Geum.ru

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
  1   2   3   4


ЗМІСТ


Вступ


РОЗДІЛ 1. Кримінально-правова характеристика

складу злочину незаконного полювання

1.1. Витоки, історико-правовий нарис кримінально-правової охорони мисливських звірів і птахів та сучасний стан проблеми

1.2. Поняття і суспільна небезпечність складу злочину незаконного полювання

1.3. Об’єктивні ознаки складу злочину незаконного полювання

1.4. Суб’єктивні ознаки складу злочину незаконного полювання

Висновки до розділу 1


РОЗДІЛ 2. Спеціальні питання, що стосуються

кримінальної відповідальності за незаконне полювання

2.1. Кваліфікуючі ознаки складу злочину незаконного полювання і деякі питання індивідуалізації відповідальності та покарання

2.2. Відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту

Висновки до розділу 2

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ВСТУП


Актуальність дослідження. Право власності українського народу на природні ресурси, які знаходяться в межах території України, закріплені Конституцією України від 28 червня 1996 року (ст. 13) [1]. В підтвердження цих конституційних положень Законом України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ» (ст.ст. 9, 10) кожному громадянину надано право спеціального використання тваринного світу, серед різновидів якого мисливство знаходиться на першому місці [12].

На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин [30, 76]. Мисливський фонд України становить понад 344 види птахів і понад 100 видів звірів. Загальна площа мисливських угідь України становить близько 50,8 млн. га. Зараз до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, тварин [161, 29-30]. На початку ХХІ ст. за прогнозами вчених, до Червоної книги України можуть бути занесені ще 20 видів ссавців та ряд інших видів тварин. Враховуючи те, що екологічна ситуація в сфері охорони раціонального використання, відтворення й оздоровлення мисливських звірів та птахів, які перебувають у стані природної волі в Україні, формується під впливом закономірностей розвитку природи та суспільства в процесі природокористування, а тваринний світ виділяється з інших природних ресурсів – він належить до живої природи, що найбільш об’єднує його з людиною, то безсумнівно, відображає особливу актуальність досліджень у цьому напрямку.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 жовтня 1992 року «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки» [31] дослідження в сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, серед яких є тваринний світ, займають провідне місце в реалізації екологічної політики в Україні [63, с. 34; 122, с. 48-50]. На цьому шляху як головний вектор вирішення проблем кримінальної відповідальності за незаконне полювання в юридичній літературі розглядається насамперед поліпшення нормотворчої діяльності та практики застосування чинного кримінального законодавства [123, 48-50].

Переважна більшість правових вимог, в тому числі й кримінально-правових, щодо охорони, відтворення, раціонального використання та оздоровлення мисливських звірів і птахів як складової частини тваринного світу України знайшли своє відображення в законах України: від 22 лютого 2000 р. «Про мисливське господарство та полювання» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 7 лютого 2002 р. № 3053-ІІІ, від 15 травня 2003 р. № 762-ІV, від 11 липня 2003 р. № 1122-ІV, від 20 квітня 2004 р. № 1695-ІV [11, 14; 15, 16]; від 13 грудня 2001 р. «Про тваринний світ» [12]; від 7 лютого 2002 р. «Про Червону книгу України» [13]; від 16 червня 1992 р. «Про природно-заповідний фонд України» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України: від 5 травня 1993 р. № 3180-ХІІ, від 14 грудня 1999 р. № 1287-ХІV, від 11 грудня 2003 р. № 1377-ІV [7, 17; 18, 19]; в Постанові Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399 «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України»[38]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 16 квітня 1998 р. № 41 «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушення правил полювання» [43]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2000 р. № 153 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензії на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин» [48]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 8 квітня 2004 р. № 62 «Про проведення полювання в мисливський сезон 2004/2005 року» [51]; в Наказі Державного комітету лісового господарства України від 21 квітня 2003 р. № 76 «Про проведення полювання на диких парнокопитних і хутрових звірів у мисливський сезон 2003/2004 року [52] та інших.

Проте, незважаючи на певну врегульованість питання щодо відносин, що стосуються мисливських звірів і птахів, багато громадян не дотримуються приписів полювання, які є центральним питанням, в якому визначається як загальний режим мисливського господарства та тваринного світу, так і порядок здійснення полювання: від моменту виникнення права на полювання, місць, строків, обстановки, способів, засобів, знарядь і видів полювання. Це стосується в повній мірі і меж кримінальної відповідальності за дії, що суперечать цим приписам. Зазначені положення перекликаються з вимогами постанови Верховної Ради України «Про основні напрямки державної політики у галузі довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (1998 р.), де визначені найбільш актуальні проблеми тваринного світу на теренах України [17].

Відсутність наукових досліджень щодо складових біосфери, біотехнічних заходів, правовий нігілізм, варварське знищення мисливських птахів та звірів приводить до різкого зменшення їх популяцій, а ще жахливішим є те, що деякі види тваринного світу знаходяться під загрозою повного знищення.

В юридичній літературі питанню кримінальної відповідальності за незаконне полювання приділялась певна увага. Відповідні проблеми, в тій чи іншій мірі, досліджували такі вчені як: В.І. Андрейцев, Ю.С. Богомя-ков, В.І. Борисов, Т.Д. Бушуєва, П.А. Воробей, С.Б. Гавриш, В.Г. Гон-чаренко, В.К. Грищук, М.С. Грінберг, П.С. Дагель, С.А. Данилюк, О.О. Дудоров, Є.М. Жевлаков, М.Й. Коржанський, А.М. Комісаров, О.М. Костенко, З.Г. Корчева, І.П. Лановенко, Б.М. Леонтьєв, Ю.І. Ляпунов, В.К. Матвійчук, А.Й. Мілер, В.Л. Мунтян, П.Т. Накіпєлов, В.Д. Пакутін, П.Ф. Повеліцина, О.Я. Свєтлов, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, С.В. Трофімов, І.А. Тяжкова, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко, В.А. Широков, С.С. Яценко та ін. Проте опубліковані роботи, в переважній своїй більшості, виконані в минулі роки, на базі раніше діючого законодавства, вони стосуються аналізу лише окремих питань чинного законодавства і не враховують сучасної «Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 рр.», не ґрунтуються на нових правових, економічних та організаційних засадах діяльності юридичних та фізичних осіб у сфері мисливського господарства та полювання. Вони не враховували нині діючий наскрізний принцип, що забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, використання, відтворення та оздоровлення тваринного світу. Відсутні до цього часу і дисертаційні дослідження цієї проблеми. Питання, що стосуються кримінальної відповідальності за незаконне полювання, не аналізувалися комплексно, з урахуванням усіх норм, в тому числі і нових, що стосуються цього посягання. Необхідно відмітити і те, що проблема кримінальної відповідальності за незаконне полювання не піддавалась спеціальному дисертаційному дослідженню.

Реформа кримінального законодавства і, зокрема, положень щодо кримінально-правової охорони тваринного світу, прийняття нового фауністичного законодавства та цілої низки підзаконних нормативних актів у зазначеній сфері, потребують глибокої і всебічної наукової аргументації, яка не може мати місце без серйозного дисертаційного дослідження. Крім того, такий аналіз зумовлений вимогами незалежної держави України до правоохоронних органів, зокрема, до органів внутрішніх справ, органів прокуратури щодо вдосконалення боротьби з вищевказаними злочинами. Ці вимоги підтримуються широкою громадськістю, яку турбує катастрофічне зменшення тварин – невід’ємної частини навколишнього природного середовища, яка істотно впливає на рівновагу в природі.

У кримінально-правовій літературі недостатньо розроблені питання, що стосуються витоків та історії кримінальної відповідальності за незаконне полювання та впливу цих знань для вдосконалення законотворчої діяльності. У деяких наукових дослідженнях висвітлюються тільки фрагментарно окремі питання, що в тій чи іншій мірі пов’язані із злочинним полюванням. Крім того, автори цих праць мають значні розбіжності в поглядах навколо суспільних відносин, що поставлені під охорону кримінального закону, на структуру об’єкта, на предмет, його місце в складі злочину щодо інших складоутворюючих цього суспільно-небезпечного діяння і їх ознак.

Суттєві прогалини існують в теорії і на практиці відносно спеціальних питань кримінальної відповідальності за незаконне полювання. Зокрема, необхідно зазначити, що останнє не знайшло певних досліджень і висвітлення в порівняльно-правових аспектах цього явища, у відмежуванні складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту, в розкритті кваліфікуючих ознак цього діяння та деяких питань індивідуалізації відповідальності та покарання.

Відсутні ґрунтовні пропозиції з удосконалення кримінального законодавства, що стосується охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення об’єктів тваринного світу, останнє тим більш важливе в умовах, коли відбулася чергова кодифікація кримінального законодавства України. Зазначений ст. 248 КК України склад злочину потребує детального наукового обґрунтування та подання пропозиції щодо практичного застосування цієї статті.

Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений соціально-політичною актуальністю проблеми кримінально-правової боротьби з незаконним полюванням, поширеністю відповідних злочинних посягань, прагненням сформулювати певні положення, що стосуються теорії кримінального права, пропозиції з удосконалення як судової практики, так і кримінального законодавства в цій частині.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

23 жовтня 1996 року тема кандидатської дисертації розглядалась й була затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України відповідно до наукового напрямку роботи кафедри кримінального права в межах Державної комплексної програми «Актуальні проблеми кримінального, кримінально-виконавчого законодавства й системи попередження злочинності», дослідження спрямоване на виконання «Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки», щорічних планів, науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення всебічного юридичного аналізу складу злочину, передбаченого ст. 248 КК України, на базі комплексного його вивчення та дослідження, вироблення пропозицій щодо вдосконалення практики застосування норм чинного кримінального законодавства, запозичення досвіду в цьому питанні з кримінального законодавства деяких зарубіжних країн, створення концепції розвитку законодавства в цій частині.

Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити такі основні нагальні завдання:

– дослідити витоки та зробити послідовний огляд кримінальної відповідальності за незаконне полювання в історичному аспекті, а також використати зазначене для вдосконалення кримінального законодавства в цій сфері діяльності;

– сформулювати поняття і визначити суспільну небезпечність незаконного полювання;

– провести ґрунтовний аналіз ознак складу злочину незаконного полювання;

– здійснити послідовне й аргументоване відмежування складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та аналогічного адміністративно-правового делікту;

– оцінити чинне кримінальне законодавство стосовно незаконного полювання, показати його можливості в боротьбі з названим асоціальним явищем та виявити наявні істотні та деякі другорядні недоліки;

– вивчити та з’ясувати дійсний стан практики застосування кримінально-правових норм про незаконне полювання;

– сформулювати рекомендації щодо вдосконалення кримінально-правових норм про незаконне полювання в межах чинного Кримінального кодексу України;

– провести порівняльно-правовий аналіз законодавства України і деяких зарубіжних країн щодо кримінальної відповідальності за незаконне полювання.

Об’єктом дисертаційного дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язаних з кримінально-правовою охороною мисливських звірів і птахів.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, якими передбачено відповідальність за незаконне полювання, а також норми інших галузей законодавства, які встановлюють порядок полювання, а також заборони, що стосуються досліджуваної сфери.

Методи дослідження, обрані, виходячи з поставлених у роботі цілей і задач, з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. Діалектичний підхід як загальнонауковий, наскрізний метод виявився у тому, що уявлення про складоутворювальні ознаки цього злочину досліджувалися у їх розвитку, тісному взаємозв’язку з іншими методами. Проблема кримінальної відповідальності за незаконне полювання розглядається не ізольовано від питань, котрі постають перед іншими сферами знань, а в їх нерозривній єдності, взаємодоповненні. Метод структурно-системного аналізу, а також формально-логічний, використовувалися для виявлення місця різних ознак, досліджуваного злочинного діяння. За допомогою формально-юридичного методу з’ясовувалася логіка законодавця, закладена в конкретних правових нормах. Історико-лінгвістичний метод дав можливість простежити еволюцію всіх ознак складу злочину, передбаченого ст. 248 КК України, як результат мовних конструкцій, які виражають ці ознаки. Порівняльно-правовий метод сприяв виявленню різних підходів при конструюванні досліджуваного злочину у кримінальному законодавстві деяких країн. Історико-правовий метод дозволив простежити розвиток уявлень про об’єктивні і суб’єктивні ознаки злочинного полювання в історичному аспекті. Соціологічний метод використовувався при збиранні та дослідженні емпіричного матеріалу (матеріалів кримінальних справ, матеріалів про відмову порушення кримінальних справ, матеріалів адміністративних справ, анкетування та інші).

Емпіричну базу дослідження становлять відомості, одержані внаслідок вивчення 300 кримінальних справ відповідної категорії, розглянутих судами України за 1987-2004 роки, за якими винесені обвинувальні вироки, апеляційна, касаційна та наглядова практика, узагальнення практики, 300 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, статистичні дані по справах з незаконного полювання за період з 1987 по 2004 роки. Крім того – вивчені 200 адміністративних справ щодо незаконного полювання за 1987 по 2004 роки.

За спеціальною програмою проведено анкетування (200 осіб) суддів, працівників прокуратури, органів внутрішніх справ та громадян щодо проблеми незаконного полювання.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні монографічним дослідженням, в якому на загальнотеоретичному та конкретно-юридичному напрямках вивчені проблеми кримінальної відповідальності за незаконне полювання за чинним Кримінальним кодексом України.

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні низки нових теоретичних висновків, уточненні змісту окремих термінів та понять, котрі мають наукове і практичне значення, що знайшло своє відображення в конкретних теоретичних положеннях і пропозиціях, які виносяться на захист:

1. Уперше в юридичній літературі досліджені витоки та історико-правовий нарис кримінально-правової охорони мисливських звірів і птахів. Розкривається зміст правових актів, які мають вплив на реформування кримінального законодавства в досліджуваній сфері. На підставі такого дослідження пропонується вдосконалення ч. 1 ст. 248 КК України та п.п. 1, 2, 10 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», виходячи з ознак, які містилися в попередньому законодавстві.

2. Сформульовані поняття: «полювання», «незаконне полювання» та вперше запропоноване визначення поняття «кримінально-правове незаконне полювання».

3. З’ясована суспільна небезпечність злочину незаконне полювання. Аргументується положення про неможливість подолання цього злочинного діяння без застосування чинних кримінально-правових засобів.

4. В дисертації отримало подальший розвиток положення про родовий об’єкт злочину на який посягає таке діяння як незаконне полювання. Зазначається, що ним є суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи (що складає навколишнє природне середовище), її охорону, оздоровлення, раціональне використання і відтворення такої єдиної системи для теперішніх та майбутніх поколінь.

5. По-новому сформульоване визначення безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 248 КК України. Наголошується, що ним є суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення диких тварин, що охороняються законом і перебувають у стані природної волі або в напіввільному стані, які внесені до державного мисливського фонду, мешкають у мисливських угіддях, випущені туди з метою розмноження, а також створення сприятливих умов їх існування та зберігання цілосності природних груп і зграй.

6. Вперше досліджено структурні елементи суспільних відносин, на які безпосередньо посягає цей злочин та визначено механізм спричинення шкоди безпосередньому об’єкту злочину. Зазначено, що структурними елементами цих відносин є: предмет відносин – можливість (умови) для охорони диких звірів і птахів; суб’єкти – юридичні особи, фізичні особи і їх соціальні об’єднання, соціальний зв’язок – створення та підтримання суб’єктами відносин стану, що забезпечує охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення диких звірів і птахів, що знаходяться в стані природної волі.

7. Уточнене та сформульоване поняття предмета складу злочину, передбаченого ст. 248 КК та запропоновані його юридично-значимі ознаки. Зазначається, що до нього відносяться такі звірі та птахи, котрі: знаходяться в стані природної свободи або в напіввільному стані; внесені до державного мисливського фонду; мешкають у мисливських угіддях або випускаються туди з метою розведення; охороняються законом.

8. Вперше дано розгорнутий аналі

з ознак об’єктивної сторони складу злочину незаконне полювання. На підставі дослідження охарактеризовані зміст дій в цьому злочинному діянні. Наведені додаткові аргументи, що злочин передбачений ст. 248 КК України належить до діянь з формальними складами (за виключенням, що вчиняються за ознаками істотної шкоди). Запропоновано визначення об’єктивної сторони цього злочину.

8.1. Аргументовано, що під полюванням в заборонений час необхідно розуміти: 1) недозволені для полювання строки на відповідні види тварин; 2) полювання в темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу).

8.2. Доведено, що під полюванням в заборонених для цього місцях необхідно розуміти, полювання в таких місцях, де воно взагалі заборонено або де для його організації і проведення потрібно мати спеціальний дозвіл.

8.3. Наголошено, що під забороненими знаряддями вчинення злочину, передбаченого ст. 248 КК слід розуміти предмети зовнішнього світу, тварин, яких винний використовує для надання сили й спритності під час виконання об’єктивної сторони цього злочину та пропонується таке формулювання у відповідній постанові Пленуму Верховного суду України. Пропонується визначення засобів вчинення цього злочину.

8.4. Дисертант приходить до висновку, що заборонені способи незаконного полювання може об’єднувати: 1) їх винищувальний характер; 2) загально небезпечний характер.

8.5. Одержано додаткову аргументацію положення про: полювання без належного на те дозволу; транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування; допускання собак у мисливські угіддя.

8.6. Уточнені критерії встановлення істотної шкоди порушення правил полювання.

9. Пропонується доповнення до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» окремою статтею з визначенням поняття «заповідник» та розкривається ознака полювання на звірів і птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

10. Зроблено висновок про те, що психічне ставлення особи до дій і наслідків, передбачених ч. 1 ст. 248 КК (за ознакою істотної шкоди) може мати форму умислу, в тому числі і до наслідків ставлення можливе також з побічним умислом. Щодо всіх інших діянь, які зазначені в ст. 248 КК (з формальним складом) психічне ставлення можливе лише з прямим умислом.

11. Доведено, що до кола суб’єктів цього злочину слід відносити службову, неслужбову або приватну особу, що на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку. Розкритий зміст кваліфікуючих ознак незаконного полювання. Зазначається, що в ч. 2 ст. 248 КК ознака «Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища» має обмежене застосування і не охоплює дії службових осіб, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади.

12. Розкрито зміст кваліфікуючих ознак незаконного полювання. Висловлено думку про доцільність доповнити ст. 248 КК ч. 3 такого змісту: «Дії, передбачені частинами 1 і 2 ст. 248 КК, якщо вони вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки».