Geum.ru

Предмет кримінально-процесуального права

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. 129 КУ, ст. ст. 20, 87-1 КПКУ) гарантує відкритий розгляд справ в усіх судах та публічне проголошення вироків. Цей принцип діє лише на судових стадіях крим. процесу і має певні вийнятки. Закритий судовий розгляд крим. справи допускається, коли 1) гласність судового процесу суперечить інтересам охорони державної таємниці; 2) розглядаються справи про злочини осіб, які не досягли 16р.; 3) розглядаються справи про статеві злочини; 4) метою є запобігання розголошення відомостей про інтимні сторонни життя осіб, які беруть участь у справі; 5) цього потребують інтереси безпеки осіб, узятих під захист. Повне фіксувавання судового процесу з допомогою звукозаписувальної апаратури чи інших технічних засобів відбувається на вимогу хоча б одного учасника судового процесу або за ініціативою суду.

  1. Принцип змагальності та диспозитивності судового розгляду в кримінальному процесі.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. 129 КПКУ, ст. 16-1 КПКУ) гарантує прокурору, підсудному, його захиснику чи законному представнику, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам рівні права та свободи. Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність. Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках,
передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і
користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює
необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд.

  1. Державна мова судочинства.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. 10 КУ, ст. 19 КПКУ) визнає українську мову державною мовою судочинства. Цей принцип передбачає: 1) дозволяється провадити судочинство мовою більшості населення даної місцевості; 2) послуги перекладача при здійсненні правосуддя є безкоштовними; 3) учасники крим. – проц. відносин, що не володіють мовою, якою провадиться судочинство, мають право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, в т.ч. в перекладі, виступати в суді рідною мовою. Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство. Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

  1. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в кримінальному процесі.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. ст. 125, 129 КУ, ст. 24 КПКУ) затверджує право учасників крим. процесу в зазначених крим. – проц. законом випадках можливість оскаржити вирок, постанову або ухвалу суду в апеляційному або касаційному порядку. Декілька ступенів перевірки підвищують рівень законності, обґрунтованості та об’єктивності судових рішень. Стаття 24. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю. Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю всіх судів України. Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил здійснюють відповідно нагляд за судовою діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів даної області, міст Києва і Севастополя, військових судів гарнізонів.

  1. Принцип обов’язковості рішень суду в кримінальному процесі.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. ст. 124, 129 КУ, ст. 403 КПКУ) гарантує виконання рішень суду всіма юридичним та фізичними особами на території У. З цим принципом тісно пов’язане поняття преюдиційності рішень суду, яке означає, беззаперечність фактів, викладених у вже прийнятих судових рішеннях, та їх наявну доведеність для наступних судових рішень. Стаття 403. Обов’язковість вироку, ухвали і постанови суду. Вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території У.

  1. Принцип публічності в кримінальному процесі.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст.4 КПКУ) передбачають, що органи дізнання та слідства, прокуратура, суд в інтересах всього сусп-ва та держави повинні, в межах своєї компетенції, виявити та розкрити злочин, притягти до відповідальності винних осіб та покарати їх. Стаття 4. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин. Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

  1. Принцип забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист законних інтересів.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст.ст. 53-1, 59, 63, 129 КУ, ст. 21 КПКУ) означає наявність у підозрюваної, обвинуваченої чи підсудної особи права на особистий, професійний та державний захист: 1) підозрюваний, обвинувачений, підсудний має певне коло прав, які можуть бути використані для захисту (ст. ст. 43, 43-1, 263 КПКУ); особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів; 2) кожен має право на правову допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; для забезпечення права на захист від обвинувачення в У. діє адвокатура; 3) особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов’язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного роз’яснити їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати цим особам можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення; вживаються заходи по відшкодуванню шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями.

  1. Принцип безпосередності дослідження доказів.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. ст. 67. 323 КПКУ) затверджує положення про те, що ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили. Зазначені особи повинні оцінювати докази, лише ґрунтуючись на законі та особистому переконанні, яке складається в процесі об’єктивного, всебічного та повного дослідження всіх обставин крим. справи. Стаття 67. Оцінка доказів. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили. Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку. Вирок суду повинен бути законних і обґрунтованим. Суд обгрутовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті на судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

  1. Принцип усності судового розгляду.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. 257 КПКУ) визначає певний порядок проведення судового процесу по крим. справах, який передбачає: 1) в суді першої інстанції повинні бути безпосередньо досліджені наявні в справі докази (допитані підсудні, потерпілі, свідки, оглянуті речові докази, оголошені документи ); 2) судовий процес відбувається шляхом усного спілкування між учасниками судових засідань, хоча весь хід процесу і фіксується протоколом судового засідання та іншим технічними засобами; 3) судові засідання повинні відбуватися безперервно, за винятком часу для відпочинку, до моменту постановлення та проголошення судового рішення. Стаття 257. Безпосередність, усність судового розгляду. Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголости протоколи та інші документи. Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

  1. Поняття і класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти крим. – проц. діяльності – це юридичні та фізичні особи, які в результаті діяльності, спрямованої на виявлення і розкриття злочинів та покарання винних осіб, вступають між собою у врегульовані законодавчими нормами правовідносини. Необхідною умовою визання фізичної або юридичної особи суб’єктом крим. – проц. діяльності є наявність її правовідносин із державним органом, який провадить крим. процес. Тобто характерною ознакою крим. – проц. правовідносин є те, що однією із сторін завжди виступає державний орган або посадова особа, які ведуть крим. процес. Класифікація суб’єктів крим. – проц. діяльності включає в себе наступні чотири гупи: 1. Суб’єкти крим. – проц. діяльності, які провадять крим. процес, залучаючи до нього інших учасників крим. – проц. правовідносин (суд, суддя – р.8 КУ, ст. 32 КПКУ, ЗУ «Про судоустрій У.», ЗУ «Про статус суддів” – незацікавлений; прокурор – КУ, ЗУ «Про Прокуратуру», ст. ст. 227, 264, 415 КПКУ – незацікавлений; начальник слідчого відділу – ст. 141-1 КПКУ – незацікавлений; слідчий – ЗУ «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно – розшукову діяльність», «Про службу безпеки», «Про державну податкову службу У.», ст. ст. 22,23 КПКУ; орган дізнання – дізнавач – ЗУ «Про оперативно – розшукову діяльність», ст. ст. 102-103 КПКУ – незацікавлений; присяжні – ст. ст. 68-72 ЗУ «Про судоустрій У.» - незацікавлені). 2. Суб’єкти крим. – проц. діяльності, які мають особисту зацікавленість у крим. справі або представляють та захищають права та законні інтереси інших осіб (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий – ст. ст. 43, 43-1, 135, 136, 142, 262, 263, 271, 348, 384 КПКУ; захисник, законний представник – ст. 59 КУ, ст. ст. 32, 44-48, 61, 61-1, 69, 219, 266, 348, 384, КПКУ; потерпілий – ст. ст. 49, 72, 92, 122, 267, 348, 384 КПКУ; цивільний позивач, цивільний відповідач – ст. 50, 51, 123-126, 268, 348, 384 КПКУ; представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача – ст. ст. 49-52, 63, 72, 92, 122-126, 267, 268, 348, 384 КПКУ). 3. Суб’єкти крим. – проц. діяльності, які вистпають безпосередніми носіями доказової інформації (свідок – ст.ст. 69, 69-1 КПКУ – може бути як зацікавлений, так і не зацікавлений). 4. Суб’єкти крим. – проц. діяльності, які відіграють допоміжну роль у крим. процесі та не мають своєї особистої зацікавленості у крим. справі (експерт, спеціаліст – ст. 54, 62, 75, 77, 92, 128-1, 270-1, 310КПКУ – незацікавлений; перекладач – ст. 19, 54, 62, 92, 93, 128, 270 КПКУ – незацікавлений; понятий – ст. 54, 62, 92, 128 КПУУ – незацікавлений; секретар судового засідання – ст. 54, 62, 87 КПКУ – незацікавлений).

  1. Слідчий як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти крим. – проц. діяльності – це юридичні та фізичні особи, які в результаті діяльності, спрямованої на виявлення і розкриття злочинів та покарання винних осіб, вступають між собою у врегульовані законодавчими нормами правовідносини. Необхідною умовою визання фізичної або юридичної особи суб’єктом крим. – проц. діяльності є наявність її правовідносин із державним органом, який провадить крим. процес. Тобто характерною ознакою крим. – проц. правовідносин є те, що однією із сторін завжди виступає державний орган або посадова особа, які ведуть крим. процес. Органами досудового слідства в У. є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки (ст. 102 КПКУ). Також діяльність органів досудового слідства визначається ЗУ «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про оперативно – розшукову діяльність», «Про Службу безпеки», «Про державну податкову службу У.». Завданням слідчого є всебічне, повне і об’єктивне розслідування обставин справи, результатом якого є розкриття злочину, виявлення винних осіб та причин і умов, які сприяли виявленню злочину (ст. ст. 22,23 КПКУ). Стаття 22. Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.
Прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину. Стаття 114. Повноваження слідчого. При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими. В справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених статтею 104 цього Кодексу. Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами. При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомку і відеозапис. Стаття 60. Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання. Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу: 1) коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого; 2) коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 3) коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи; 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об'єктивності. При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. За цими підставами відвід слідчому і особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їх представниками, а слідчому — і захисником. Заява про відвід або самовідвід слідчого і особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин.

  1. Орган дізнання та особа, що провадить дізнання як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти крим. – проц. діяльності – це юридичні та фізичні особи, які в результаті діяльності, спрямованої на виявлення і розкриття злочинів та покарання винних осіб, вступають між собою у врегульовані законодавчими нормами правовідносини. Необхідною умовою визання фізичної або юридичної особи суб’єктом крим. – проц. діяльності є наявність її правовідносин із державним органом, який провадить крим. процес. Тобто характерною ознакою крим. – проц. правовідносин є те, що однією із сторін завжди виступає державний орган або посадова особа, які ведуть крим. процес. Діяльність органів дізнання регламентована КПКУ та ЗУ «Про оперативно – розшукову діяльність». Систему органів дізнання в У. складають: міліція; податкова міліція; органи безеки; начальники та їх заступники військових установ, командири кораблів; митні органи; начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної служби; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПКУ). Стаття 103. Повноваження органів дізнання. На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора. Згідно ст. 8 ЗУ «Про оперативно – розшукову діяльність», оперативним підрозділам надається право: 1)опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу; 2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ У., податкової міліції, СБУ, погодженими з Генеральною прокуратурою У. та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 3)порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фін.-госп. діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та
осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні; 4)ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку; 5)проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб; 6)відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників
або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка; 7)негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки; 8) здійснювати проникнення в злочинну групу негласногопрацівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх
особистості. Про необхідність такого проникнення виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного органу; 9)знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші
технічні засоби отримання інформації; 10)контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення; 11)здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; 12)мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників; 13)встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності; 14)отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави; 15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать; 16)створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів; 17)створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи; 18)застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу У., державну охорону органів державної влади У. та посадових осіб. Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо
іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки У., запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Ген. Прок. У. та Гол. ВСУ. Для виконання окремих доручень в ході проведення опер.-розшук. діяльн. можуть залучатись працівники інших підрозділів. При виконанні завдань опер.-розшук. діяльн., пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.