Зробляють системи землеробства, які згладжують або знімають всі негаразди інтенсивного землеробства, заснованого на хімізації сільськогосподарського виробництва
| Вид материала | Документы |
- Земельне та аграрне право, 4995.88kb.
- Ощування та розведення тварин, одержання лісоматеріалів, лісових та інших рослин, тварин, 10937.78kb.
- Ощування та розведення тварин, одержання лісоматеріалів, лісових та інших рослин, тварин, 10911.66kb.
- За попередніми даними, у 2011р обсяг сільськогосподарського виробництва порівняно, 92.21kb.
- Розпорядження, 67.4kb.
- Бабочкіна Юлія Дмитрівна удк 631. 14: 633. 1: 338. 439. 62 закон, 1104.74kb.
- В. В. Морозов гіс в управлінні водними, 1047.37kb.
- Основні напрями науково-дослідної роботи студентів т. Іваній, Л. Фесенко, 152.23kb.
- С. Г. Корсун Інститут землеробства Української академії аграрних наук, Київська обл.,, 201.79kb.
- Інвентарний опис №, 68.13kb.
ЗМІСТ
ВСТУП
У світі в останні три десятиріччя вчені різних країн шукають і розробляють системи землеробства, які згладжують або знімають всі негаразди інтенсивного землеробства, заснованого на хімізації сільськогосподарського виробництва. Політичне гасло "Назад до природи" породило в усіх країнах "зелений" рух. Вчені шукають системи землеробства, які велись би не всупереч природі, а у співдружності з нею. У різних країнах ці системи землеробства називались по-різному: відновлювальне, органічне, біологічне, біодинамічне. Узагальнюючим терміном ми вважаємо "біологічне" землеробство.
В Україні кафедрою ґрунтознавства і охорони грунтів Національного аграрного університету розроблена і науково обгрунтована ґрунтозахисна система землеробства з розширеним відтворенням родючості грунтів. Суть її полягає в тому, що мінімальний обробіток грунту ведеться без обертання скиби, землеробський закон повернення виконується переважно через використання нетоварної частки урожаю (соломи, стебел соняшнику, кукурудзи, гички, огуду) як органічних добрив, азотна недостатність у грунті компенсується додатковим внесенням мінеральних азотних добрив, захист грунтів від водної та вітрової ерозій виконується за рахунок покращення агрономічних властивостей грунту та мульчування його поверхні рослинними рештками; захист рослин від бур'янів, хвороб та шкідників здійснюється фізичними, профілактичними та біологічними методами.
При науковому обґрунтуванні системи землеробства у стаціонарних і польових дослідах відкриті наступні наукові положення:
- установлено і науково обґрунтовано "шоковий" стан грунту при обертанні скиби;
- виявлені зміни агрономічних властивостей грунту і ґрунтових режимів під впливом ґрунтозахисних технологій вирощування культур;
- установлена ієрархічна дискретність зміни рівня родючості грунтів під впливом ґрунтозахисних технологій вирощування культур;
- науково обґрунтована гетеротрофна фіксація вуглекислоти в грунті та її роль в ґрунтоутворенні;
- виявлені коефіцієнти гуміфікації гною і рослинних решток та їхня зміна під впливом ґрунтозахисних технологій;
- науково обґрунтований біохімічний механізм відтворення гумусу і саморегуляції ґрунтової родючості;
- установлені та науково обґрунтовані кодові механізми ґрунтотворного процесу;
- виявлені можливості управління грунтотворенням в агроценозах;
- розроблена наукова концепція ґрунтозахисного біологічного землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунтів;
- розроблена Державна науково-технічна програма по впровадженню ґрунтозахисної біологічної системи землеробства з розширеним відтворенням родючості грунтів в усіх зонах і підзонах України.
Ці наукові положення дозволили виробити і удосконалити ґрунтозахисні технології біологічного землеробства, які, порівняно з традиційними технологіями, в основу яких покладена оранка, потребують в 2-3 рази менше пального, в 10 разів менше мінеральних добрив ( компенсується тільки азотна недостатність при внесенні соломи та інших поживних решток), у 8 разів менше отрутохімікатів ( обробляється тільки посівне насіння), у три рази менше часу на обробіток ґрунту, в 2 рази менше металу на 1 м захвату ґрунтообробних машин і знарядь. Ці технології наче спеціально розроблені для наших сьогоднішніх провальних умов господарювання.
Сучасне землеробство в Україні, яке базується на оранці, організовано з порушенням системних принципів самоорганізації грунту, а тому екологічна криза закладена в концептуальній суті його класичної парадигми. Обробіток грунту з обертанням скиби порушує природні закони ґрунтоутворення.
РОЗДІЛ І. ЕФЕКТИВНІСТЬ СПОСОБІВ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ.
Однією з найголовніших складових частин високої культури землеробства є правильна система обробітку ґрунту, яку справедливо вважають фундаментом землеробства.
За допомогою обробітку ґрунту створюється найдоцільніша будова орного шару, при якій найкращим чином поєднуються між собою водний, повітряний і поживний режими, забезпечується ефективна боротьба проти бур'янів, шкідників та збудників хвороб, в результаті чого створюються найкращі умови для життя і продуктивності культурних рослин. Без належного обробітку ґрунту не можна якісно заробити добрива, пожнивні рештки, запобігти ерозійним процесам , створити найкращі умови для життя і продуктивності культурних рослин.
Особлива роль обробітку грунту в системі землеробства обумовлюється не тільки багатогранним впливом на фактори життя культурних рослин, а ще й тим, що із загальної суми енергії, яка використовується в сільському господарстві, більше половини доводиться витрачати на обробіток грунту.
Саме це обумовлює постійне і неослабне бажання вдосконалити механічний обробіток грунту, зробити його менш трудомістким і разом з тим ефективним у підвищенні родючості орних земель.
Протягом останніх років на наших очах відбуваються істотні зміни в теорії і технології обробітку ґрунту.
Постає питання: наскільки закономірна відсутність єдності в поглядах вчених і виробничників про теорію і практику обробітку грунту.
Щоб дати відповідь на це питання зробимо невеликий екскурс в історію.
Взяти, наприклад, питання про значення і роль глибини оранки.
Прихильниками глибокого обробітку ґрунту були такі визначні вітчизняні наукові діячі як А.Г.Болотов, М.М.Комов, М.Г.Павлов, С.М.Усов, Д.І.Менделєєв, І.А.Стебут, А.К.Тимірязєв, А.Шишкін та інші.
Але ряд не менш авторитетних вчених не розділяли думки про те, що, чим. глибше орати, тим краще. Перш за все слід назвати П.А.Костичєва. Так, в роботі "Обработка и удобрение чернозема", яка була опублікована в 1892 році було сказано, що по його (П.А.Костичєва) спостереженням, в засушливі роки кращі результати дає мілка оранка на 9 см порівняно з більш глибокою на 22 см. Він писав: «Пахота мелкая лучше достигает цели, потому что при ней земля не дает таких глыб, а больше крошится слой такой пахоты, при меньшей глубине, лучше удерживает влагу в нижних слоях, чем глубокая, но глибистая пахота».
В книзі «Почва, ее обработка и удобрение» опублікованій в 1912 році уже після смерті П.А.Костичева, є такі рядки: «В разных случаях приходиться решать вопрос, как глубоко следует пахать вообще решение зтого вопроса, по-видимому, крайнє просто: чем глубже будет разрыхленньм слой, тем большая масса почвы будет находиться в состоянии благоприятном для растений, и поэтому казалось бы, что наиболее глубокая пахота будет для всяких случаев лучше. На самом деле вопрос этот довольно сложен, и в зависимости от различных обстоятельств приходится давать предпочтение то мелкой, то глубокой пахоте».
Проти застосування глибокої оранки в свій час виступав також відомий дослідник В.Г.Ротмістров, який керував Одеським дослідним полем. Він стверджував, що оранка глибше двох вершків (9 см) непотрібна і економічно не вигідна (збиткова).
Наполегливо агітував і активно впроваджував мілкий обробіток агроном І.Овсінський. У книзі "Новая система земледелия" Іван Євгенович Овсінський не тільки заперечував позитивний вплив глибокого обробітку, але й доказував його велику шкоду. Він говорив, що невелика фабрика плугів Сака завдала шкоди людству більше, ніж усі заводи Крупа по виробництву зброї. Перед обробітком грунту І.Овсінський ставив дві головні мети: створення умов, при яких грунт утримував би достатню кількість розчинених поживних речовин для культурних рослин і боротьбу з бур'янами. По його твердженню грунт в природному стані має достатню водопроникненість і аерацію, яку створюють живі організми і корені рослин. При глибокій оранці ця природна будова грунту порушується, самий родючий, багатий гумусом і найбільш активний у біологічному відношенні верхній шар втрачає ряд позитивних властивостей, в тому числі і здатність до нагромадження і збереження великих запасів вологи.
І.Овсінський також стверджував, що біологічним вимогам вирощування рослин відповідає поверхневий обробіток грунту - не глибше, ніж на 5-6 см. Такий обробіток на його думку, не тільки зберігає запаси ґрунтової вологи, але й збільшує їх внаслідок конденсації водяних парів.
Пізніше активним прихильником і пропагандистом мілкого обробітку грунту в посушливих умовах був авторитетний дослідник степового землеробства Н.М. Тулайков. Узагальнюючи дані деяких дослідних установ він прийшов до висновку, що глибока оранка позитивно не впливає на урожай зернових культур у порівнянні з мілким обробітком.
За твердженням В.Р.Вільямса основний обробіток необхідно проводити плугом з передплужником, добиваючись повного обороту пласта з тим, щоб верхній шар грунту, який втратив в процесі обробітку і дії опадів свою структуру, а значить і родючість, перемістити вниз - на дно борозни, а на верх підняти шар грунту з хорошими фізичними властивостями, структурний і високо родючий.
Але цілим рядом досліджень було доведено, (В.І. Сазанов, А.Н. Лебедянцев, сучасні роботи Л.Н. Жарсукова, І.Б. Ревута) що верхній шар грунту в процесі обробітку, під впливом сонячного світла, тепла, води, повітря, коренів рослин, мікроорганізмів не знищує, а навпаки підвищує свою ефективну родючість і, що її рівень значно вищий, ніж нижніх горизонтів.
У 1956 році рільник колгоспу "Заповіт Леніна" Шадрінського району Курганської області Терентій Семенович Мальцев, пізніше почесний академік ВАСГНІЛ виступив з критикою основних елементів травопільної системи багаторічних трав і культурного плуга Сака. Слід сказати, що до широкого практичного здійснення своїх задумів на полях Т.С.Мальцев приступив у 1949 році.
Мальцев вважає, що понижує родючість грунту, розрушує його структуру щорічна оранка, оранка з обертанням пласта.
Дрібногрудочкувата структура, як показали спостереження, утворюється тільки в ущільненому грунті, а міцність здобувають при розкладі кореневих решток в анаеробних умовах, причому найкращі умови для анаеробних процесів створюються знов таки в ущільненому грунті. Для того, щоб кореневі рештки однорічних рослин розкладались в анаеробних умовах необхідно, щоб вони знаходились у щільному грунті.
На підставі цих теоретичних узагальнень Терентій Семенович Мальцев запропонував слідуючу систему обробітку грунту у сівозміні: один раз в 4-5 років поле розпушується спеціальними плугами без оборота пласта на глибину 40-50см, після цього 3-4 роки ведеться поверхневий обробіток грунту дисковим знаряддям на глибину 10-12 см. ,
Як і І.Є.Овсинський, Т.С.Мальцев прагне наслідувати природу, залишає шари грунту на місці, без обертання, придаючи вирішальне значення в живленні рослин верхнього шару. Але при такій системі обробітку грунту не забезпечувався захист грунту від вітрової ерозії із-за багаторазового застосування дискових лущильників, які дуже розпилюють верхній шар ґрунту і повністю заробляють стерню.
Ще до Т.С.Мальцева, але значно пізніше І.Е.Овсінського безплужний обробіток грунту пропагували французьський фермер Жак, німецький агроном Ахенбах, американський фермер Фольннер, роботи яких безперечно сприяли розвиткові безплужного землеробства.
Вже в перші роки після освоєння цілинних земель в ряді районів Казахстану і Сибіру після плужного обробітку цілинних і перелогових земель виникає загроза втрати родючого шару грунту на значних площах внаслідок вітрової ерозії.
Після виникнення такої біди колективом вчених Всесоюзного дослідного інституту зернового господарства з залученням вчених інших закладів Казахстану була розроблена грунтозазхисна система зеслеробства для степової полоси азіатської частини СРСР.
На підставі багаторічних досліджень, широкої виробничої перевірки ґрунтозахисної системи обробітку грунту зроблені такі основні висновки:
- збереження пожнивних решток на поверхні полів для запобігання вітрової ерозії грунту базується на застосуванні плоскорізного обробітку, який виключає обертання орного шару;
- при тривалому застосуванні плоскорізного обробітку спостерігається диференціація оброблюваного шару грунту по родючості;
- наявність диференціації обумовлено нерівномірністю розподілу рухомої фосфорної кислоти – підвищеним вмістом у верхнім шарі (0-1,5 см) і більш низьким у нижньому горизонті – 12,5-25 см. Такий розподіл рухомих сполук фосфорної кислоти не слід вважати тормозом у формуванні високих врожаїв зернових культур.
- в шарі 0-10 см на південному карбонатному чорноземі після 11 років застосування оранки з обертанням пласта і плоскорізного обробітку різниця у вмісті гумусу досягла достовірної величини 0,35 % на користь останнього.
Провідною ланкою цієї системи є залишення пожнивних решток на поверхні грунту, а в зв’язку з цим мінералізація їх проходить не у всій товщі орного шару, а лише в поверхневому, що не може не відбиватись на мікробіологічних і ґрунтових процесах, а значить і на родючості грунту.
Таким чином, між системами обробітку грунту по Мальцеву і по Бараєву на перший погляд існує велика різниця, але мабуть це тільки на перший погляд, якщо детальніше ознайомитись, то цілком вірними будуть слова Т.С.Мальцева: «Какими бы орудиями кто ни обрабатывал землю, не переворачивая ее верхнего слоя все равно обработка остается безотвальной. Назвать ли ее плоскорезной или другой какой, но в принципе она все равно остается безртвальной, раз верхний слой остается на поверхности».
Таким чином, в даний час у нашій країні знайшли застосування такі системи обробітку грунту:
- щорічна полицева оранка для усунення різноякісності ( по структурі і родючості) оброблюваного шару грунту: запропонована В.Р.Вільямсом;
- безполицевий обробіток з систематичним чергуванням глибоких (в пару) і мілких спушувань дисковими лущильниками в сівозмінах з короткими ротаціями: пропозиція Т.С.Мальцева;
- ґрунтозахисний, плоскорізний обробіток грунту з збереженням стерні і інших рослинних решток на поверхні поля з метою захисту грунту від вітрової ерозії: пропозиція Всесоюзного НДІ зернового господарства;
Про ці системи уже говорилося вище, крім того існують ще й такі:
- фрезерування для більш рівномірного перемішування орного шару: пропозиція Агрофізичного інституту;
- поєднання безполицевого рихлення на різну глибину з періодичною оранкою з оборотом пласта для східних районів країни: пропозиція В.А.Францесона і Л.Н.Барсукова;
- ярусний обробіток грунту запропонований професором Чекалікі.
Співставляючи ці системи обробітку грунту не важко замітити, що основна суть проблеми зводиться до питання - обробіток вести з оборотом пласта, чи без обороту? Однозначної відповіді на це питання немає.
Як відомо, верхній шар грунту систематично піддається дії ґрунтообробних машин і знарядь, дощу, все це, за твердженням Вільямса, негативно впливає на агрофізичні властивості верхнього шару, на його структурно-агрегатний склад, на його ефективну родючість. В той же час нижній горизонт орного шару, перебуваючи в анаеробних умовах поліпшує свої агрофізичні властивості, стає більш родючим.
Для того, щоб відтворити, поліпшити структурно-агрегатний склад, підвищити родючість верхнього шару, а на поверхню винести грунт нижнього горизонту з сприятливими агрофізичними властивостями, високородючий, необхідно проводити оранку культурним плугом з передплужниками.
Дійсно, великою кількістю наукових досліджень було доведено, що різні горизонти орного шару не рівнозначні по ефективній родючості. В той же час ці дослідження не підтвердили висновок В.Р.Вільямса про те, що самим низьким по родючості є верхній горизонт. Навпаки, було переконливо доведено, що верхній шар грунту в процесі обробітку під впливом сонячного світла, тепла, води, повітря, коренів рослин мікроорганізмів не знищує, а навпаки, підвищує свою ефективну родючість, що рівень ефективної родючості його значно вищий, ніж нижніх горизонтів.
Якщо це так, то цілком закономірним буде запитання: для чого вести обробіток грунту з оборотом пласта, навіщо верхній шар з високою ефективністю родючості грунту поміщати в умови, де ця родючість буде знижуватись?
Виходячи з цього, теоретична концепція В.Р.Вільямса про основний обробіток грунту безпідставна, нею не можна обгрунтувати необхідність оранки з оборотом пласта.
Але широке практичне застосування оранки з оборотом пласта порівняно з іншими способами обробітку заставило багатьох вчених шукати нове теоретичне обгрунтування необхідності обробітку з оборотом пласта. В основі цих теоретичних розробок також лежить різноякісність різних горизонтів орного шару, але на відміну від В.Р.Вільямса - поверхневий вважається самим родючим, а нижній - менш родючим.
Так, професор Бахтін стверджує, що орати з оборотом пласта слід для того, щоб верхній шар грунту з високою ефективною родючістю помістити в зону більш стабільного зволоження, а значить і повніше використати потенцію цього горизонту. Саме для цього він радить обробіток грунту на зяб вести культурними плугами з передплужниками.
Роботами В.А. Франценсона, які співпали з часом широкої перевірки положень Т.С.Мальцевіа і періодом освоєння цілинних земель встановлена надзвичайно глибока диференціація по родючості цілинних звичайних чорноземів, а також орних земель при застосуванні мілкого безполицевого обробітку під другу і третю культуру після пару. Виходячи з цього В.А.Франценсон прийшов до висновку про необхідність полицевої оранки цілини і пласта багаторічних трав з метою активізації, потенціальної родючості розміщеного під дерниною шару грунту. Він вважав, що поки іде розклад дернини, рослини гарно забезпечуються поживними речовинами. Тому при освоєнні нових земель доцільно чергувати мілкий обробіток з оранкою плугами з полицями.
І.Б.Ревут, базуючись на результатах робіт Агрофізичного інституту, робить висновок про необхідність ретельного щорічного перемішування орного шару грунту, яке краще забезпечується застосуванням фрезерного обробітку.
Член-кореспондент Академії наук СРСР Євген Миколайович Мішустін — самий авторитетний спеціаліст в нашій країні з питань сільськогосподарської мікробіології, а тому давайте і зішлемось на цей авторитет.
Перш за все він стверджує, що нагромаджений у великій кількості експериментальний матеріал дає право говорити про біологічну гетерогенність орного горизонту, що по мірі заглиблення в грунт кількість мікроорганізмів поступово знижується.
Зменшення біогенності грунту зверху вниз по профілю підтверджується не тільки кількісним складом мікроорганізмів, а й показником, який характеризує сумарну активність мікроорганізмів грунту. Самим активним по енергії дихання при нормальних умовах зволоження є верхній шар грунту. При безполицевому обробітку пару верхній горизонт паруючого грунту виділяє вуглекислого газу більше, ніж верхній горизонт грунту, виораний звичайним способом. Це цілком закономірно і пояснюється тим, що при безполицевому розпушуванні грунту основна маса рослинних решток - поживний субстрат для мікроорганізмів, знаходиться зверху.
Значна кількість спостережень свідчить про те, що різні горизонти орного шару мають тотожний хімічний склад, але дуже різняться по біогенності. Таким чином, висока ефективна родючість верхнього горизонту орного шару визначається не тільки кращими хімічними властивостями, але і у великій мірі діяльністю мікроорганізмів.
Диференціація різноякісності різних горизонтів орного шару наступає через 1,5-2 місяці після проведення оранки. В основі диференціації орного шару по ефективності родючості лежать мікробіологічні і біохімічні причини.
Мішустін вказує також і на те, що по мірі заглиблення в грунт дещо знижується окисно-відновний потенціал. В результаті погіршення умов аерації в грунті можуть нагромаджуватись неповно окислені продукти мікробного метаболізму, типу летючих органічних кислот, яким властива токсичність. Але це поки що припущення і воно потребує дальшого уточнення і вивчення. Мішустін за оранку з оборотом пласта, обґрунтовуючи тим, що рухомі органічні речовини, нагромаджені в нижніх горизонтах, при його переміщенні на поверхню в умовах кращого аеробіозу швидше мінералізуються, що веде до підвищення ефективності родючості грунту. Таким чином, оборот орного шару бажаний. Але постає друге питання: як часто слід робити оброт пласта? Очевидно, резервні сполуки нагромаджуються не так швидко в глибині орного шару. Це залежить від системи землеробства і грунтово-кліматичних умов. Не виключено, що доцільно чергувати звичайну оранку з безполицевим обробітком. Періодичність подібних операцій не може бути всюди тотожною. її слід експериментальним шляхом установити для конкретних умов зони, району.
В середині XX століття сформувались, а зараз удосконалюються нові прийоми обробітку грунту. В Сполучених Штатах Америки вони називаються "мінімальним обробітком", а в Англії - "нульовим". В нашій, країні зародився обробіток грунту по методу Т.С.Мальцева, який передбачає заміну відвального обробітку поверхневим з періодичним глибшим рихленням без обороту пласта. На думку Т.Мальцева перевага такого обробітку забезпечуються покращенням структури грунту і накопиченням гумусу, покращенням водного і поживного режиму.
На думку Доспехова, А.І.Пупоніна, В.В.Бузмакова в останні роки створені нові передумови для подальшого розвитку теорії і практики обробітку грунтів. Вони обумовлені тим, що в зв'язку з ростом використання добрив знижується роль природної родючості грунту в формуванні урожаю сільськогосподарських культур, розширились технологічні можливості тракторів і іншої сільськогосподарської техніки, по мірі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва зменшилась кількість завдань, що покладались на обробіток грунту зокрема з використанням гербіцидів зменшилось значення обробітку грунту для боротьби з бур'янами.
Все це виявилось передумовами для розробки в останні роки вченими ВНДІЗГ під керівництвом академіка ВНДІЗГ А.І. Бараєва системи ґрунтозахисного землеробства для умов районів Західного Сибіру і Північного Казахстану сутність якої зводиться до різноглибинного плоскорізного обробітку грунту. Ця система землеробства не тільки забезпечує захист грунту від вітрової ерозії, але й підвищує її родючість, що дозволяє отримувати високі та стабільні врожаї.
Одночасно на Півдні України ці питання детально вивчалась на Новоодеській сортоділянці Миколаївської області під керівництвом І.Е.Щербака.
Безвідвальний обробіток грунту, розроблений для посушливих районів Північного Казахстану, Західного Сибіру та Півдня України в теперішній час з успіхом використовується і в інших районах СНД.
Однак сутність даного питання і його постійна дискусійність вимагають необхідності його рішення не стандартно, а виходячи з конкретних грунтово-кліматичних умов і з врахуванням видового складу сільськогосподарських культур.
Цілком природно, що ґрунтозахисний обробіток грунту, розроблений вченими ВНДІЗГ і Новоодеської сортоділянки для Лісостепу Української РСР, в повному об'ємі неприйнятна: Але окремі прийоми агротехніки цієї системи землеробства можуть і повинні бути використані на практиці. Особливо це стосується тих зон, де рівень урожайності постійно лімітується нестачею продуктивної вологи в грунті.
В останні роки на Україні прийоми безплужного обробітку грунту отримали широкого застосування. Так, під озиму пшеницю після непарових попередників грунт обробляється безплужно в господарствах Полтавської, Черкаської, Запорізької, Дніпропетровської, Харківської і інших областей.
Результати досліджень останніх років, проведених в Україні, свідчать про те, що якісний і своєчасний мілкий безплужний обробіток грунту дозволяє створити більш сприятливі умови для життя та продуктивності озимої пшениці, ніж оранка .
Подібні досліди дозволили підготувати для сільськогосподарського виробництва окремих областей /Запорізької, 1974; Полтавської, 1975,1979/ та Степової зони УРСР рекомендації по безплужному обробітку грунту під озиму пшеницю і інші культури. Більш того, в останні роки з'явились роботи, узагальнюючі висновки наукових досліджень, пов'язаних з розробкою прийомів безплужного землеробства. В них викладаються технології беплужної системи землеробства для вирощування різних сільськогосподарських культур в районах посушливого і нестійкого зволоження УРСР .
Правильний обробіток грунту серед інших агротехнічних заходів має виключно важливе значення в збереженні і накопиченні вологи.
При вивченні способів обробітку грунту під озимі після гороху та кукурудзи Д.І.Буров зробив висновок, що грунт краще зволожений при обробці на глибину 10-12 см, ніж при оранці на глибину 20-22 см.
Дослідженнями Н.Н.Мартиновича, А.В.Фісюнова, В.Н.Дяченка встановлено, що в посушливий літньо-осінній передпосівний період вологи більше накопичується при поверхневому обробітку грунту, ніж при звичайній оранці.
Г.К.Шульмейстер і А.Н.Сухов, на основі результатів досліджень в умовах Волгоградської області відмічають, що і в роки з вологою осінню урожай озимої пшениці при поверхневому обробітку не нижче, ніж при оранці.
Б.П.Гончаров і В.І.Селецкий вважають, що в умовах Ставропольського краю на запаси вологи в метровому шарі грунту більший вплив має своєчасність проведення поверхневого обробітку грунту, ніж глибина і способи його обробітку.
В.П.Гордієнко, вважає, що глибина основного обробітку грунту на накопичення вологи в осіннє-зимовий період суттєво не впливає.
На підставі результатів багаторічних дослідів Н.Н.Мартинович дійшов висновку, що урожайність озимої пшениці обумовлюється не загальним вмістом вологи в 1,5 метровому шарі грунту, а вмістом її на глибині заробки насіння. Аналогічної думки дотримуються І.П.Браженко, Ю.В.Безуглий.
Головна роль в боротьбі з бур'янами належить обробітку грунту. Що стосується ефективності різних глибин і способів обробітку грунту в боротьбі з засміченістю посівів сільськогосподарських культур, то думки вчених різняться.
Деякі стверджують, що в боротьбі з бур'янами найбільш ефективна глибока оранка .
На ефективність безвідвального обробітку грунту в боротьбі з засміченістю полів вказували Н.С.Соколов., С.Рубін, В.П.Іваненко і інші.
Різні агротехнічні заходи обробітку і, тим більш, їх поєднання в різних грунтово-кліматичних умовах по-різному впливають на водний та поживний режим грунтів, засміченість посівів, визначаючи тим самим рівень урожайності сільськогосподарських культур.
З.Ф.Андрєєва вважає, що в умовах Липецької області на вилужених черноземах під озиму пшеницю в роки достатнього зволоження необхідно проводити оранку, а в різко посушливі роки - поверхневий обробіток.
В умовах правобережного Лісостепу України, як відмічають І.П. Котоврасов і Г.Я. Семченкок, поверхневий обробіток грунту під озиму пшеницю, замінюючий оранку на глибину 20-22 см, обумовлює зниження урожайності не тільки озимої пшениці, але й послідуючого за нею цукрового буряка.
За дванадцять років досліджень на Верхняческій дослідній станції при поверхневому обробітку грунту урожайність озимої пшениці на 4,6 ц/га вища, ніж при оранці.
Про велику ефективність безплужного обробітку грунту під озиму пшеницю свідчать результати багаторічних досліджень Полтавського СГІ, Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції, досвід колгоспів і радгоспів області .
Результати дослідів показали, що в умовах Полтавської області заміна оранки мілким плоскорізним обробітком грунту сприяє підвищенню урожайності озимої пшениці після гороху на 2,6-4,4 ц/га.
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1. Характеристика місця проведення досліджень
Дослідне господарство «9 січня» розміщене в Хорольському районі. Від райцентру і залізничної станції центральна садиба і контора господарства, що знаходяться в с. Ялосовецьке віддалені на 18 км і 23 км, відповідно, від обласного – на 100 км. На території господарства розміщено 6 населених пунктів.
Загальна земельна площа становить 6576 га.
Структура і склад сільськогосподарських угідь приведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Експлікація земель господарства (станом на 1.01.2007 року)
| Вид сільськогосподарських угідь | Площа , га | % |
| Рілля Сіножаті Пасовища Сади Інші землі | 5764 562 140 32 78 | 87,6 8,5 2,1 0,5 1,2 |
| Всього | 6576 | 100 |