Виконав

Вид материалаРеферат
Подобный материал:
Міністерство освіти і науки України


РЕФЕРАТ НАТЕМУ:

ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ АНДРІЯ МАЛИШКА


Виконав:

_________________


Перевірив

_________________


Івано-Франківськ

2009р.

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в Обухові, на Київщині. В родині сільського шевця. В батька та матері було одинадцятеро дітей, жили вони в нестатках, і батькові, як згадує молодий поет у своїй “Автобіографії”, доводилося не тільки докладати старань у чоботарському ремеслі, а й вирушати в засушливі роки на заробітки в південні степи. Разом з тим дитяче виховання в сім’ї, де вміли цінувати працю, народну пісню і глибоке, багатобарвне народне слово, назавжди заронило в душу допитливого хлопця любов до людини, до праці, до пісні.

Закінчивши семирічну школу в Обухові, А.Малишко вступив до Київської медичної школи, та в скорім часі, захоплений поезією, склав екзамени і вступив на літературний факультет Інституту народної освіти. Після закінчення вузу деякий час був на вчительській роботі – викладав російську та українську літератури в Овручі на Житомирщині, потім працював у харківській газеті “Радянське село”, в 1934 році був призваний до армії. ”Служба збагатила мене враженнями, - свідчив пізніше поет. – Розповіді про героїчні справи Щорса я довго носив у пам’яті. Пізніше вони вилились у піснях про Щорса, які запропонував мені написати О.П.Довженко до кінофільму “Щорс”.

З армії він привіз зошит віршів і ліричний вступ до поеми “Трипілля”. Всі ці вірші увійшли до збірки “Батьківщина”, виданої 1936 року.

Вірші писати А.Малишко розпочав ще в шкільні роки. Перша їх публікація припадає на 1930 рік.

Характерно, що в цей час А.Малишко захоплюється бойовою, часто публіцистично наснаженою поезією Павла Тичини та Володимира Маяковського. Так само захоплюється молодий поет надзвичайно душевною лірикою Володимира Сосюри.

Мотиви та настрої радості, окрилення, передчуття майбутніх доріг стають улюбленими і визначальними у багатьох поетових віршах, що склали його збірки “Батьківщина” (1936), “Лірика”, “З книги життя” (1938), “Народження синів” (1939).

В 1940 році виданий цикл віршів “Листи червоноармійця Опанаса Байди”. В їх основі покладено особисті враження та роздуми А.Малишка, який у вересні 1939 року був учасником визвольного походу Червоної Армії на західноукраїнські землі.

У 1940 році виходить збірка віршів “Березень”. а вже наступного року автор стає учасником Великої Вітчизняної війни – працює у фронтових газетах “Красная Армія”, “За честь Родіни”, “За Радянську Україну”, пише вірші, пісні, балади, які складають збірки “Україно моя”, “Битва”, “Полонянка”, “Ярославна”.

У перші повоєнні роки Малишко створює поеми “Прометей”, “Любов” (1946), “жива легенда”, “Марія” (1947), де показує людей, долі яких пов’язані з подіями недавньої вікопомної битви.

По війні 1946 року побував у Канаді та США і з часом видав збірку “За синім морем” (1950), удостоєну Державної премії СРСР. До 300-ліття возз’єднання України з Росією написав “Книгу братів” (1954), пройняту ідеєю віковічної дружби народів.

У 1956 році вийшла книжка поета “Що записано мною”. Вона знаменувала початок у його творчій біографії новог7о етапу. В ній і в збірці “Серце моєї матері” (1959) поет веде лірико філософські “записи”.

Виходять книжки “Полудень віку” (1960), “Листи на світанні” (1961), “Прозорість” (1962), “Дорога під яворами” (1964), “Рута” (1966), “Синій літопис” і остання “Серпень душі моєї” (1970).

Неповторне поетичне повноголосся притаманне пісням А.Малишка. Пісенна його спадщина дуже велика в кількісному розумінні, та досить уважно перечитати такі знані в народі твори, як “Пісня про рушник”, “Ми підем, де трави похилі... ”, “Пісня про рідну землю”, “Цвітуть осінні тихі небеса...” і останній, датований 8 лютого 1970 року, вірш, останню пісню “Чому, сказати сам не знаю...” – досить перечитати лише ці пісенні твори, щоб зрозуміти яскраво індивідуальний і народний характер Малишкової пісні.

Андрій Самійлович Малишко – видатний майстер радянської літератури помер 17 лютого 1970 року. Дзвінка, мужня і ніжна пісня поета обірвалась на високому злеті.