Geum.ru

Робоча навчальна програма з дисципліни Порівняльне кримінальне право Загальна та особлива частина для бакалаврів денної та заочної форм навчання факультету правознавства та міжнародних відносин

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Перелік літератури:
  1. Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  2. Пункти 23 і 33 постанови Пленуму Верховного Суду Украї­­ни "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власност" від 25 грудня 1992 р. № 12 // Постано­ви Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  3. Пункти 11 і 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про згвалтування та інші статеві злочини" від 27 березня 1992 р. № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки).  – К.: А.С.К., 2000.
  4. Пункти 16 і 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах проти життя й здоров’я людини" від 1 квітня 1994 р. № 1 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки).  – К.: А.С.К., 2000.
  5. Пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від "Про практику призначення судами кримінального покарання" 22 грудня 1995 р. № 22 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  6. Зелинский А.Ф. Повторение преступлений как преступная деятельность // Сов. гос. и право. – 1995.– № 12.– С. 55–59.
  7. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М.,1983.
  8. Красиков Ю. Формы и виды множественности преступлений // Сов. юстиция. – 1987.– № 23.– С. 25–26.
  9. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М.,1974.
  10. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретичес­кие и практические проблемы).– К.,1990.
  11. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. – Казань,1982.
  12. Малков В.П. Совокупность преступлений: Вопросы квалификации и назначения наказания. – Казань,1974.
  13. Портнов Н. Особенности квалификации идеальной совокупности преступле­ний // Сов. юстиция. – 1983.– № 16.– С. 5–6.
  14. Ткаченко В. Ответственность за повторное деяние // Сов. юстиция. – 1988.– № 4.– С. 26.
  15. Устинов В. Особо опасный рецидивист // Соц. законность.  – 1991.– № 4.– С. 61.
  16. Фролов Е., Сухарев Е., Гарбуза А. Совокупность и повтор­ность преступлений, посягающих на один объект // Сов. юстиция. – 1979.– № 4.– С. 5–7.
  17. Чубарев В.Л. Многоразовая преступная деятельность и уголовный закон // Сов. гос. и право. – 1992.– № 12.– С. 71–79.



Тема7.Обставини,що виключають злочинність діяння

Поняття й види обставин, що виключають злочинність діяння. Обставини, що передбачені Кримінальним кодексом та ін­ши­­ми законодавчими актами (Законом України "Про міліцію" та ін.).

Поняття необхідної оборони. Правова оцінка заподіяння (зав­дання) шкоди при так званій "передчасній" і "запізнілій" обороні. Оцінка використання зброї та інших пристосувань, що вживають­ся для захисту від посягання.

Завдання шкоди при необхідній обороні тому, хто посягає.

Мета необхідної оборони – захист від суспільно небезпечних посягань.

Співрозмірність необхідної оборони.

Врахування суб’єктивного ставлення особи, яка захищається, до заподіяння шкоди. Оцінка стану сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним нападом.

Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони. Його поняття й ознаки.

Відповідальність за ексцес оборони. Уявна оборона. Диференціація відпові­дальності при уявній обороні.

Підстави й ознаки затримання злочинця. Вимушений характер завдання шкоди злочинцю при його затриманні. Відповідність завдан­ня шкоди при затриманні небезпеці вчиненого посягання й обстави­нам затримання злочинця. Врахування суб’єктив­ного ставлення затриманої особи до шкоди, що була завдана.

Відповідальність за заподіяння шкоди, що не була необхідною для затримання злочинця.

Підстави й ознаки крайньої необхідності. Загрожуюча небезпе­ка й неможливість її усунення інакше як шляхом завдання шкоди – підстави крайньої необхідності.

Джерела небезпеки. Завдання шкоди інтересам так званих "третіх осіб".

Вимушеність завдання шкоди у стані крайньої необхідності.

Об’єктивні ознаки крайньої необхідності. Характер дій у стані крайньої необхідності. Своєчасність крайньої необхідності. Межі завдання шкоди у стані крайньої необхідності.

Врахування суб’єктивного ставлення особи до шкоди, яка заподію­ється у стані крайньої необхідності. Відповідальність за запо­діяння шкоди більш значної, ніж відвернута за крайньої необхідності.

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони й затримання злочинця.

Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин. Умови, за яких є наявною та за яких виключається злочи­н­ність діяння, скоєного внаслідок фізичного або психічного примусу.

Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст та правове значення цих обставин. Умови, що виключають злочинність діяння внаслідок виконання наказу чи розпорядження. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного злочину під час виконання явно незаконного наказу або розпорядження.

Діяння, пов’язане з ризиком. Поняття виправданого ризику та його зміст. Умови, за наявності яких ризик є виправданим. Відповідальність за невиправданий ризик.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності. Умови звільнення від відповідальності за вимушене заподіяння шкоди. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного особливо тяжкого злочину та тяж­кого злочину під час виконання спеціального завдання.


Перелік літератури:

  1. Конституція України. – К.,1996. – Ст. 60.
  2. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Закони України. – Т.1. – 1991. – С. 154–171.
  3. Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1.
  4. Андрушко П.П. Про поняття та види обставин, що виключають суспільну небезпеку чи протиправність діяння // Вісник Київ. ун-ту. Юридичні науки.– К.,1985. – Вип. 26. – С. 67–71.
  5. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Х.,1991.
  6. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. – Х., 1986.
  7. Бушуев В.Г. Социальная и уголовно-правовая оценка причинения вреда преступнику при его задержании. – Горький,1976.
  8. Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. – К.,1984.
  9. Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння: Лекція.– К.,1993.
  10. Загородня Г., Ільковець Л. Право на необхідну оборону // Право України.–1992.– № 6.– С. 16.
  11. Келина С.Г. Профессиональный риск как обстоятельство, исключающее преступ­ность деяния // Сов. юстиция. – 1988.– № 22.– С. 14–15.
  12. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости. – Саратов,1971.
  13. Красиков А. Понятие «согласие потерпевшего» и его значение в уголовном праве // Сов. юстиция. – 1972. – № 22. – С. 17–22.
  14. Ляпунов Ю., Истомин А. Социально-правовая природа института необходимой обороны // Законность.–1994.– № 4. – С. 2.
  15. Новиков М. О необходимой обороне и крайней необходимости // Соц. законность. – 1991. – № 10. – С. 34.
  16. Побегайло Э.Ф., Ревин В.П. Необходимая оборона и задер­жание преступника в деятельности органов внутренних дел. – М.,1987.
  17. Сахаров А.Б. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность // Сов. гос. и право. – 1987.– № 11.– С. 111–118.
  18. Сидоров Б. Причинение вреда при задержании преступника // Сов. юстиция. – 1990.– № 3.– С. 24–25.
  19. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. – М., 1969.
  20. Ткаченко В. Принуждение к повиновению и выполнению правовой обязан­ности // Сов. юстиция. – 1990.– № 3.– С. 28.
  21. Ткаченко В.И. Необходимая оборона по советскому уголовному праву. – М.,1979.
  22. Юшков Ю. Где предел необходимой обороны? // Сов. юстиция. – 1993. – № 4. –С. 8–9.
  23. Юшков Ю. Необходимая оборона и ее роль в борьбе с преступностью // Сов. юстиция. – 1991.– № 12.– С. 20–21.


Т е м а 8. Звільнення від кримінальної відповідальності

Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідаль­ності. Правові підстави та порядок такого звільнення.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Поняття, умови, правові наслідки.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим. Умови такого звільнення.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. Умови та строки поручительства.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки.

Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закін­чення строків давності, розміри цих строків та їх обчислення. Перерва та припинення перебігу строків давності. Застосування строків давності у справах про злочини, за які може бути призна­чене довічне позбавлення волі, а також про злочини проти миру та безпеки людства.


Перелік літератури:

  1. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  2. Данилюк С.А. Вопросы освобождения от уголовной ответствен­ности // Право­ведение.–1987.– № 3.– С. 85–91.
  3. Зельдов С.И., Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответствен­ности и отбывания наказания // Сов. гос. и право. – 1988. – № 12. – С. 143–145.
  4. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответствен­ности. – М., 1974.
  5. Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия: Учеб. пособие. – Х., 1981.
  6. Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-проце­суаль­ного та Виправно-трудового кодексів України: Закон Украї­ни від 22 лютого 2000 р.// Голос України. – 2000. – 29 берез.
  7. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9// Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  8. Положення про порядок і умови виконання кримінальних покарань, не пов’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 червня 1984 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 27. – Ст. 511.
  9. Багрий–Шахматов Л.В., Гуськов В.И. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний. – Воронеж, 1971. – 108 с.
  10. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний: лекция. – Горький, 1986. – 40 с.
  11. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М., 1983. – 206 с.
  12. Гальперин И.М., Мельников Ю.В. Дополнительные наказания. – М., 1981. – 118 с.
  13. Иванов Н. Система и виды наказаний// Сов. юстиция. – 1989. – № 4. – С. 8.
  14. Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологические проблемы. – М., 1973. – 287 с.
  15. Карпец И.И. Уголовное право и этика. – М., 1985. – С. 156–200.
  16. Коган В. Наказание: проблемы гуманизации// Сов. юстиция. – 1987. – № 18.
  17. Михлин А.С. Имущественные наказания – альтернатива лишению свободы за менее опасные преступления// Сов.гос и право. – 1981. – № 6. – С. 90–98.
  18. Никифоров Б.С. Наказание и его цели// Сов.гос.и право. – 1981. – № 9 С. 63–71.
  19. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. – Саратов, 1962. – 156 с.
  20. Петровский А. Некоторые вопросы уголовного наказания// Сов. юстиция. – 1989. – № 11. – С. 26.
  21. Пионтковский А.А. Основные аспекты теории наказания// Сов. гос.и право. – 1969. – № 7. – С. 34–42.
  22. Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования. – М., 1987. – С. 139–143, 156.
  23. Фролов Ю.А. Совершенствование системы уголовных наказаний и ее аппарата// Правоведение. – 1985. – № 4. – С. 76–81.


Т е м а 9. Покарання та його види. Призначення покарання. Звільнення від покарання та його відбування

Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом. Відмінність від інших заходів державно-правового та громадсь­кого впливу.

Кара як ознака покарання.

Елементи кари. Соціальна природа покарання. Мета покарання.

Питання про мету покарання в історії кримінального законодав­ства України та в науці кримінального права.

Виправлення засуджених як мета покарання. Загальне та спе­­ціальне попередження.

Питання про відновлення соціальної справедливості як мету покарання.

Система та види покарань.

Поняття, ознаки та значення системи покарань за кримінальним правом. Система покарань в історії кримінального права та за чин­ним кримінальним законодавством України. Проблеми удосконалення системи покарань.

Класифікація (види) покарань. Основні та додаткові покаран­ня; безстрокові, строкові, та непов’язані із встановленням строків: загальні та спеціальні. Покарання, що пов’язані з виправ­но-трудовим впливом на засудженого.

Характеристика окремих видів покарань за чинним криміналь­ним законодавством України.

Штраф як вид покарання.

Поняття штрафу, його розміри та порядок призначення як основ­ного та додаткового покарання.

Заміна штрафу іншими видами покарань. Наслідки злісного ухи­лення від сплати штрафу.

Позбавлення військових, спеціальних звань, рангу або кваліфікаційного класу за кримінальним правом. Підстави та по­рядок призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення військового та спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання. Підстави, порядок та стро­ки призна­чення цього виду покарання.

Порядок призначення позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання. Обчис­лення строків виконання цього виду покарання за умов приєднання його як додаткової міри до різних видів основних покарань.

Наслідки ухилення від виконання цього виду покарання.

Громадські роботи. Поняття та зміст громадських робіт. Строки й порядок їх застосування. Наслідки злісного ухилення від відбуття громадських робіт. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений.

Виправні роботи без позбавлення волі як вид покарання. Зміст цього виду покарання, його строки та види.

Підстави та порядок зарахування до трудового стажу засудже­ного строку відбутих ним виправних робіт.

Умови заміни виправних робіт без позбавлення волі іншими ви­дами покарань.

Наслідки ухилення засудженого від відбування виправних робіт.

Службове обмеження для військовослужбовців. Умови й під­стави застосування та скасування. Грошове стягнення як ком­понент даного виду покарання та його розміри. Вплив службового обмеження на підвищення у посаді, військовому званні та на строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Конфіскація майна як вид покарання. Стаття 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття, сутність конфіс­кації майна, її види. Підстави та порядок призначення конфіска­ції майна. Майно, що не підлягає конфіскації. Відмінність кон­фіскації майна як виду покарання від спеціальної конфіскації.

Задоволення майнових претензій за рахунок конфіскованого майна.

Арешт як кримінальне покарання. Поняття й зміст арешту, строки й порядок його застосування. Особи, до яких арешт як вид кримінального покарання не може бути призначений.

Обмеження волі. Поняття, зміст і умови застосування обмеження волі. Строки й порядок застосування обмеження волі. Наслідки злісного ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений.

Направлення військовослужбовців, які вчинили злочин, у дисциплінарний батальйон. Підстави, порядок та строки призначення цих видів покарань. Особи, які не можуть бути направлені до дисциплінарного батальйону.

Позбавлення волі в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України.

Поняття, види та строки позбавлення волі. Проблема тривалих та коротких строків позбавлення волі.

Довічне позбавлення волі. Поняття та зміст довічного позбавлення волі. Категорія осіб, до яких не може бути призначене це покарання.

Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України.

Призначення покарання в межах, установлених статтею (санкцією статті) закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Значення положень Загальної частини кримінального законодавства для призначення покарання. Урахування при призна­ченні покарання характеру та ступеня суспільної небезпеки вчи­неного злочину, особи винного й обставин справи, що пом’як­шують та обтяжують покарання.

Роль правосвідомості при призначенні покарання та зна­чення індивідуалізації покарання для досягнення його цілей.

Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом’якшують відповідальність. Види обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Їх характеристика та класифікація. Межі урахування судом при призначенні покарання обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначення покарання за незакінчений злочин. Врахування обставин, через які злочин не було доведено до кінця.

Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті. Вплив характеру та ступеня фактичної участі особи у вчиненні злочину на вид та строки покарання.

Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Підстави та порядок призначення судом більш м’якого пока­рання, ніж передбачено законом. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. Перехід до іншого, більш м’якого виду покарання. Особливості застосуван­ня норми про призначення більш м’якого покарання до додаткових покарань.

Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів – за сукупністю злочинів.

Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання за окремі злочини, які входять у су­купність злочинів. Призначення остаточного (загального) покарання за сукупністю шляхом поглинання менш суворого покарання більш суво­рим. Призначення остаточного покарання за сукупністю шляхом повного чи часткового складання.

Межі призначення покарання за сукупністю злочинів, якщо хоча б один із них є умисним тяжким або особливо тяжким, або якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі.

Порядок призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань. Особливості призначення за сукупністю злочинів різнорідних (різновидних) основних та додаткових покарань.

Призначення покарання за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначення покарання за кількома вироками – за сукупністю вироків.

Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукуп­ністю вироків, коли хоча б один злочин є особливо тяжким, а також коли має місце покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань.

Можливість використання поглинання покарань за сукупні­стю вироків. Особливості (порядок) призначення різнорідних (різ­но­видних) основних та додаткових покарань за сукупністю вироків.

Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків.

Відмінність правил призначення покарання за сукупністю зло­чинів та сукупністю вироків.

Зарахування попереднього ув’язнення до строку покарання, призначеного судом. Зарахування попереднього ув’язнення при призначенні видів покарання.

Поняття та види звільнення від покарання та його відбування. Звільнення від пока­рання особи, яка перестала бути суспільно небезпечною (ч. 4 ст. 74 КК ).

Звільнення від відбування покарання за діяння, караність яких усунута законом (ч.2 ст.74 КК).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Поняття, юридична природа та види.

Іспитовий строк, його тривалість та значення.

Обов’язки, що покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.

Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

Давність виконання обвинувального вироку. Строки давності та їх обчислення. Зупинка перебігу давності, обчислення строків давності при зупиненні. Перерва давності. Обчислення строків при перерві давності. Питання про застосування давності до осіб, які засуд­жені до довічного ув’язнення.

Незастосування давності до осіб, які винні у вчиненні злочи­нів проти миру та безпеки людства.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання: поняття та значення. Підстави та умови умовно-дострокового звільнення. Види покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Роль громадськості в нагляді за умовно-достроково звільненими. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким: поняття й зна­чення.

Умови, підстави та порядок такої заміни.

Участь громадськості в нагляді за особами, яким призначене покарання замінено більш м’яким видом.

Правові наслідки заміни покарання.

Відміна заміни покарання від умовно-дострокового звільнен­ня від відбування покарання.

Категорії засуджених, до яких не застосовується умовно-дострокове звільнення від покарання та заміна покарання більш м`яким.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Звільнення від відбування покарання за хворобою.

Звільнення від покарання на підставі Закону України "Про амністію" або акта про помилування.


Питання до семінару:

  1. Поняття, ознаки та принципи покарання. Відмінність кримінального покарання від інших заходів державного примусу.
  2. Мета покарання в сучасних умовах розвитку суспільства.
  3. Система та види покарань за діючим законодавством.
  4. Штраф як вид покарання. Заміна штрафу іншими видами покарань.
  5. Інші покарання, не пов’язані з обмеженням чи позбавленням волі.
  6. Види покарання за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн.
  7. Загальні засади призначення покарання.
  8. Обставини, що пом’якшують покарання.
  9. Обставини, що обтяжують покарання.
  10. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
  11. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
  12. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
  13. Призначення покарання за сукупністю вироків.
  14. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення.
  15. Поняття, підстави та види звільнення від кримінального покарання та його відбуття.
  16. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
  17. Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
  18. Умовно-дострокове звільнення від покарання та заміна невідбутої частини більш м’яким.
  19. Види звільнення від кримінального покарання за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн.

Перелік літератури:
  1. Конституція України. – К., 1996. – Ст. 61, 62.
  2. Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу: Закон України від 17 червня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
  3. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуд­дя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  4. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 22// Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  5. Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочин, в дисциплінарний батальйон: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.



  1. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К., 1980.
  2. Володько М.В. Деякі питання застосування судами загальних начал призначення покарання// Рад. право. – 1982. – № 11. – С. 64–67.
  3. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М., 1983. – 206 с.
  4. Горелик А.С. Назначение наказания по совокупности. – Красноярск, 1975. – 275 с.
  5. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в советском уголовном праве: Вопросы теории. – Воронеж, 1985. – 164 с.
  6. Мельник М.І. Призначення покарання: Лекція. – К., 1994. – 38 с.
  7. Плешаков А.М. Применение более мягкого наказания, чем предусмотрено законом: Уч. пособие. – М., 1982. – 64 с.
  8. Солопанов Ю. Об обстоятельствах, отягчающих ответственность// Сов. юстиция. – 1990. – № 4. – С. 21–22.
  9. Становский М. Назначение дополнительных наказаний при совершении нескольких преступлений// Сов. юстиция. – 1993. – № 8. – С. 23–24.
  10. Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования. – М., 1987. – С. 167–169.
  11. Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутної частини більш м’яким: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітн 2002 р. № 2.
  12. Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  13. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 22 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  14. Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. № 2 зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р. № 3. – Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 1.
  15. Горяйнова Е.А. Условное осуждение и отсрочка исполнения приговора //Правоведение. – 1987. – № 3. – С. 91–95.
  16. Зайцева Т. Обязанности, возлагаемые на осужденного при отсрочке исполнения приговора// Сов. юстиция. – 1985. – № 19. – С. 18–19.
  17. Ломако В.А. Применение условного осуждения. – Х., 1976. – 126 с.
  18. Осадчий В.І., Подзігун Г.В.Звільнення від покарання та його відбування: проблемні питання // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. - № 2. - С. 3-6.
  19. Остапець С.Л. Юридична природа відстрочки виконання вироку (Ст. 461 КК УРСР).
  20. Зельдов С.И. Освобождение от наказания и его отбывания. – М., 1982. – 137 с.
  21. Зельдов С.И., Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания // Сов. гос и право. – 1988. – № 12. – С. 143–145.
  22. Коробков Г.Д. Освобождение от уголовной ответственности и наказания по советс­кому уголовному праву. – М., 1981. – 72 с.
  23. Музика А.А. Применение уголовного законодательства о принудительном лечении алкоголиков и наркоманов. – К., 1988.
  24. Полубинская С.В., Бородин С.В. Право и психиатрия. – М., 1991.
  25. Протченко Б.А. Применение судом принудительных мер медицинского характера: Комментарий судебной практики за 1974 г. – М., 1974.
  26. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К., 1987.
  27. Тютюгин В.И. Условно-досрочное освобождение от наказания. – Х., 1981. – С. 9–31.

Т е м а 10. Судимість. Погашення й зняття судимості

Поняття та кримінально-правове значення судимості. Погашення та зняття судимості як форми припинення стану судимості та умови його застосування. Обчислення строків погашення судимості.

Зняття судимості. Відміна зняття судимості від погашення судимості.


Перелік літератури:

  1. Про амністію: Закон України від 11 травня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – Ст. 885.
  2. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 1жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.–1996.– № 48.– Ст. 263.
  3. Про Положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 12 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України від 12 квітня 2000 р.– № 15.– Ст. 610.
  4. Положення про порядок здійсненя помилування громадян, засуджених судами України: Указ Президії Верховної Ради України від 9 липня 1990 р. // Радянське право.–1991.– № 4.– С. 60–63.
  5. Про практику розгляду судами України клопотань про погашення й дострокове зняття судимості: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 травня 1975 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000 роки). – К.: А.С.К., 2000.
  6. Година В.В. Погашения и снятие судимости по советсткому уголовному праву.– Х., 1979.–137 с.
  7. Марогулова И.Л. Правовая природа амнистиии и помилования // Сов. гос. и право – 1991. – № 5. – Ст. 64–68.
  8. Сабанин С.Н. Амнистия и помилование в уголовном законодательстве Рос­сии // Гос. и право.– 1995.– № 11.– Ст. 78–84.
  9. Судимость и ее уголовно-правовое значение / А.Н. Тарбагаев и др. // Вестник Ленингр. ун-та. Сер.6.–1990.– № 2.– С. 85–90.
  10. Ткаченко В. Как применять акты об амнистии // Законность.–2000.– № 12.– С. 27–28.
  11. Тютюгин В. Некоторые вопросы погашения судимости // Сов. юстиция.– 1984.– № 9.– Ст. 14–15.


Т е м а 11.Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх як прояв гуманізму кримінального законодавства України.

Особливості призначення покарання неповнолітнім.

Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх.

Призначення позбавлення волі неповнолітнім: строки позбавлення волі.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Підстави такого звільнення.

Заміна кримінального покарання примусовими заходами виховного характеру.

Підстави заміни.

Види примусових заходів виховного характеру.

Звільнення від кримінальної відповідальності й покарання у зв’язку із закінченням строків давності. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Погашення та зняття судимості.


Перелік літератури:
  1. Конвенція про права дитини від 22 листопада 1989 р. // Право України. – 1993. – № 5–6. – С. 56–64.
  2. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. – Ст. 1;3;13. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
  3. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1995. – № 6. – Ст. 35.
  4. Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 21 // Юрид. вісник України. – 1996. – 6–13 берез.
  5. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М., 1970.
  6. Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. – М., 1968.
  7. Волгарева И.В. Особенности уголовной ответственности несовершеннолетних: Основание установления специальных норм. – Правоведение. – 1989. – № 6.
  8. Діти, молодь і закон: Збірник документів. – 1–2 Ч. – К., 1994.
  9. Монахов Н.А. О социобиологических механизмах формирования общественного поведения молодежи// Сов. гос. и право. – 1989. – № 8.
  10. Нечаева А.М. О правовой защищенности несовершеннолетних и путях ее устранения // Сов. гос. и право. – 1990. – № 5.
  11. Скрябин М.А. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним. – Казань, 1988.



Т е м а 12. Основні положення Загальної частини кримінального законодавства зарубіжних країн

Загальна характеристика кримінального законодавства країн, що входять до СНД. Кримінальне законодавство розвинутих зарубіжних країн: Англії, США, Німеччини, Японії. Англо-американська й континентальна (франко-німецька) системи кримінального права. Реформи кримінального законодавства, що здійснюються в останні десятиліття у деяких зарубіжних розвинутих державах.

Основні інститути Загальної частини кримінального права зарубіжних країн.

Поняття злочину. Класифікація злочинів. Вина та її форми. Неосудність. Замах на злочин. Співучасть. Обставини, що усувають злочинність діяння. Система кримінальних покарань. Заходи безпеки. Умовне засудження. Звільнення від покарання.

Наука кримінального права. Виникнення та основні етапи розвитку науки кримінального права. Глосатори (італійська школа), середньовічні доктрини кримінального права (Німеччина, Італія, Франція, Голландія). Просвітницько-гуманістичний напрям у науці кримінального права (Монтеск’є, Бекаріа, Воль та ін.). Класична школа кримінального права: її виникнення, сутність, етапи розвитку. Французький, німецький та російський напрями класичної школи кримінального права (Рост, Фейербах, Грольман, Таганцев, Сергієвський). Значення класичної школи кримінального права, її вплив на кримінальне законодавство та на правозастосування.

Виникнення антропологічної школи кримінального права та її подальша еволюція. Основні погляди антропологів (Ломброзо, Фері, Гарофло) та їх вплив на науку кримінального права.

Виникнення соціологічної школи кримінального права та її подальша еволюція. Поширення поглядів цієї школи в Європі, Росії, Латинській Америці. Основні погляди соціологів (Ліст, Ван-Гамель, Принс, Тард, Фойницький, Чубинський та ін.). Вплив соціологічної школи на кримінальне законодавство в кінці ХІХ та ХХ століть.

Міжнародна спілка криміналістів та її з’їзди (1889–1915 рр.). Формування змішаних (інтегрованих) напрямів у науці кримінального права.

Розвиток науки кримінального права у другій половині ХХ століття. Новий соціальний захист. Фінальна теорія кримінального права. Нормативізм. Неоантропологія. Оцінка цих напрямів. Їх вплив на кодифікацію кримінального законодавства другої половини ХХ століття на законотворчі роботи та на право­застосу­вання.


Перелік літератури:

  1. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сборник законодательных материалов/ Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Зерцало, 1999.
  2. Уголовное право США: Сборник нормативных актов / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: УДН, 1985.
  3. Уголовный кодекс Испании. – М.: Зерцало, 1998.
  4. Уголовный кодекс Республики Польша. – М., 1998.
  5. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – М.,1999.
  6. Уголовный кодекс Республики Туркменистан. – Ашгабад, 1997.
  7. Уголовный кодекс ФРГ. – М., 2000.
  8. Примерный уголовный кодекс США /Под ред. Б.С. Никифорова. – М., 1969.
  9. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. – М.: НОРМА, 2000.
  10. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999.
  11. Давид Р., Жоффре– Спиноза К. Основные правовые системы современности / Пер. с франц. В.А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1999.
  12. Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. – М.: Спарк, 1996.
  13. Крылова Н.Е., Серебреникова А.В. Уголовное право зарубежных стран. – М., 1998.
  14. Кросс Р. Прецедент в англійському праві. – М., 1985.
  15. Кузнецова Н.Ф., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. – М.: МГУ, 1980.
  16. Ларшин Г.П. Уголовное право зарубежных стран. – М., 1971.
  17. Лейленд Пітер. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англійський підхід) /Пер. з англ. – К.: Основи, 1996.
  18. Малиновский А.А. Уголовное право зарубежных государств. – М., 1998.
  19. Полянський М.Н. Уголовное право и уголовный суд Англии. – М.: Юрид. лит., 1969.
  20. Пионтковский А.А. Современное зарубежное уголовное право. – М., 1961.
  21. Решетников Ф.М. Уголовное право зарубежных стран. – М., 1966.