Конспект лекцій з курсу "Політична економія" тема предмет І методи політичної економії план

Вид материала

Конспект

Содержание Тема 7. інфляція, її суть і причини

Подобный материал:

• Конспект лекцій з курсу «Політична економія», 1507.17kb.
• Закони І категорії політичної економії, 52.32kb.
• Програма вступних випробувань зі спеціальності «Менеджмент» 03060104) для осіб,, 76.66kb.
• Політекономія тема Предмет І метод політичної економії, 215.52kb.
• Тематичний план з курсу "історія економічних вчень" за спеціальністю "менеджмент організацій", 213.5kb.
• План: Об'єкт та предмет політології. Політологія І суміжні науки. Загально наукові, 56.9kb.
• Конспект лекцій по дисципліні "політична економія", 3336.16kb.
• Теорія політичної системи, 683.18kb.
• Конспект лекцій з курсу «психологія», 623.58kb.
• Конспект лекцій з курсу, 1427.27kb.

ТЕМА 7. ІНФЛЯЦІЯ, ЇЇ СУТЬ І ПРИЧИНИ

План.

1. Сутність інфляції. Фактори, що впливають на її розвиток.
   
2. Інфляція і безробіття. Крива Філліпса.
   

1. Інфляція є безцінення грошей, що виявляє себе через зростання цін.

Відповідно до темпів інфляційного процесу розрізняють три різновиди інфляції. Це "повзуча" інфляція, коли її темп не перевищує 10% річного зростання цін; "галопуюча" - темп зростання цін сягає 10-100% на рік; "гіперінфляція" - річні темпи приросту цін перевищують 100%. У межах гіперінфляції виділяють більш вузьку поняття - суперінфляція, за якої темпи зростання цін становлять 50% і більше на місяць.

За статистикою Міжнародного Валютного Фонду в 1992 р. Україна входила в першу п'ятірку країн світу з найвищими темпами інфляції.

Як правило, гіперінфляцію лікують, проводять грошові реформи. Теорія грошей виділяє досить протяжний ряд факторних форм інфляційного процесу. Це: інфляція, викликана надлишком в обігу грошової маси, кредитна інфляція, інфляція попиту, інфляція, викликана зростанням виробничих витрат, імпортована інфляція, структурна інфляція, інфляція зумовлена податками, інфляція, пов'язана з збільшенням оплати праці.

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних факторів, насамперед з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попитом існуючої пропозиції товарів і послуг. Вважають, що в цьому випадку безпосереднім фактором інформаційного процесу є зростання грошової маси. Однак і при такому припущенні темпи збільшення в обігу грошової маси і темпи зростання цін розвиваються асинофонно. Лаг, що утворюється між динамікою грошової маси і динамікою цін, дістав у теорії грошей назву інфляційного розриву.

Інфляційний процес може розвиватися під впливом ряду немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва і збільшення собівартості одиниць продукції. Йдеться про інфляцію витрат, що формується на принципово інший факторній основі, ніж інфляція попиту.

Одним з різновидів інфляції витрат є інфляція, зумовлена збільшенням заробітної плати. Якщо підвищення заробітної плати випереджає зростання продуктивності праці й не супроводжується збільшенням випуску продукції, то у цьому випадку зростають витрати виробництва на одиницю продукції та підвищуються ціни.

Інфляція не завжди призводить до значення реальних доходів населення. Вона зменшує купівельну спроможність грошової одиниці, кількість товарів і послуг, які можна купити на ту чи іншу купюру, але її вплив на зниження життєвого рівня населення виявляються лише в тому випадку, коли динаміка номінальних доходів відстає від динаміки інфляційного процесу.

З огляду на це теорія розмежовує поняття номінального доходу (номінальну суму отриманої заробітної плати, виплат за процесами, прибутку, рентних платежів тощо) і реального доходу (кількість товарів і послуг, які можна придбати на суму номінального доходу). Динаміку реального доходу визначають як різницю між номінальним доходом та інфляцією.

В умовах інфляції відбувається перерозподіл доходів між кредиторами і дебіторами. Особа, що отримала на певний період позику, розпланується за нех грішми, які в ході інфляційного процесу частково втратили свою платоспроможністю. Цей механізм діє на рівні не тільки економічних відносин між окремими суб'єктами ринку, а й держави, зокрема при компенсації державного боргу. Інфляція зменшує його величину.

Слід розрізняти дезінфляцію і дефляцію.

Дезінфляція - процес зменшення темпів зростання цін.

Дефляція - це зниження загального рівня цін.

Проведення дефляційної політики з одночасною лібералізацією цін має назву "шокової терапії". Штучне відновлення інфляції називається рефляцією.

На сучасному етапі економічного розвитку уникнути інфляції неможливо, вона стала невід'ємною рисою ринкової економіки.

Завдання полягає в тому, щоб недопустити високих темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню інтенсивності інфляційних процесів.


2. Якою мірою інфляція пов'язана з безробіттям?

Прийнято вважати, що найбільший вагомий внесок в теоретичне осмислення цього питання зробив англійський економіст А.Філліпс. У 1958 р. він опублікував статтю, в якій на основі емпіричних даних за досить тривалий період (з 1861-1957 рр.) виявив кореляційний зв'язок між динамікою номінальної заробітної плати і рівнем безробіття. Крива, що характеризує цей взаємозв'язок, в економічній теорії дістала назву "кривої Філліпса".





Вона вказує на обернено пропорційну залежність динаміки величини, що розглядаються: чим вищий рівень безробіття, тим малий приріст номінальної платні.

Крива Філліпса АВ вказує на існування стабільної обернено пропорційної залежності між динамікою безробіття U та середньорічними темпами приросту цін : високі темпи інфляції супроводжуються низьким рівнем безробіття і навпаки.

Крива Філліпса дає концептуальні орієнтири щодо вибору принципів економічної політики держави. Сутність цього вибору, виходячи з викладеного, стає досить зрозумілою: хочете досягти стабілізації цін, миріться з високим рівнем безробіття і падінням виробництва; якщо віддається перевага рівню зайнятості, бо слід усвідомлювати необхідність посилення інфляційного навантаження на економіку. Або безробіття, або інфляція - такий діапазон вибору економічної політики, що ґрунтується на об'єктивних реаліях функціонування ринкової економіки.

Як і будь-яка закономірність, крива Філліпса відбиває лише найбільш глибинну основу, вихідний принцип взаємозв'язку інфляційного процесу і динаміки зайнятості. Тому цілком природним є і досить суттєві відхилення від зазначеної закономірності. що під впливом різних факторів мали місце у повоєнній історії різних країн. Йдеться про розвиток процесу стагфляції - одночасного зростання безробіття та інфляції, зліт якої відзначався у більшості країн Заходу в 1973-1975 і 1978-1980 рр. Слід мати на увазі й те, що порушення альтернативності виявляється не тільки у виникненні ефекту стагфляції, а й у розвитку дезінфляційного процесу - одночасному скороченні темпів безробіття та інфляції.

Однак і стагфляція, і дезінфляційний процес можуть розглядатися не як загальна закономірність, а як відхилення від загального принципу розвитку, обґрунтованого кривою Філліпса. З погляду довготривалої тенденції альтернативність динаміки макроекономічних параметрів, що нею визначається, зберігається.

Характерним у цьому відношенні є те, що наприкінці 80-х - на початку 90-х років у економіці західних країн спостерігалося відновлення базової закономірності - стримування інфляційного процесу супроводжувалося загостренням проблеми зайнятості.