Geum.ru

Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантич­ної спільноти: Монографія

Вид материалаДокументы
Подобный материал:



УДК 321:297+327.51(477) ББК 66.4 (4УКР) Ш48

Рекомендовано до друку Вченою радою Національного інституту стратегічних досліджень (протокол № 8 від 25 жовтня 2006 р.)

При повному або частковому відтворенні матеріалів даної публікації посилання на видання обов'язкове

Рецензенти:

Канцелярук Б. І. - д-р політ, наук, проф., головний науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України;

Кудряченко А. І. - д-р іст. наук, проф., завідувач відділу стратегій розвитку політичної системи та громадянського суспільства Національного інституту стратегічних досліджень;

Парахонський Б. О. - д-р філос. наук, проф., завідувач відділу глобальної безпеки та європейської інтеграції Національного інституту проблем міжнародної безпеки.

Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантич­ної спільноти: Монографія. - К.: НІСД, 2006. - 242 с

ISBN 966-554-087-2

Монографія присвячена аналізу концептуальних засад та механізмів здійснення політики США, ЄС та НАТО на Близькому і Середньому Сході протягом останнього періоду. Особливу увагу зосереджено на роз­гляді сучасних тенденцій формування спільних засад близькосхідної політики трансатлантичної спільноти та проблемах її здійснення.

Досліджуються питання врахування трансатлантичного чинника у процесі реалізації Українською державою своїх національних інте­ресів на Близькому і Середньому Сході.

Праця розрахована на політиків, фахівців-міжнародників, дипло­матів, науковців, викладачів, усіх, хто цікавиться актуальними пробле­мами міжнародної політики та зовнішньополітичної безпеки України.

ББК 66.4 (4УКР)

© В. О. Швед, 2006 © Майнові, Національний інститут стратегічних досліджень, 2006

Вступ 2



Вступ


Близький та Середній Схід, або Ширший Бли-W зький Схід, перетворився сьогодні на один з ключових центрів формування нового геостра-тегічного балансу світу. Основою цього є, по-перше, подальше підвищення на довгострокову перспективу ролі зазначеного регіону у розвитку глобальної енер­гетичної системи. У Близькосхідному регіоні зосере­джено 63 % розвіданих світових запасів нафти та 37 % запасів газу [1]. За розрахунками Центру стра­тегічних та міжнародних досліджень (Вашингтон, США) та Вашингтонського інституту близькосхідної політики, Близький та Середній Схід відіграватиме домінуючу роль на світовому ринку протягом щонай­менше двох наступних десятиліть, незважаючи на всі можливі структурні зміни [2]. Попри всі обіцянки президента США Дж. Буша щодо планів зниження на 75 % імпорту нафти з Близького Сходу до 2025 року, розрахунки американських фахівців переко­нують, що залежність Сполучених Штатів від поста­чання енергоресурсів з Близькосхідного регіону под­воїться протягом наступних 30-ти років [3].

У цьому контексті регіон Ширшого Близького Сходу як для Сполучених Штатів, так і для Євро­пи перетворюється на зону життєво важливих стра­тегічних інтересів та забезпечення їхньої економіч­ної та енергетичної безпеки.

5

Високорозвинені країни дедалі більше залежать від гло­бальної економіки, яку живить експорт енергоресурсів з Близького та Середнього Сходу, і ця залежність швидко зро­стає, незалежно від того, чи здійснюють конкретні країни прямий імпорт із зони Перської затоки і Північної Африки.

Це відбувається, на переконання експертів, тому, що об­сяги прямого імпорту нафти лише частково відтворюють ступінь стратегічної залежності.

Сполучені Штати і країни Європи стають дедалі більше залежними від енергоємного імпорту з Азії та інших регіонів. Потрібно також враховувати обсяги непрямого імпорту близькосхідної нафти, тобто нафти, яку країни, що експор­тують готову продукцію до Сполучених Штатів і Європи, ма­ють самі імпортувати з тим, щоб виробити цю продукцію.

На початку XXI століття істотно зросло значення геостра-тегічних, геоекономічних, сировинних та інших ресурсів Близькосхідного регіону для їх використання у геополітич-ному суперництві провідних центрів світової політики, пере­дусім США, Євросоюзу, Росії, Китаю, Індії та у формуванні нового світового порядку.

Регіон Ширшого Близького Сходу залишається головним театром боротьби з міжнародним тероризмом. Про це свідчить і зміст Національної стратегії США боротьби з тероризмом, яку було оприлюднено 5 вересня 2006 р. Головну увагу в цьому документі зосереджено на аналізі сутності ідеології та практики сучасних ісламістських терористичних угруповань, що діють на Близькому і Середньому Сході або виникли у зазначеному регіоні [4].

Для України, яка переживає сьогодні складний і багатоа-спектний процес виходу на якісно нові параметри свого роз­витку, регіон Ширшого Близького Сходу також є зоною важ­ливих стратегічних інтересів.

Без забезпечення своєї активної присутності у Близькосхід­ному регіоні Україна не зможе успішно вирішити одну з най­важливіших для неї проблем, безпосередньо пов'язану з мож­ливістю існування України як незалежної держави, - проблему диверсифікації шляхів і джерел постачання енергоносіїв.

Активне освоєння Україною нових, перспективних ринків Близького і Середнього Сходу дозволить нашій державі на-

6

дати сильний імпульс подальшому розвиткові її економічно­го, науково-технічного та інтелектуального потенціалів, взя­ти участь у реалізації міжнародних проектів і програм транс­формації Близькосхідного регіону. Арабські країни мають також величезний інвестиційний потенціал, у якому вкрай зацікавлена наша країна.

Нарешті, помітна роль України у вирішенні нагальних пи­тань Близького і Середнього Сходу, який сьогодні перебуває у центрі світової політики, дозволить значно підвищити авторитет та престиж нашої держави на міжнародній арені, перетворити її на одного з активних суб'єктів формування нової системи світо­вої безпеки, особливо по лінії Європа-Близький і Середній Схід.

Успішна реалізація національних інтересів Української держави на Близькому і Середньому Сході потребує якісно­го поліпшення політики України у зазначеному регіоні на ос­нові набуття нею системного та стратегічно обгрунтованого характеру, чіткого усвідомлення завдань і цілей на середньо-та довгострокову перспективу. Формування ефективних ме­ханізмів здійснення такої політики, оптимізація зовнішньо­політичного курсу України на Близькому і Середньому Сході передбачає детальне опрацювання питань, пов'язаних з поглиб­ленням співробітництва України зі Сполученими Штатами, Євросоюзом, Північноатлантичним альянсом, трансатлантич­ним співтовариством загалом.

Важливість цієї проблеми пояснюється такими чинниками.

По-перше, трансатлантичне співтовариство в цілому, як і окремі його компоненти - США, ЄС, НАТО - відіграють сьо­годні роль головної геополітичної та геоекономічної сили у Близькосхідному регіоні, який є для них зоною життєво важ­ливих інтересів.

По-друге, реалізація Україною стратегії європейської та євроатлантичної інтеграції потребує від неї забезпечення тіс­нішої координації своєї політики з політикою трансатлантич­ної спільноти у регіонах, які на сьогодні є найбільш важли­вими для трансатлантичного співтовариства. До таких регіо­нів, передусім належить Близький і Середній Схід.

Опрацювання нових, досконаліших механізмів співпраці України із США, Євросоюзом, НАТО на Близькому і Серед­ньому Сході передбачає насамперед розуміння сутності та

7

стратегічних цілей сучасної близькосхідної політики трансат­лантичного співтовариства, її основних пріоритетів і цілей, а та­кож особливостей взаємодії між США, Євросоюзом і НАТО у регіоні Ширшого Близького Сходу, відмінностей, протиріч, су­перництва і навіть протиборства, які спостерігаються у політиці трансатлантичної спільноти на Близькому і Середньому Сході.

Враховуючи зазначене, акцентуємо увагу на аналізі сучасних стратегій у Близькосхідному регіоні США і Євросоюзу, як го­ловних центрів трансатлантичного співтовариства, особливос­тях та характері їхньої взаємодії та взаємовпливу, намаганні сформувати спільну трансатлантичну стратегію на Близькому і Середньому Сході. Розглянемо також проблеми і перспективи сучасного зовнішньополітичного та зовнішньоекономічного кур­су Української держави у Близькосхідному регіоні у контексті її європейської та євроатлантичної інтеграції.

Дослідження базуються на аналізі вітчизняних та інозем­них офіційних документів. Використано виступи, промови та статті лідерів США, країн Євросоюзу, керівництва ЄС, НАТО та Української держави, матеріали самітів США-ЄС, ЄС, НАТО, «великої вісімки», Україна-ЄС, Україна-НАТО, документи Квартету, Універсал національної єдності, заяви та коментарі МЗС України тощо.

Значну увагу приділено розгляду таких документів як Націо­нальна стратегія безпеки Сполучених Штатів Америки (вересень 2002 p.), оновлена Національна стратегія безпеки Сполучених Штатів Америки (березень 2006 p.), Національна стратегія США боротьби з тероризмом (вересень 2006 p.), Національна стратегія перемоги в Іраку (листопад 2005 p.), Стратегія парт­нерства ЄС із Середземномор'ям та Близьким Сходом (червень 2004 p.), Загальна стратегія Європейського Союзу у Середзем­номорському регіоні (червень 2000 p.), Партнерство в ім'я про­гресу і загального майбутнього у регіоні Ширшого Близького Сходу і Північної Африки (червень 2004 р.) та ін.

Історіографія проблематики стратегії трансатлантичної спільноти представлена, передусім, працями американських політологів. Найпомітнішою серед них є робота відомого амери­канського політика і політолога, колишнього помічника Прези­дента США з питань національної безпеки 3. Бжезінського «Вибір. Глобальне панування або глобальне лідерство» (Нью-

8

Йорк, 2004 р.) та колективна монографія групи американських фахівців «Випробування кризою: американсько-європейська стратегія для Ширшого Близького Сходу», яка була підготов­лена навесні 2006 р. Інститутом Брукінса (США) [5]. У своїй книзі 3. Бжезінський значну увагу приділяє обгрунтуванню не­обхідності тіснішої стратегії партнерства США та ЄС на Близь­кому і Середньому Сході, які мають взаємодоповнювати одне одного, навчитися знаходити рівновагу й порозуміння. Моно­графія Інституту Брукінса аналізує можливості, успіхи та про­блеми у розробці та впровадженні інтегрованішої західної стра­тегії стосовно нагальних проблем Близькосхідного регіону.

Заслуговують на увагу наукові розробки з проблем здійс­нення спільної трансатлантичної політики, які останнім часом здійснено Центром стратегічних та міжнародних досліджень (Вашингтон, США), Трансатлантичним Центром німецького Фонду Маршалла та Міжнародним інститутом стратегічних досліджень (Лондон, Великобританія). Серед них передусім відзначимо такі праці, як «Сполучені Штати, Європейський Союз та НАТО. Після «холодної війни» та Іраку», «Трансат­лантична стратегія впровадження демократичного розвитку на Ширшому Близькому Сході» та інші [6].

Значний інтерес для вивчення питань формування сучас­ної близькосхідної стратегії США, яка отримала назву «про­сування демократії» на Близькому Сході, має аналітична до­повідь Президентської групи при Інституті Близькосхідної політики (Вашингтон, США) «Безпека, реформи й мир. Три світові стратегії США на Близькому Сході» (2005 р.) [7].

У працях відомих американських фахівців з питань політики США на Близькому і Середньому Сході П. Гелбрей-та, І. Коєна, Е. Кордісмена, К. Поллака, Р. Сетлофа та інших розглядаються деякі окремі напрями сучасної стратегії США у Близькосхідному регіоні [8].

Останнім часом з'явилися праці, присвячені спільним зу­силлям трансатлантичної спільноти у боротьбі з міжнарод­ним тероризмом, які були підготовлені Вашингтонським інститутом близькосхідної політики та Центром стратегічних та міжнародних досліджень [9].

Питання подальшого розвитку та модернізації Барселон­ського процесу (Євро-Середземноморського Партнерства) на

9

сучасному етапі розглядається у серії наукових публікацій, здійснених під патронатом Європейської Комісії.

Серед них виділяють такі праці, як: «Барселонський процес: 5 років потому», Люксембург, - 2000; «Барселонський процес: 10 років потому», Люксембург, - 2005; «Європа та Середземно­мор'я: у напрямку більш тісного партнерства», Люксембург, -2003; «Діалог між народами і культурами у Євро-Середземно-морському ареалі», Люксембург, - 2002 та інші [10]. Глибоким аналітичним дослідженням є монографія створеного у 2002 р. при Євросоюзі Інституту з питань дослідження безпеки «Нова глобальна головоломка. Яким буде світ для ЄС у 2025?». У цій праці дається всебічний аналіз тенденцій зростання важливості Близькосхідного регіону для Об'єднаної Європи у політичній, економічній, енергетичній та безпековій сферах [11]. Зростання ролі НАТО на Близькому і Середньому Сході розглянуто у пер­ших наукових працях, присвячених аналізові сучасного стану та перспектив поширення Альянсом своєї активності у регіоні [12].

Сучасна російська історіографія відтворює намагання Росії повернути втрачені позиції на Близькому і Середньому Сході. Це виявляється у зосередженні уваги на аналізі стра­тегії близькосхідної політики СІЛА як головного суперника Росії у регіоні. Саме під цим кутом розглядається політика нинішньої американської адміністрації Інституту Сполучених Штатів і Канади РАН «Політика США у світі, що змінюється» (М., 2004 р.). у розділі «Еволюція політики адміністрації Бу­ша на Близькому Сході: від дистанціювання до активного втру­чання» аналізується процес переходу США до реалізації стра­тегії «просування демократії» у Близькосхідному регіоні [13]. Монографія «США на Близькому Сході: «доктрина Буша» у дії» (М., 2004 p.), яка була підготовлена Центром аналізу близькосхідних конфліктів при Інституті США і Канади РАН, присвячена відстеженню еволюції підходів США до «больових» проблем Близького Сходу [14].

В українській історіографії дослідження проблематики су­часної стратегії трансатлантичної спільноти на Близькому і Середньому Сході у контексті реалізації національних інте­ресів України висвітлення у працях А. Вєсєловського, В. Гу-ри, І. Долгова, Б. Канцелярука, О. Корнієвського, Б. Пара-хонського, О. Полторацького, Н. Пророченко, Ю. Скорохода,

10

Л. Скороход, Л. Токара та інших [15]. Наукова розвідка док­тора філософських наук, професора, завідувача відділу гло­бальної безпеки та європейської інтеграції Національного інсти­туту проблем Б. Парахонського «У ситуації «вакууму безпеки» шляхи протистояння викликам європейській безпеці у Чорно­морсько-Близькосхідному ареалі» присвячена аналізові загроз та викликів євробезпеці у згаданому регіоні, а також тих за­вдань, які має відповідно вирішувати Українська держава для забезпечення своєї безпеки та подальшого просування на шля­ху європейської й євроатлантичної інтеграції. У статті доктора політичних наук, професора, головного наукового співробітни­ка відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової еко­номіки і міжнародних відносин НАН України Б. Канцелярука розглядаються проблеми практичної реалізації офіційним Києвом задекларованої євроатлантичної стратегії України. Публікації В. Гури, В. Долгова, О. Корнієвського, Л. Скоро­ход присвячені аналізові сучасної американської доктрини роз­ширення демократії на Близькому Сході.

Серед науково-аналітичних розробок останнього часу, в яких розглядається питання забезпечення національних інте­ресів України на Близькому і Середньому Сході, потрібно виділити науково-інформаційний збірник «Стратегія і тактика, стан національної безпеки України», підготовлений Національ­ним центром з питань євроатлантичної інтеграції України [16].

У першому розділі збірника «Основні стратегічні напрям­ки політики України в галузі безпеки» окремий параграф спеціально присвячено аналізові актуальних проблем ре­алізації Україною своїх стратегічних інтересів у регіоні в то­му числі й у контексті її взаємодії із СІЛА та з трансатлан­тичною спільнотою загалом [17].

Водночас зазначимо, що сьогодні в українській історіографії відсутні узагальнюючі дослідження, які б містили системний аналіз сучасних стратегій трансатлантичної спільноти на Близькому і Середньому Сході під кутом зору ефективної ре­алізації близькосхідної політики Української держави.

У запропонованій монографії автор ставить за мету здійснити комплексний аналіз сучасної стратегічної лінії на Близькому і Середньому Сході таких головних структур транс­атлантичної спільноти як США, Свросоюз та НАТО:

11

• виявити характерні особливості та еволюцію у концепту­альних засадах політики США, Свросоюзу та НАТО у Близькосхідному регіоні після подій 11 вересня 2001 p.;

• проаналізувавши процес формування протягом останнь­ого часу спільної платформи політики трансатлантичної спіль­ноти на Близькому і Середньому Сході, визначити її можли­вості, проблеми і перспективи реалізації;

• прослідкувати процеси, пов'язані із змінами питомої ва­ги та впливу окремих структур трансатлантичної спільноти у Близькосхідному регіоні;

• дослідити роль трансатлантичного чинника при реаліза­ції стратегічних завдань Української держави на Близькому і Середньому Сході

Здійснене дослідження може, на думку автора, стати у на­годі при опрацюванні Стратегії розвитку відносин України з країнами Близького і Середнього Сходу з урахуванням тих нових тенденцій, що виявилися у регіоні протягом останньо­го часу, зокрема у близькосхідній політиці трансатлантичної спільноти, а також під час розробки питань подальшого роз­витку відносин України із США, Свросоюзом та НАТО.

Хронологічними рамками дослідження є сучасний період, починаючи з подій 11 вересня 2001 р. Саме терористичні ак­ти, здійснені цього дня у Нью-Йорку, призвели до серйозно­го переосмислення, насамперед Сполученими Штатами, а згодом і всією трансатлантичною спільнотою цілей та змісту своєї політики на Близькому і Середньому Сході, визначили зростаючу увагу США, Свросоюзу та НАТО до Близь­косхідного регіону.