тис. російськомовних та близько 10 газет іншими мовами. Тут існує відчутний дисбаланс на користь російськомовних видань, і, мабуть, це становище треба толерантно виправляти. Додатками до газети «Голос України» є 6 газет мовами національних меншин, які фінансуються парламентським органом. У місцях компактного проживання національних меншин регіональними органами влади видаються районні газети, зокрема румунською і угорською мовами в Закарпатті.

Етнополітика у цій сфері полягає в тому, щоб координувати діяльність органів ЗМІ, спрямовуючи їх зусилля на вирішення завдань інтеграції етносів у наше політичне суспільство, форму­вання етнополітичної культури міжнаціонального спілкування. Прикладом цього може бути проведений у жовтні 2000 р. семінар «Медіа-діалог: проблеми розвитку ЗМІ і видавничої справи національних меншин» (м. Київ). Учасники семінару ознайоми­лися зі станом видавничої справи єврейських національно-культурних видавництв, в Інституті політичних та національних досліджень НАНУ заслухали виступи провідних вчених із питань етнонаціональної політики. Для прикладу були названі діяльність Єврейського фонду України та інформа­ційний бюлетень «Київ єврейський», журнал «Відродження», газета «Моя Батьківщина – Моя Родина» (Харків). Відбулася презентація проекту «Етноси України», експонувалася виставка поезії та літератури мовами національних меншин України.

Крім того, при національно-культурних товариствах створено близько 2,5 тис. музичних фольклорних, танцювальних та інших самодіяльних колективів, зокрема 107 театрів, 292 хорових колективи та ін. 3 ініціативи національно-культурних товариств за організаційної та фінансової підтримки держави проводяться свята національних культур, наприклад, румунської культури «Мерцишор», Всеукраїнський фестиваль єврейської культури, фестивалі гагаузької, болгарської, польської культури в Україні, Свято слов’янської писемності й культури, Міжнародний фестиваль циганського мистецтва, інші культурно-мистецькі акції національних меншин.

У 367 бібліотеках України функціонують відділення літератури мовами національних меншин, і це без урахування бібліотек російської літератури, оскільки до послуг росіян – 24 382 масові та універсальні бібліотеки, сукупний фонд яких налічує понад 240 млн. примірників книг і журналів. У 120 музеях України відкрито зали національних меншин.

Культурно-мистецькі традиції своїх етносів представляють єврейські театри «Мазлтов» і «Штерн» (м. Київ), циганський театр «Романс» (м. Київ), кримськотатарський театр (м. Сімферополь), угорський театр (м. Берегове Закарпатської області), польський народний театр (м. Львів). Знані й відомі не лише в Україні, але й поза її межами польські ансамбль «Яскулки» і гурт «Поліські соколи» з Житомира, єврейський дитячий фольклорний ансамбль «Бант Еанот», татарський вокальний ансамбль «Шатлик», грець­кий ансамбль «Сартанські самоцвіти», корейський молодіжний хор «Осанна», німецький камерний хор «Оранта», удостоєний звання народного хору України. Усі вони активно беруть участь у проведенні традиційного всеукраїнського фестивалю національних меншин «Усі ми діти твої, Україно» [3: 81-83].

Щоб проілюструвати реалізацію окремими національно-культурними товариствами своїх прав у сфері навчання й культури, наведемо такі дані. Діти громадян України російської національності мають змогу навчатися більш ніж у 2,5 тис. російськомовних школах (контингент учнів – близько 3 млн, або 43 % у всіх школярів країни) та в багатьох змішаних школах (російсько-українських, російсько-румунських, російсько-крим­сько­татарських, російсько-українсько-польських та ін.). В Україні діє 30 російськомовних театрів, 36 російсько-українських, один російсько-єврейський. Література, видана російською мовою, у бібліотеках України становить 240 млн. примірників, або 62 % усіх фондів. В Україні пріоритетно транслюються програми кількох телевізійних каналів Росії, діють понад два десятки НКТ («Русь», «Київська Русь», «Русскоє собраніє» тощо) [3: 44-50].

Тією чи іншою мірою задовольняються потреби українських болгар у галузі освіти, культури, їхні діти вивчають рідну мову в нав­чальних закладах Одеської, Запорізької, Миколаївської областей. В Одеському університеті відкрито факультатив із болгарської філології, а Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин у м. Києві випускає болгарську художню літературу та підручники. Видається журнал «Роден край», у різних містах створено понад 100 аматорських художніх колективів.

Збереженню національної культурної самобутності болгарсь­кої діаспори в Україні сприяють кілька болгарських інституцій: Міністерство культури, Міністерство освіти і науки тощо. Болгарські урядові й неурядові інституції допомагають при встановленні ділових контактів у культурних центрах в Бєлгороді, Бердянську, Одесі, сприяють діяльності НКТ у населених пунктах, де мешкають болгари, розповсюджують болгарську літературу, сприяють приїзду творчих колективів із Болгарії. Посольство Республіки Болгарії в Києві та Генеральне консульство в Одесі мають постійний зв’язок з Асоціацією болгарських національно-культурних товариств. Понад 200 років мешкають болгари на українських землях, але лише в умовах незалежної України вони одержали можливість вільно виявляти свою національну ідентичність у всіх сферах культурного життя.

Аналогічні приклади можна навести й щодо інших націо­нальних меншин – поляків, молдован, греків. Людський вимір етнополітики наочно виявляється завдяки аналізу діяльності на регіональному рівні культурно-етнічних товариств, управління якими з боку державних органів є предметним, зокрема на Харківщині.

5.2. Харківщина багатонаціональна

Харківську область населяють представники понад 110 націо­нальностей. Найчисельнішою є корінна національність – українці – за переписом 2001 р., 70,7 % усього населення. Росіяни – друга за кількістю група – 25,6 %. Третє місце посідають євреї – 0,4 %, білоруси – 0,5 %, вірмени – 0,4 %, азербайджанці – 0,2 %, татари – 0,19 %, молдовани – 0,12 %, грузини – 0,15 %, поляки – 0,09 %, цигани – 0,9 %, узбеки – 0,08 %, німці – 0,05 %, греки – 0,055 %, болгари – 0,04 %.

Вільно володіли українською мовою 73 % населення області, російською – 91 %. Вважали рідною мовою мову своєї національності 84 % мешканців (українці, росіяни, туркмени, цигани, азербайджанці). Чверть поляків вважали рідною мовою українську, а більшість євреїв, татар, греків, німців – російську.

За сприяння облдержадміністрації на Харківщині створено 48 на­ціонально-культурних товариств, які згуртовані в Асоціацію національно-культурних об’єднань Харківської області. Кожна з ор­ганізацій національно-культурних товариств утворена згідно з власним статутом, зареєстрованим у відповідних інстанціях Міністерства юстиції України. Товариства мають статус юри­дичної особи і створені на підставі вільного волевиявлення громадян певної національності, що об’єднуються за спільними інтересами.

Товариства беруть активну участь у роботі владних структур з аналізу стану міжнаціональних відносин у соціально-економічному та культурному житті в області й Україні в цілому, у розробленні науково обґрунтованих рекомендацій для вдоскона­лення державної політики у сфері міжнаціональних відносин. Головна робота проводиться безпосередньо в національно-культурних товариствах. Наведемо деякі приклади.

Таблиця 2

Національний склад Харківщини (2001 р.)




Центр азербайджанської культури «Хатаї» був заснований у 1990 р. як культурно-просвітницька організація. Метою орга­нізації є пропаганда національної культури, побуту, звичаїв серед українських азербайджанців. У Харкові мешкає біля 30 тис. азербайджанців. На території України є 23 подібні організації, створені на добровільних засадах. Усі вони керовані Асоціацією національних громад азербайджанців із центром у Києві. У Харкові існує азербайджанська недільна школа, вчителі якої отримують зарплатню з бюджету Київського району м. Харкова. Товариство має відділ культури, відділ спорту, гуманітарний, юридичний та міжнародний відділи, функціонує жіноча рада товариства. Є також футбольна команда «Хатаї». Завдяки роботі товариства у співпраці з управлінням Південної залізниці було відкрито пряме залізничне сполучення Баку – Харків, що полегшує українським азербайджанцям зв’язки з етнічною батьківщиною. Товариство проводить роботу зі святкування релігійних та культурних свят, головним із яких є День солідарності азербайджан­ців усього світу – 28 грудня, Новруз Байрамук – 21- 22 березня, День незалежності Азербайджанської республіки – 28 травня. Азербайджанська релігійна громада, об’єднуючи віруючих азербайджанців, відзначає релігійні свята, проводить традиційні обряди, має свій молитвений дім. У 1998 р. при «Хатаї» був відкритий молодіжний клуб, працює табір відпочинку юних азербайджанців. Конгрес азербайджанців України випускає свою газету «Голос Азербайджану». «Хатаї» має зв’язки із Швейцарією та Данією, бере участь у Всесвітньому азербайджанському конгресі. Головна проблема товариства – брак коштів для реалізації своїх планів та забезпечення біженців, які досі не отримали відповідного статусу.

Із 1991 р. функціонує татарське культурне товариство «Дустлик», яке об’єднує близько 8 тис. татар, з них активно працюють 80-100 людей. «Дустлик» не має свого друкованого органу, але активно співпрацює з республіканськими й обласними ЗМІ, висвітлюючи плідну діяльність у галузі відновлення та розвитку татарської культури, мови, історії й традицій. Належну увагу товариство приділяє вихованню дітей і молоді за культурологічним, етнографічним, релігійним, гуманітарним напрямками. Головна проблема товариства – це брак коштів на проведення заходів, оренду приміщень. Між представниками всіх національних організацій м. Харкова та товариством «Дустлик» підтримуються дружні стосунки, спілкуються вони між собою російською мовою.


Таблиця 3

Мовна ситуація Харківщини





У листопаді 1997 р. у Харківській області було створено Раду єврейських організацій, яка об’єднує 12 товариств: благодійний фонд «Маалот Хесед» («Найвища благодійність»), спортивне товариство «Маккабі», Асоціацію в’язнів концтаборів і гетто, Харківську обласну раду євреїв-ветеранів Великої Вітчизняної війни, студентський клуб «Гіллель», єврейський театр, організацію «Єврейський дім», обласний комітет «Дробицький яр», музей Голокосту, Міський громадський центр, університет «Тарбут Лаам», регіональне об’єднання Єврейського фонду України, Харківську релігійну громаду ортодоксального іудаїзму. Рада єврейських організацій тісно співпрацює з Обласним управлінням у справах національностей та міграції, з міським відділом зв’язків із громадськими організаціями. Завдяки допомозі та сприянню міської влади було встановлено пам’ятник жертвам трагедії в Дробицькому яру. Основним завданням ради є відродження, розвиток єврейської культури та забезпечення можливостей для євреїв реалізувати свій потенціал на благо України.

Асоціація діячів та друзів єврейської культури була заснована у Харкові в 1990 р. і нараховує близько 3500 членів. Основні напрями роботи товариства: відродження національної культури єврейського народу та мови ідіш. Товариство займається пошуком євреїв, які пережили Голокост, і росіян та українців, які рятували євреїв під час окупації. З 1991 р. раз на місяць видається газета «Шолом», двічі на рік у Дробицькому яру на околиці Харкова організовуються траурні мітинги; працює єврейська школа

Товариство білорусів «Біла Русь», котре утворилося в 1996 р., є членом Асоціації НКТ України. За свідоцтвом про реєстрацію, основна мета діяльності – реалізація та захист громадянських, культурних і соціальних прав білорусів, які проживають у цей час на території Харківської області. За Статутом, товариство є інтернаціональним, воно встановлює зв’язки з областями України, з Курською та Бєлгородською областями Росії. Одним із завдань його діяльності є перетворення товариства «Біла Русь» із регіонального на міжнародне.

В Україні, за даними перепису 1989 р., мешкало понад 8,5 тис. корейців, а зараз, за даними керівників Асоціації корейців в Україні (АКУ), їх проживає на території держави 10-15 тис. осіб. До Асоціації входить 15 регіональних, обласних і міських організацій. Метою їхньої діяльності є вивчення мови, збереження традицій та звичаїв, вивчення історії корейського народу. У Харкові мешкає майже 600 корейців, які створили Харківське міське товариство корейської культури. За Статутом, метою товариства є сприяння зміцненню дружби і взаєморозуміння між корейцями та громадя­нами інших національностей України. Товариство регулярно отримує пресу із Сеула, друкує свої матеріали в газеті «Моя Батьківщина». У Харкові діє державна школа № 181, у якій поряд з українською вивчають російську, англійську і корейську мови. Національно-культурний центр «Чосон» існує на базі родинного бізнесу, до його складу входять корейський ресторан, перукарня, кафе, готель, автостоянка, сауна. Ці заклади дають можливість фінансувати культурно-освітянські програми. «Чосон» має власну корейську церкву (християн-баптистів). При центрі працює недільна школа, де вивчається корейська мова.

Культурна діяльність вірмен у Харкові почалася у 1998 р. з відкриття недільної школи. Метою її було збереження мови, культури, історії. Потім відкрився вірменський клуб, пізніше в ДК «Юність» відкрився вірменський гурток із вивчення мови та літератури. З 1998 р. розпочав діяльність Вірменський культурний центр. Його мета – вивчення вірменської мови, підтримка зв’язків з етнічною батьківщиною. Планується створення вірменської школи, будівництво вірменської григоріанської церкви. Центр підтримує зв’язки зі своєю етнічною батьківщиною та вірменською діаспорою США.

Болгарське культурне товариство «Марин Дринов», зареєстро­ване 7 липня 1992 р., об’єднує 50 членів. Збереження традицій та мови розглядається членами товариства як основна мета діяль­ності. Товариство підтримує зв’язки з посольством Болгарії в Україні, з болгарською Академією наук. Товариство існує на добровільних засадах, не отримуючи фінансової допомоги від місцевих органів влади. Члени товариства беруть участь у Дри­новських читаннях та щорічно у всеукраїнській акції «Ми всі діти твої, Україно», у свят­куванні днів слов’янської культури.

Фонд польсько-українських зв’язків ім. Богдана Залеського є харківською міською громадською організацією, яка об’єднує громадян на основі спільності інтересів. Він був створений у березні 1997 р. Метою фонду є розвиток культурних зв’язків між Польщею та Україною, сприяння культурному розвиткові обох країн, естетичне виховання молодшого покоління, підтримка талановитої молоді. До польського товариства у Харкові прий­мають­ся громадяни, які можуть підтвердити своє польське походжен­ня. Товариство підтримується етнічною батьківщиною і водночас налагодило зв’язки з товариствами Житомира, Артемівська, Донецька. Основними напрямками діяльності польського товариства в Харкові є організація і проведення польських свят, благодійність. У місті працюють польська бібліотека, школа і будинок Польщі.

Німецьке національно-культурне товариство «Відергебурт» що­мі­сячно з 1992 р. видає свою газету «Німецький канал». У Харкові при товаристві існують курси німецької мови, національного танцю, національної пісні. Члени товариства разом відзначають національні свята.

Активно працює «Дагестанський культурний центр» (ДКЦ). Основною метою ДКЦ є об’єднання представників численних народностей Дагестану в Харкові, забезпечення захисту прав та інтересів дагестанців, задоволення культурних, освітніх потреб членів громади. Труднощі центру пов’язані з полінаціональністю дагестанської діаспори та з відсутністю громадянства України в багатьох членів ДКЦ.

У 1998 р. було засновано Харківське міське об’єднання циган – «AME ROMA». Нині об’єднання нараховує близько 300 членів. Його метою є збереження культурних цінностей (фольклор, мова, історія, традиції) та навчання дітей рідної мови. Труднощі поля­гають у специфіці способу життя циган, їх розпорошеності, майже повному незнанні української мови; важко залучати дітей до нав­чання у школах міста. Над цим працюють товариство і адмі­ністра­ція регіону.

Крім того, у Харкові функціонують такі організації, як товариство греків «Геліос», грузинська асоціація «Ріоні», Харківська міська організація «Єзідський національний союз», караїмське товариство «Карай», товариство осетинської культури «Аланія», регіональне товариство «Русь», циганське НКТ «Ромен» (поточні справи та архівні матеріали вищеназваних НКТ).

Діяльність національно-культурних організацій Харкова здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про об’єднання громадян», Закону про національні меншини та статутів, затверджених виконкомом Харківської міської ради народних депутатів та Управлінням Міністерства юстиції України в Харківській області.

Можливість існування та розвитку національних меншин залежить від характеру державної політики, яка саме закладає правову базу для задоволення специфічних мовних та культурних потреб і запитів меншин, а також принципи регулювання взаємодії з державою. Україна за обсягом правових гарантій та можливостей національних меншин низкою міжнародних організацій визнана демократичною державою. Численність національно-культурних організацій Харківщини, неформальність їхньої діяльності є ще одним доказом на користь цієї тези.

Активна діяльність національно-культурних товариств Харківщини зумовлена підтримкою з боку владних структур. Основні напрями етнополітики у сфері цієї діяльності полягають у такому:

1. У галузі інформаційно-просвітницької діяльності політика зводиться до спільної з конкретним товариством підготовки, видання й розповсюдження (у друкованій та електронній формах) інформаційних матеріалів про діяльність окремих національно-культурних об’єднань і Асоціації в цілому. Членам НКТ (мешканцям і гостям області) надаються можливості отримувати інформацію про реалізацію прав національних меншин, історію, звичаї та культуру етнічних груп, знайомитися з літературою та ЗМІ, виданими мовами національностей, які проживають на території області. Своєчасно надається інформація у ЗМІ про найважливіші події, вказуються дати заходів окремих НКТ, створюються тематичні теле- і радіо­програми, проводиться навчання керівників та активу НКТ з пра­вових, фінансових та інформаційних аспектів діяльності громадських організацій, з питань розв’язання конфліктів щодо подій в Україні тощо.

2. У галузі освітньої та наукової діяльності надається матеріально-технічна й організаційно-методична допомога. Створено освітні установи національних меншин: загальноосвітні та недільні школи азербайджанського, вірменського, єврейського, німець­кого, польського, корейського і татарського НКТ, видаються методичні посібники для вивчення ними рідної мови.

3. Узагальнюється досвід і розробляються рекомендації для вдосконалення діяльності освітніх установ національних меншин, проводяться консультації з питань відпочинку, канікул для дітей і молоді. Згідно з можливостями забезпечуються інтереси НКТ у сфері вищої освіти; вивчається досвід задоволення етнокультурних потреб та запобігання етно­конфліктам як в Україні, так і за її межами. З метою вивчення міжнаціонального клімату в області проводяться етнологічні дослідження та моніторинги, які надають можливість чітко уявляти картину національної сфери області й робити відповідні висновки, розробляти науково вмотивовані рекомендації для вдосконалення державної політики в цій галузі, сприяти та впроваджувати в програми навчальних закладів певні пропозиції тощо.

4. У галузі культури влада сприяє щорічному проведенню фестивалю національних культур «Слобожанський віночок» та днів національної культури НКТ області. Надаються можли­вості для проведення культурно-масової роботи товариств (робота художньої самодіяльності, гуртків тощо), розвитку національних ремесел та промислів і реалізації виробів у тор­гівлі чи у сфері харчування, значна увага приділяється допомозі товариствам в організації й проведенні дозвілля з вико­ристанням традицій і культури народу, меншина якого проживає в області.

5. Відбувається постійна взаємодія товариств із державними установами. Владні структури області, міста, районів, у яких проживає переважна більшість НКТ, проводять регулярні зустрічі з меншиною або її представниками, сприяють вста­новленню контактів, розвиткові відносин та інформаційного обміну з відповідними міжурядовими і неурядовими організаціями, встановленню зв’язків та забезпеченню взаємо­дії з посольствами й державними установами країн, з якими національні громади пов’язують свої історичні корені, культуру й мову: участі в конкурсних і операційних програмах міжнародних та закордонних благочинних організацій, які сприяють забезпеченню прав національних меншин, подоланню етнічних конфліктів.

Етнополітика в міжнаціональній сфері в Харківській області підпорядковується наступним принципам: суворе дотримання Конституції та законів України, рівність усіх національних етноспільнот, які проживають в області, повага до самостійності та невтручання у справи НКТ, неприйняття та рішуча протидія всім формам ксенофобії, дискримінації за національною чи релігійною ознаками [3: 85-86].