ОсобливостСЦ мСЦжнародних стандартСЦв щодо прав та свобод людини СЦ громадянина
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
еру в галузСЦ прав людини, то подальший розвиток цей документ дСЦстаСФ при своСФму застосуваннСЦ в судовСЦй практицСЦ. СкладаСФться певна судова практика, СЦ з цього приводу можна говорити про виникнення звичаСФвоi норми, якщо така практика СФ однаковою у рядСЦ держав. Але СЦ при сучасному розвитку мСЦжнародного права не можна вважати, що бСЦльшСЦсть норм у галузСЦ прав людини набули статусу звичаСФвих.
4 листопада 1950 р. КомСЦтет мСЦнСЦстрСЦв Ради РДвропи в РимСЦ прийняв РДвропейську КонвенцСЦю про захист прав СЦ основних свобод людини, що набрала чинностСЦ для перших десяти держав у 1953 р. КонвенцСЦя вСЦдкрита тСЦльки для держав членСЦв Ради РДвропи. КонвенцСЦя захищаСФ тСЦльки громадянськСЦ СЦ полСЦтичнСЦ, а не соцСЦально-економСЦчнСЦ права. Що ж до соцСЦально-економСЦчних прав, то в рамках Ради РДвропи 1961 р. була прийнята РДвропейська соцСЦальна хартСЦя, яка набрала чинностСЦ 1965 р. На вСЦдмСЦну вСЦд РДвропейськоi КонвенцСЦi, яка передбачаСФ систему СЦндивСЦдуальних скарг, якСЦ подаються до РДвропейського Суду з прав людини. ХартСЦя передбачаСФ для своСФi СЦмплементацСЦi тСЦльки систему доповСЦдей держав-учасникСЦв, якСЦ розглядаються спецСЦально створеним для нього КомСЦтетом експертСЦв.
СтаттСЦ РДвропейськоi КонвенцСЦi сформульованСЦ у формСЦ зобовязань держав СЦ безумовних прав СЦндивСЦдСЦв. СтаттСЦ ХартСЦi мають умовний характер.
СлСЦд також вСЦдмСЦтити, що у СтрасбурзСЦ в 1996 р. була прийнята в рамках Ради РДвропи РДвропейська соцСЦальна хартСЦя (переглянута). В ii преамбулСЦ пСЦдкреслюСФться необхСЦднСЦсть зберегти неподСЦльний характер громадянських, полСЦтичних, економСЦчних, соцСЦальних СЦ культурних прав людини, а також надати новий поштовх РДвропейськСЦй соцСЦальнСЦй хартСЦi. За допомогою переглянутоi ХартСЦi змСЦст старого документа дещо оновився. З метою пристосування до нових умов у новому документСЦ враховуються суттСФвСЦ змСЦни у соцСЦальнСЦй сферСЦ.
ЦСЦлком очевидно, що в рамках ХартСЦi (староi та переглянутоi) розробленСЦ мСЦжнароднСЦ стандарти соцСЦально-економСЦчних прав громадян не забезпечуються вСЦдповСЦдними заходами та механСЦзмами. ЦСЦ права залежать вСЦд соцСЦально-економСЦчного розвитку краiни, стабСЦльностСЦ ii полСЦтичних процесСЦв, розвитку внутрСЦшнього законодавства. Багато держав хоча СЦ декларуСФ iх у своiх внутрСЦшнСЦх законах, але не забезпечуСФ належне здСЦйснення СЦ дотримання цих прав. На вСЦдмСЦну вСЦд соцСЦально-економСЦчних прав, громадянськСЦ СЦ полСЦтичнСЦ права захищаються в рамках вже СЦснуючих мСЦжнародних процедур. На основСЦ РДвропейськоi КонвенцСЦi про захист прав СЦ основних свобод людини нинСЦ дСЦСФ РДвропейський Суд з прав людини. За допомогою Суду здСЦйснюСФться контроль виконання вимог КонвенцСЦi та iх вСЦдповСЦднСЦсть з внутрСЦшнСЦм законодавством держави. Суд розглядаСФ СЦндивСЦдуальнСЦ скарги, в яких вСЦдповСЦдачем виступаСФ держава. Але для цього потрСЦбним СФ визнання державою-учасником юрисдикцСЦi Суду. Якщо таке визнання сталося, то рСЦшення Суду СФ обовязковими для виконання державою-учасником у справах, по яких держава-учасник виступаСФ вСЦдповСЦдачем.
Отже, головною метою функцСЦонування контрольних механСЦзмСЦв мСЦжнародно-правових документСЦв (в тому числСЦ СЦ КонвенцСЦi) полягаСФ у контролСЦ за дотриманням мСЦжнародних стандартСЦв прав людини краiнами, якСЦ пСЦдписали вСЦдповСЦднСЦ угоди. Причому такий контроль здСЦйснюСФться не тСЦльки у межах прийнятих нацСЦональними судами рСЦшень, а й у межах СЦснуючого законодавства. тобто вирСЦшуСФться питання вСЦдповСЦдностСЦ чинного закону вимогам мСЦжнародно-правовоi угоди.
Захист прав особи, яка бере участь у кримСЦнальному процесСЦ, проголошувався та закрСЦплювався у рСЦзних мСЦжнародно правових документах як унСЦверсального, так СЦ регСЦонального характеру. РДвропейська КонвенцСЦя про захист прав СЦ основних свобод людини була прийнята 4 листопада 1950 р. СЦ набрала чинностСЦ 3 вересня 1953 р.
КонвенцСЦя це незалежна система тАЬмСЦжнародного загального праватАЭ. Ця система розвиваСФться завдяки створенню СФвропейським судом з прав людини прецедентного права.
Також основнСЦ принципи закрСЦпленСЦ у ВСЦденськСЦй КонвенцСЦi про право мСЦжнародних договорСЦв 1969 р.
Таким чином, система РДвропейськоi КонвенцСЦi про захист прав СЦ основних свобод людини унСЦкальний СЦнструмент захисту порушених прав.
2.2 Система нацСЦональних засобСЦв захисту прав людини (в контекстСЦ положень КонвенцСЦi про захист прав СЦ основних свобод людини)
КонституцСЦя Украiни гарантуСФ кожному право звертатися за захистом своiх прав СЦ свобод до вСЦдповСЦдних мСЦжнародних судових установ чи до вСЦдповСЦдних органСЦв мСЦжнародних органСЦзацСЦй, членом або учасником яких СФ Украiна, пСЦсля використання всСЦх нацСЦональних засобСЦв правового захисту (ст. 55).
Прийняття Верховною Радою Украiни Закону Про ратифСЦкацСЦю КонвенцСЦi про захист прав СЦ основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколСЦв 2, 4, 7 та 11 до КонвенцСЦi стало не лише моментом, з якого розпочалось перенесення на украiнський державницький грунт СФвропейських правних цСЦнностей, а й моментом, з якого Украiна стала потенцСЦйним вСЦдповСЦдачем у РДвропейському СудСЦ з прав людини. Адже вСЦдповСЦдно до положень КонвенцСЦi, будь-яка особа, неурядова органСЦзацСЦя або група осСЦб, що вважають себе потерпСЦлими вСЦд порушення державою прав, викладених у КонвенцСЦi, може подати скаргу до Суду з прав людини.
Положення щодо використання всСЦх нацСЦональних засобСЦв правового захисту, закрСЦплене в КонституцСЦi Украiни, вСЦдображаСФ один з принципСЦв мСЦжнародного процесуального права, який полягаСФ у тому, що мСЦжнародний суд не прийме до свого провадження претензСЦю вСЦд СЦменСЦ СЦн?/p>