Xviii. Історична необхідність

1   2

 Наливайко Д. Рецепція України в Західній Європі XVI–XVIII ст. // Су­часність. – 1993. – № 2. – С. 103.

2 Онацький Є. Наше національне ім’я. Наш національний герб. – [Б. м.]: Українське вид во “Перемога”, 1949. – С. 28.

1 Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). – Львів, 1931. – С. 348.

2 Кравченко В. В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження (друга половина XVIII – середина XIX ст.). – Х.: Основа, 1996. – С. 29.

1 Костомаров Н. И. Собрание сочинений: В 8 кн. 21 т. – СПб., 1903. – Кн. 1. – С. 37.

2 Огоновський О. Історія літератури руської. – Львів, 1891. – Т. 1. – С. 8.

3 Дорошенко Д. Ватрослав Ягіч про українську мову і про назву “ук­раїнці” // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – К., 1927. – Кн. 10. – С. 275.

4 Миллер А. И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском об­щественном мнении (вторая половина XIX в.). – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 36.

1 Чигирин А. Украинский вопрос. – Париж, 1937. – С. 4.

1 Грушевский М. С. Иллюстрированная история украинского народа. – СПб., 1913. – С. 4–5.

1 Грушевський М. С. Історія України-Руси: У 7 т. – Львів, 1904. – Т. 1. – С. 1.

2 Окунь-Бережанський В. Чому Русини або Малороси називаються ук­раїнцями? – Самбір, 1932. – С. 57.

3 Цегельський Л. Звідки взялися і що значать назви “Русь” і “Україна”? – Львів, 1907. – С. 69.

4 Томашівський С. Притча про двох сусідів, що мали одне ім’я. – Львів, 1909. – С. 16.

1 Русини а москалі: Збірка статей і оповідань. – Чернівці: Руська Рада, 1911. – С. 3.

2 Назарук О. Як називається наш рідний край і нарід? – [Б. м.], 1915. – С. 3.

3 Ванькевич К. Хто ми і від кого походим? – Проскурів, 1917. – С. 66.

1 Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII – XVIII ст.: кордони, населення, право. – К.: Основи, 1996. – С. 92.

2 Тойнбі Арнольд Д. Дослідження історії: У 2 т. – К.: Основи, 1995. – Т. 1. – С. 123.

1 Костомаров Н. И. Собрание сочинений: В 8 кн. 21 т. – СПб.: Изд-во Лит. фонда, 1903. – Кн. 1. – С. 38.

2 Барвінський Б. Велика й Мала Україна. – Львів: Накл. Укр. книгарні, 1925. – С. 4.

1 Миллер А. И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском об­щественном мнении (вторая половина XIX в.). – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 43.

2 Цегельський Л. Русь – Україна, а Московщина – Росія. – Царгород, 1916. – С. 86.

3 Андрусяк М. Терміни “Руський”, “Роський”, “Російський” і “Білорусь­кий” в публікаціях XVI–XIX століть // Збірник на пошану Івана Мірчука. – Мюнхен; Нью-Йорк; Париж; Вінніпег, 1974. – С. 13.

1 Макарчук С. Україна і українці: поява, поширення та утвердження назв // Другий міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1994. – С. 209.

2 Заставний Ф. Д. Українські етнічні землі. – Львів: Світ, 1993. – С. 11.

1 Отечествоведение: Россия по рассказам путешественников и ученым изследованиям. – СПб., 1871. – Т. 2. – С. 6.

1 Андрусяк М. Терміни “Руський”, “Роський”, “Російський” і “Білорусь­кий” в публікаціях XVI–XIX століть // Збірник на пошану Івана Мірчука. – Мюнхен; Нью-Йорк; Париж; Вінніпег, 1974. – С. 13.

2 Див.: Левченко М. Заметки о русинской терминологии // Основа. – 1861. – Июль. – С. 183–185.

3 Феденко П. Наша національна назва у Шевченка. Цит. за: Рудниць­кий Я. Слово й назва “Україна”. – Вінніпег, 1951. – С. 25.

1 Рудницький Я. Слово й назва “Україна”. – Вінніпег: Накл. Укр. Кни­гарні, 1951. – С. 101.

2 Гоголь Н. В. Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Гослитиздат, 1949. – Т. 2. – С. 49, 88.

3 Проблеми дослідження історії України: Збірник матеріалів першого круглого стола істориків. – Львів, 1993. – С. 152.

1 Бромлей Ю. В., Подольный Р. Г. Человечество – это народы. – М.: Мысль, 1990. – С. 179.

2 Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. – СПб., 1872. – Т. 7. – С. 455.

3 Рудницький Я. Слово й назва “Україна”. – Вінніпег: Накл. Укр. Книгар­ні, 1951. – С. 93.

1 Світленко С. І. Народництво в Україні // Український історичний жур­нал. – 1997. – № 3. – С. 45.

2 Українка Леся. Твори: У 5 т. – К., 1956. – Т. 5. – С. 47.

3 Українська суспільно-політична думка в 20 столітті // Сучасність. – 1983. – № 1. – С. 22.

4 Міхновський М. Самостійна Україна. – Лондон, 1967. – С. 28.

1 Єремеїв М. Полковник Євген Коновалець на тлі української визволь­ної боротьби // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен, 1974. – С. 121.

2 Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. – X.; К.: Держлітвидав Ук­раїни, 1930. – С. 211.

3 Письмо к издателю “Колокола” // Літературна Україна. – 1990. – 11 жовт.

4 Стебницкий П. Очерк развития действующего цензурного режима в отношении малорусской письменности // Україна: Наука і культура. – К., 1993. – Вип. 26/27. – С. 97.

1 Дорошенко Д. Що таке історія Східної Європи? // Український істо­рик. – 1983. – № 2/4. – С. 114.

2 Україна. Українознавство і французьке культурне життя. – Париж, 1950. – Зб. 4. – С. 220.

3 Окунь-Бережанський В. Чому Русини або Малороси називаються ук­раїнцями? – Самбір, 1932. – С. 9.

4 Кревецький І. “Не было, нет, и быть не может!” // ЛНВ. – 1904. – Т. 27, кн. 7. – С. 9.

1 Нарід в неволі. – Львів, 1895. – С. 38.

2 Франко І. Молода Україна. – Львів, 1910. – Част. 1: Провідні ідеї й епізоди. – С. 8.

3 Смаль-Стоцький Р. Українська мова в Совєтській Україні. – Варшава, 1936. – С. 27.

1 Революція в небезпеці! – Відень; Київ, 1920. – С. 49.

2 Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху зре­лого феодализма. – М.: Наука, 1989. – С. 53.

1 Миллер А. И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском об­щественном мнении (вторая половина XIX в.). – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 164.

2 Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола: Прилож. к ж. “Москва”: Сборник. – М., 1998. – С. 14.

3 Трубецкой Н. С. Общеславянский элемент в русской культуре // Во­просы языкознания. – 1990. – № 3. – С. 118.

1 Украина – это Русь: Литературно-публицистический сборник. – СПб.: ЛИО “Редактор”, 2000. – С. 21.

2 Украинский вопрос. – М., 1917. – С. 39.

3 Киевские Университетские Известия. – Т. 8. – С. 38.

4 Шелухин В. Україна – назва нашої землі з найдавніших часів. – Прага, 1936. – С. 84.

1 Пестель П. И. Русская Правда. – СПб., 1906. – С. 40.

1 Винниченко В. Відродження нації. – Київ; Відень, 1920. – Част. 1. – С. 34–35.

2 Записки о Южной Руси / Издал П. Кулиш. – К., 1994. – С. 235.

1 Грабович Г. До історії української літератури. – К.: Основи, 1997. – С. 43.

2 Царинный А. Украинское движение. – Берлин, 1925. – С. 159.

3 Стороженко А. В. Происхождение и сущность украинофильства. – К., 1912. – С. 40.

4 Сикорский И. А. Русские и Украинцы. – К., 1913. – С. 51.

1 Медвецкий Г. М. Единство русского языка в его наречиях. – Прага, 1924. – С. 11.

2 Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. – Відень, 1916. – С. 93.

3 Щеголев С. Современное украинство. Его происхождение, рост и задачи. – К., 1914. – С. 131.

1 Ленін В. І. Ще про “націоналізм” // Повне зібрання творів. – К., 1972. – Т. 24. – С. 310.

2 Лизанчук В. Засоби масової інформації про русифікаторську політику в Україні. – Львів: ЛДУ, 1993. – Част. 1. – С. 155.

1 Секретний донос Полтавского губернатора Богговута Министру Вну­тренних Дел. – Полтава, 1917. – С. 1–11.

1 Миллер А. И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском об­щественном мнении (вторая половинв XIX в.). – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 135.

2 Федотов Г. П. Судьба и грехи России. – СПб., 1992. – Т. 2. – С. 284.

3 Цветков В. Ж. Белое движение в России. 1917–1922 годы // Вопросы истории. – 2000. – № 7. – С. 68.

4 Lypyński W. Nazwa “Ruś” i “Ukraina” i ich znaczenie historyczne // Z dziejów Ukrainy. – Kraków, 1912. – S. 54.