• Дисциплины
• Виды работ

Історико-краєзнавче дослідження міста Рівне

Информация - Культура и искусство

Другие материалы по предмету Культура и искусство

розведенням свійських тварин і мисливством. Споріднені племена 3 ти. до н.е. жили також на території Львівської і Тернопільської областей та у Південно-Східній Польщі. Культура цих племен вивчена ще недостатньо і поки ще має робочу назву памяток типу Вербковіце - Костяниць, або Гоща - Вербковіце (від перших поселень цього типу, виявлених поблизу Костяниця та у с. Вербковіце у Польщі). Поселення культури відомі у Листвині Дубнівського району, Курганах, Могиляках, Хорові Острозького району та Острові Червоноармійського району. Окремі з них (Листвин, Кургани, Острів) досліджувались розкопками.

В другій половині 3 тис. до н.е. на території Рівненщини почали оселятися племена пізньотрипільської культури, що поширювались Північному Причорноморї, на Середньому Придніпровї, у Волинській, Рівненській та Житомирській областях і на Верхньому Придністровї. В Українській РСР найраніше памятки (перша половина 4 тис. до н.е.) трипільської культури відомі на Середньому Дністрі; поселення на Рівненщині належать до її пізнього етапу. Найбільш відомі з них є поселення поблизу сіл Хорів і Могиляки Острозького району, Костяниць, Листвин і Жорнів Дубнівського району. У Костянці, Хорові та Листвині вони досліджувались розкопками. Основою господарства пізньотріпільських племен було землеробство та розвинуте скотарство. Рибальство і збиральництво були лише допоміжними заняттями. З інших видів господарської діяльності цього населення слід назвати прядіння, ткацтво, кушнірство та обробку кремнію.

Четвертою групою населення доби міді на Рівненщині, яка в останній чверті 3 тис. до н.е. просунулась з басейну Вісли на схід, були племена культури кулястих амфор.

У Рівненському, Дубнівському, Червоноармійському та Острозькому районах вони залишили характерні для їхньої культури ґрунтові поховання в гробницях, побудованих з камяних плит. Це були усипальні окремих патріархальних родин. В гробниці поблизу села Іванне Дубнівського району знайшовся великий янтарний диск - амулет із зображенням сонячного знаку хрестовидного типу на одному боці та сцени поклоніння божеству (мабуть сонцю) трьох людських дуже схематизованих фігур.

В другій половині 3 та першої половині 2 тис. до н.е. значна частина Сх. Європи, Центральної та Північної Європи була заселена групами споріднених племен, які залишили культури шнурової кераміки, названі так від характерного для них орнаменту у вигляді відбитків шнурка на посуді. На території Рівненщини відомі памятки двох культур шнурової кераміки - городецько-здовбницької та стжижовської.

Стжижовька культура (назва походить від с. Стжитжув на Люблінщині) розповсюджена у Південно-Східній Польщі, в Рівненській і Волинській областях та у Південно-Східній Польщі, в Рівненській і Волинській областях та у Північній частині Львівщини. Вона є одним з пізніх проявів культур шнурової кераміки. Племена згаданої культури крім скотарства займалися землеробством та виготовленням у чисельних майстернях високоякісних виробів з волинського кремнію. На Рівненщині з чисельних поселень стжижовської культури досліджувались розкопками Зозів, Озліїв, Пере вередів Млинівського району. В окремих селах проводились розкопки ґрунтових поховань цієї культури, а в Городку, Жорнові Дубнівського та Торговці Млинівського районів були знайдені скарби бронзових речей, що є доказом уже значного накопичення багатств у руках окремих осіб - представників родової верхівки.

Доба бронзи (2 і початок 1 тис. до н.е.) характеризується дальшим вдосконаленням знарядь праці, значним розвитком скотарства й землеробства, а в галузі суспільних відносин - дальшим розвитком патріархально-родового ладу та майнової нерівності. Протягом раннього періоду доби бронзи на території Рівненщини розвивались пізні культури шнурової кераміки. Близько середини 2 тис. до н.е. тут виникла комарівська культура, пізніше сюди проникли окремі групи племен із сусідніх районів, зокрема розповсюдженої у Середній Європі лужицької культури. На кінець доби бронзи у північно-західних районах області у результаті дальшого розвитку культури місцевих племен і складного процесу схрещення впливів сусідніх культур сформувалась своєрідна Висоцька культура, розвиток якої припадає в основному на початок доби заліза. У південні райони області з лісостепового правобережного Придніпровя проникали племена білогрудівської культури, що розвивались там з кінця доби бронзи.

Назва комарівської культури походить від курганського могильника неподалік с. Комарів Івано-Франківської області. Поселення цієї культури на Рівненщині відомі майже в усіх областях, а неподалік від с. Костянця Дубнівського району одне з них досліджувалось розкопками. Курганні могильники розкопувались у селах Дитиничі й Іванне Дубнівського району та Кургани Острозького району. Основними заняттями комарівської культури були скотарство і землеробство. Комарівська культура дуже близько споріднена з тщінецькою культурою, яка в той час розвивалась на території нинішньої Польщі.

Лужицька культура походить від району в Середній Європі - Лужині, де вперше було виявлено памятки цього типу. Ця культура існувала в 12-5 ст. до н.е. на території сучасної Польщі, НДР та Чехословаччини. В межах УРСР, крім Рівненської області, її окремі памятки відомі ще у Львівській, Тернопільській та Волинській областях. Багато дослідників розглядає племена лужицької культури як предків західних словян.

Археологічні матеріали

• Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 10
• Далее