Г. М. До проблеми підготовки фахівців з проектування систем управління якістю постановка проблеми

Вид материалаДокументы

Содержание


Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Постановка завдання.
Виклад основного матеріалу.
Висновки і перспективи подальших досліджень.
Подобный материал:УДК 378.147

© 2007

Тріщ Г.М.


ДО ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ


Постановка проблеми. Підготовка фахівців з проектування систем управління якістю є однією з найбільш актуальних проблем вищої освіти України.

У світі діяльність в сфері управління якістю уже набула стрімкого розвитку; виникла відповідна галузь науки та практики зі своїми специфічними концепціями, теоріями, методами і термінологією. Закономірно сформувалася потреба у фахівцях, що володіють сучасною концепцією якості, методами забезпечення й управління якістю. Адже сьогодні на великих і середніх підприємствах існують служби з якості, які нараховують десятки працівників, а на малих - повинен бути хоча б один фахівець з якості.

Необхідним кроком до сучасного управління якістю є підготовка спеціалістів, здібних грамотно організовувати роботу з проектування системи управління якістю (СУЯ).

У промислово-розвинутих країнах світу цьому питанню приділяється значна увага. Управлінню якістю навчають дітей у школах, студентів в вищих навчальних закладах, робітників на виробництві. На думку японського професора К. Ісікава, «управління якістю починається з підготовки кадрів і закінчується підготовкою кадрів» [9, с.58].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Починаючи з 70-х років, на Заході до навчання в сфері якості стало долучатися багато університетів і бізнес-шкіл. За даними [14], з 1989 року Європейський фонд з управління якістю (EFQM) почав створення мережі університетів і компаній, націлених на вирішення проблеми розробки методів навчання впровадження стандартів ISO. Значна роль у цій роботі відведена Європейській організації з якості (ЕОК), у структурі якої створений спеціальний комітет з навчання (EOQ - Education and Training Committee " EOQ-ETC") [19]. Станом на 1999 рік, число таких закладів у країнах західної Європи становить 150 [1]. Великий практичний досвід навчання в сфері якості з точки зору масштабності і регламентації мають Великобританія, Німеччина і Нідерланди. Саме досвід цих країн був використаний Європейським комітетом з освіти і навчання при розробці програм навчання фахівців з якості. У ці програми включено основні дисципліни (метрологія, стандартизація, контроль і випробування, управління якістю), необхідні для підготовки фахівців з якості продукції [19].

З середини 80-х років минулого століття в нашій країні з’являються спроби закласти основи вивчення управління якістю у вищій школі. Спочатку вони реалізовувались як частина курсу «Метрологія, стандартизація і управління якістю» для деяких спеціальностей, а згодом, як окремий курс «Управління якістю продукції». Міністерство вищої освіти приділяло цьому питанню значну увагу, було затверджено «наскрізну програму вивчення управління якості в вищих навчальних закладах» [4]. Згодом у навчальних програмах передбачені питання «системного підходу до управління якістю», «розробки та впровадження комплексних систем управління якістю продукції» [2, 12]. Програма курсу «Управління якістю продукції» [2] передбачає окрім лекційного матеріалу проведення семінарів, які грунтуються в основному на вітчизняному досвіді. З метою навчального забезпечення дисципліни було видано чимало підручників та посібників [13, 15, 18] для ознайомлення зі структурою комплексної системи управління якістю підприємства, етапами її розробки та впровадження.

На сучасному етапі розвитку нашої держави, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 року, № 507, ряд вищих навчальних закладів здійснює підготовку спеціалістів і магістрів з напряму “Специфічні категорії” спеціальності “Якість, стандартизація та сертифікація”.

Певні методичні питання в галузі навчання майбутніх фахівців проектування систем управління різної складності розглянуто в роботах Т. О. Дмитренко, А. Г. Поршнева, З. П. Румянцевої, Н. А. Саламатіна [5, 6, 16].

Постановка завдання. Аналіз літературних джерел, а також вивчення стану підготовки студентів з проблем проектування СУЯ дає змогу виявити протиріччя між сучасними вимогами до фахівців у сфері управління якістю і рівнем їхньої професійної підготовки. Питанню управління якістю приділяють значну увагу в вищих навчальних закладах, однак, практична підготовка майбутніх спеціалістів до проектування СУЯ залишається поза нею. Процес проектування систем управління якістю вимагає глибокого вивчення і аналізу з метою виявлення його особливостей і практичного значення.

Виклад основного матеріалу. Під проектуванням СУЯ будемо розуміти створення проекту процесу, який складається з сукупності діяльностей з початковою і кінцевою датою, направлений на створення ефективнодіючої системи управління якістю. У ролі суб’єкта проектування системи управління якістю виступають керівник організації та створені робочі групи, що забезпечують досягнення запланованої якості та підтримки її протягом певного часу. Об’єктами проектування СУЯ є діяльність організації, її структурних підрозділів, персоналу, а також ресурси, документація.

Метою проектування СУЯ на підприємстві відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2000 є створення сучасної та ефективно діючої системи управління діяльністю підприємства, яка забезпечує отримання якісних результатів роботи кожного робітника.

Проектування СУЯ слід здійснювати, використовуючи принципи управління якістю [7], які служать для успішного управління і, відповідно, покращення показників діяльності організації. Тому і навчання майбутніх фахівців у цій сфері повинне торкатися шляхів реалізації таких принципів.

1. Принцип «орієнтація на споживача» реалізується при аналізі потреб і очікувань споживачів. Термін «споживач» стосується : споживачів продукції чи послуг, органів державного регулювання, постачальників і партнерів, суспільства в цілому. Організації, які впровадили СУЯ [10, 17], рекомендують створення маркетингової служби, ціллю якої є відображення інтересів і особливостей споживачів, аналіз їхнього задоволення чи незадоволення. Окрім зовнішніх споживачів організації, існують і внутрішні (персонал організації, підрозділи, філіали). Для результативної діяльності організації, задоволення потреб і очікувань зовнішніх споживачів необхідно забезпечити потреби внутрішніх споживачів.

З метою кращого розуміння суті даного принципу студентам слід пропонувати завдання для самостійної роботи на визначення основних споживачів та всіх зацікавлених сторін підприємства, споживачів будь-якого процесу в середині організації тощо.

2. Принцип лідерства забезпечується єдністю мети і напряму діяльності організації. Керівник-лідер залучає працівників до вирішення завдань, які стоять перед колективом. В організації, яка бере на себе відповідальність за проектування СУЯ, повинна бути створена система лідерів. Кожний підрозділ повинен мати свого лідера, який тримає в полі зору всю діяльність підрозділу, організовує її і покращує.

3. Даний принцип полягає в «залученні робітників» на всіх рівнях організації до виконання загальних цілей і завдань. Важливу роль при реалізації цього принципу відіграє створення системи мотивації всіх працівників на всіх рівнях організації до досягнення високих результатів своєї діяльності.

Навчитися реалізовувати принципи лідерства і залучення працівників студенти зможуть під час ділових ігор, де окремі з них будуть грати роль «лідера», а інші працівників підприємства.

4. Важливим принципом управління якістю, який враховує всі попередні принципи, являється «процесний підхід», згідно з яким всі види діяльності в організації розглядаються як процеси. Під процесом розуміється логічно упорядкована діяльність, яка з допомогою ресурсів перетворює входи на виходи. Дослідники процесного підходу [3] розглядають процес у вигляді «чорного ящика», на вході якого стоять вимоги замовника, а на виході – продукція, результат процесу. Для досягнення результативності процесу вхідні і вихідні показники процесу слід вимірювати й аналізувати для прийняття управлінських рішень і подальшого покращення діяльності організації.

5. Принцип «системного підходу» вимагає управляти взаємопов’язаними процесами як системою, важливими властивостями якої є: реагування на виникаючі проблеми і помилки та володіння здібністю до саморозвитку і покращення. Дана ідеологія припускає, що поява будь-якого дефекту продукції чи діяльності розглядається як дефект системи. Системний підхід вимагає координації всіх аспектів діяльності, залучення всього персоналу для досягнення загальних цілей.

Щоб навчити майбутніх фахівців визначати і систематизовувати процеси на підприємстві, доцільним буде це завдання відвести для творчої роботи. Кожен студент моделює самостійно процеси, а згодом і систему процесів для окремого підприємства. Для оцінення результативності процесів, студенти використовують методи статистичного контролю, відомі їм з попередніх курсів.

6. Неабияку роль в управлінні якістю відіграє принцип «постійного поліпшення», яке здійснюється на основі аналізу СУЯ, відстеження задоволення замовників та інших зацікавлених сторін. Діяти відповідно до ідеології постійного поліпшення означає переосмислення набутих з роками стереотипів. Для цього потрібен ретельний аналіз існуючих методів щодо покращення якості.

Необхідно навчити керівників різного рівня використанню апробованих способів аналізу процесів (цикл Шухарта-Демінга, факторні діаграми Ісікави, внутрішній аудит тощо). Прикладом постійного покращення можуть бути коригувальні і запобіжні дії. В [3] пропонують розпочинати покращення з людини, з удосконалення її особистісних якостей, знань, умінь, навичок. Як метод такого вдосконалення, пропонується навчання персоналу.

7. Робота згідно з принципом «прийняття рішень на основі фактів» означає уміння відрізняти достовірні факти від неправдивих чи сумнівних. Обов’язково слід демонструвати, що рішення приймаються на основі фактів, підтверджуються фактами, а не голослівними твердженнями. Ряд організацій може навести багато прикладів, що найбільші витрати спричинюють непродумані рішення, які були прийняті не на основі фактів.

8. Останній принцип - «взаємовигідні відносини з постачальниками» - підвищує здатності двох сторін створювати цінності. Реалізація його для управління організацією вимагає вибору постачальників, їхнього оцінювання за встановленими показниками.

Слід відмітити, що запропоновані стандартом принципи управління якістю необхідно використовувати в сукупності. Наведена характеристика принципів показує, що вони, доповнюючи один одного, впливають на функціонування СУЯ.

Зміст проектування СУЯ – це сукупність впорядкованих дій, які служать для ефективного управління організацією, з метою забезпечення відповідного рівня якості продукції.

Представимо зміст проектування СУЯ в вигляді взаємопов’язаних етапів:
  • організаційний етап;
  • створення підрозділів;
  • документування системи управління якістю;
  • впровадження і реалізація проекту СУЯ;
  • постійне покращення.

Послідовність етапів проектування СУЯ представлена на рис.




Рис. Модель діяльності з проектування системи управління якістю


На організаційному етапі проектування СУЯ здійснюється ознайомлення з об’єктом управління, тобто підприємством чи організацією, його структурою, сферою діяльності тощо. На даному етапі необхідно провести аналіз діючої системи управління організацією і оцінити її відповідність вимогам стандарту ISO 9001:2000. Результати аналізу є підгрунтям для визначення основних параметрів проекту СУЯ, до яких відносяться:
  • зовнішні і внутрішні стандарти діючої в організації системи управління;
  • ресурси;
  • методи мотивації персоналу;
  • дійсний рівень підготовки персоналу в сфері якості;
  • традиції та культура організації;
  • задоволеність споживачів;
  • законодавчі вимоги, що використовуються в діяльності організації.

Важливим результатом діагностики є побудова попередньої схеми мережі процесів, яка використовується як базова для подальшої роботи з проектування, адже система якості не вимагає кардинального перегляду організаційних структур, а тільки встановлення чітких границь процесів, їх вхідних і вихідних даних, відповідальності, сфери розповсюдження.

Наступним етапом є «створення підрозділів». В організації за бажанням керівництва можуть створюватися додаткові підрозділи, які будуть відповідати за виконання певних функцій СУЯ.

Ціллю етапу «документування системи управління якістю» є розроблення пакету документації СУЯ.

Документація СУЯ включає [8]:

а) стратегічні документи (політику і цілі в сфері якості, настанову з якості, плани і програми СУЯ);

б) внутрішні нормативні документи (задокументовані методики, що вимагає ISO 9001 та для інших процесів СУЯ);

в) зовнішні нормативні документи (закони, постанови, державні стандарти, норми, правила);

г) організаційні документи (положення про підрозділи, робочі та посадові інструкції);

д) розпорядні та інформаційні документи (прикази, розпорядження, вказівки, листи, службові записки);

е) документи на продукцію (креслення, технічні умови, карти контролю);

є) звітні документи (протоколи).

Під час навчання майбутніх фахівців проектування СУЯ слід відвести особливу увагу розробці документації СУЯ, зокрема стратегічним та внутрішнім нормативним документам.

Ціллю етапу «впровадження і реалізація СУЯ» є впровадження в роботу організації розробленої на попередньому етапі документації. На даному етапі здійснюється навчання різних категорій персоналу щоб підготувати його до роботи в рамках діючої СУЯ. Таке навчання, принаймні, повинно включати вказівки стосовно роботи з документами СУЯ, подачі пропозицій щодо їх змін, загальне уявлення про стандарти ISO серії 9000 та систему якості підприємства в цілому, політику, цілі та плани в галузі якості. Крім того, для окремих категорій персоналу може проводитися навчання з таких тем, як внутрішні аудити СУЯ, використання статистичних методів у рамках СУЯ тощо. Можуть бути підготовлені та розповсюджені інформаційні матеріали та пам'ятки з викладенням основних даних або відповідей на запитання, що найчастіше виникають у ході навчання.

При впровадженні СУЯ повинні бути виконані такі умови:
  • документи СУЯ тиражовані та роздані виконавцям;
  • виконавці ознайомлені з документами, розуміють їх та готові виконувати;
  • наявні усі ресурси, необхідні для виконання вимог документів СУЯ.

Для забезпечення таких умов здійснюється внутрішній аудит. Внутрішній аудит є невід’ємною частиною реалізації проекту СУЯ на підприємстві та передумовою проведення сертифікації цієї системи. Результати внутрішніх перетворень дозволяють організаціям декларувати свою відповідність ISO 9000. Внутрішні перевірки можна будувати за загальносистемними елементами стандарту ISO чи структурними підрозділами. У першому випадку перевіряється виконання вимог документації всіх рівнів, що відповідає визначеному елементу. У другому – аудиту підлягають усі елементи системи якості, властиві тому чи іншому підрозділові. Результати внутрішніх аудитів складають основу вхідних даних для аналіз з боку керівництва.

Відповідно до етапів проектування СУЯ слід будувати навчальний процес майбутніх фахівців у даній сфері.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, процес проектування системи управління якістю є складним і трудомістким завданням, яке доцільно здійснювати поетапно. Часто спроектована СУЯ не завжди забезпечує суттєве підвищення якості та конкурентноздатності продукції, незважаючи на затрачені значні фінансові ресурси. Однією з головних причин недієздатності таких систем є недостатня кваліфікація персоналу, відповідального за її проектування та функціонування, відсутність необхідних знань та вмінь. Подальшої розробки потребує методика навчання майбутніх фахівців до проектування систем управління якістю.


Література
  1. Адлер Ю.П., Карабасов Ю. С., Карпов Ю. А., Полховская Т. М., Соловьев В. П. Первый выпуск специалистов в области качества в МИСиС.// Станадарты и качество, 2000, № 2
  2. Амирджанянц Ф. А., Фомин В. Н. Высокое качество продукции – важная народнохозяйственная задача. Учебный план и программа курса «Управление качеством продукции». – Москва, 1980 г.
  3. Владимирцев А. В., Марцинковский О. А., Шеханов Ю. Ф. Системы менеджмента качества и процессный подход //Методы менеджмента качества. – 2001, №2.
  4. В’язова І., Кіжаєв С. Пріоритет за якістю.// Стандартизація. Сертифікація. Якість., 2004, № 2
  5. Дмитренко Т. О. Управління навчальною діяльністю студентів: Методичні рекомендації для викладачів та аспірантів. – Харків: ХІПІ, 1993. – 72 с.
  6. Дмитренко Т. А. Формирование научного мировозрения студентов в процессе преподавания дисциплины «Теоретические основы кибернетики» // Вестник ХПИ: Научно-методическая серия. - !986, № 233
  7. ДСТУ ISO 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник. – К.: Держстандарт України, 2001.
  8. ДСТУ ISO 9001-2001. Системи управління якістю. Вимоги. – К.: Держстандарт України, 2001.
  9. Исикава Каору «Японские методы управления качеством». — М.: Экономика, 1988 г.
  10. Криворучко О. Система управління якістю технічного обслуговування і ремонту автомобілів//Стандартизація, сертифікація, якість, 2004, № 6 (31)
  11. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управления качеством. - М. Издательство стандартов, 1992.- c.140.
  12. Леонов И. Г. Основы управления и передовой опыт повышения качества продукции. Примерные учебно-тематические планы и программы для народных университетов качества. – М.: Знание РСФСР, 1986 – 40с.
  13. Леонов И. Г., Аристов О. В. Управление качеством продукции: Уч. пособие. – М.: Издательство стандартов, 1986 – 197 с.
  14. Риттер Д. Применение методов всеобщего управления качеством в образовании – ключ к академическим успехам.//Избранные труды 4—го конгресса Европейской организации по качеству, Берлин, сентябрь 1996 г.: Сборник переводов с английского.-М.: Редакция журнала "Стандарты и качество", 1997
  15. Создание, внедрение и совершенствование систем управления качеством продукции: Конспект лекций./В. Н. Мишин, И. Д. Троцкий, Л. В. Бесфамильная и др.: Под ред. В. Н. Мишина – М.: Издательство стандартов, 1982 – 93 с.
  16. Управление организацией: Учебник /Под ред. А. Г. Поршнева, З. П. Румянцевой, Н. А. Саламатина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2000 – 669 с.
  17. Цибуля В. А. Опыт внедрения системы менеджмента качества//Стандарты и качество. – 1998, №10.
  18. Шиленко В. И. Комплексные системы управления качеством продукции: Учебн. пособие для средних проф.-техн. училищ. 2-е изд. испр. и дополн. – М.: Высшая школа, 1987 – 45 с.
  19. Quality of Education and Education in Area of Quality / Adler Yu., Karabasov Yu., Karpov Yu. And others // Abstracts of the Twelfth International Conference of the Society for Quality, December 1 – 3 1998.- P. 22


Тріщ Г.М.

До проблеми підготовки фахівців з проектування систем управління якістю

В статті розглядається проблема підготовки фахівців до проектування системи управління якістю. Характеризуються особливості процесу проектування системи управління якістю. Визначено етапи діяльності майбутніх фахівців з проектування системи управління якістю.


Трищ Г.М.

К проблеме подготовки специалистов с проектирования систем управления качеством

В статье рассматривается проблема подготовки специалистов к проектированию системы управления качеством. Характеризуются особенности процесса проектирования системы управления качеством. Определены этапы деятельности будущих специалистов по проектирования системы управления качеством.


H. Trisch

To the Problem of Training Specialists in Quality Control System Design

The article deals with the issues of training specialists to quality control system designing. The quality control system designing process is being characterized. The stages of future specialists' activities in quality control system designing are defined.


Стаття надійшла до редакції 12.07.2007р.