Geum.ru

Зв'язок художньої літератури з мистецтвом на уроках української літератури Із педагогічного досвіду Н. А. Середи, вчителя української мови та літератури Валер’янівської зош волноваського р-ну Донецької обл

Вид материалаУрок
Подобный материал:
Зв'язок художньої літератури з мистецтвом на уроках української літератури


Із педагогічного досвіду Н.А.Середи,

вчителя української мови та літератури

Валер’янівської ЗОШ Волноваського р-ну

Донецької обл.


«Зв'язок художньої літератури з мистецтвом» - це та проблема, яка мене цікавить і як учителя, і як особистість. На мою думку, плідна та творча робота на уроці літератури із поєднанням різних видів мистецтв дуже важлива для розширення кругозору учнів, діти простежують зв'язок літератури як шкільного предмета з іншими сторонами життя, це допомагає їм більш свідомо підійти до самого визначення літератури як словесного мистецтва. Та будь-яка праця в цьому напрямі й самого вчителя збагачує як інтелектуально, так і духовно. На жаль, я не маю ніякої спеціальної ні музичної, ні образотворчої освіти, але маю від природи до сфери мистецтва зацікавленість.

Така робота пов'язана із серйозною самоосвітньою і пошуковою роботою, впливає на вибір методів і форм при підготовці до уроку. Намагаюсь творчо поєднати пасивні, напівактивні, активні методи (лекція, розповідь учителя, метод книжних завдань, метод-ілюстрацій та демонстрацій, евристичний…) Щоб активізувати учнів іноді використовую метод гри. Звичайно, методи обираю в залежності від мети уроку, віку, загального розвитку дітей та здатності сприймати.


Сьогодні я зупинюсь на взаємозв’язку літератури з образотворчим мистецтвом. Саме цей вид мистецтва найкраще допомагає учням п’ятого класу зрозуміти саму природу поняття «художній образ», бо спочатку й до самого навчального предмету «Література» вони підходять як до читання у початкових класах.


Я пропоную учням виконати таке завдання: вікна навчальних кабінетів виходять на шкільне повір’я, де ростуть берези. Прошу дітей підійти до вікна. добре роздивитися одну й ту саму березу, а потім за певний однаковий час намалювати прямо у робочих зошитах. Як час вийшов ми підходимо ще до вікна, знову роздивляємось. А далі я відразу даю інше завдання – коротко описати словами. Саме ці два завдання мені дуже допомагають підвести дітей до наукового визначення і розуміння терміну мистецтва як зображення явищ життя у художніх образах. Їм легше простежити ланцюг переходу реального образу із життя, дерева, в художній - на папері намальований. Учні усвідомлюють сам процес переходу предмета із світу реального у світ художній. Але цей етап самий простий. Скільки працюю, в більшості випадків учні не завжди розуміють, що таке «художність». Це завдання допомагає мені і в цьому. Ми з дітьми роздивляємось ті малюнки, які вони зробили. Звичайно, як ви і здогадуєтесь, ми приходимо до висновку, що дерево малювали всі одне, а на малюнку воно виглядає у всі по-різному ( у когось більше, у того гіллястіше, хтось більше старався, а хтось виконував роботу недбало). Це все тому, що всі ми різні, неповторні, кожен має свою уяву, фантазію, вкладає частинку душі, тому і малюнки у всіх різні. Що оця творча уява і є художність.

Наступний етап цих завдань полягає у тому, що дітей підводжу до думки, що література – це також вид мистецтва. Ми ж змогли реальне дерево вихопити із життя і перенести у світ мистецтва. Тільки ми це зробили не олівцями чи фарбами, а словами. Після того, як ми прочитаємо, ті коротенькі описи берези, повинні прийти до висновку, що і описи у всіх різні, кожен проявив свою індивідуальність, художність. Отже, діти приходять до висновку, що література - це словесний вид мистецтва.

Поняття «художнього образу», мабуть, найважче для дитячого сприйняття із теорії літератури, учні ніби зрозуміли, але через деякий час швидко і забули. Саме цей образ «дерева» допомагає час від часу відтворювати цей ланцюжок ключових літературознавчих термінів.


Хочу зупинитись ще на одному із видів завдань як виконання ілюстрацій до художніх творів. Такі завдання більше підходять для учнів середніх класів. Тут треба враховувати психологію старшокласників. Старшокласники вже не сприймають настанови вчителя, що уміння малювати не головне. Учні старших класів чітко вже усвідомлюють свої здібності, ті хто не вміє малювати соромляться показувати свої не дуже вдалі малюнки, і ці завдання просто сприймають негативно. А ті хто вміє добре малювати, то вже й не хочуть, це забирає багато часу, якого при сучасних навантаженнях і так бракує. Як правило, дитина, яка до чогось здібна, вона завжди завантажена.

Такі завдання-ілюстрації використовую двох видів: обов’язкові та необов’язкові. За такі завдання не ставлю поганих оцінок. Перед таким завданням даю обов’язкові настанови, що всі ми не художники, в тому числі і я. Що ми учимося бути уважними, уважно і вдумливо читати, творчо мислити. Що я оцінюю старанність. Прошу малюнок виконати так, щоб я, як учитель, побачила, що учні читали та добре знають текст. При цьому зауважую, що ми будемо малювати портрет чи пейзаж…Це у нас був літературний портрет чи пейзаж, а це буде образотворчий, бо ми його виконаємо засобами образотворчого мистецтва. Коли вже ілюстрації виконані, то обов’язково прошу їх прокоментувати, задаю запитання:

- Чому малюнок намальовано саме так?

- Чому вибрала дитина саме такі кольори7

- Які предмети зображені на малюнку?

- Яка пора року?

- Який настрій у головного героя?

- Які враження викликає малюнок у інших дітей? і тд..

У цьому році в 5 класі малювали ілюстрацію до казки «Хуха Моховинка». У книзі вже була готова ілюстрація. Учнів налаштовувала на те, що це художник її так зобразив, а вони повинні хуху створити свою. Із десяти учнів троє не виконало завдання, у п’ятьох хухи були схожі на ілюстрацію – змалювали. У двох дітей малюнки були не схожі на інші: одна дитина сказала, що їй Моховинка нагадує маленьку мишку, а інша – білку. Діти дуже скупо відповідали на запитання, майже однослівно. Такий підбір дітей, що їм важко творчо працювати.

Отже, такого виду завдання допомагає дитині розвивати образне мислення, підводить до думки про необхідність уважно і вдумливо читати, розвиває зв’язне мовлення.


Про такі види завдань як підготовка додаткової інформації, повідомлень, рефератів, підбір ілюстрацій можна говорити безкінечно. Якщо я знаходжу якусь додаткову інформацію, цікаві ілюстрації, то обов’язково стараюсь використати на уроці. Це дуже копітка робота. Потребує багато часу. Матеріал треба знайти, обробити, обдумати, як прив’язати до навчально-виховної мети.

Сьогодні хочу зупинитись на такому періодичному виданні «Великие художники их жизнь, вдохновение и творчество». Цей журнал мені часто дуже допомагє.


І.

Якщо говоримо про видатних художників та українську літературу, то перше імя, яке спадає на думку, - це Тарас Григорович Шевченко. Він увійшов у світ мистецтва художником, а потім уже став відомим як поет. Завдяки своєму художньому таланту він отримав свободу від кріпацтва. Втілення мрії вільно малювати звільнило в його душі поетичного генія. Навіть тоді, коли до Т.Шевченка прийшла велика поетична слава, його земляк і перший наставник з живопису в Петербурзі Іван Сошенко (1807-1876) впевнено стверджував: «Якщо б він покинув свої вірші, то був би ще більшим живописцем, ніж поетом…»

Вимоглива Санкт-Петербурзька Академія художеств, що привчила до наполегливої та ретельної праці, навчання у Карла Брюллова, котрий своїми реалістичними поглядами розхитував устої пізнього російського класицизму, підготували Т.Шевченка – художника міцного, самостійного й глибоко національного.

Його твори часто порівнюють з роботами Альбрехта Дюрера (1472 – 1528), Рембрандта(1606 – 1669), Ореста Кіпренського (1782- 1836), з японською гравюрою.

Хоча його життєві обставини не дали в повну силу розкритися його таланту як художника, його значуща спадщина і новаторство в багатьох художніх галузях, вплив на наступний розвиток національного мистецтва роблять Т.Шевченка одним із найвидатніших майстрів ХІХст.

У серії журналів «Великие художники» є окремий номер присвячений саме Т.Г.Шевченку. Тут і біографічні дані, репродукції найвідоміших картин: «Катерина», «Циганка-ворожка», «Селянська родина», портрети сучасників – портрет Ганни Закревської, автопортрети, коментарі до картин і т.д. Цей журнал - гарний помічник під час вивчення життя і творчості Великого Кобзаря.

Матеріал про Т.Шевченка як художника я упорядкувала в такі лекції і ними при нагоді користуюсь. Ось наприклад, під час вивчення поеми «Катерина» як же не показати однойменну картину. Діти, як правило, не залишаються байдужими.


ІІ.

Я хочу порекомендувати для роботи ще один номер журналу серії «Великие художники», який присвячено Георгію Нарбуту. Твори корифея української графіки Георгія Нарбута ще при житті художника отримали велику популярність і світове визнання. Прожив всього 34 роки, талант-самородок. Г.Нарбут на отримав академічної художньої освіти, але зумів зробити фундаментальний внесок у розвиток українського мистецтва. Г.Нарбуту підкорювалось майже все – від створення книжних мініатюр до державної символіки, від силуетної лаконічності графіки до казкової багатобарвності живопису. У свої творах він воскрешує забуті секрети майстрів минулого і одночасно виступає новатором. ЦЕ автор «Української азбуки» (1917- -1919), ескізів Державного герба України (1918), Автор ескізів державних кредитних білетів( грошей) УНР, і коли вже говорити

про зв'язок літератури з графічним мистецтвом – автор ілюстрацій до поеми І.Котляревського «Енеїда», автор обкладинки до «Антології» М.Зерова, автор ілюстрацій до байок И.Крилова.

Матеріали з життя і творчості цього художника можна використовувати не тільки на уроках літератури, а й на уроках історії.


ІІІ.

Я ще хотіла б познайомити з одним випуском цього журналу «Українська ікона». Це журнал дуже специфічний своєю тематикою. Іконопис – один із самих важких і чудових напрямків образотворчого мистецтва. І нам, звичайним людям та й дітям зокрема, взагалі маловідомий. Ми й не маємо отієї глибинної духовної освіти, а від того і культури. Ми тільки приходимо до цих знань, по зернятку збираючи. Звичайно, матеріали з цього номеру і не для широкого загалу. Але знаходяться діти, яких це вражає, цікавить, чіпає за живе. Випускник нашої школи Маркін Богдан не закінчував художньої школи, але юнак має певні здібності до малювання і, крім звичайних малюнків довільної тематики, робить малюнки на релігійні теми, реставрує ікони. Цей журнал цікавий саме для такої людини. Ту й історія українських ікон, і опис та інформація про окремо взяті ікони, і матеріали про роль української ікони в контексті світового мистецтва. Я частіше використовую цей номер для показу ікони «Покрова з портретом Богдана Хмельницького» (І половина ХVІІІ ст.) Ілюстрація з цією іконою вміщена в новому підручнику з укр. літ. для 9 кл. На учнів це справляє вплив.

Отже, використання на уроках української літератури матеріалів, ілюстрацій, різних засобів, пов’язаних з іншими видами мистецтва, зокрема з образотворчим мистецтвом, урізноманітнюють учбовий матеріал, роблять урок більш цікавим, підштовхують учнів до самоосвітньої діяльності, чим розширюють кругозір, збагачують духовно.