Geum.ru

Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього кодекс

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
  1   2   3   4

Розділ І. Загальні положення



Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу

1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю та інших адміністративних функцій, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

1.2. Відносини, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та митним законодавством.

1.3. У цьому Кодексі на позначення всіх видів податків та зборів використовуються терміни „податок” і „податки”, якщо інше не передбачено законом.


Стаття 2. Податкове законодавство


2.1. Податкове законодавство України базується на Конституції України та складається з цього Кодексу, Митного Кодексу України (у частині визначення особливостей оподаткування операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу (податкові закони); міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших податкових законів; рішень органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших податкових законів.

2.2. Акти податкового законодавства застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України та цього Кодексу.

2.3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені податковим законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.


Стаття 3. Основні засади податкового законодавства


3.1. Вихідними принципами податкового законодавства є визнання загальності й рівності в оподаткуванні. Кожна особа зобов’язана сплачувати законно встановлені податки, платником яких вона визнається.

3.2. Податки, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

3.3. Забороняється встановлювати будь-які дискримінаційні ставки, пільги та умови оподаткування залежно від раси, статі, національності, політичних, релігійних та інших переконань платників податків.

3.4. Запровадження податків повинно бути економічно обґрунтованим та соціально справедливим.

3.5. Податки і їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

3.6. Податкові періоди та строки сплати податків встановлюються виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів.

3.7. Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами в межах їх повноважень.


Стаття 4. Співвідношення податкового законодавства з іншим законодавством


4.1. Поняття, правила та положення, встановлені цим Кодексом та іншими податковими законами, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього розділу.

4.2. У разі коли норми інших законів чи інших законодавчих актів суперечать нормам цього Кодексу та/або податкових законів, пріоритет мають норми цього Кодексу та/або податкових законів.

4.3. У разі коли цей Кодекс або податкові закони прямо не забороняють застосування при регулюванні відносин, передбачених статтею 1 цього розділу, норм іншого законодавства, такі норми застосовуються з дотриманням принципів субсидіарності та пропорційності.


Стаття 5. Дія актів податкового законодавства у часі


5.1. Акти податкового законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання чинності такими актами.

5.2. Акт податкового законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність платника.

5.3. Якщо податкові правовідносини виникли раніше і регулювалися актом податкового законодавства, який втратив чинність, новий акт податкового законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.


Стаття 6. Невідповідність актів податкового законодавства цьому Кодексу


6.1. Акт податкового законодавства вважається таким, що не відповідає цьому Кодексу, якщо він:

6.1.1) виданий органом, який не має права згідно з цим Кодексом видавати акти податкового законодавства, або виданий з порушенням встановленого порядку видання таких актів;

6.1.2) відміняє чи обмежує права платників податків, податкових агентів, їх представників, або повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб, визначених цим Кодексом;

6.1.3) встановлює обов’язки, які не передбачені цим Кодексом, чи змінює визначений цим Кодексом зміст обов’язків учасників відносин, що регулюються цим Кодексом, інших осіб, обов’язки яких визначені цим Кодексом;

6.1.4) забороняє передбачені цим Кодексом дії платників податків, податкових агентів, їх представників, контролюючих органів або їх посадових осіб;

6.1.5) дозволяє чи допускає дії, заборонені цим Кодексом;

6.1.6) змінює встановлені цим Кодексом засади, умови, послідовність чи порядок дії учасників відносин, які регулюються податковим законодавством, інших осіб, обов’язки яких визначені цим Кодексом;

6.1.7) змінює зміст понять і термінів, визначених у цьому Кодексі, чи застосовує такі поняття та терміни в іншому значенні, ніж це передбачено в цьому Кодексі;

6.1.8) іншим чином суперечить положенням цього Кодексу.

6.2. Акт податкового законодавства вважається таким, що не відповідає цьому Кодексу, за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 6.1. цієї статті.

Стаття 7. Поняття податку і збору



7.1. Податком є обов’язковий, нецільовий, безумовний, індивідуально безоплатний платіж, що справляється з платників податків до бюджетів у формі відчуження грошових коштів, які належать їм на праві власності, праві оперативного управління чи господарського відання, з метою фінансового забезпечення діяльності держави та територіальних громад.

7.2. Збором є обов’язковий, індивідуальний, цільовий платіж до бюджетів усіх рівнів, що справляється з платників податків з умовою вчинення на їх користь органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими особами юридично значимих дій, у тому числі за видачу юридично значимих документів.

7.3. Не визнаються податком або збором платежі, що не визначені як такі цим Кодексом.

7.4. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому цим Кодексом або податковими законами порядку, становить податкову систему України.




Стаття 8. Загальні засади встановлення податків


8.1. При встановленні податку обов'язковим є визначення таких елементів податку:

платники податку;

об'єкт оподаткування;

база та одиниця оподаткування;

ставка податку;

порядок обчислення податку;

строк та порядок сплати податку;

строк та порядок складення і подання звітності про обчислення і сплату податку.

8.2. При встановленні податку можуть передбачатися підстави для надання та порядок застосування податкових пільг.

8.3. Встановлення нових загальнодержавних та місцевих податків, внесення змін до переліку чинних податків та їх скасування може здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Кодексу.


Стаття 9. Види податків і зборів


9.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

9.2. Загальнодержавними визнаються податки і збори, що встановлені цим Кодексом і є обов’язкові до сплати на всій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

9.3. Місцевими визнаються податки і збори, що встановлені відповідно до цього Кодексу рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних і міських рад, прийняті в межах їх повноважень і є обов’язкові до сплати на території відповідних територіальних громад.

9.4. Загальнодержавні та місцеві податки скасовуються цим Кодексом.

9.5. Цим Кодексом встановлюються спеціальні податкові режими, згідно з якими запроваджуються інші податки, не передбачені статтею 10 цього розділу, визначається порядок встановлення таких податків, введення в дію і застосування спеціальних податкових режимів.

Спеціальні податкові режими можуть передбачати звільнення від сплати окремих податків і зборів, визначених статтями 10 та 11 цього розділу.


Стаття 10. Загальнодержавні податки і збори


10.1. До загальнодержавних належать такі податки і збори:

10.1.1) податок на прибуток підприємств;

10.1.2) податок на доходи фізичних осіб;

10.1.3) податок на додану вартість;

10.1.4) акцизний податок;

10.1.5) податок на транспортні засоби;

10.1.6) екологічний податок;

10.1.7) державне мито;

10.1.8) єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через митний кордон України;

10.1.9) судовий збір;

10.1.10) плата за землю;

10.1.11) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзит трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

10.1.12) плата за користування надрами;

10.1.13) податок у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ;

10.1.14) податок у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію;

10.1.15) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

10.1.16) збір за проведення гастрольних заходів;

10.1.17) збір за використання води водних об’єктів;

10.1.18) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

10.1.19) збори за спеціальне використання об'єктів тваринного світу та спеціальне використання об’єктів водних живих ресурсів;

10.1.20) єдиний податок;

10.1.21) фіксований сільськогосподарський податок;

10.1.22) плата за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності;

10.1.23) мито.

10.2. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.

10.3. Відносини, пов’язані із встановленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.


Стаття 11. Місцеві податки і збори


11.1. До місцевих податків належать:

11.1.1) комунальний податок;

11.1.2) податок за торгові місця на ринку;

11.1.3) податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів.

11.2. До місцевих зборів належать:

11.2.1) збір за використання місцевої символіки;

11.2.2) рекламний збір;

11.2.3) туристичний збір;

11.2.4) збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

11.2.5) збір за розміщення об’єктів грального бізнесу;

11.2.6) будівельний збір;

11.2.7) збір з власників собак;

11.2.8) збір за проведення місцевих аукціонів;

11.2.9) збір за проведення кіно- і телезйомок.

11.3. Сільські, селищні та міські ради обов’язково встановлюють комунальний податок, податок за торгові місця на ринку, податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів, рекламний збір, збір за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг і збір за розміщення об’єктів грального бізнесу.

11.4. Сільські, селищні та міські ради, самостійно вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу, щодо запровадження збору за використання місцевої символіки, туристичного збору, будівельного збору, збору з власників собак, збору за проведення кіно- і телезйомок і збору за проведення місцевих аукціонів.

11.5. Встановлення місцевих податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

11.6. Порядок зарахування місцевих податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів встановлюється бюджетним законодавством.


Стаття 12. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків і зборів


12.1. Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки і збори та визначає:

12.1.1) перелік загальнодержавних податків;

12.1.2) перелік місцевих податків і зборів, встановлення яких належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад;

12.1.3) положення, що зазначені в статті 8 цього розділу, щодо загальнодержавних податків;

12.1.4) положення про платників, об'єкт, базу та одиницю оподаткування, граничну ставку та джерела сплати місцевих податків.

12.2. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо податків і зборів:

12.2.1) встановлення та скасування на території Автономної Республіки Крим загальнодержавних податків і зборів, зазначених у підпунктах 10.1.5 і 10.1.10 пункту 10.1 статті 10 цього розділу, в межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або податковими законами;

12.2.2) зміна розміру ставок податків і зборів, передбачених в підпункті 12.2.1 пункту 12.2 цієї статті, в межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або податковими законами, в порядку, встановленому цим Кодексом;

12.2.3) визначення розміру додаткових пільг щодо податків і зборів у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим.

12.3 Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо місцевих податків i зборів:

12.3.1) сільські, селищні та міські ради приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів з одночасним затвердженням положення про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи місцевого збору;

12.3.2) підготовка та прийняття рішення про встановлення місцевих податків і зборів здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;

12.3.3) місцеві податки і збори встановлюються за наявності об’єктів оподаткування або умов, пов'язаних із встановленням таких податків і зборів, у межах граничних розмірів ставок (крім комунального податку) та з урахуванням особливостей їх визначення згідно з цим Кодексом;

12.3.4) рішення про встановлення місцевих податків і зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників, приймається до початку наступного бюджетного періоду та набирає чинності з його початку. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних рішень, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим;

12.3.5) офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків і зборів є актом податкового законодавства з питань оподаткування місцевими податками і зборами;

12.3.6) у положенні про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи місцевого збору відповідно до норм цього розділу визначаються:

а) платники та/або податкові агенти місцевого податку чи збору;

б) об’єкт (база) оподаткування місцевого податку чи збору;

в) ставки (коефіцієнти ставок) місцевого податку чи збору;

ґ) порядок справляння місцевого податку чи збору;

г) строки подання податкової звітності з місцевого податку чи збору;

д) пільги щодо оподаткування місцевим податком чи збором;

е) інші питання, пов’язані з оподаткуванням місцевим податком чи збором, визначені у цьому Кодексі.

Положення, передбачені цим підпунктом, визначаються у разі, коли відповідні положення не передбачені цим Кодексом або податковими законами;

12.3.7) у положенні також зазначаються відповідні статті цього Кодексу, згідно з якими платники місцевих податків і зборів та визначені в рішенні податкові агенти несуть відповідальність за порушення податкового законодавства;

12.3.8) копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи місцевих зборів та положення про порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків і зборів;

12.3.9) центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових розрахунків з місцевих податків і зборів у порядку, встановленому цим Кодексом. У разі потреби затверджуються методичні рекомендації щодо заповнення форм податкових розрахунків;

12.3.10) у разі коли сільська, селищна або міська рада не затверджує рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язкові згідно з нормами цього Кодексу, такі податки i збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків і зборів та з урахуванням коефіцієнтів, визначених цим Кодексом (крім податку за торгові місця на ринку);

12.3.11) сільська, селищна та міська рада, яка прийняла рішення про встановлення місцевого податку чи збору, має право:

а) скасовувати або зупиняти справляння відповідного місцевого податку чи збору, крім місцевих податків і зборів, що є обов'язкові для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;

б) установлювати стосовно окремих об’єктів оподаткування пільгові ставки місцевих податків і зборів, які не є обов’язкові для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;

в) звільняти певні категорії платників податків від сплати місцевих податків і зборів.

Пільги із сплати місцевих податків і зборів визначаються лише у межах сум, що надходять до відповідних місцевих бюджетів;

12.3.12) не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних чи фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків.


Стаття 13. Усунення подвійного оподаткування


13.1. Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його податкової бази (об’єкта оподаткування) у повному обсязі.

13.2. Під час визначення податкової бази (об’єкта оподаткування) витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

13.3. Доходи, отримані за межами України фізичними особами –резидентами, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

13.4. Суми податків, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом (за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України).

13.5. Для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму сплаченого податку, а також про базу його нарахування. Зазначена довідка повинна бути легалізована консульською установою України у відповідній країні або на ній повинен бути проставлений апостиль.


Стаття 14. Визначення термінів


14.1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:

14.1.1) активи – ресурси, контрольовані підприємством за результатами попередньої діяльності, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому;

14.1.2) аукціон (публічні торги) – конкурентний спосіб продажу з метою отримання максимальної виручки від продажу активів у зазначений час, в установленому місці;

14.1.3) балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів – сума залишкової вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням індексації і сумою накопиченої амортизації;

14.1.4) бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій не грошовій формі, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається надходження коштів до продавця з метою компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг);

14.1.5) безнадійна заборгованість – заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;