Завдання для самостійної роботи по курсу

Вид материала

Документы

Содержание Уперше позов проти мережі McDonald's дійшов до суду. Про яку проблему мова йде в даній ситуації? Роз'ясніть її економічний, правовий і етичний аспект. Вирощування генетично модифікованих овочів Думка вчених Євросоюз має намір заборонити сексуальні домагання. Під час обговорення повідомлення Чи легко перекладати? Стимулювання та оцінка роботи перекладача Анкети компанії "Курз Ви гомосексуаліст? Вирубки лісів у Карпатах Неконтрольовані вирубки Реакція влади Фталати в іграшках Реклама сигарет Питання для обговорення Проблема оцінки та самооцінки

Подобный материал:

• Завдання до самостійної роботи студентів заочного відділення з курсу “Країнознавство”, 515.34kb.
• Завдання для самостійної роботи для студентів І курсу економічного факультету спеціальностей, 395.12kb.
• Завдання для студентів заочного відділення з курсу “Міжнародні організації”, 302.24kb.
• Видання містить тематичний план навчальної дисципліни, завдання до самостійної та індивідуальної, 388.64kb.
• Завдання для самостійної роботи по курсу, 6.06kb.
• 1. завдання та мета курсу, 459.6kb.
• Завдання для самостійної роботи по курсу «Страхування» Тем Сутність, принципи та роль, 87.96kb.
• Опорний конспект лекцій, завдання для самостійної роботи, завдання для перевірки рівня, 199.04kb.
• Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.
• Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи з курсу «Організація обліку», 896.47kb.

Завдання для самостійної роботи по курсу

«Етика і культура в міжнародному бізнесі»

Для студентів ІІ курсу групи «МБ»

Тема 3.

Контрольні питання й завдання

1. Встановіть розходження в різних видax відповідальності, виявлених у прикладі з фірмою «Лав кенел», і дaйтe свої міркування про те, хто несе який вид відповідальності і які paмки цієї відповідальності.
   
2. Що таке причинно обумовлена відповідальність? Моральна відповідальність? Приведіть приклади, що показують розходження між ними.
   
3. Що таке взагалі виправдуючі обставини? На які три кaтeгopії вони підрозділяються? Що саме вони виправдовують?
   
4. Що мають на увазі поняття «пробачлива нeoбізнаність» і «глибоке неуцтво»? Приведіть приклад кожного.
   
5. Що таке зобов'язання? Суворе зобов'язання? Звітність? Моральна звітність?
   
6. Що означає поняття «відповідальність виконавця»? Хто виступає в ролі виконавця і яким чином цей вид відповідальності на нього покладається?
   
7. Чи можна делегувати моральну відповідальність? Якщо так, то чому? Якщо ні, то чому?
   
8. Що таке функціональна відповідальність? Приведіть приклад такої відповідальності. На кого лягає така відповідальність?
   
9. Чи може підприємство мати моральний характер, бути доброчесним або вважатися моральним ідеалом, що перевершує моральний мінімум, що пропонується правилами моралі? Поясніть, що ви маєте на увазі й на чому ґрунтується ваша відповідь.
   
10. Ви очолюєте відділ, і у вашому підпорядкуванні 60 службовців. Ви не вважаєте кваліфікацію кожного з них нижче cеpeдньої. З них деякі працюють у фірмі вже дaвнo. Інші прийняті нeдaвно, це жінки або представники національних меншостей, які одержали місце в результаті спроби випpaвити дискримінацію, що практикувалася в минулому, пpи найманні на роботу. Ви одержали розпорядження про те, що у зв'язку з фінансовими труднощами фірми вам (так само як і всім іншим керівникам відділів) слід cкоpотити штат свого відділу на 10%. Який ви маєте намір обрати морально обґрунтований спосіб виконання отриманого розпорядження?
    
11. Уперше позов проти мережі McDonald's дійшов до суду.
    

«Потерпілі» вважають, що фаст-фуд став причиною їхнього ожиріння. Позов проти найбільшої мережі фаст-фуду поданий від імені восьми підлітків, що страждають від зайвої ваги, що регулярно харчувалися в McDonald's. Поява подібного позову була цілком очікуваною з тих пір, як міністр охорони здоров'я США попередив, що 61% американського населення страждає від зайвої ваги. Захворювання, пов'язані з ожирінням (серцево-судинні, діабет і ін.), щорічно призводять до кончини 300 тис. американців.

Якщо позивачам удасться переломити скептичне відношення до своїх претензій, можливо, наслідки торкнуться й постачальників закусочних. Джин Грабовскі, представник Асоціації виробників продуктів харчування, вважає: "Небезпека полягає в тому, що людина, що з'явилася в суд, може зустрітися із суддями, які мають неприязнь до великого бізнесу або харчової індустрії, і викличе в них співчуття". Адвокат McDonald's Бредлі Лерман переконаний, що позов із приводу ожиріння закликає суд забути здоровий глузд. Мережа, що торгує гамбургерами, не зобов'язана була попереджати покупців про жирність і калорійність таких загальновідомих продуктів, як гамбургери, чізбургери, біг-маки й картопля фрі. McDonald's ніколи не стверджував, що їсти його страви - "те ж саме, що харчуватися салатом зі шпинату", доводить адвокат.

Компанія McDonald's вирішила використати новий сорт масла в готуванні картоплі й інших смажених продуктів для зменшення шкоди, яка наноситься здоров'ю клієнтів. Дієтологи схвалюють цей крок, але думають, що це не зробить картоплю фрі здоровою їжею. Представники компанії оголосили: нове масло стане містити вдвічі менше жирних кислот, при цьому буде збільшений вміст поліненасичених жирних кислот, менш шкідливих для здоров'я. Однак Філ Соколоф, президент національної асоціації Неаrt Savers, вважає, що повідомлення McDonald's дає споживачеві помилкове почуття безпеки. "Картопля фрі дотепер є одним з основних продуктів, що підвищують концентрацію холестерину", заявив він. Розробка нового сорту масла почалася через місяць після того, як один чоловік подав у суд на McDonald's і три інші компанії по виробництву фаст-фуду, обвинувативши їх у тім, що ця їжа привела його до ожиріння. 50-тилітній чоловік важить 123 кг, в 1996 і 1999 р. він переніс інфаркти, страждає діабетом, гіпертонією. Ця людина їла фаст-фуд десятки років, думаючи, що вони приносять користь, доти, поки лікар не запевнив його у зворотному.

Представник McDonald's Уолт Райкер повідомив, що роботи зі створення нового сорту масла проводилися протягом декількох років і абсолютно не пов'язані із цим інцидентом, що картопля фрі, як і колись, буде містити харчову добавку зі смаком яловичини. Торік група вегетаріанців подала в суд на McDonald's за використання цієї добавки, тому що компанія заявляла, що картопля фрі є вегетаріанським продуктом. У травні компанія виплатила по позовах 10 млн. дол.

Під час обговорення ситуації відповідайте на наступні питання:

1) Про яку проблему мова йде в даній ситуації? Роз'ясніть її економічний, правовий і етичний аспект.

2)Обговоріть дану ситуацію з погляду доктрини суворої відповідальності. Приведіть аргументи на користь цієї доктрини й проти її.

Кейси

Приклад зі справою «Лав кенел»

В 90-х роках XIX ст. Вільям Дж. Лав вирішив побудувати канал у районі Ніагарського водоспаду, щоб забезпечити енергією місто, що він мав намір побудувати. Проект не був реалізований, але довгий рів, виритий у глинистому ґрунті, зберігся як свідчення витрачених зусиль. В 40-х роках ХХ ст. «Хукер електрокемікл компані» (нині «Хукер кемікл енд пластікс корпорейшн», що входить до складу «Оксидентл петролеум компані») почав легально використовувати цей рів для скидання в нього контейнерів з токсичними відходами й до 1952 р. закопав в ньому близько 22 тис. тонн таких відходів. Різні підприємства федерального уряду також скидали хімікалії в цей канал. Департамент освіти міста Ніагара-Фолз зацікавився земельною ділянкою й висловив бажання викупити його в компанії «Хукер». Віце-президент цієї компанії заявив, що «ми не захотіли продати їм цю ділянку землі».

Однак коли департамент освіти погрозив юридичними акціями з метою визнати ділянку непридатною до використання, компанія «Хукер» продала її за 1$. Компанія попередила Департамент освіти й відзначила в контракті про продаж ділянки, що там поховані токсичні відходи - що її не можна використовувати для будівництва шкільних або житлових будинків. Tим не менш Департамент освіти приступив до будівництва на цій ділянці школи, пepeдaв право власності на неї місту Ніагара-Фолз, а непотрібний залишок земельної ділянки продав фірмі-забудовникові.

Школу на ділянці побудували, так само як житлові будинки й дороги, явно не порахувавшись із тією обставиною, що там поховані токсичні відходи. Міські робітники використали стінки каналу для прокладки каналізаційних труб, а частина захисного верхнього шару ґрунту, створеного компанією «Хукер» для вкриття відходів, була знята в процесі будівництва дороги до школи. В 70-х роках, після рясних дощів, виявилося, що контейнери протікають. Рідкі хімікалії витекли на поверхню шкільного двopу, просочилися в підвали житлових будинків і затопили каналізаційні колодязі. Число смертей у районі зросло, а кількість ракових захворювань і немовлят з фізичними відхиленнями виявилася непомірно великою. В 1978 р. уряд оголосив район небезпечним для здоров'я людей. Було знесено дві сотні будинків. 21 травня 1980 р. президент Kapтeр увів у районі «Лав кенел» надзвичайний стан, і 2500 чоловік були з нього переселені. Федеральний уряд і уряд штату витратили 150 млн. дол. на очищення району й ще мільйони на викуп будинків, що підлягали зносу. Представники «Оксидентл петролеум компані» не переставали стверджувати, що вони не контролювали використання земельної ділянки після того, як фірма «Хукер» його продала, що ця фірма не приховувала факт наявності там похованих токсичних хімікалій, що «Хукер» продала ділянку, лише, коли її фактично примусив до цього Департамент освіти, і що «Хукер» попереджала про неприпустимість будівництва на цій ділянці.

У серпні 1990 р. Управління по охороні навколишнього cеpeдовища оголосило значну частину району навколо каналу придатним для проживання, і люди почали купувати там будинки. Незважаючи на те, що в окремих випадках конфлікти вдалося влагодити, в cyдax, включаючи й нью-йоркські суди, усе ще перебували на розгляді позови з вимогою зобов'язати «Оксидентл петролеум Корпорейшн» відшкодувати витрати на очищення тepитopії ділянки. В 1998 р. ця корпорація погодилася виплатити місту 250 тис. дол. на проведення робіт із облаштування ділянки, і справа була остаточно врегульована.

При наявності такої інформації про справу «Лав кенел» чи вважаєте ви «Хукер електрокемікл компані» (і/або «Оксидентл петролеум») морально відповідальною за важкі наслідки від поховання відходів, що вона робила? Чи зобов'язана була одна із цих корпорацій відшкодовувати витрати на очищення земельної ділянки? Оскільки, як стверджувала фірма «Хукер», вона попереджала Департамент освіти про небезпеку наявності на ділянці токсичних відходів і продала ділянку лише під тиском, чи не несуть відповідальність за шкоду, заподіяну людям, місто і Департамент освіти, які побудували на ділянці школу, а частину її перепродали?

Встановіть розходження в різних видax відповідальності, виявлених у прикладі з фірмою «Лав кенел», і дaйтe свої міркування про те, хто несе який вид відповідальності і які paмки цієї відповідальності.


ДБХП

Протягом більше року серед працівників хімічного заводу компанії Оксидентал Кемікал (Occidental Chemical) в місті Латроп штату Каліфорнія поширювалися чутки, що працівники, які задіяні у відділі сільськогосподарської хімічної продукції, не можуть мати дітей. У червні 1977 р. декількох працівників заводу запросили на аналізи сперми. Здавати їх погодилося 7 чоловік. Всі вони, як згодом виявилося, мали надзвичайно низький рівень якості сперми. Подальші дослідження, проведені з результатами аналізів п'ятьох з них 22 липня 1977 р. продемонстрували, що всі вони були функційно безплідними. Всі ці працівники були задіяні у виробництві дибромохлорпропану (ДБХП). Звістка про поширення безплідності серед працівників одразу викликала шок у різних представників виробничої галузі. Дві найбільші у США корпорації, які виробляють цю речовину, Доу Кемікал (Dow Chemical) та Шелл Ке­мікал (Shell Chemical) виявили особливу турботу про своїх працівників. Подальші аналізи у штатах Каліфорнія, Колорадо та Арканзас, взяті від 432 працівників, які мали справу з ДБХП, показали, що третина з них - це робітники, що стали безплід­ними внаслідок контакту з ДБХП.

ДБХП є широко вживаним пестицидом. Компанія Доу Кемікал зробила наукове відкриття про те, що ця речовина є дуже ефективним ґрунтовим фумігантом, який можна використовувати проти різноманітних шкідників, що порушують кореневу систему кукурудзи, сої, винограду, інжи­ру, ананасів, а також горіхових, персикових та цитрусових дерев. Провівши первинний токсикологічний аналіз речовини у 1952 - 1954 рр., науковці Доу Кемікал зробили висновок про те, що хоча ДБХП і викликає невелике подразнення шкіри і є високотоксичним у тому випадку, коли потрапляє усередину або вдихається, тим не менше, його можна використовувати на територі­ях, які добре провітрюються, за умов достатньої техніки безпеки. У 1957 р. корпорація почала виробляти і продавати цю речовину. До складу опису продукту на етикетках входили наступні попередження:

Увага! Шкідлива речовина і випари. Спричинює подразнення шкіри і призводить до появи пухирів у випадку тривалого контакту. Уникати потрапляння до очей, на шкіру та одяг. Не вживати внутрішньо і використовувати лише за умов достатньої вентиляції.

Шелл Кемікал також розпочала своє виробництво ДБХП у 1955 р. після отримання результатів замовлених досліджень, які провів Університет Каліфорнії з метою визначення токсичних властивостей речовини. Ці дослідження також довели, що ДБХП є токсичним лише в тому випадку, коли його вживають внутрішньо або вдихають, але не виявили “жодного доказу тестикулярного ефекту".

У 1958 р. корпорація Шелл Кемікал отримала "конфіденційний звіт" про результати дослідів, які провів дослідник Університету Каліфорнії, доктор Чарльз Гайн, над щурами, які вдихали ДБХП. Тварин піддавали впливові випарів ДБХП у концентраціях 5, 10, 20 та 40 млн.-1 (частинок на мільйон) з частотою 5 днів на тиждень протягом 10 тижнів. Жоден із щурів не вижив в умовах концентрації 40 млн.-1 Розтин тіл у кожному з цих випадків демонстрував серйозну шкоду, яку було заподіяно печінці, легеням, ниркам, мозку, наднирковим залозам і яєчкам тварин. Останні зменшувалися в розмірах вже за умов концентрації 5 млн. -1, але різниця ставала помітною лише за концентрації 10 млн. -1. Оскільки Шелл фінансувала дослідження, будь-які результати дослідів сприймалися як власність корпорації.

У 1961 р. до результатів цих досліджень додалися висновки подібного вивчення впливу ДБХІІ на щурів, морських свинок, кроликів та мавп, які проводив доктор Т. Торкельсон для компанії Доу Keмiкaл. Висновки з обох серій досліджень було опубліковано у зведеній статті у "Журналі токсикології та прикладної фармакології". Зокрема, у статті було повідомлено:

Найбільш вражаючим спостереженням під час розтину була серйозна атрофія і дегенерація яєчок піддослідних тварин усіх видів. У щурів це також супроводжувалося ... зменшенням кількості сперми і розвитком аномальних різновидів клітин сперми.

Таким чином, дослідження Торкельсона і Гайна недвозначно рекомендувало затвердити норми впливу ДБХІІ на працівників на рівні менше ніж 1 млн.-1, і постійно слідкувати за дотриманням цих норм.

1961 року Компанії Доу та Шелл подали результати дослідження Торкельсона до федерального уряду з метою отримання реєстрації ДБХП згідно з новим законом, який було прийнято у 1959 р. Після передання необхідних документів урядові, Доу Keмiкaл заявила, що цю інформацію слід вважати професійною таємницею і тому її не слід надавати компаніям-конкурентам, які також хочуть зареєструвати свою продукцію. Незважаючи на те, що результати дослідження було опубліковано у доступному журналі, Доу заявила, що отримана інформація є її приватною власністю, оскільки вона заплатила за дослідження, і тому компанії-конкуренти повинні платити за їх власні реєстраційні дослідження.

Однією з головних причин наших намагань захистити дані про здоров'я та безпеку як професійну таємницю є велика конкурентна шкода, яка б стала результатом поширення цієї інформації: Ми не можемо дозволити собі витрачати щороку .мільйони доларів на дослідження пестицидів, якщо отримані дані повинні стати широкодоступними. Таке поширення інформації дозволило б нашим конкурентам як всередині, так і за межами країни, входити на ринок лише з частиною витрат і з дуже малим ризиком ... тому, щоб захистити свій власний бізнес та права приватної власності, а також життєздатність системи приватного підприємництва, ми змушені шукати судового захисту наших важливих наукових даних ... Вартість реєстрації пестицидів стала такою величезною, що необхідний певний захист нашої “конкурентної позиції” за умови, що пестицидна промисловість у нашій країні повинна продовжувати інвестувати у дослідження, необхідні для розробки більш безпечних та ефективних пестицидів. (Заява представника компанії Доу Кемікал).

Незважаючи на дослідження Торкельсона, що рекомендували тримати праців­ників, які находяться під впливом ДБХП під "пильним наглядом", а також на докази того, що ДБХП викликає пошкодження яєчок, ні Доу Кемікал, ні Шелл Кемікал не провели досліджень сперми працівників, зайнятих у виробництві ДБХП, між 1955 та 1977 роками.

У 1961 р. ми ще не могли думати про такі речі, як сперма та проведення відповідних тестів. Але навіть сьогодні це виступає великою проблемою. Це так через ті соціальні труднощі, які можуть виникнути у людей, а також через ставлення церкви. Ми ніяк не могли отримати стовідсоткову відповідь щодо впливу на сперму. (Заява представника компанії Доу Кемікал).

Але ж чому тоді працівники не були повідомлені про результати досліджень та про можливість проведення тестів сперми? Чи не могли тоді працівники виріши­ти для себе, так як це було зроблено після виявлення стерильності серед працівників Західного хімічного заводу, погодитись на тести сперми чи утриматися від них, пославшись на релігійні, соціальні та інші мотиви? Відповідаючи на ці питання, делегат Доу відповів:

Я можу тільки сказати, що на початку 60-х та наприкінці 50-х сполуки хлору та брому були знані як такі, що спричиняють пошкодження нирок та печінки. Це те, що спостерігали лікарі ... Але було таке враження, що найбільше занепокоєння завжди викликали печінка, селезінка, серце ... Якби хтось поглянув на медичну інформацію та повернувся до історичних досліджень людини, ви б побачили, що найбільше досліджень було присвячено ниркам, печінці, сечовиведенню і подібним аспектам. Відбір крові та аналізи сперми тоді ще просто не були частиною звичних фізичних досліджень. (Заява представника компанії Доу Кемікал).

Позиція представників компанії Шелл Кемікал була подібною:

Зовсім донедавна лікарі, задіяні у промисловості не розглядали яєчка як первинний орган досліджень, передусім зосереджуючи свою увагу на таких органах як печінка, нирки і легені ... Саме тому ні у 1958, ні у 1961 роках їхні звіти не рекомендували проводити аналізи на плодючість чи вимір густини сперми. Хоча вони дійсно від­значали очевидне зменшення концентрації сперми у тих тварин, для яких була властивою значна тестикулярна дегенерація ... Логічним висновком цього було те, що зменшення показників якості сперми було другорядним по відношенню до атрофії яєчок. Тому, спеціалісти з професійної медицини зауважили, що якщо концентра­цію ДБХП підтримувати у рекомендованих межах і контролювати неушкодже­ність тестикулярних органів, немає спеціальної необхідності, зважаючи на тогочасний стан галузі, проводити аналізи сперми у робітників. (Заява представника компанії Шелл Кемікал).

Національний Інститут проблем раку 1972 р. провів дослідження можливого канцерогенного впливу ДБХП на щурів. Після того, як тварини приймали хімікат внутрішньо, у дуже великої частини з них виникли пухлини шлунку. Результат цього дослідження було опубліковано у скороченій формі у 1975 р. і у завершеній формі у 1977 р. У 1979 р. Гезельтон Лебораторіз (Hazelton Laboratories) завершила вивчення впливу ДБХП на щурів які вдихали цю речовину в низьких дозах, близьких до тих, які властиві виробництву цього хімікату. Після того як один з науковців прочитав чорновик дослідження, він сказав: "Ці щури мають пухлини від низу до голови. Я певен, ми будемо мати спалax подібних проблем серед робітників.”

Після отримання інформації про поширення безплідності серед працівників на хімічному заводі компанії Оксидентал Кемікал, компанії Доу та Шелл призупинили виробництво ДБХП у серпні 1977 р. Представники компаній вважали, що кошти захисту робітників проти шкідливого впливу цього хімікату були б набагато більшими, ніж непевний прибуток, який можна було б отримати від його продажу. Спочатку Доу (25 серпня 1977 р.), а потім і Шелл (26 серпня 1977 р.) оголосили про від­кликання всього ДБХП.

Хоча федеральне Управління зі збереження оточуючого середовища (ЕРА) наклало заборону на будь-яке використання ДБХП одразу ж після поширення у 1977 р. інформації про безплідність серед робітників галузі, проте вже через рік, 19 вересня 1978 р. під тиском зацікавлених представників сількогосподарських галузей цю заборону було знято. Згідно з цим рішенням, використання ДБХП було оголошено незаконним для більшості овочів, але використання у парках і садах, для декоративних квітів, ананасів, винограду і фруктових дерев було дозволено. При цьому особливу увагу було звернуто на необхідність чітко слідувати обмеженням і зауваженням Управління, які було нанесено на упаковки з хімікатом. Виробники повинні були пі­дтримувати концентрації речовини на робочих місцях не більше 1 млрд. –1. Доу та Шелл відмовилися відновлювати виробництво ДБХП, але цього не можна було сказати про їхніх конкурентів. Дуже скоро корпорація Амвак Кемікал (Аmvас Chemical Corporation) із Лос-Анжелеса вже виробляла близько 2500 галонів цієї речовини в день.

Управління зі збереження оточуючого середовища зауважило, що якби виробництво пестициду було цілковито призупинено, фермери цілої країни мали б збитки від зменшення врожайності у розмірі 400 млн. доларів вже за перші 3 роки після заборони. Один з каліфорнійських садівників заявив, що після того, як він припинив використовувати ДБХП з 1977 р. на своїй лимонній ділянці площею у 25 акрів, продукція зменшилася з 1400-800 ящиків до менш ніж 300 ящиків.

Після того як стало очевидним, що американські ринки у значній мірі закриті для продажу, Амвак Кемікал вирішила розпочати більш агресивний збут своєї про­дукції у тих країнах, де екологічні закони не були такими суворими, як у США. Рі­шення Доу, Шелл та, згодом, Оксидентал Кемікал, зупинити виробництво пестициду, який мав канцерогенний вплив, дало змогу Амвак Кемікал практично без конку­ренції продавати цей хімікат за кордоном. У щорічному звіті 1979 р. корпорація Амвак заявила про наступне:

Управління корпорації заявляє, що внаслідок надзвичайного розголосу, якого набуло явище безплідності серед працівників та .можлива мутагенічність і канцерогенність ДБХП, найголовніші виробники цього хімікату (Доу, Оксидентал та Шелл Кемікал), принаймні тимчасово вирішили вийти з місцевого і, можливо, зі світового ринку цієї продукції...

Незважаючи на всю недобру славу, пов'язану з виробництвом ДБХП, наша думка полягала в тому, що на ринку сформувався вакуум, який ми могли б тимчасово заповнити. Більше того, ми вважали, що з додаванням цього пестициду до рослин, їхній продаж міг би досягнути прибуткового рівня

Критики зауважували, що Амвак відправляв хімікат до тих країн, у яких фермери були набагато менш досвідчені, дуже часто неграмотні, і тому були ще менше про­інформовані про небезпеку використання ДБХП, ніж їхні колеги в США. Зокрема, було заявлено, що у країнах третього світу робітники часто застосовували цей пестицид голими руками, не мавши або не вживавши відповідного захисного обладнання. Дуже часто фермери не могли прочитати застереження на упаковках з хімікатом, оскільки ті написані лише англійською мовою. Тому вони природно не могли знати про шкідливі наслідки перевищення норм контакту з цією речовиною.

Колишній адміністратор компанії Амвак свого часу, щоправда, зізнався: "Якщо чесно, без ДБХП Амвак стала б банкротом". Крім того, захисники компанії зауважували, що цей пестицид був особливо потрібним для тих аграрних країн третього світу, яким необхідно було підвищувати об'єми сільськогосподарської продукції щоб сприяти розвиткові своїх країн і годувати населення. Якщо уряди цих країн вирішували, що блага від використання ДБХП врівноважували ризик, пов'язаний з його використанням, то це було абсолютно правомірне рішення з їхнього боку.

Питання:

1. Чи зробили компанії Доу та Шелл Кемікал у період до 1977 р. все необхідне для тих робітників, які були задіяні у виробництві ДБХП? Поясніть свою відповідь у термінах тих етичних принципів, які, як Ви вважаєте, стосуються цього випадку.
   
2. Чи зробили компанії Доу та Шелл Кемікал все необхідне для тих працівників сільського господарства, які могли б використовувати їхню продукцію?
   
3. Чи є компанії Доу та Шелл Кемікал моpaльно відповідальними за безпліддя своїх працівників?
   
4. Чи погоджуєтеся Ви з класифікацією компанією Доу Кемікал результатів дослідження як професійною таємницею?
   
5. Зважаючи на можливі втрати врожайності, чи вважаєте Ви морально прийнятним виробляти і продавати ДБХП у тому випадку, якби працівники, які його використовують були повністю проінформовані про можливий ризик від використання цього хімікату?
   
6. Чи була етично правомірною діяльність корпорації Амвак Кемікал з виробництва і збуту ДБХП у країнах третього світу?
   

Вирощування генетично модифікованих овочів

"Технологія вдосконалення живого"

У всіх країнах світу викликає дуже неоднозначне сприйняття так звана "технологія вдосконалення живого", відома під назвою "генної інженерії". Головною метою цієї технології є вдосконалення культурних рослин для підвищення врожайності і спрощення догляду за полями. Наприклад, скуштувавши генетично зміненої картоплі, колорадські жуки гинуть. За допомогою цієї нової технології можна також створити принципово нові сорти сільськогосподарських культур, які будуть дуже невибагливими до ґрунтів та інших екоресурсів, що набуває особливого значення з огляду на сучасний незадовільний стан екосистем. Трансгенні рослини широко запроваджуються у сільське господарство багатьох країн. Загальна площа вирощування трансгенних рослин у світі лише за останні 3 роки виросла майже в 25 разів, і складає зараз більш як 40 млн. гектарів. Згідно з оцінками, світовий ринок трансгенних культур досягнув відмітки приблизно 8 мільярдів доларів США.

Думка вчених

Тим не менше, багато науковців не впевнені у безпеці трансгенних овочів для екосистем і здоров'я людини. Григорій Петюх, фахівець у галузі біотехнології і генетики рослин, заступник директора з наукової роботи Інституту агроекології і бі­отехнології УААН вважає, що гарантувати абсолюту безпеку нових генних структур не можуть навіть ті вчені, які виступають за широкомасштабне використання трансгенів. 1 Вчені не можуть гарантувати того, в яке саме місце днк буде вбудовано нові гени, отже, не можуть навіть передбачити, до яких результатів це може призвести. Як зауважує директор Інституту сільськогосподарської біології Володимир Патика, за певних умов білок-токсин, який, наприклад, негативно впливає на колорадського жука, може виступати канцерогенним фактором для людей. Крім того, невідомо, чи не відбудеться перенесення вбудованих генетичних компонентів на інші рослини, які зовсім не планувалися як генетично інженерні, і які наслідки це може мати для екосистеми. Як зауважує Григорій Петюх: “Трансгенні рослини повинні пройти польові випробування з дотриманням особливих умов вирощування, щоб не дозволити цим культурам або генетично зміненому матеріалу потрапити за межі їхнього "поселення". Але в деяких господарствах це вже не випробування, а виробничонасіннєве вирощування".

Вчені наголошують, що вже починаючи з 1997 р. слід було проводити комплексну перевірку рослин, беручи до уваги економічні чинники, безпеку для людини і природи. Самі фірми, які виробляють трансгени, не проводять, на думку науко­вців, повноцінного випробування генетично модифікованих рослин. Вони вивчають лише потенційну токсичність та алергічність продукту, але нехтують дослідження екологічних наслідків для сільського господарства.

Діяльність компанії "Монсанто"

З 1997 р. декілька західних компаній проводять в Україні польові іспити трансгенних картоплі, рапсу, кукурудзи і буряку. Офіційного дозволу на комерційне вирощування генетично модифікованих рослин ці фірми не отримували. Щоправда, не існує явних легальних заборон для цього.

Однією з найбільших фірм на цьому ринку є компанія "Монсанто". Свого часу вона не була зацікавлена у відкладанні вирощування і продажу в Україні генетично модифікованих продуктів заради додаткових досліджень і оцінок, які могли провести українські вчені. Натомість представники компанії лобіювали свої інтереси через чиновників різних відомств. При цьому демонструвалися лише позитивні сторони продукції. Подібна агітація була проведена з головами городніх кооперативів. Вже починаючи з 1998 р. деякі господарства (як, наприклад, радгосп "Світанок" Рівнен­ської області) за контрактом з фірмою "Монсанто" проводили розмноження генети­чно модифікованої картоплі на території Україні і продавали ії населенню.

Компанія "Монсанто" має досвід проведення лобіювань дуже високого рівня. Зокрема, одним з її покровителів вважають колишнього президента США Біла Клінтона, який свого часу впливав на прем'єр-міністра Великобританії Тоні Блера у питанні про поширення продуктів генетичної інженерії.

У березні 2001 р. фірма Монсанто Європа С.А. оприлюднила "Публічний договір" з українською громадськістю, який вона підписала з Українською асоціацією споживачів. Компанія зв'язала себе обов'язками не зловживати довірою споживачів, дотримуватися етичних норм (!) в рекламній та маркетинговій діяльності, а також гарантувати якість продукції. Фірма обіцяє, що буде проводити вирощування та по­ширення генетично модифікованих продуктів так, що довкіллю буде нанесено "найменшу можливу шкоду".

Реакції країн та урядів

Регламент тимчасового ввезення трансгенних рослин в Україну визначає лише форми дозволу на ввезення, але не рівень біологічної безпеки таких рослин для екосистеми. Внаслідок цього Комісія з сортовипробовування не змогла зареєструвати жодного нового сорту серед сортів генетично модифікованих рослин. З іншого боку, на початку 2001 р. до Верховної Ради потрапив законопроект "Про державну систему біобезпеки під час здійснення генетично-інженерної діяльності", який повинен був встановити процедуру оцінки ризику для використання генетично модифікованих продуктів, що була явно сприятливою для виробників таких продуктів. Під тиском екологічних рухів та внаслідок відсутності достатньої законодавчої бази законопроект було відхилено.

Тим часом, інші країни проводять законодавчу боротьбу з генетично модифікованими продуктами. У Канаді, яка найактивніше проводить агітацію за поширення подібних овочів, ними зайнято лише 20 тис. гектарів. Великобританія та Німеч­чина законодавчо заборонили вирощувати їх на своїй території. У Великобританії навіть створено спеціальну комісію, яка займається вивченням тих овочів, які ввозя­ться до країни, і які наслідки для людського організму може мати їхнє споживання. Подібні законодавчі акти було прийнято і на рівні Європарламенту. Зокрема, закони Європейського Союзу вимагають від виробників генетично модифікованих проду­ктів належного маркування своїх товарів, з обов'язковим вказуванням "GM' (генетично модифікований продукт) на упаковці. Подібна система маркування продук­тів генетичної інженерії в Україні ще не розроблена належним чином, тобто, у тому випадку коли подібні продукти потраплять на український ринок, споживачі не бу­дуть про це знати. Зокрема, представник Міжнародної спілки споживачів Анна Фільдер не сумнівається в тому, що на українському ринку є харчові продукти з інгре­дієнтами з трансгенних рослин. Проте, на відміну від країн ЄС, вони тут не марку­ються. Головною причиною цього вважають нерозробленість законодавства у цій га­лузі, і, як наслідок, відсутність державної служби, яка б слідкувала за порядком в га­лузі маркування, тобто гарантувала законне і моральне право споживача на вибір.

Разом з тим, після 5 років переговорів, 29 січня 2000 р. в Mонpeaлi міністри і представники урядів 130 країн підписали угоду про захист середовища від ризику, пов'язаного з перетином кордону генетично модифікованими організмами (ГМО), які було створено сучасною біотехнологією. Згідно з Картагенським протоколом про біобезпеку, уряди мають декларувати, чи згодні вони при­йняти сільськогосподарські продукти, які імпортуються, повідомляючи про це світову громадськість через Інтернет. Тобто метою цих угод є надати можливість кожній з імпортуючих сторін са­мій вирішувати про ступінь ризику, пов'язаний з використанням продуктів генетичного модифікування.

Питання:

1. Якими міркуваннями, на Вашу думку, керуються представники фірми ,,Монсанто", організовуючи вирощування і продаж в Україні генетично модифікованих овочів?
   
2. Чи є ці міркування етичними? Сформулюйте відповідь з використанням основних моральних принципів.
   
3. Чи є ризик, пов'язаний з використанням ГМО у сільськогосподарському виробни­цтві, прийнятним? Які рішення щодо оцінки цього ризику повинні прийняти від­повідні українські міністерства та відомства?
   
4. Які етичні аргументи на основі утилітаризму (або інших моральних принципів) може запропонувати на свій захист фірма "Монсанто"?
   
5. Яку роль у контролі поширення ГМО повинен відігравати українські уряд і парламент?