Йосип Сліпий - голова Української підпільної церкви
Доклад - История
Другие доклады по предмету История
?и українських владик у діаспорі. Завдяки Синоду, Сліпий, митрополит на вигнанні, без території, міг виконувати владу в усій українській діаспорі. Коли він ще був в Сибірських таборах, то цей орган, який тоді мав назву "Конференція українських владик" очолював у 1958 та 1962 роках митрополит Максим Германюк з Вінніпегу. Митрополит Йосип Сліпий домігся перейменування латинської назви "конференція" на звичайну для Східних Церков назву "Синод", що силою свого авторитету потвердив папа Іван Павло II, який 24 березня 1980 року сам скликав Синод українських владик.
Велику турботу Блаженніший проявляв по відношенню до осіб, посвячених Богові - монахів і монахинь, бо бачив велику користь у тому, що існують місця, де безперервно славлять Бога. "В старих часах, - згадував він, говорячи про Україну, - кожне місце, фактично кожне містечко, може й кожне більше село, мало монастир, або принаймні групу прочан. Було б великим щастям для наших поселень, коли б у кожній єпархії міг розвинутись принаймні один монастир Чину Студитів".
В такій прихильності до оо. Студитів видно продовження лінії свого попередника, Слуги Божого Митрополита Андрея, який з огляду на велику працю для блага Церкви і для народу культивував студитське чернецтво на Україні, побудував для них монастир коло Львова. Тому приблизно через місяць після свого приїзду до Риму митрополит Йосип Сліпий написав прохання, що було б корисно і потрібно заснувати тут монастир оо. Студитів. Такий монастир було засновано і затверджено в жовтні 1965 року.
Хотілося б ще звернути увагу на пастирські поїздки Патріарха до багатьох розкиданих по світі місць, де жила українська діаспора. Він відвідував Канаду, Америку, Колумбію, Венесуелу, Перу, Аргентину, Парагвай, Бразілію, Австралію, Нову Зеландію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Англію, Францію, Австрію, Індію і Мальту та скрізь". подорож Блаженнішого Верховного Архиєпископа, Кардинала Кир Йосипа Сліпого викликала великі зрушення так серед українських громад, як і серед мешканців країн українського поселення".
Ці та інші дії патріарха Йосипа Сліпого були спрямовані до того, щоб обєднати свою Церкву, згуртувати свій народ, розсіяний по цілому світі.
Блаженніший мав своє бачення, як згуртувати розпорошену націю. Тим обєднуючим чинником, навколо якого б збиралися наші люди на поселеннях, мала би бути наука.
3.2 Наукова діяльність
Древні римляни говорили: "Veritas et amor scientiae unit dispersos" - “Істина і любов науки збирає в розсіянні сущих”. Цей вислів знаходиться на фасаді Українського Католицького Університету в Римі.
Це гасло було програмою діяльності Блаженнішого на протязі життя. Він розумів те велике значення для зростання культури народу, яке може дати наука. Але розумів також, що лише рідна наука зможе стати тим освітнім потенціалом, навколо якого зберуться всі національні сили: "Без своїх рідних вогнищ науки, без університетів та академій годі було дотримати кроку розвиткові знання і науки в інших європейських країнах. Щоправда знання можна було здобувати на чужих високих школах, але це знання опиралось на чужих зразках, воно було відірване від наших рідних, східнохристянських українських традицій, нашої рідної, від початків християнства на Русі-Україні плеканої власної філософічної і богословської мислі. Це набуте в чужих осередках знання, доступне лише для невеликої кількості, давало, щоправда, високу освіту, але йому бракувало власної душі. Таку власну душу могла народити і виплекати тільки рідна школа, й оновити душу самої Церкви і зробити її спроможною виконати своє євангельське післанництво. "
Це спонукало Йосипа Сліпого працювати для розбудови рідної освіти, на чолі якої стояла Богословська Академія. Блаженніший мріяв перетворити Академію на Університет і лише через політичні причини польська влада не дозволила відкрити у Львові в міжвоєнному часі Український Університет, бо науковий рівень очолюваної о. - ректором Йосипом Академії відповідав загальносвітовим стандартам:". наші студенти на основі праці. в Академії могли легко одержати докторат у польському, німецькому і російському університетах".
Але налагоджений в Львівській Богословській Академії навчальний процес перервався 2-ою Світовою війною і більшовицькою окупацією. Це не було дивиною, бо в СРСР культивувалася неосвіченість. Як сам він переконався на власному досвіді, зіткнувшись з носіями реакційної культури, які переважно були". безбожники, без моральних засад, деколи мало образовані. " А важкі роки увязнення не заставили Йосипа Сліпого змінити свої переконання і відмовитись від мрії створити Український Університет. Бо цього бажав ще Слуга Божий Митрополит Андрей.
Тому відразу, як митрополита Йосипа звільнено, він почав здійснювати свої плани. Він хотів розвивати свою науку, яка б гуртувала навколо себе багатьох вигнанців, які змушені були покинути рідну землю і, заробляючи на прожиття, працювати для розбудови всіх, крім рідного народу. Для цього потрібно було організувати вищий навчальний заклад,". бо якщо ми не створимо нашого власного наукового осередку, то ми ніколи не досягнемо певного становища в нашій власній філософській та богословський науці".
Таким власним науковим осередком мав стати Український Католицький Університет імені святого Климента папи (УКУ), який було засновано грамотою від 8 грудня 1963 року. Долаючи внутрішній і зовнішній спротив, патріарх неухильно прямував до розбудови ново