Geum.ru

Предмет кримінально-процесуального права

Вид материалаДокументы

Содержание


Особливості провадження в справах приватного обвинувачення: порушення кримінальної справи і віддання обвинуваченого до суду, суд
Подобный материал:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27
Особливості провадження у справах осіб, які на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досягли віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

Особливості кримінального провадження у справах про зло­чини, скоєні неповнолітніми. Відповідно до правових наслідків скоєння злочину неповнолітніми їх можна умовно підрозділити на групи. До 11р.: 1) крим. справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю (п.5ч.1.ст.6КПКУ). «Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі. Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: 5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;». 2) примусові заходи виховного характеру не застосовуються; 3) повідомляється служба в справах неповнолітніх за місцем проживання дитини (ч.4 ст. 7-3 КПКУ) та прокурор. «Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з
додержанням вимог частини другої цієї статті, про що повідомляє прокурора і службу в справах дітей за місцем проживання дитини.» 11 – 14р.: 1) порушена крим. справа підлягає закриттю (п.3ч.1ст.7-1 КПКУ) «Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заході виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності. Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку: 3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього Кодексу;» 2) слідчим або прокурором виноситься постанова про направлення справи до суду дря вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру (ст.7-3 КПКУ) «Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору. Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами
справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника. Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене
покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду, її може бути поміщено у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник. Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог частини другої цієї статті, про що повідомляє прокурора і службу в справах дітей за місцем проживання дитини». Стаття 447. Порядок застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Коли суд при розгляді кримінальної справи, що надійшла з обвинувальним висновком, прийде до висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він виносить ухвалу, а суддя - постанову про закриття кримінальної справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених частиною другою статті 105 Кримінального кодексу України. Справу, що надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 7-3 або 9 цього Кодексу, народний суддя або голова суду, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слідчим або прокурором, призначає до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди - повертає прокурору мотивованою постановою. Розгляд справ, зазначених у частині другій цієї статті, провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника. При цьому заслуховуються пояснення неповнолітнього, його законного представника, перевіряються докази, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусового заходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться протокол судового засідання. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник. В разі наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка підлягає за ухвалою суду направленню до спеціального навчально-виховного закладу, буде займатися протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали суд вправі тимчасово, строком до 30 діб, помістити цю особу у приймальник-розподільник для неповнолітніх, який доставляє її до спеціального навчально-виховного закладу.

  1. Особливості провадження в справах приватного обвинувачення: порушення кримінальної справи і віддання обвинуваченого до суду, судового розгляду, закриття справи.

Особлисості провадження по справах приватного та прива­тно-публічного обвинувачення. Справи про умисне нанесення легкого тілесного ушкодження або побоїв без обтяжуючих обста­вин, а також самоправство щодо дій, якими заподіяно шкоду пра­вам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право під­тримувати обвинувачення (ст. 27 КПКУ). Такі справи носять на­зву справ приватного обвинувачення. В цих справах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, під­судним (пп. 6, 7 ч. 1 ст. 6 КПКУ). Примирення може статися ли­ше до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення ви­року. Справи про зґвалтування без обтяжуючих обставин порушу­ються не інакше як за скаргою потерпілого, але закривати їх за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним не можна. Якщо справа про будь-який із зазначених злочинів має особ­ливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справі про зґвалтування без обтя­жуючих обставин через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої за­конні інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з обвинуваченим, підсуд­ним закриттю не підлягає. Прокурор у праві в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням потерпілого з обвинува­ченим, підсудним закриттю не підлягає. Такі справи називаються справами приватно-публічного обвинувачення. Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які встано­влені щодо обвинувального висновку. Суддя, одержавши від по­терпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень (ст. 251 КПКУ): 1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, та повертає її особі, яка подала скаргу; 2) за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору; 3) за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочи­ну, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду. На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протя­гом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправі подати апеляцію до апеляційного суду. Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу. Судовий розгляд по даній категорії справ відбувається в за­гальному порядку, однак замість обвинувального висновку ого­лошується скарга потерпілого.

  1. Справи приватно-публічного обвинувачення.

Особлисості провадження по справах приватного та прива­тно-публічного обвинувачення. Справи про умисне нанесення легкого тілесного ушкодження або побоїв без обтяжуючих обста­вин, а також самоправство щодо дій, якими заподіяно шкоду пра­вам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право під­тримувати обвинувачення (ст. 27 КПКУ). Такі справи носять на­зву справ приватного обвинувачення. В цих справах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, під­судним (пп. 6, 7 ч. 1 ст. 6 КПКУ). Примирення може статися ли­ше до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення ви­року. Справи про зґвалтування без обтяжуючих обставин порушу­ються не інакше як за скаргою потерпілого, але закривати їх за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним не можна. Якщо справа про будь-який із зазначених злочинів має особ­ливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справі про зґвалтування без обтя­жуючих обставин через свій безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин не може захистити свої за­конні інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з обвинуваченим, підсуд­ним закриттю не підлягає. Прокурор у праві в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого його прав, але справа в цих випадках за примиренням потерпілого з обвинува­ченим, підсудним закриттю не підлягає. Такі справи називаються справами приватно-публічного обвинувачення. Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які встано­влені щодо обвинувального висновку. Суддя, одержавши від по­терпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень (ст. 251 КПКУ): 1) залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, та повертає її особі, яка подала скаргу; 2) за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору; 3) за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочи­ну, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду. На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протя­гом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, вправі подати апеляцію до апеляційного суду. Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу. Судовий розгляд по даній категорії справ відбувається в за­гальному порядку, однак замість обвинувального висновку ого­лошується скарга потерпілого.

  1. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Коло злочинів, по яких вона застосовується.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Провад­ження у справах про злочини, передбачені статтею 425 КПКУ, визначається загальними правилами цього Кодексу за деякими винятками. У таких справах органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу пра­вопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевид­ців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, у разі неможли­вості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів. У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за ви­кликом органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Про обставини вчиненого злочину складається прото­кол, в якому зазначаються: час і місце його складання; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність пра­вопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального ко­дексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'явля­ються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відпо­відна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопоруш­ника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурору. Визнавши отримані матеріали достатніми для розгляду в су­довому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для проваджен­ня досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні. Такі справи підлягають розгляду в суді не пізніш як у десяти­денний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істот­них додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судо­вому засіданні. Коло злочинів, по яких вона застосовується: Стаття 425. Здійснення провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів. Порядок провадження у справах про злочини, передбачені частиною 1 статті 133 (Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби), статтею 164 (Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей). 1), частиною 1 статті 185 (Таємне викрадення чужого майна (крадіжка)), частиною 1 статті 186 (Відкрите викрадення чужого майна), частиною 1 статті 190 (Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)), частиною 1 статті 194 (Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), частиною 1 статті 194-1 (Умисне пошкодження або руйнування об'єктів електроенергетики, якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів, або спричинило небезпеку для життя людей), частиною 1 статті 202 (Здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах), частиною 1 статті 203 (Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу), частиною 1 статті 205 (Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона), частиною 1 статті 212 (Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах), частиною 1 статті 212-1 (Умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо і діяння призвели до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у значних розмірах), частиною 1 статті 213 (Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту), частиною 1 статті 225 (Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах), частиною 1 статті 226 (Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів), частиною 1 статті 245 (Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом), статтями 246, 247 (246. Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних
лісах. 247. Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки), частиною 1 статті 248 (Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до
Червоної книги України), частиною 1 статті 249 (Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду), статтею 250 (Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин), частиною 1 статті 296 (Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом), статтею 395 (Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі) Кримінального кодексу України визначається загальними правилами цього Кодексу за винятками, встановленими статтями цієї Глави.

  1. Строки і порядок встановлення обставин злочину, по яким передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Провад­ження у справах про злочини, передбачені статтею 425 КПКУ, визначається загальними правилами цього Кодексу за деякими винятками. У таких справах органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу пра­вопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевид­ців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, у разі неможли­вості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів. У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за ви­кликом органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Про обставини вчиненого злочину складається прото­кол, в якому зазначаються: час і місце його складання; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність пра­вопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального ко­дексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'явля­ються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відпо­відна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопоруш­ника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурору. Визнавши отримані матеріали достатніми для розгляду в су­довому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для проваджен­ня досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні. Такі справи підлягають розгляду в суді не пізніш як у десяти­денний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істот­них додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судо­вому засіданні.